набуття соціального досвіду та норм поведінки і рольова концепція Дж. Міда. Основні напрями соціального біхевіоризму другої половини ХХ століття: теорія навчення А. Бандури, теорія фрустрації Д. Долларда. Гештальтпсихологія та теорія «поля» К. Левіна, польова та вольова поведінка особистості. Внесок К. Левіна в розвиток досліджень малих груп, розробка типології стилів спілкування та керівництва.
Когнітивний напрям у психології особистості, дослідження Дж. Роттера та Дж. Келлі. «Психологія особистісних конструктів» Дж. Келлі. Особистісні конструкти як усталений спосіб осмислення людиною певних аспектів життєдіяльності, інтерпретації життєвого досвіду. «Репертуарний тест рольового конструкта» (Role Construct Repertory Test) та «техніка репертуарної ґратки» як шлях до створення моделі особистісних конструктів, діагностики емоційних станів, вивчення закономірностей формування феномена дружби тощо.
Феноменологічна теорії особистості К. Роджерса. Я-концепція (Самість) як важливий персонологічний конструкт теорії Роджерса. «Техніка Q-сортування» як засіб валідізації феноменологічної теорії. «Клієнт-центрована терапія» К. Роджерса та затвердження цілісності й унікальність людини в процесі психотерапевтичного втручання.Теорія «когнітивного дисонансу» Л. Фестінгера.
«Гуманістична психологія» як соціальний рух та теоретична перспектива (Г. Оллпорт, Г. Мюррей, Г. Мерфі, Дж. Келлі, Р. Мей, А. Маслоу та ін.).
Розвиток європейської соціальної психології. Теорія соціальних уявлень С. Московічі.
Тема 1.3. Соціалізація особистості: поняття, кризи, агенти та механізми
Особистість: повсякденне та наукове тлумачення. Специфіка аналізу особистості в психології, соціальній психології та соціології.
Соціалізація особистості: періоди та кризи. Історія вивчення та основні підходи до аналізу процесів соціалізації. Теорія криз соціалізації Е. Еріксона. Погляди Е. Кюблер-Росс на особливості соціалізації наприкінці життєвого шляху. Агенти соціалізації особистості в сучасному світі. Телебачення як агент соціалізації: вплив телевізійного насильства на формування особистості.
Зміст процесу соціалізації та його основні сфери. Механізми соціалізації (імітація, ідентифікація, інтеріоризація, адаптація тощо). Соціалізація дорослих, поняття «ресоціалізації» особистості.
Соціальні статуси та ролі особистості. Класифікація соціальних статусів. Статусно-рольові конфлікти.
6
Тема 1.4. Структура особистості та проблеми соціалізації в теоріях класиків світової психології
Психоаналітична теорія З. Фрейда: рушійні сили розвитку особистості, структура психіки та структура особистості. Поняття про механізми психологічного захисту (проекція, раціоналізація, витіснення, регресія, сублімація та ін.).
Стадії соціалізації особистості в теорії З. Фрейда: оральна, анальна, фалічна, латентна та генітальна. Особистісні комплекси, що виникають у процесі соціалізації (Едипів комплекс, комплекс Електри, комплекс кастрації).
Аналітична психологія К. Юнга: структура особистості, індивідуальне та колективне несвідоме, поняття «архетипу», місце та роль архетипів у структурі особистості. Індивідуація як процес формування особистості та досягнення «Самості».
Індивідуальна психологія А. Адлера: «почуття неповноцінності», «прагнення до влади» та «соціальний інтерес» як фундаментальні характеристики особистості. Поняття «психологічний комплекс», «комплекс неповноцінності» та «комплекс вищості». Механізми компенсації, ідеї щодо формування стилю життя та «фіктивного фіналізму» в теорії А. Адлера. Порядок народження.
«Культурно-філософський психоаналіз» К. Хорні: «корінна тривога» («базальна тривога») як базова категорія теорії, поняття внутрішньоособистісних конфліктів. Основні потреби, основний конфлікт та механізми психологічного захисту. Типи особистості залежно від домінування різних видів потреб. Прагнення особистості до самореалізації. Структура особистості: актуальне «Я», ідеалізоване «Я» та реальне «Я».
Сексуально-економічна теорія В. Райха. Структура та характер особистості, «невротичний характер» і «здоровий характер» у розумінні В. Райха. Психологія фашизму. Ідея сексуальної революції та її вплив на суспільні процеси в Європі та Америці.
Гуманістичний психоаналіз Е. Фромма. Потреба в укоріненні та потреба в індивідуалізації як рушійні сили розвитку особистості. «Свобода для» та «свобода від». Любовні та симбіотичні союзи. Екзистенціальні та історичні дихотомії людського існування. Поняття та типи «соціального характеру», продуктивні та непродуктивні типи характеру в теорії Е. Фромма.
Міжособистісна психіатрія Г. Саллівана. Міжособистісні відносини як основа людського існування. «Неспокій» та динамізми як механізм психологічного захисту. Ілюзорний характер особистості та проблеми соціалізації.
А. Маслоу про систему особистісних потреб та особливості її функціонування. «Піраміда потреб» та поняття самоактуалізації особистості; критерії особистості, що самоактуалізувалася.
Новітні напрями світової персонології: теоретичні підходи та методичні розробки.
7
МОДУЛЬ 2.
Соціальні групи як об’єкт соціально-психологічного аналізу. Спілкування як соціально-психологічний феномен
Тема 2.1. Теоретико-методологічні аспекти аналізу та класифікації соціальних груп
Методологічні проблеми аналізу груп у соціальній психології. Різноманіття соціальних груп. Класифікація соціальних груп: умовні та реальні, лабораторні та природні, великі та малі, організовані та неорганізовані групи тощо. Соціальні рухи в системі великих соціальних груп та проблема лідерства.
Поняття, різновиди та характеристики великих груп. Класи, нації, соціально-професійні та соціально-демографічні спільноти як об’єкт соціальної психології.
Тема 2.2. Історія та сучасні напрями соціально-психологічного аналізу соціальних груп
Регулятори соціальної поведінки та структура психології великих соціальних груп. Національна психологія, ментальність та соціальні уявлення в системі категорій аналізу великих соціальних груп.
Історія та основні етапи вивчення малих груп. Малі соціальні групи та їхня класифікація (організовані та спонтанні, відкриті та закриті, стаціонарні та тимчасові, групи членства та референтні групи тощо). Методи та дослідження малих соціальних груп. Склад та структура малих соціальних груп. Динамічні процеси в малих соціальних групах (утворення груп, лідерство та керівництво, процес прийняття рішень), групові цінності та норми, соціальний контроль та система санкцій.
Тема 2.3. Структура, механізми та соціально-психологічні ефекти спілкування
Спілкування як процес сприйняття людини людиною. Типові схеми формування першого враження та помилки першого сприйняття. Психологічні механізми, що забезпечують процес сприйняття в ході спілкування (ідентифікація, емпатія, рефлексія). Ефекти міжособистісного сприйняття (каузальна атрибуція, стереотипи, соціальна установка, упередження, атракція).
Спілкування як комунікативний процес. Особливості людської комунікації. Вербальна й невербальна комунікація. Різновиди невербальної комунікації: з використанням оптико-кінетичної системи знаків (жести, мімічні рухи); парата екстралінгвістичної системи знаків (діапазон та тональність голосу, включення пауз, сміху тощо, темп мовлення); просторово-часової
8
системи знаків (розміщення співрозмовників, запізнення); візуальної системи знаків (погляди).
Спілкування як інтеракція. «Позитивна» та «негативна» інтеракція. Концепція взаємодії Ч. Бейлса, фази групової взаємодії та типи лідерства. «Інструментальний» та «експресивний» лідери. Модель «подвійного лідерства» групи.
Тема 2.4. Засоби соціально-психологічного впливу в процесі спілкування
Наслідування як механізм взаємодії, взаємовпливу та соціалізації. Феномени конформізму й конформності та їх експериментальне дослідження.
Навіювання як механізм соціально-психологічного впливу. Феномени сугестії, контрсугестії та самонавіювання.
Зараження як механізм упливу. Зараження та паніка.
Переконання як засіб свідомого та організованого впливу на особистість. Використання механізмів соціально психологічного впливу в
повсякденному спілкуванні, рекламній діяльності, передвиборчих кампаніях тощо. Мода як складне соціально-психологічне явище.
9
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
МОДУЛЬ 1.
Соціальна психологія як наука. Соціально-психологічні проблеми аналізу особистості
Тема 1.1. Предмет та методи соціально-психологічних досліджень
1.Основні підходи до визначення предметного поля соціальнопсихологічної науки.
2.Місце соціальної психології в системі соціогуманітарних наук.
3.Загальна характеристика методів соціально-психологічного дослідження.
4.Соціально-психологічний експеримент: історія розвитку та моральні проблеми застосування.
1. Основні підходи до визначення предметного поля соціально-психологічної науки
Питання чіткого визначення предметного поля є актуальним для будьякої науки, оскільки це означає визнання її права на самостійність. У вітчизняній психології дискусія про предмет соціальної психології розпочалася ще в 1959 році зі статті відомого ленінградського психолога Олександра Григоровича Ковальова й мала продовження на ІІ Всесоюзному з’їзді психологів СРСР (1963 р.). Підсумком цієї дискусії було формування чотирьох точок зору щодо предмету соціально-психологічної науки.
Перша з них знайшла багато симпатиків серед соціологів і представляла соціальну психологію як науку про масовидні явища психіки, предметом якої повинна стати суспільна психологія як рівень суспільної свідомості, притаманної окремим соціальним групам, передусім класам.
На думку прибічників другої точки зору (серед них, зрозуміло, переважали психологи), предмет соціально-психологічного аналізу – особистість, її позиція в групі, типологія особистостей тощо.
Своєрідним компромісом між цими позиціями була ідея про те, що соціальна психологія одночасно є наукою як про групову, масову психологію, так і про особистість та її поведінку в групі, що передбачало дуже широке трактування предмета цієї психологічної дисципліни.
Особливе місце в дискусії посіла позиція, згідно з якою, предметом соціальної психології слід було вважати феномен, який не вивчався жодною наукою – спілкування та його особливості.
Не менш неоднозначною є ситуація з визначенням предмета соціальнопсихологічної науки й в зарубіжній психології. Звернімося до деяких тлумачень цього питання, які пропонуються авторитетними західними вченими. Так, на думку відомого американського психолога Девіда Майєрса, соціальна психологія – це наука, що вивчає, як люди думають один про одного (установки
10