Чи можна застосувати це визначення, наприклад, для характеристики організованої банди, що давно існує? Як вирішити певне протиріччя, що виникає за таких умов, адже за рівнем внутрішньогрупових зв'язків вона те ж саме, що колектив, але за соціальною спрямованістю, спільною діяльністю її членів протилежна йому? До якого різновиду малої групи ви віднесли б подібні групи антисоціальної спрямованості?
Завдання 3. На прикладі студентської групи (екіпажа космонавтів, дружньої компанії) опишіть і проаналізуйте структуру малої групи, функції групових норм, що існують у подібних об’єднаннях людей.
Завдання 4. Назвіть основні фактори, за умов існування яких група скоріше схиляється до введення надалі ролі лідера, ніж до того, щоб при відсутності лідера досягти мети й однаковою мірою скористатися результатами.
Завдання 5. Наведіть приклад соціальних лінощів, соціальної фасилітації та соціальної компенсації. Дайте пояснення можливих причин виникнення таких феноменів.
Завдання 6. Чи може одна і та ж сама група бути одночасно віднесена до референтної, професійної, великої, природної, соціальної, неформальної, номінальної. Якщо так, то обґрунтуйте свою відповідь. Якщо ні, то яку (які) з названих груп треба виключити з наведеного переліку?
Завдання 7. Р. Берон та ін. (1993) вивчали розбіжності між «соціальними лінощами», які викликані неможливістю врахувати внесок кожного, та «паразитизмом», коли людина вважає, що не обов'язково робити свій внесок. Поясніть, як Діл і Штребе досліджували соціальні лінощі. Як би Ви досліджували «паразитизм» під час «мозкового штурму»? (Має сенс звернутися до книги «Перспективы социальной психологии» / Пер. с англ. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – С. 453-462).
Завдання 8. Як ми можемо пояснити, чому піддослідні в експериментах Стенлі Мілграма були такими слухняними та залежними? Поясніть, як соціальний тиск, дію якого було встановлено в дослідженнях конформізму, можна розуміти в термінах інформативного впливу, а також у термінах нормативного впливу.
Завдання 9. Обговоріть, чому в критичних ситуаціях так часто виникає потреба в централізованому керівництві. Які наслідки передбачаються в таких випадках для членів групи, що розташовані на периферії групової структури?
181
Практикум «Поведінка натовпу»
Виконання цього завдання передбачає спостереження за натовпом з оцінкою деяких характеристик його поведінки. Групами для спостереження можуть бути: публіка на концерті (класичної, рокчи поп-музики) чи на дискотеці, уболівальники на спортивному змаганні, мітингуючі, черга. Бажано порівняти дві різні ситуації. Під час спостереження необхідно вибрати три моменти, коли поведінка і настрій натовпу будуть суттєво відрізнятися (наприклад, для концерту це може бути виконання твору, оплески після закінчення твору і пауза, пов’язана зі зміною виконавця чи настроюванням апаратури; під час футбольного матчу – порівняно спокійний момент гри, забитий гол, закінчення матчу тощо). Оцініть за 5-бальною шкалою такі особливості поведінки натовпу:
кількість розмов;
кількість вигуків;
кількість рухів;
кількість контактів і доторкань;
ступінь активності аудиторії (наприклад, спів, танці, змахи руками, скандування та ін.)
При спостереженні зафіксуйте такі моменти:
наскільки натовп є однорідним за статтю, віком, стилем одягу тощо?
наскільки натовп є однорідним за поведінськими проявами? Які можна виділити варіанти поведінки?
чи можна виділити людей, що відрізняються від натовпу своїм зовнішнім виглядом та/чи поведінкою?
зафіксуйте варіанти поведінки (окремі слова чи вигуки й ін.), що запам'яталися вам найбільше.
охарактеризуйте інші зафіксовані Вами особливості поведінки.
Питання і завдання до практикуму:
1.Які моделі поведінки найбільш характерні для натовпу в ситуаціях, які Ви порівнювали?
2.Які розбіжності в поведінці людей Ви зафіксували в різних ситуаціях?
Учому, на Вашу думку, їхні причини?
3.Які розбіжності в поведінці людей Ви зафіксували в різні моменти спостереження? З чим вони пов’язані?
4.Як би Ви охарактеризували настрій чи «групове почуття» натовпу? Як вони виявляються в поведінці?
5.Як Ви вважаєте, які форми поведінки з відзначених Вами були б неможливі в іншій ситуації? Чому?
6.Запропонуйте заходи впливу на натовп і профілактики агресивних та інших негативних проявів.
182
Основна література:
1. Андреева, Г. М. Социальная психология. – М.: Изд-во МГУ, 2003. –
364 с.
2.Бороноев, А. О., Павленко, В. Н. Этническая психология. – СПб.: Издво С.-Петербург. ун-та, 1994. – 168 с.
3.Варій. М. Й. Соціальна психіка нації. – Львів: СПОЛОМ, 2002. – 184 с.
4.Вундт, В. Проблемы психологии народов // Преступная толпа. – М.: Ин–т психологии РАН, Изд–во «КСП+», 1998. – С. 195 – 308.
5.Журавлев, А. Л. Социальная психология личности и малых групп: некоторые итоги исследования // Психологический журнал. – 1993. – Т. 14. – №4. – С. 4 – 15.
6.Кричевский, Я. Социальная психология малой группы. – М.: Аспект– Пресс, 2001. – 318 с.
7.Кричевский, Я. Л., Дубовская, Е. И. Психология малой группы. – М.: МГУ, 1991.
8.Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. – М.: ЭКСМОПресс, 2001. – 688 с.
9.Попков, В. Д. Стереотипы и предрассудки: их влияние на процесс межкультурной коммуникации // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2002. – Том V. – №3 (19). – С. 178 – 191.
10.Робер, М.-А., Тильман Т. Психология индивида и группы: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1988.
11.Стефаненко, Т. Г. Этнопсихология. – М.: Ин-т психологии РАН, «Академический проект», 1999. – 320 с.
12.Хьюстон, М. Введение в социальную психологию. Европейский подход: Учебник для вузов / М. Хьюстон, В. Штребе: Пер. с англ. под ред. проф. Т. Ю. Базарова; [пер. с англ. Г. Ю. Любимова]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 622 с.: ил., табл.
|
Додаткова література: |
|
|
1. Агеев, В. С. |
Межгрупповое |
взаимодействие: |
социально- |
психологические проблемы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990.
2.Агеев, В. С. Психология межгрупповых отношений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983.
3.Богомолова, Н. Н., Стефаненко, Т. Г. Образы американца и советского человека в восприятии московских студентов и на страницах молодежной прессы // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. – 1993. – №3. – С. 3 – 11.
4.Бэрон, Р. С., Керр, С., Миллер, Н. Социальная психология группы: Пер
сангл. – М., 2003. – 272 с.
5.Введение в этническую психологию / Под ред. Ю. П. Платонова. – СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1995.
6.Вяткин, Б. А., Хотинец, В. Ю. Этническое самосознание как фактор развития индивидуальности // Психологический журнал. – 1996. – Т. 17. – №1. – С. 69 – 75.
183
7.Гнатенко, П. И., Кострюкова, Л. О. Национальная психология: анализ проблем и противоречий. – К., 1990.
8.Гримич, М. Два виміри національного характеру // Наука і суспільство. – 1991. – №8. – С. 207 – 301.
9.Гумилев, Л. Н. Этногенез и биосфера земли. – Л.: Гидрометеоиздат, 1990. – 528 с.
10.Гумилев, Л. Н. Этносфера: История людей и история природы. – М.: Экопрос, 1993.
11.Дейкер, Х., Фрейда, Н Национальный характер и национальные
стереотипы. // Современная зарубежная этнопсихология / Под ред. С. А. Арутюнова и др. – М.: ИНИОН СССР, 1979. – С.23 – 44.
12.Донченко, Е. А. Социетальная психика. – К.: Наукова думка, 1994. –
208 с.
13.Донченко, О., Романенко, Ю. Архетипи соціального життя і політика: Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення. – К.: Либідь, 2002. –
447 с.
14.Здравомыслов, А. Г. Этнополитические процессы и динамика национального самосознания россиян // Социологические исследования. –
1996. – №12. – С. 23 – 32.
15.Мнацаканян, М. О. Интегрализм и национальная общность как социальная реальность // Социологические исследования. – 2001. – №3. – С.
74 – 77.
16.Московичи, С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс. – М., 1996.
17.Овсянико-Куликовский, Д. Психология национальности. – Петроград,
1922.
18.Павленко, В. Н., Таглин, С. А. Ведение в этническую психологию: Учебное пособие. – Х.: ХГУ, 1993.
19.Павленко, В. Н., Таглин, С. А. Факторы этнопсихогенеза: Учебное пособие. – Х.: ХГУ, 1993.
20.Павлюк, C. Особливості та динаміка сучасного процесу етнічної самоідентифікації українців: До питання теорії етносу // Слово і час. – 2002. – №6. – С. 3 – 7.
21.Пирен, М. И. Основы этнопсихологии: Учебное пособие. – К., 1997. 22.Платонов, Ю. П., Почебут, Л. Г. Этническая социальная психология. –
СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1993.
23.Почепцов, Г. Имидж-мейкер. – К.: Рекламное агентство Губерникова, 1995. – 236 с.
24.Фетискин, Н. П., Козлов, В. В., Мануйлов, Г. М. Социальнопсихологическая диагностика развития личности и малых групп. – М., 2002. – 490 с.
25.Шпет, Г. Г. Введение в этническую психологию // Г. Г. Шпет. Психология социального бытия. – М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: МОДЭК, 1996. – С. 261 – 372.
184
26.Эриксон, Э. Детство и общество. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996.
27.Alport, G. The nature of prejudice. – N.Y., 1958.
28.Moscovici, S. Theory and society in social psychology // The Context of Social Psychology / Ed. J. Israel, H. Taifel. – London: Acad.Press, 1972.
29.Oppenheim, A. N. Questionnaire Design, Interviewing and Measurement. New Editition. – London: Pinter Publishers, 1992. – 303 p.
Заняття 5. Специфіка та структура спілкування як соціальнопсихологічного процесу. Засоби соціально-психологічного впливу в процесі спілкування
Питання для обговорення:
1.Основні структурні компоненти спілкування.
2.Помилки першого сприйняття та шляхи їх подолання.
3.Соціально-психологічні механізми та ефекти спілкування.
4.Історія виникнення та основні види соціально-психологічного впливу.
5.Практичні проблеми та етичні аспекти використання засобів соціальнопсихологічного впливу.
Практичні завдання Завдання 1. Спробуйте розв’язати такі психологічні задачі:
Дванадцять бурлак мовчки тягнуть баржу. Спілкування це чи ні? Якщо так, то до якого різновиду його можна віднести?
Мати колисає місячне немовля. Спілкування це чи ні?
Глядач дивиться по телевізору балетний спектакль. Спілкування це чи ні? Якщо так, то в чому в цій ситуації полягає обмін інформацією?
Лектор читає лекцію в режимі монологу, аудиторія при цьому не ставить питань, не подає жодної репліки, не записує, але слухає, а чи чує, чи розуміє – сказати важко. Чи можна це вважати спілкуванням між лектором і аудиторією?
Завдання 2. У літературі розрізняють пряме і непряме спілкування, безпосереднє й опосередковане (через письмові чи технічні засоби), міжособистісне та масове. Поверніться до задач (завдання №1) і спробуйте відповісти знову: чи можна вважати задачу №3 такою, що описує опосередковане спілкування? Якщо так, то де в цьому випадку обмін інформацією?
А до якого виду можна віднести дії бурлаків: до непрямого спілкування через відчуття руху баржі чи обміну діяльностями в безпосередньому спілкуванні?
185