- формування знань про здоров’я / частини тіла їх будова, догляд за тілом: загартуванню, природне оточення дитини, харчування, травматизм, хвороби і т.д.);
- формування у дітей навичок валеологічної свідомості, бережливе ставлення до власного здоров’я, здоров’я інших, виховання мотивації здорового способу життя;
-формування практичних навичок та вмінь по зміцненню здоров’я.
Під фізичними якостями розуміють якісні особливості рухової дії: силу швидкість витривалість, спритність, гнучкість, окомір. При виконання кожної вправи або рухової дії тією чи іншою мірою виявляються всі фізичні якості, але переважного значення набуває, яка-небудь з них кожна фізична якість розвивається у нерозривному зв’язку з формуванням рухових навичок. У дошкільному віці слід розвивати спритність, швидкість, окомір, гнучкість, силу і витривалість з урахуванням вікових особливостей дітей. Сила – здатність в процесі рухових дій переборювати зовнішній опір за допомогою м’язових зусиль « Швидкість – це здатність виконувати рухові дії в найкоротший час. Швидкість визначається швидкістю рухової реакції, окремих рухів, частотою повторювання рухів. Спритність – це здатність швидко оволодіти, певними рухами / здібність швидко навчатися, швидко оволодіти, певними рухами/ здібність швидко навчатися), швидко перебудовувати рухову діяльність згідно з вимогами обстановки, що раптово змінюється. Для розвитку труба вчити нові вправи. Витривалість: здатність протистояти втомленості в будь-якій діяльності, або здатність виконувати рухову дію припустимо інтенсивності протягом якомога довгого часу. Розвиток витривалості вимагає великої кількості повторювань однієї й тієї самої вправи. Гнучкість – морфологічна здатність опорно-рухового апарату, визначена ступінь рухливості його ланок. Гнучкість розвивається при виконання фіз. вправ з великою амплітудою ( вправи в лазінні) і т.д. Окомір – здатність визначити відстань за допомогою зору та м’язових відчуттів. Розвинути окомір можна при ходьбі, стрибках, швидкість, метанні на дальність зокрема в ціль. Рухи які потребують максимального виявлення фіз.. якостей(стрибки, метання) вивчаються на основі відповідного розвитку цих якостей( швидкості і сили), що проявляється у поступовому підвищенні кількісних показників. Для розвитку швидкості тренувальні вправи, які виконуються з наростаючим темпом (ходьба, біг), і поступовим його збільшенням.
Рухлива гра – усвідомлена, емоційна діяльність дітей. Лесгадот говорив – що гра це засіб, в якому діти проявляють свою самостійність при розподілі ролей і дій в процесі гри. Р/гра має свою структура: - ролі, ігровий задум або мета, ігрові дій; сюжет гри правила гри. Правила гри – це норми поведінки, вони є обов’язковими для всіх учасників. Є простими і складними. Види є: сюжетні, і несюжетні; ігрові вправи, ігри естафети, ігри з елементами спорту. В сюжетних іграх є певний сюжет («Сонечко і дощик; Гуси – лебеді та ін.) – тобто дії людей, птахів, тварин та природні явища, несюжетні – «Квач» та інші – тільки рухові дії. Сюжетні ігрові вправи – «Мавпочки (лазіння по гімнастичній стінці), «Павуча на жердочці» (ходьба у рівновазі по гімнаст. Полиці боком) та інші. Несюжетні ігрові вправи – це дії з предметами. – «Пролізь у обруч», дострибни до прапорця», і інші. Ігри з елементами спорту – волейбол, городки, футбол та інші. Є також ігри естафети. Вони є прості і складні ( кількість завдань) лінійні, колові, зустрічні (характер пересувань, колективні, парні, індивідуальні – (кількість учасників, тематичні комічні, несюжетні ( зміст, характер завдань). Наприклад «Передача м’яча над головою» - вона є проста, лінійна, колективна, несюжетна. За ступенем фіз.. навантаження ігри бувають великої, середньої і малої рухливості. В іграх великої рухливості бере участь вся група і рухи інтенсивні – біг, стрибки у поєднанні з іншими основними рухами. – «Снігурі та кіт», «Кіт та миші». В іграх середньої рухливості також спокійній –метання предметів, ходьба, переступання через предмети(«Зозуля»). Сюди також відносяться і хороводні ігри. В іграх малої рухливості бере участь декілька або одна дитина «Знайди і промовчи». Є також українські народні р/ігри. «Подоляночка». Ігри –ловітки несюжетні «Піжмурки», «Квач», в них удосконалюється навички швидкого бігу. Із народних ігор є також ігри – забави і ігри атракціони. (естафетні з елементами змагань) перетягування канату, підстрибування і ловіння солодощів зубами і т.д.
Існують такі принципи навчання дітей фіз.вправам: принцип виховую чого навчання, свідомості і активності; наочності, доступності, систематичності послідовності, міцності, вони пов’язані між собою. 1-й принцип єднає навчання рухів з розвитком розумових здібностей естетичного сприймання, моральних почуті віт.д. у принципі свідомості і активності діти розуміють рухові завдання, усвідомлюють це, як правильно треба виконувати фіз.. прави. Лесчадот був проти заучування рухів. Процес розвитку рухів пов’язаний з можливостями виявлення дитиною творчої активності, виконання творчих, розуміти їх значення, вона може змінювати вправи, придумувати нові. Наочність створює у дітей уявлення про рухи, вона дає можливість чітко запам’ятовувати рухи. Для того, щоб сприйняти рухи, дитина має їх побачити, почути, повторити, тобто використати рецептори органів зору, слуху, вести буланого апарату, м’язи, суглоби. До навчання відносять таку наочність: показ дорослого, діафільми, ілюстрації, допомога дорослого. Велике значення також має зв’язок на життєвий досвід дитини і виникають конкретний образ. У принципі доступності мають враховуватись індивідуальні можливості дитини. Іноді деякі навантаження можуть нашкодити тому що, під час виконання вправ іде на вантаження не життєво-важливі функції: що слід починати з простого, з знайомого до незнайомого, від засвоєного до незасвоєного. Вимоги не мають зростати різко, треба дотримуватись послідовності. Сутність у принципі прогресування полягає в тому, що в процесі фіз..виховання ставляться далі все складніші завдання, зростає інтенсивність, осяг. Це має бути послідовним, систематичним. Тоді буде результат у виконання фіз.. вправ і фіз.. виховання.
Метод – ц система послідовних способів діяльності, яка пов’язує педагога і дітей. Вона спрямована на досягнення поставлених завдань навчання. Прийоми – це частина методу, яка спрямована на реалізацію методу у відповідності з конкретними завданням навчання. Існує 3 групи методів навчання: словесні, практичні, наочні. До словесних відносяться розповідь, бесіда, тобто це слово, яке звернене до свідомості дитини; тобто те що дитина побачить сама, за їх допомогою дитина краще сприйме; до практичних – розучування по частинам; розучування в цілому, ігровий, змагальний, тобто це практика, це сама рухова діяльність дітей. Що до розповіді в словесному методі, то це монологічний спосіб викладу інформації, він використовується під ас навчання нових фіз..вправ, вихователь може оцінити дії (добре, не правильно і т.д.). Бесіда застосовується у старший дітей, вона сприяє уточненню та узагальненню знань. Проводиться під час, ігор, занять, прогулянок і т.д. вказівка – це чіткий вислів вихователя, метою є уточнення завдання, як під час так і після виконання. Команда – це наказ або припинити або навпаки виконувати дії. (Рівняйсь, Стій). Оцінка – це результат, аналіз виконання дії, або індивідуальні або групові. Підрахунок – це рахунок, який задає темп ( 1 – 2 – 3 – 4) і т.д. щодо наочних методів – то є, наприклад, показ ( показ рухових дій: змитий, дзеркальний, імітаційний і т.д.) зокрема імітаційний – це наслідування, копіювання чогось або когось: розмах руками, як пташка крилами», прогнути спину, як кішка і т.д.; дзеркальний доцільно застосовувати при вивчення нескладних, загально розвиваючих вправ, вихователь стоїть до діток обличчям, і пропонує виконати рух ліворуч, а сам показує праворуч. Серед практичних методів, зокрема, метод розучування вправи по частинах, його використовують під час вивчення складних рухових дій/ стрибки з розбігу, катання на санках і т.д.). показують по частинах (ходьба на лижах спочатку відбувається ступаючи кроком, потім ковзання без палиць, потім пересування на лижах поперемінним двокроковим ходом з відштовхування лижними палицями), є практична допомога, це – коли вихователь під час виконання надає допомогу дитині, (підтримуючи руку, дитина може подолати свій страх, що вихователь їй допоможе) т.д.
Навчання фіз.. вправ під час занять потребує організації активної рухової діяльності дітей. Відповідно до певних психологічних фізіологічних закономірностей розвитку організму. Врахування цих закономірностей обумовлює визначення в структурі занять трьох функціонально пов’язаних складових части: підготовчої, основної та заключної. Зміст та тривалість кожної частини може варіювати залежно від віку дітей, рівня їх рухової підготовленості та конкретних дидактичних завдань заняття. Підготовча частина має мету – організувати дітей, зосередити їхню увагу на виконання фіз..врав, створити бадьорий настрій, забезпечити психологічну та фізіологічну підготовку організму дітей до розв’язування основних завдань заняття. Також вирішуються відносно самостійні завдання: формування та закріплення навичок стройових правильної постави, розвиток рухових якостей, сприяння гармонійному зміцненню м’язового апарату та ін.. тривалість підготовчої частин 7 – 1 хвилин. До змісту підготовчої частини заняття входять: стройові справи, різноманітні шикування, та перешикування ( в колону, шеренгу, з колони по одному в 3-4колони і т.д.), ходьба звичайна та імітаційна, біг, підстрибування, вправи на орієнтування у просторі танцювальні та загально розвиваючі вправи. Основна частина заняття присвячена навчанню та вдосконалення в дітей основних рухів (стрибків, біг, метання, лазіння та ін..) вправ спортивного характеру (плавання, ходьба на лижах, катання на ковзанах, комплексному розвитку фіз.якостей, виховання моральних, інтелектуальних та вольових якостей. Важливе місце відводиться також р/іграм. Основна частина розподіляється та такі види діяльності: безпосереднє виконання дітьми фізичних вправ, участь у в/ігри, сприймання й усвідомлення показу і пояснення вихователя, необхідний відпочинок, допоміжні дії. Тривалість гри 5 – 8 хвилин або повторювання 3 – 5 разів у усіх вікових групах. Тривалість основних частини заняття 12 – 15 хвилин. Заключна частина має забезпечити поступовий перехід дітей в стані збудження до відносно спокійного стану. Для цього проводить малорухливі ігри (епізодично). «Знайди і промовчи», «Знайди де заховано», Знайди своє взуття». На завершення дітям пропонують ходьбу у повільному темпі у поєднанні із вправами на дихання, іноді з різними завданнями. Починаючи з середньої групи вихователь робить висновок, короткі зауваження щодо виконання поставлених завдань і поведінки дітей. Тривалість заключної частини заняття 1 – 5 хвилин. Структура заняття, послідовність проведених частин лишаються незмінними, проте тривалість і обсяг матеріалу зміни. Загальна тривалість занять з фізкультури в 1 і 2 мол. групі – 20-25 хв. у середній групі до 25 – 30 хвилин, у старшій групі 35 – 40 хвилин.
На думку Потєхіної, цікавіше виконувати новий, навіть складний рух, ніж повторювати уже знайомий. Існує багато варіантів проведення р/ігор. Зміна варіантів проведення дає можливість вихователю використовувати р/ігри доцільніше, ускладнюючи завдання у відповідності з руховою підготовленістю дітей. Р/ігри ускладнюються в тій віковій групі, а можуть використовуватися ігри з іншої групи, зокрема, з молодшої групи ігри «Сонечко і дощик», можна проводити з ускладненням і з дітьми інших груп. Р/ігри ускладнюються з метою: забезпечення стійкого інтересу до гри, вирішення розвивальних і виховних завдань; спонукання дітей до удосконалення рухових вмінь, і навичок. Ускладнення вводять поступово. За Потехіною є такі види ускладнень р/ігор: - складати рухові завдання: збільшити довжину чи висоту стрибка; змінити форму руху: діти біжать, а потім оббігають перешкоди, ці зміни впливають на розвиток у дітей швидкість бігу; можна ввести додаткові основні рухи: ходьба і біг доповнюють підлізанням, стрибками через доріжку і т.д.; збільшити тих, хто ловить, зокрема р/ігри «Зайці та вовки», (спочатку один вовк, потім 2-3); змінити темп руху: наприклад у грі «Кіт і миші» можна розкидати по кімнаті кубики – їжу для мишей. Миші, щоб не залишились голодними, мають зібрати їжу зібрати і втекти від кішки. Ще можна взяти гру «Квочка і курчата» спочатку прикріпити шнур на висоті 60 см., а потім не попереджаючи діток спочатку виконують підлізання не ступнях ніг без рук, лише прогинаючи спину а потім – з опорою на поліна та кисті рук. Змінювати виконання руху можна і піж час метання, прорізання.
Дослідження Бехтєрєва, Щиюванова, Ранарьова та ін.., присвячені вивченню рухів дітей від народження до року, доводять, що розвиток моторики малюка є не лише наслідком біологічної зрілості відповідних центральних та периферійних апаратів. Цей процес визрівання рухових механізмів лише визначає рівень можливостей, які мають бути реалізовані шляхом цілеспрямованих вихованих впливів та за активно участі самої дитини. Фіз.. виховання діток раннього віку спрямоване на застосування фіз.. вправ та масажу, чітку дотримання режиму дня, раціональне харчування, правильне використання природних факторів: сонце, повітря і води. Дослідження Запорожець, Кистяновська, Кольцова і ін.. підтверджують виняткову роль рухової діяльності не тільки для нормального фізичного розвитку малюків, удосконалення їх моторики, а й для формування психіки дитини. Доведено, що у дітей, які з народження обмежені в активні руховій діяльності, спостерігається відставання в інтелектуальному розвитку. Кольцова встановила, що рухи є важливим засобом, що сприяє розвитку мозку в цілому, а також таких його функцій, як мова та мислення. В експерименті зафіксовано стимулюючий вплив рухів пальців рук на процес дозрівання кори головного мозку. Були знайдені об’єктивні докази того, що у розвитку мови вирішальну роль відіграє загальна кількість рухів (особливо рук і пальців) та їх різноманітність. Внаслідок рухів у дитини більш інтенсивно розвиваються цілеспрямоване мислення та пам’ять. Обмеження дитини в рухах гальмує її психічний розвиток.
Значення сенсорного в-ня для розумового розвитку дошкільників. Сенсорне виховання – систем пед.. впливів, спрямованих на формування чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань. До головних завдань С.В. належать: а) формування у дітей системи обстежу вальних дій; б) формування с-ми сенсорних еталонів; в) розвиток уміння самост. Використовувати сенсорні еталони у власній діяльності. Формування повноцінної особистості, вважала Монтессорі, неможливе без належного розвитку органів чуття, що є основою розумового і морального буття. Розвинуті органи чуття є передумовою інтелекту і вихованості особистості. Тому с-ма С.В. має формувати сенсорну культура культуру сприймання зовн.світу. дитина не тільки звертатиме увагу на якості предметів і явищ навк.світу, а й самост. набуватиме знань, відкриватиме свій зовн. Світ. Розроблені Монтессорі дид.матеріали орієнтований на розвиток окремих сфер відчуттів, вироблення уміння слухати тишу і звуки. Це розвиває органи чуття, спонукає до розумової дії, вчить розрізняти, впорядковувати враження, дає змогу повтор. Для її віку вправи. Такі вправи з дид. Матеріалом сприяють можливих помилок. Протягом дошкільного дитинства С. культура формується у взаємозв’язку розвитком мовлення і мислення, тому що сприймання живить мислення чуттєвим матеріалом, а мислення спряє розв. сприймання, збагачує його. Протягом дошк. дитинства с.процеси виокремлюються у самост. довільні дії, на основі яких формуються способи спостереження, розгидання, пошуку. Ознайомлення з кольором формою, розміром предметів повинно відбуватися з звуковим аналізом мови формування музичного слуху. розвиток зв’язного мовлення, бо це є важливим для музн.образ.- творчості, труд.діяльність мовленєвого спрямування С.В. передбачає і спец. Роботу щодо ознайомлення дітей з с.еталонами, спец. Засобами зіставленя якостей предметів із засвоєними зразками (з способами обстеження предметів. Уявлення про розмір: це перехід від 2-3 предметів до багатьох, що утвор.ряд величин, що зменш.або збільш. далі ознаймл. або збільш. Далі ознаймл. з відтінками кольорів, геом.. фігурами, відношеннями за розміром, Одночасно розкривають способи обстеження предметів: групування за кольором і формою за зразками – еталонами, послідовний огляд і опис форми. Ще треба розвив. Аналітичне сприймання – вміння орієнтуватися у поєднання кольорів. Виділяти окремі виміри величин, розрізняти форму предметів.