Вправи з рівноваги сприяють координації рухів, спритності, наполегливості, рішучості, впевненості в своїх слилах формувають правильну постанову у дошкільників. Під час вик-ня вправ з рівноваги на підвищеній опорі (лавка, колесо) вих.-ль здійснює страховку дітей, особливо молодших вікових груп. Молодшим дошкільникам важко зберігати рівновагу через обмежений руховий досвід. Діти в основному виконують вправи з рівноваги в русі: ходьба та біг між двома паралельними рисками накресленими на відстані 20-25 см, між предметами, по дошці, або колоді завширшки 15-20 см, або лаві. Дітям прокочують спочатку найпростіші вправи ходьби по зменьшиній площені опори, переступання через предмети й ходьбу між ними. Потім вивчають складніші вправи і ходьбу по гімнастичний лаві (висота 20 см) та дошк.одн край якої покладено, на гімнастичної стінки або куб ( 15 – 20 см). вихователь повинен підтримувати дитину за руку, допомагати піднятися і зняти, з колоди (лави). Давати рекомендації та підбадьорювати. Дітям ІІ мол.групи спочатку пропонується сходити з лави (колоди), поперемінно спускаючи ноги на підлогу. Стрибати з кінця лави на килимок дозволяється після того, як малюки навчаться м’яко приземлятися згинаючи ноги в колінах. Важливо постійно підтримувати зацікавленість. Тому їх проводять жваво, емоційно, застосовуючи ігрові завдання. У середній групі дошк-к удосконалює раніше вивчені вправи і вивчають складніше їм пропонують ходьбу по гім.лаві (колоді) приставленим і перемінним кроком з рухами рук (сплеск у долоні перед грудьми, над головою); ходьба з м’ячем у руках. Під час навчання вих-ль повинен звертати увагу на правильну поставу дітей. Впевнене виконання руху, вміння орієнтуватися у просторі. При виконання дітьми більш складних вправ рівноваги (ходьба на колоді потрібно зменшувати темп до повільного). Для дітей старшої групи пропонуються більш складні вправи: ходьба з пересуванням через предмети (кубики, м’ячі), покладені на лаві (колоді) приставним кроком, лівим і правим боком та інше. Ви-ль слідкує, щоб діти йшли впевнено дивилися вперед, зберігали правильну поставу. На кінці лави діти виконують зіскок з малим приземленням на напівзігнуті ноги (на килим або гімнастичний мат) ці вправи корисні виконувати з торбинкою (500-700 гр.) на голові щоб діти привчалися тримати голову рівно, зберігаючи поставу. Нові для дітей вправи доцільно вивчати спочатку в полегшеній формі. У підготовчій групі формування навичок з рівноваги відбувається під час виконання рухових дій у статистичних динамічних положеннях. Ви-ль підвищує вимоги щодо чіткості рухів, пов’язаних зі збереженням стійкості положення тіла під час присідання, приземлення після стрибків, швидких поворотів та ін.. Більшість вправ складається з комбінацій статичних положень тіла та динамічних рухів, які вик-ся на гімн.лаві або колоді. Положення рук під час виконання вправи може бути різне, але рекомендують частіше їх змінювати.
За наявності басейна у дошк.навчальному закладі проводяться заняття з плавання. Тривалість заняття – до 30 хвилин. Температура повітря в басейні, роздягальнях і душових має бути +25 +26С, т-ра в басейні + 26, + 29 С. Заняття з плавання проводять після сніданку з 9.30 до 12.30 години, або після денного сну з 15.15 до 17.30. через 30-40 хвилин після їжі. Навчаючи плаванню, вих.-ль має завжди перебувати поруч з дітьми, якщо ц дитини щось не виходить або вона боїться, вихователь підтримує дитину за руки, спину або груди. ковзання на грудях використав. для того, щоб відчути підтримувальну силу води та засвоїти горизонтальне положення тіла. Для цього дитина перебуваючи у воді до поясу, піднімає руки вгору, складає кисті разом, робить глибокий вдих, і трохи присівши, енергійно відштовхується від дна, а потім лягає на воду, занурюючи голову у воду. Рухи ногами сприяють просування вперед спочатку їх роблять, сидячи на бортику басейну, а потім у воді. Дитина лягає на воду, спираючись на руки, і випрямляється так, щоб поверхні були тільки носки (якщо лежати на спині) або п’яти (на животі). У такому положенні слід ритмічно рухати випрямленими ногами за рахунок рухів стегон. Носки дещо повернуті всередину, амплітуда рухів 30-40 см. під час навчання можна використовувати р/ігри воді («Квач»). Усі ігри і вправи із занурюванням голови у воду спочатку виконують із затримкою дихання на вдиху (рот щільно закритий), а потім із видихом у воду через губи. Використовують такі вправи: присісти, зануритися до рота і подмухати на воду; присісти, зануритися до очей; нахилитися та «помішати воду носом). Уміння занурюватися з головою у воду, здійснювати видих у воду, орієнтуватися у води з відкритими очима допоможе дитині опанувати плавання
Впрва перед стрибком (поза плавця). Відштовхування виконується обома ногами одночасно руками, роблять мах вперед – вгору. В польоті ноги затискаються в колінах і виносяться вперед. Під час приземлення дитина присідає й ставить руки веред – у сторони, забезпечуючи том самим м’яке і стійке приземлення. Навчання дітей ІІ мол.групи. починають після того, як вони навчаться підстрибувати на обох ногах на місці. Розучування стрибка проводиться цілісним методом, спочатку їм пропонується стрибати через стрічку або «струмок» шириною 15 – 20 см. викладених з 2-х стрічок. Дітям потрібно давати подвійні вправи: махи прямими руками вперед « як пташка» з піднімання на носки: стрибки на місці, як м’ячики, стрибки з просуванням вперед «як зайчики». На місце приземлення слід класти м’який килимок, або мат, а на майданчику стрибати треба в яму з піском. Вихователь повинен звертати увагу на помилки дітей: неправильне вих..положення, не одночасне відштовхування обома ногами, роблять слабкий мах руками, жорстко і неспокійно приземляються. У цій сер.групі діти стрибають через «брусок», ширина якого збільшується до 70-80 см. у старшій групі здійснюється вдосконалення його ширини до 90 см. стрибки з просування вперед, як «жабки». 4 – 6 разів підряд «ширину» «струмка» треба збільшувати поступово з 70 до 90 см. Діти підготовчої групи досить легко долають відстань 100 – 11- см. Треба спрямувати вихованців на виконання м’якого і стійкого приземлення. Стрибок у глибину ( з невисоким предметів). Починати вчити треба тоді, коли дітки вже вміють стрибками в довжину з місця. Цей стрибок має таку само структуру побудови руху, як і стрибок в довжину з місця. Відмінність лише у характері відштовхування та в ступені навантаження на опорно-руховий апарат дитини під час приземлення. У ІІ мол групі з перших занять навчають дітей правильно відштовхуватися і чітко приземлятися. Для цього з двох стрічок роблять «стежку» ширина якої 20см, кладуть її на відстані 50 см. від куба (висота 15 – 20 см) або гімнастичної лави, з якої виконується стрибок і пропонують дітям точно приземлятися на «стежку». На цьому етапі дітям важливо оволодіти загальну стратегію стрибка. Приземлятися можна лише на м’яку опору. У середній групі формування і вдосконалення навички стрибка в глибину відбувається в такій послідовності: стрибок з предмета (висота 20-30 см); стрибок в обумовлене місце – на «степену), або на аркуш паперу 20-30 см) стрибок з правильним виконання усіх його елементів, Місце приземлення обмежуються квадратом викладеним з стрічок ( 40*40 см) у старшій групі продовжують закріплювати навички стрибка в глибину в різних умовах. З метою вдосконалення навички відштовхування перед кубом на висоті 10см (на відстані 5 см), підвищують шнур на стояках для стрибків у висоту. Щоб не зачепити його дитина намагається сильно відштовхнутися вгору, виконуючи при цьому енергійний мах руками. Після кількох таких спроб стояки і шнур забирають, ознак після цього діит навчаються правильно відштовхуватися. Висота стрибка в глибину збільшується поступово. У ст.групі до – 40 см, у підготовчій групі – 45см. у дітей ст.і підгот.групах стрибки в глибину поступово ускладнюються, стрибки з приземленням в обумовлення місце («Стежку»), з поворотом на 40 градусів праворуч і ліворуч. Стрибок в дожину з розбігу виконається так: розбіг рівноприскорений, останній крок перед відштовхуванням трохи скорочується; відштовхування виконується однією ногою, руки при цьому роблять мах вперед-вгору: у фазі польоту ноги зчиняються в колінах і перед приземленням на п’яти або всю ступню, для стійкості руки виносяться вперед – у сторони. Формування навички устрибках у довжину з розбігу відбувається в такій послідовності: стрибки з 1-2-4-6 крокі, удосконалення відштовхування, польоту (зігнувши ноги) та стійкою приземлення. Потім у дітей удосконалюється окремі елементи стрибка в ході навчання руху в цілому з повного розбігу з 10 м. З метою щоб навчити дошкільняток правильно відштовхуватися на місці бажано ставити гімнаст. місток з нахилом 20 градусів. Одночасно місток є хорошим орієнтиром для точного попадання на місце відштовхування. Для приземлення в далі кладуть мат або м’який килимок, на вулиці – яма з піском. Оскільки діти підгот.групи вже вміють стрибати у довжину з розбігу, основне завдання удосконалення якостей стрибка і стабільність у правильному виконання руху. Восени на перших заняттях дітям пропонують виконати стрибок із скороченого розбігу (4-6 м), завдання енергійно відштовхуватися однією ногою з одночасним махом руки і стійко приземлятися. Коли дітки навчаться правильно виконувати стрибок зі скороченого розбіг ( 4 -6 , 6-8 м), проводжують удосконалювати його з повною розбігу з 10 – 21 м. якщо заняття на майданчику.
Діти ІІ мол.групи досить швидко оволодівають такими видами рухів як ковзання по підлозі, прорізання в обруч, підлізання під дуги або мотузок, натягнутий на висоті 50 – 40- см від підлоги. Важче їм дається повзання по гім.лаві в упорі стоячі та лазінню по гім. стінці. При повзання в упорі стоячі під дуги або по гім. лаві дитина спри-я на носки а рухами на кисті. Починаючи повзання зігнуту праву ногу підтягують під груди ліву руку одночасно з цим висувають вперед і тіло переміщують вперед до повного виправляння лівої ноги. Нога після цього підтягують до грудей ліву ногу. Праву руку висувають вперед і тіло переміщають вперед до повного виправляння правої ноги. Повзати можна на колінах і кистях, а також на колінах і ліктях. Вправи з повзання починають з рухами, які сприяють виправлянню тулуба. Діти всіх групах повинні оволодіти вправами у підлізання під дугу (мотузок) та прорізання в обруч боком і грудьми в перед. Підлягання й прорізання грудьми в перед дитина підходить до обруча, стрибає крок вперед, просуває вперед глодову й тулуб, а потім другу ногу. При підлізанні та пролізанні боком дитина повер-ся лівим або правим боком, робить широкий крок вперед, нахиляється, просуває вперед голову й тулуб, а після цього другу ногу. Для дітей ІІ мол.групи та середньої групи значну складність становить вправа з лазіння по гім.стінці й похилій драбинці. Тому мол. дітей спочатку навчають лазінню приставним кроком: дитина тримається обома руками за один східець, ноги + еж. на одному східці, потім вона переставляє по черзі руки і ноги на наступний шаблон. Вихователь звертає увагу на необхідність міцно триматися за східці. У разі потреби дитину підтримують. Для мол.дітей доцільно починати навчання у лазінні з похилої драбини, а потім на гімн стінці. У серд.групі впраи з лазіння та повзання закріплюються і удосконалюються. Вихователь домагається щоб діти не пропускали східці під час лазіння по гімн. Стінці та драбині вгору і вниз. Не ставили одночасно руки та ноги на одні східці, а переступали б через нього однією ногою (1,5 – 2 м). вихователь знаходиться поруч і допомагає. Діти ст.групи повинні пересуватися приставним кроком з одного прольоту гімн. Стінці до іншого лазити перехресним кроком петличну, не пропускаючи східців, з пра-ю координацією рухів рук та ніг. у цій групі дітей навчають лазіння по канату: з положення звису на прямих руках зігнуті ноги підтягування їх як найвище, обхопити канат колінами і підіймати н; затискуючи канат ногами випрямляти ноги, одночасно згинати руки і підтягуючи тулуб вгору, перехватом рук по черзі вгору перейти в положення вису на прямих руках. Старші діти швидко оволодівають вправами у перед через гімна.лаві або колоді. Перша спроба пропонується дітям лягти на груди та живіт удовж лави. Переносить спочатку на протилежний бік ноги потім руки або одну ногу й руку; а потім – іншу ногу й руку ІІ спробу: діти сідають на лаву (колоду) і тримаються за неї руками, переносять одночасно або по черзі ноги й перелізають на інший бік. Також дітям пропонують корисну вправу – повзання на підлозі по – пластунські.
У кожній віковій групі з дошкільникам проводяться фізкультурні розваги 2 -3 рази на місяць. Які плануються у другу половину дня у приміщення або на майданчику. Зміст фіз.-х розваг складаються переважно ігри, вправи та ігри спортивного характеру. Планування фіз.-х розваг здійснюється вих-ль відповідності до рухової підготовленості дітей, наявності фіз.-хінветарю та обладнання. Гловна мета вих.-ля під час проведення фіз..розваг – створити у дітей радісний настрій, удосконалити їх рухові вміння та навички у певній ігровій обстановці, залучати дошкільнят до сист. вик-ня фіз.-х вправ. У молодший та середній групах планують рухливі ігри або ігрові завантаження, які викликають у дітей емоційне піднесення: хто точніше прокотить м’яч, добіжить до кубика і покладе його у кошик. Значне місце тут займають рухливі ігри сюжетного характеру, у яких буру участь вся група. У старших групах дітям пропонують змагання на краще вх.-ня фіз.-х вправ. До змісту розваг входять ігри атракціони, а також змагання між командами, в іграх спорт.харак.(футбол, баскетбол, хокей). Тривалість фіз.-х розваг залежиться від віку дітей і складає 30 – 50 хвилин. Фізкультурні розваги не потребують спец. підготовки. Вони в основному будуються раніше вивчених дітьми вправах та іграх. Однак це не виключає розучування нових правил ігор з нескладними правилами та сюжетом. У старших групах нові ігри естафетного характеру можна широко застосовувати під час розваг. Вихователь бере активну участь у проведення фіз.-х розваг. Він організовує гру, є суддею змагань, подає команди на початок та закінчення гри, робить зауваження дітям, які порушують правила гри, підбиває підсумки розваг.
Такі науковці як Аркін, Анисимова і інші говорять що у дітей дошк.віку ще остаточно не сформована, тому за несприятливих умов зовн.середовища, можуть виникати різні порушення постави: спинка з/гнута, опущена голова,плечі висунуті вперед і т.д. це все може призвести до викривлення хребта. У дошкільних закладах профілактикою порушення постави є створення гігієнічних умов: систематично провітрювання приміщення, зручні меблі згідно віку та зросту дітей, режим дня і т.д., та проведення виховної роботи, занять з фіз..кільтури, р/ігор, ранкової гімнастики, прогулянок, фіз..хвилинок, кореагуючої гімнастики після сну та ін.. труба привчати правильно сидіти за столом (голівку тримати вертикально плечей симетрично в горизонтальній площині, паралельно краю столу, стопи повністю спираються на підлогу, лікті мають лежати на столі і т.д., спинка має бути притиснута до спинки стільця і т.д. вихователь має стежити, щоб дитина сидячи за столом не впирались на нього, не звішували один лікоть, підгортали ніжки т.д. також треба стежити за позою дитини під час сну, щоб дитинка змінювала положення тіла, поза « калачиком» може приз сети до виправлення хребта, спати дитинка має спати на «твердому матраці», краще без подушки, або вона має бути плоскою. Комплекс кореагуючої гімнастики має складатись з 3 – 4 вправ. (почергове або одночасне піднімання рук, розведенням їх у сторони, і прогинанням тулуба вперед, в попереку, нахили вперед і в сторони з різних вихідних положень, далі присідання на носках, спинка має бути прямою, треба слідкувати за диханням. Всі справи виконуються в повільному або середньому темпі, мол.групі 6 – 8 разів, старша 8 – 10 разів. Для профілактики порушень постави важливо правильно організувати ранкову гімнасти і заняття з фіз.. культури. Навчаючи дітей основних рухів треба враховувати дітей основних рухів треба враховувати взаємозв’язок процесі в формування навичок у цих рухах з вихованням правильної постави. За дошкільний вік у дитини має сформуватись стабільна навичка ходьба і бігу, яка передає правильне положення тіла під час виконання цих рухів. Спочатку малят треба вчити правильно стояти і ходити на місці: голову тримати прямо, корпус прямий, живіт підтягнутий, стопи ніг паралельні, маршируючи високо віднімати коліна і розмахувати руками. В старшій групі використовують гру з вантажем (мішечок 500 – 700 громів), з гімнастичною палицею за спиною, переступання через предмети, голову при цьому треба тримати рівно. При бігу діти відводять лікті назад, голови не опускають. При кидання предметів використовують ліву і праву руку. Плоскостопість також впливає на поставу, також дитина швидко втомлюються, порушено самопочуття праце знадність, дітки тупотять ногами, хода незграбна і напружена. Визначити плоскостопість можна за допомогою відбитку стопи на аркуші паперу після змочування її водою, (підфарбованою марганцівкою). Якщо не має плоскостопості не відбитку стопи під внутр. сметінням папір листка залишається чистим. Для профілактики є різні вправи: згинання стоп, повороти носків у середину і розведення п’ят, ходьба на носках та погімн.лаві, мотузці, корегуючи ходьба, присідання на носках, пальцем захоплення предметів і т.д. Улітку ходьба по пухкому ґрунту або піску, по колоді, гальці і інше. Це сприяє розвитку склепіння стопи. Вправи проводять під час ранкової гімнастики або під ас фіз..занять у вступній частині. Також проводять обивання ніг і розтирання рушником. Взуття у таких діток, у яких є плоскостопість треба носити з супінаторами. Профілактика також залежить від сім’ї і дошкільного закладу. Чим раніше почнеться лікування і буде профілактика, тим менше буде проблем у дорослому віці. Вправи, режим дня, повно цільне харчування, підбір взуття, правильне підбір меблів, все це сприятиме формування правильної постави і запобіганню плоскостопості.
Поступальний розвиток моторики дитини забезпечує становлення всіх психічних функцій. Досліджуючи про¬стір, дитина ознайомлюється з властивостями предметів, починає використовувати їх властивості для розв'язання завдань, що зумовлює розвиток елементарних форм мислення. Дитина навчається тримати голову, сидіти, повзати, пересуватися навколішки, набувати вертикального поло¬ження і робити кроки. Вона починає тягнутися до предме¬тів, схоплювати й утримувати їх, маніпулювати ними: роз¬махувати, кидати, постукувати об ліжечко. Усі ці рухи і дії є прогресивними етапами поступового оволодіння влас¬тивими людині формами поведінки. Прогресивні рухи і дії сприяють отриманню нових вра¬жень, ознайомленню з предметами та їх властивостями, гальмівні - відгороджують дитину від навколишнього світу. Наприклад, ссання пальців викликає гальмування всіх інших реакцій: дитина стає нерухливою, ні на що не дивиться, ні до чого не прислухається. Відучити її від цьо¬го буває надто важко. На 3-му місяці життя немовля, хаотично водячи рукою по ковдрі, раптом хапає її край, випадково торкнувшись іграшки, стискає її пальцями. У цей час дитина починає ніби обмацувати однією рукою іншу. 3-4-місячний малюк може довго зосереджено гратися іграшками, які висять над її грудьми: вона то наштовху¬ється на них руками і стежить, як вони погойдуються, то хапає і деякий час утримує їх. Намагається втримати викладений у руку предмет. Незабаром починає і сам тягну¬тої до іграшки, яка висить. У 4,5-5 місяців діти вільно дістають, хапають і утримують іграшку, в 6 - можуть діс¬тати її однією рукою. На 5-му і 6-му місяці вони вчаться точно спрямовувати руку до іграшки, діставати і брати предмет, лежачи на боці чи на животі. До півроку вже вміти, брати в кожну руку по іграшці й утримувати їх. Вони розмахують іграшкою, перекладають її з руки в руку, розглядають, беруть у рот, постукують нею. Упустивши іг¬рашку, намагаються її знайти: рухають рукою з боку на пік, шукають поглядом. Діставши іграшку, малюк продовжує нею гратися. Якщо не вдається взяти її, виявляє неза¬доволення і заспокоюється, лише тримаючи іграшку в ру¬ках. Дитина, в якої відібрали іграшку, може розплакати¬ся, не заспокоюючись до тих пір, поки її не повернуть. Відтоді, як дитина навчиться брати іграшки і гратися ними (4-5 місяців), у неї виникає нова потреба - дістати і взяти іграшку, яка приваблює її увагу. Якщо не вдається відразу цього зробити (іграшка далеко або вислизає з рук), вона проявляє більшу наполегливість, застосовуючи всі дії, якими володіє, часто винаходячи нові. Для виконання цих рухів потрібно, щоб малюк умів схоплювати предмети. Адже він не міг би почати самостій¬но присідати, вставати на ноги, хапати і ходити, тримаю¬чись за опору, якби не вмів братися руками за бильця. Удругій половині 1-го року життя відбувається по¬дальше вдосконалення хапання: уточнюється рух руки до предмета і розвивається протиставлення великого пальця всім іншим, дитина починає утримувати предмети пальця¬ми. Послідовне наближення руки до предмета виробляєть¬ся приблизно до 8-ми місяців, але позбавленим відхилень воно стає тільки наприкінці року. Хапання й утримування предмета пальцями формується на 7-8-му місяці і про¬довжує вдосконалюватися до кінця року. Розміщення пальців на предметі все більше залежить від предмета: м'яч вона бере розчепіреними пальцями; шнурок - кінчи¬ками великого, вказівного і середнього пальців; при утри¬муванні кубика пальці розміщуються на його гранях. Як тільки дитина набуває вміння утримувати в ручці предмет, вона починає ним маніпулювати. Перші маніпу¬ляції дуже прості: малюк хапає предмет і, потримавши де¬який час, випускає, потім знову хапає. Зауваживши два предмети, він може схопити один із них, потім випустити і схопити другий. Маючи предмет у руці, підносить його до очей, роздивляється, бере в рот, розмахує ним. Перші ма¬ніпуляції спрямовані на предмет, який приваблює дитину. З часом маніпуляції з предметом ускладнюються. Навіть найпростіші дії (розмахування, штовхання, стискання предмета) зумовлюють певний результат -- переміщення у просторі, звучання іграшки тощо. Дитина починає поміча¬ти цей результат і активно його відтворювати. До кінця першого - початку другого півріччя в її маніпуляціях з'являється стійка спрямованість на результат, на зміни, що виникають під час виконання дій з предметом. У віці 7-ми-10-ти місяців дитина не тільки оволодіває достатньо тонкою моторикою, а й набуває здатності самостій¬но рухатися у просторі. Її дії мають уже маніпуляційний ха¬рактер. Вона здійснює руками різноманітні координовані ру¬хи з предметами (обмацує, обертає, перекладає, кидає тощо). Після 10-ти місяців ігри з предметами набувають дифе¬ренційованого, функціонального характеру: ляльку зако¬лисують, гребінцем розчісуються, машину возять. Завдяки цьому багато дій дитини після 10-ти місяців стають осмисленими. Отже, досліджуючи навколишній простір з допомогою можливостей рухової системи, дитина, здійснюючи про¬гресивнірухи і дії, - розвивається, за переважання у неї гальмівнихрухів і дій - стримує свій розвиток. Оволодіння повзанням та іншими рухами у немовлячому віці Прогресивні види рухів і дій успішно формуються тільки на постійної уваги до дитини з боку дорослих. Вони ма¬ють важливе значення для психічного розвитку, є показ¬никами рівня розвитку, якого досягла дитина. Особливо можливу роль відіграє оволодіння активним пересуванням V просторі (повзанням, ходьбою), хапанням предметів і ма¬ніпулюванням ними. Першим видом самостійного переміщення дитини є повзання. У більшості дітей воно виникає наприкінці пер-шого - на початку другого півріччя життя, коли новона¬роджені намагаються дістати привабливий для них пред¬мет. Дитина тягнеться до предмета то однією, то іншою ру¬кою і, намагаючись його захопити, трішки просувається вперед. Ці рухи поступово закріплюються, перетворюю¬чись у спосіб пересування. Повзати діти починають по-різному. Ті, що до 7-го мі¬сяця навчилися ставати навколінки, відразу повзуть, спи¬раючись на долоні і коліна. Інші повзають на животі, а до високого повзання переходять пізніше. Поступово всі діти добре засвоюють цей рух і користуються ним часто: під¬повзають до іграшок і предметів, які їх цікавлять і які можна використати як опору для того, щоб встати, повза¬ють і заради задоволення. У 8-9 місяців малюк засвоює і деякі інші рухи: стає на коліна, сидить (недовго) навпочіпки, притримуючись ру¬ками. Нові пози, рухи приносять йому задоволення, він ра¬діє, голосно сміється. Однак не потрібно садити дитину ра¬ніше, ніж вона навчиться повзати. Хоча 6-місячна дитина сама хапається за пальці і, спираючись на опору, встає, за¬доволено присідає. Сидіти вона повинна тільки тоді, коли і сідає, і встає самостійно. Цим малюк оволодіває на 8-му місяці життя. У 9-10 місяців дитина швидко ходить уздовж неру¬хомих предметів, тримаючись за них руками. Незабаром вона зможе це робити і вздовж гладенької стіни, злегка спираючись на неї долонями, потім почне переходити від одного предмета до іншого, роблячи самостійно один-два кроки. Оволодіння повзанням та іншими рухами у немовлячо¬му віці - наступний важливий етап у психічному розвит¬ку дитини. До кінця першого року життя у маніпуляціях дитини з предметами з'являється нова важлива особливість. За зов¬нішніми ознаками дії зазвичай залишаються такими, як і раніше (вкладання, нанизування, відкривання тощо), але їх виконання стає точнішим. Якщо раніше дитина викону¬вала дію так, як це показав їй дорослий, то тепер вона на¬магається повторити самостійно її на всіх предметах. Ці дії змінюються залежно від особливостей предметів.