домінує у невротичного типу особистості, у формуванні віри у власні конструктивні сили, у пошуку й знаходженні себе та свого місця у світі.
Специфічне відображення в теорії К. Хорні знайшов феномен невротичного кохання, суть якого, на думку дослідниці, полягає в гіпертрофованій потребі, насамперед жінки, в емоційній прив’язаності, в позитивній оцінці оточуючих, у порадах та підтримці, а також у перебільшеній чутливості до фрустрації цих потреб. Якщо для здорової особистості важливо, щоб її кохали, поважали та цінили ті люди, яких вона цінує сама або від яких вона залежить, то невротична особистість у цьому сенсі в коханні є нав’язливою та нерозбірливою.
Невротичне кохання багатолике, але найчастіше можна стикнутися з наступними його проявами. Наприклад, може мати місце так звана «переоцінка кохання», коли жінка зосереджується виключно на пошуках кохання як єдиного сенсу життя і почувається самотньою, нещасною, якщо поруч навіть нетривалий час немає людини, безкінечно відданої їй, такої, що огортає турботою. Навіть талановиті жінки у такому стані не здатні реалізувати свій потенціал, а у деяких з них прагненнях стати заміжнею перетворюється на «ідею-фікс».
Характерною ознакою невротичного кохання є «ненаситність», що виявляється насамперед у ревнощах, але не таких, що є реакцією на певні факти, а тих, що полягають у вимогах бути єдиним об’єктом уваги. Одночасно з цим жінка також постійно намагається задовольнити потребу в безумовній любові, яку чоловік повинен увесь час демонструвати, доводити своє ставлення, тому що будь-яке невиконання абсолютних вимог партнерки інтепретується нею як зрада. Ще одна особливість невротичного кохання – підвищена чутливість до відторгнення, що часто характеризує поведінку істеричних особистостей. Усе, що може тлумачитися як відторгнення, сприймається ними з ненавистю, зазначає К. Хорні.
5. Сексуально-економічна теорія Вільгельма Райха
Вільгельм Райх народився 24 березня 1897 року в селищі Добряничи у Галичині. Його дитячі роки та юність минули в містечку Южинці (нині це Черновицька область), де його батько керував орендованим земельним маєтком. Райх-старший був владним і запальним чоловіком, який дошкуляв ревнощами своїй дружині-красуні. Незважаючи на єврейське коріння, він вважав себе німцем за культурною приналежністю, тому своїм домашнім дозволяв говорити тільки німецькою мовою. Коли Вільгельму було 14 років, мати покінчила життя самогубством, у 17 він взагалі став сиротою, оскільки батько помирає від туберкульозу, який став пізніше причиною смерті й старшого брата Райха.
Після смерті батька, продовжуючи отримувати освіту, Райх намагається самостійно вести справи маєтку, але внаслідок подій Першої світової війни бізнес було втрачено, і він приймає рішення піти до лав австрійської армії. У 1918 році Райх вступає до медичної школи Віденського університету, а за рік
101
стає членом Віденського психоаналітичного товариства й розпочинає психоаналітичну практику. В університеті він знайомиться зі своєю першою дружиною – майбутнім медиком Анною Пінк, яка теж почала займатися психоаналізом. Зважаючи на популярність психоаналізу й марксизму у студентському середовищі, Райх прагнув поєднати вчення Фрейда та Маркса.
Отримавши у 1922 році медичний ступінь, він стає першим клінічним асистентом Фрейда, працюючи в у створеній Фрейдом клініці. У 1924 році Райх стає директором і викладачем першого в країні учбового інституту психоаналізу. Як уже зазначалося, Фрейд часто конфліктував зі своїми учнями, коли ті починали наполягати на власних поглядах. Не оминув такий конфлікт і Райх, який дотримувався марксистських поглядів, а також припускав, що в основі кожного неврозу лежить відсутність сексуального задоволення. До того ж Райх почав активно цікавитися політикою, й навіть вступив до лав комуністичної партії.
У 1929 році він разом із колегами створює клініку сексуальної гігієни для робочих, де вони могли безкоштовно отримати інформацію щодо контролю над народжуваністю, виховання дітей і сексуальної освіти. Стикаючись із негативним ставленням колег-психоаналітиків до своєї політичної діяльності, він переїжджає до Берліну, де почувається більш вільно, ніж у Відні, опікується здоровцям трудящих, читає просвітницькі лекції й створює гігієнічні центри по всій Німеччині.
Але незабаром діяльність Райха фактично припиняється, оскільки ні психоаналітики, ані марксисти її не схвалюють: майже одночасно його виключають із Інтернаціональної психоаналітичної асоціації й з лав компартії Німеччини. Але слід зазначити, що ідеї Райха, які сьогодні здаються зрозумілими, просто набагато випереджали час і не влаштовували сучасне йому суспільство. Зокрема, він відстоював ідею освіти в сфері народжуваності та поширення контрацептивів; дозвіл на аборти; дозвіл на розлучення; необхідності сексуальної освіти як засобу профілактики венеричних захворювань та сексуальних проблем; сексуальну просвіту лікарів і вчителів; відмову від покарання злочинників, які здійснили злочин на сексуальному ґрунті та лікування їх технологіями психоаналізу.
Криза кар’єри Райха співпала з політичною кризою в країні, оскільки в 1933 році до влади, ліквідуючи своїх опонентів, прийшов Гітлер. На цей момент Райх майже дописав свою книгу «Психологія мас і фашизм». Фашизм, з його точки зору, є вираженням ірраціональності характерологічної структури пересічного громадянина, первинні біологічні потреби якого піддавались тиску протягом кількох тисячоліть. Зрозуміло, що книга була заборонена нацистами, а її автор переїхав до Данії, потім до Швеції, залишивши у Берліні дружину, яка не розділила його професійні та політичні погляди. З 1935 року він із новою дружиною – балериною Ельзою Ліндберг – проживає в столиці Норвегії. Нове захоплення Райха – біоенергетика приносить йому нові випробовування: громадська думка й науковий загал не сприймають ці ідеї, починається газетне цькування вченого, і в цей складний момент життя від нього йде дружина.
102
У1939 році на запрошення керівництва Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку Райх разом із своєю лабораторією назавжди залишає Європу. Тут його асистенткою й третьою дружиною стає емігрантка німецького походження Ільза Оллендорф. Численні переїзди та постійне нервове напруження погіршують здоров’я вченого, зокрема більш частими стають напади тривожності та підозріливості, на які він страждав ще в юності й свого часу намагався лікуватися психоаналізом.
Продовжуючи біоенергетичні дослідження, Райх засновує Інститут оргону, в якому проводить експерименти з вивчення «енергії життя», яку він назвав «оргоном». Сучасні дослідники вважають, що йшлося про універсальну енергію ци – одну з основних категорій китайської філософії, медицини та східних цілительських практик. У 1950 році він намагається створити пристрій (оргонний акумулятор), який би відновлював в організмі людини запаси втраченого за життя оргону. Але це стає черговим приводом для гонінь на Райха, і в 1954 році Управління з санітарного нагляду за якістю медикаментів відмовляє йому в ліцензії на виготовлення оргонних акумуляторів і забороняє подальші експерименти. Райх відмовляється підкоритися й демонстративно продовжує свої дослідження, звинувачуючи Управління в некомпетентності. Його заарештовують і засуджують на два роки за неповагу до влади, при цьому колеги теж не підтримують його, вважаючи концепцію оргону маргінальною теорією.
3 листопада 1957 року Вільгельм Райх помирає у федеральній в’язниці від серцевого нападу.
Усвоїй сексуально-економічній теорії Вільгельм Райх, на відміну від Адлера та Юнга, які розійшлися з Фрейдом на ґрунті несприйняття ідеї абсолютної сексуальної обумовленості людської поведінки, знову поставив проблему сексуальності в центр теоретичних міркувань та практичної діяльності, намагаючись розглянути в цьому контексті як окрему людину, так і суспільні відносини в цілому.
На думку Райха, здоров’я та хворобливий стан людини залежать від ступеня можливого досягнення розрядки сексуальної енергії. Оскільки прояви індивідуальної сексуальності в сучасній культурі (йдеться про першу третину
ХХстоліття) розглядаються ним як патологічна карикатура на природне людське кохання, вилікувати людину (невротика) може лише створення умов для виникнення природних відносин між представниками різної статі й розвитку суто людської здатності до любові.
Широка клінічна практика підштовхнула Райха до думки щодо соціальної обумовленості неврозів, що особливо впадало в око в тих випадках, коли йому доводилося мати справу з невротиками з малозабезпечених сімей з робітничого середовища, для яких він відкрив у Відні кілька клінік.
Щодо структури особистості, то вона, на думку Райха може бути представлена трьома рівнями (шарами):
«поверхневий, облудно-соціальний або шар соціальної кооперації»;
«проміжний, антисоціальний шар»;
«глибинний шар або біологічне ядро».
103
На першому рівні справжнє обличчя людини приховане під маскою ввічливості, люб’язності, тут індивід прикривається штучною соціальністю та штучним самоконтролем перед існуючими вимогами суспільства. На другому рівні поєднані різноманітні «вторинні імпульси», які містять брутальні, садистські та спотворені несвідомі потяги людини. Й лише третій шар містить природні імпульси, носії яких є здоровими, гармонічно розвиненими, чесними, працелюбними істотами, здатними на щиру, суто людську любов. На відміну від Фрейда, Райх вважав, що агресивні потяги не є уродженою рисою людини, перекручення природних імпульсів відбувається за певних соціальних умов, а «інстинкт смерті» – це цілком результат і продукт життя в суспільстві. Третій шар структури – найбільш важлива та суттєва частина особистості, яка свідчить про природну й здорову основу людської істоти, й хоча тут виявлення усіх потягів має не завжди поміркований характер, а є стихійно-несвідомими, це все-таки є проявами суто людського характеру.
Природно-соціальні імпульси набувають збоченого, ірраціонального забарвлення лише на другому рівні. Піднімаючись на поверхню, ці спотворені імпульси штучно маскуються, створюючи специфічний характер, який свідчить про мниму згоду з існуючим соціальним порядком. На цьому ґрунті й виникає невротичний характер, що може розглядатися як своєрідний захист від надмірного тиску з боку соціального середовища та як штучна перешкода для вільного вияву природно-соціальних імпульсів індивіда. Тобто неврози та невротичний характер не є проявами хвороби індивіда, а загальною патологією людини, патологією її існування в конкретно-історичних умовах життя.
Невротичний характер є своєрідною маскою та відповідає тому поверхневому шару структури особистості. Який отримує розвиток в сучасній (Райху) культурі, коли особистість орієнтується на соціальний світ, намагаючись пристосуватися до нього. Здоровий характер відбиває глибинні структури особистості, на ґрунті яких повинні розвиватися природні потяги людини до праці, любові та пізнання. Сексуальність, за Райхом, це певний центр, навколо якого розвивається не лише індивідуально-особисте життя, а й суспільний прогрес у цілому.
Різні політичні та ідеологічні угруповання, соціальні рухи в суспільстві відповідають рівням людської психіки, наприклад, усі суто революційні рухи Райх співвідносив із глибинним шаром структури особистості. Фашизм, на думку Райха, як щось ірраціональне та підсвідоме, є політично організованим виразом проміжного рівня структури особистості, емоційним, несвідомим ставленням «маленької людини» до авторитарного суспільства та влади. Це ставлення характеризується амбівалентністю почуттів, коли особистість одночасно прагне до встановлення диктатури й стихійно бунтує проти неї.
Оскільки основою будь-якої політичної реакції, зокрема встановлення фашизму в Німеччині, він уважав сексуальне пригнічення в сім’ї, то вихід із ситуації вбачався йому в скасуванні репресивної моралі патріархальної сім’ї та суспільства в цілому шляхом сексуальної революції. Її кінцева мета – встановлення саморегулювання, орієнтованого на здійснення природних проявів людської любові, а моральним в оновленому соціумі, на думку Райха,
104
буде те, що сприятиме гармонії між людиною та культурою, особистістю та суспільством.
Сексуальна революція розглядалася ним як єдиний шлях до справжньої свободи особистості. Її кінцева мета – встановлення саморегулювання, орієнтованого на реалізацію природних проявів людської любові. Моральним є те, що відповідає гармонії між людиною та культурою, особистістю та суспільством. Ідеї Райха були взяті на озброєння бунтівною молоддю 60-х років ХХ ст., але лише під кутом зору сексуальних відносин, гармонія ж, про яку писав Райх (і праця, і пізнання, і любов) не сприймалася.
У сучасній психотерапевтичній практиці Вільгельм Райх вважається засновником тілесно-орієнтованої психотерапії, в основу якої було покладено ідею про те, що емоції – це відбиття динаміки енергії тіла і що хронічне м’язове напруження блокує цей потік енергії, перешкоджаючи вираженню таких емоцій, як гнів, страх, радість і тривога. У здоровому організмі, вважав Райх, ця енергія тече вільно й повно, при блокуванні її потоку можуть виникати прояви психічної або фізичної патології. Тому він розробив методику оргонотерапії для досягнення емоційного здоров’я шляхом ліквідації перешкод для вільного бігу оргону в людському організмі.
6. Міжособистісна психіатрія Гаррі Саллівана
Г. Салліван розробив теорію особистості, основними аспектами якої є міжособистісні відносини й дослідження стосунків людей із значимими іншими. Що ж стосується його біографії, то абсолютно достовірна інформація про Саллівана обмежується лише послужним списком й укладається в декілька рядків. Все інше – поєднання сумнівних фактів, чуток, натяків і суб’єктивних думок. Так, Саллівану, який був знаним фахівцем в галузі вивчення шизофренії, самому приписували цей діагноз; ходили чутки про його нетрадиційну сексуальну орієнтацію, про зловживання алкоголем. Колеги та знайомі скаржилися на те, що він, часто беручи в борг, «забував» повертати гроші. Щодо останнього зауваження, то слід зазначити, що, дійсно, в 30-ті роки для того, щоб уникнути виплати боргів, він навіть двічі офіційно об’являв себе банкрутом.
Народився Гаррі Стек Салліван у містечку Норвіч (штат Нью-Йорк) 21 лютого 1892 року в небагатій фермерській сім’ї. Його батьки були нащадками ірландських емігрантів, і сповідуючи католицизм, вимушені були тримати дистанцію по відношенню до своїх сусідів–протестантів. Стосунки між батьками Саллівана характеризувалися певною напруженістю, оскільки мати як за віком, так і за рівнем освіченості явно переважала над батьком, до того ж ферма теж була її власністю, яку вона успадкувала. Гаррі був єдиною дитиною в Сіма, оскільки жоден з його братів і сестер не вижив, але близькості у стосунках з батьками все одно не було.
У 16 років Салліван закінчує з високими оцінками середню школу, отримавши завдяки цьому стипендію на продовження освіти. Але перша спроба виявилася невдалою: він покинув за неуспішність Корнельський університет
105