Швидкість як рухове якість – це здатність людинизіслнювати рухову дію в мінімальний для даних умов відрізок часу з певною частотою і імпульсивністю. Важливу рольу прояві нервових процесів. Швідківсть є комплексною руховою якістю людини. При розвитку швидкості рухів у дітей перевагу слід віддавати природним формам рухів і нестереотипно способам їх виконання. Стандартне повторюваня вправ з максимальною можливістю може вже в дитячому віці і спортивні ігри мають івну перевану перед стандартними пробіжками на швидкість. У дошкільному віці використовують різоманістні вправи, що виороскочасних переміщень і локальних рухві. Це вправи з короткою ідовгою скакалкою, естафети і бігом, вправи з кидками і ловлею м’яча і тому подібне. Біг – основна вправа, розвиваюче загальну швидкість. Короткі пробіжки, по 40 – 60 см, під ас тренування боксера на дорозі відмінно розвивають швидкість. Різні спортивні ігри розвивають необхідні боксеру якості: рухливість, орієнтування, моторність, спритність, швидкість дій. Особливо корисні ігри в ручний м’яч, баскетбол, футбол, волейбол і взимку – хокей.
Вправа «Прокидаймося» - Вихователь ніжно промовляє : - Хто так солоко тут спить? - Треба прокидатися! - Оченята відкривати, і зарядку починати. - Лунає тиха спокійна музика. Вихователь пропонує дітям відкинути ковдри. - «Розбудіть сусіда» - повороти головою праворуч і ліворуч. - «Потягусі» - лежачи на спині, ноги разом, опустили за глову 0 потяглися; опестили руки вниз. - « хто ще спить?» - сидячи на ліжку, ноги прямя, руки на пояся. Підняли плечі вгору (вдих); опустили плечі (видих). - «Шикуймо черевички» - сидячи на ліжку, ноги опущені на підлогу. Нахилитися впреде, дістата носиком коліна (видих), сісти рівно (вдих). - «Виросли великі» - стоячи біля ліжка. Піднятися на носки, потягнутися руками вгору, опуситит. Гімнастика закінчина ходьбою по корейційній дорожці.
1. Ми берізки і кленці! Внас тоненьки стовбурці, Ми в стрункі стоєм рядки, Випрямляєм гілочки. (Руки перед собою) повт. 7 – 8 разів. Ледь зіп’ялись з коренців, дістаємо промінців. (руки вгору) повт. 7 – разів. 2. Ми зтискаєм їх в вогонь В зелені своїх долонь (стискання кулачків) пост. 7 – 8 разів 3.Хилять світі вітерці Вліво – вправо стовбурці (нахили тулуба) повт. По 4 р.в кожн бік. 4. Ще й верхівки кожен ряд Нахяляв вперед – назад (вправи для шиї) повт. По 4 рази.
Фізкультурне заняття на вулиці в старшій групі «Подорож в осінній ліс». Програмні завдання: -Накопичувати і узагальнювати руховий досвід: - зберігати дистанцію під час ходьби і бігу; - добиватися усвідомленого, активного, з належним м’язовою напругою виконаня всіх видів впра. 2. розвивати у дітей фізичні якост: загальну витривалість, швидкість, силу, координацію. 3. формувати усвідомлену потребу в рховій активнсті. Хід заняття: Хлопці, встаньте красиво, подровняйте носочки, розправте плечі, випряміть спину. Привітаємо одни одного. Фізкульт! (Привіт) - Сьогодні ми з вами вирушимо в оснній ліс. Закрийте очі, поверніть навколо себе – відкрийте очі. - «У ліс осінній на прогулянку запрошую вас піти цікаві прогоди! - Нам, хлопці, не знавйти! - Повернулись направо, кроком руш. - Йдемо серед високих дерев! - Йдемо серед чагарників - Йдемо по траві - Переступати великів камені - А тепер побігли лісовою стежкою - Крокуємо по клоу, зупинилися. «До нас на долоньки впав листок» Давайте подуємо на нього. - Хлопці, подивіться перед нами галявинка, а на ній шишки. Візьміть по оній шишці і встаньте на своє місце. Давайте пограємось з шишками. - Але спочатку перевіремо відстань, руки в сторони, не заважали один одному? О.Р.У. 1. Перша вправ «Збираємо шишки». 2. Друга вправа «Переклади шишку» 3.Третя вправа «Показжіть яка грана шишка». Присдання. 4. Четверта вправа «Нахала низ». 5. П’ята врава «Нахала в сторони». 6. Шоста вправа стрибки «Веселі хлопці».
Фізичне виховання – одна з необхідних умов правильного розвитку дітей. Значне місце у всебічному розвитку дітей займають спортивні вправи, і навіть елементи спортивних ігор. Планування вправ з фізичної культури починається із складання графіка роподілу навчального матеріалу на місяць або квартал. У ньому має бути правильне розподілення програмного матеріалу на окремі заняття. Слід пам’ятати, що не кожне заняття плануються впраи з шикування та перешикування, комплекс зальнорозвиваючих вправ, основні рухи, рухливі ігри, прави спортивного характеру. При цьому враховується місце проведення заняття з фізичної культури та період року. Види основних рухів (стрибки в довжину та висоту з розбігу, лазінні по канату, метання предметів в ціль або на дальність) доцільно планувати на трьох – п’яти заніть підряд, з ускладненням. На одному заняття навчитись дітей правильно виконувати згадані вище рухи неможливо, процес їх начання тривалий і потребує більше годині. Наприклад, метання м’ячів у ціль у старших дошкільників удосконалюється в таких іграх: «Влуч в обруч», «Цілься краще», «Миславці і зайці». Лазіння по гімнастичній стінці в іграх: «Ведмідь і бджіл», «Мисливці і вовки», «Пожежники на навчанні» та інше. Потім, коли діти оволодівають цим рухом, періодично повторюються протягом року.
Фізкультурна пауза – це форма активного підпочинку під час малорухливих занять досить широко застосовується з дітьми дошкільного віку. Мета проведення фізкультурної паузи підвищити або утримати розумову працездатність дітей на заняттях, забезпечити короткочасний активний відпочинок для дошкільнят під час занять, коли значну навантаження випробовують органи зору і слуху; м’язи тулуба, особливо спини, знаходяться в статичному стані; м’язи кисті працюючої руки. Виходячи з цього, для фізкультурної паузи складають комплекс, що включає в себе 5 – 8 простих впав для великих груп м’язів, що активізують дихання і кровообіг. Лягушечки – квакушечки, На березі гуляють, Комариків – скдариків І мошок збирають. Летять під небесами, Всі сірі та білі, З довжелезними носами. Лягушечки – квакушечки, Коль живі бути хочете, Мершій від журавлів В болото йдіть. 1. І.п.- о.с.: 8 підскоків на носках на місці, на крок лівою ногою – пільці стиснуті в кулаки, на крок правою – пальці розігнути. 2. Руки в сторони; 8 кроківна місці хвилею руками вперед на кожен крок. 3. Руки на пояс; 6 кроків на місці з хвилею руками вперед на кожен крок. 4. Руки на пояс: 8 кроків на місці з хвилею руками вперед на кожен крок. 5. 4 підскоку на носках х поворотом ліворуч на 360 градусів; те ж саме направо. 6. 8 підскоків в полу присіду на носках, на кожен підскок – бавовна в долоні на головою. 7. «Жаби – попригушка». І.п.- лежачи на спині. 1-2-3 – випнути живіт якомога більше; вдих; затримати дихання якомога довше «замри»(3-4 рази).
Ігорова вправа «Швидко в колону!». Побудова в три колони, перед кожною орієнтир – кубик різного кольору. За сигналом всі гравці розбігаються в різні сторони майданчика, через 20 – 25 с. вихователь вмовляє: «Швидко в колону!», і кожен повинен зайняти своє місце в колоні. Виграє та колона, яка швидко і правильно вшикувалася. Гра – впраа повторюється. Гра – вправа повторюється 2 – 3 рази. Вправи з м’ячем. 3. І.п. – основна стійка, м’яч в лівій руці. 1 – 2 руки через сторони вгору, перекласти м’яч сторони вгору, перекласти м’яч у праву руку; 3 – 4 опустит руки вниз у вихідне положення. Те ж, перекладаючи м’яч з правої руки в ліву. 4. І.п. – стійка ноги на ширині перекластим’яч в лівій руці. І – руки в сторони; 2 – нахилитися вперед – вниз, перекласти м’яч у праву рук; 3 – вирямитися, руки в сторони. 4 – повернутися у вихідне положення. Те ж, перекладаючи м’яч з правої руки вліву. 5. І.п. – стійка на колінах, м’яч в обох руках за головою. 1-2 – підняти праву пряму ногу, 3 -4 опустити ногу. Те є іншою (6 – 8 разів). 6. Гра «Совушка».
76. Складіть план коспект фізкультурного заняття для дітей раннього віку.
Тема: Веселий колобок на гостинах у діток. Мета: Дидактична: вправляти дітей в різних видах ходьби (у колоні по одному за вихователем, на пальчиках, на зовнішній стороні стопи); продовжувати вчити дітей ходити по обмеженій площині (місточок), підлізати під мотузку; вчити дітей опановувати різноманітні рухи, стимулювати активність та самостійність у процесі рухових дій. Розвивальна: зміцнювати різні групи м’язів, удосконалювати рівновагу, спритність, рухову координацію. Виховна: викликати у дітей позитивні емоції, піднесений настрій. Словникова робота: поповнити та активізувати словник дітей словами: м’ячики, місточок, мотузка, доріжка. Попередня робота: читання казки «Колобок», вивчення різних видів ходьби, рухлива гра «Лисичка». Обладнання: м’ячики, мотузка, килимки, корекційна доріжка, м’які іграшки: зайчик, ведмедик. Хід заняття I частина. Вихователь заводить дітей до спортивного залу Вихователь: Ой, які в нас гарні дітки: Дуже ввічливі, привітні, Всім, хто їм стрічається, Приємно вітаються! А я Колобок, Колобок! Я – веселий Колобок! Я від баби утік, Я від діда утік. Сам я дуже сумував – Я б із вами, діточки, погуляв. А ви зі мною хочете погуляти? Тож усі в рядок ставайте І за мною поспішайте. Ось ідуть малята У лісок гуляти. Діти не сумують – Весело крокують. (ходьба вколоні один за одним) Тихо-тихо ви ступайте. Всі на пальчики ставайте. Гарно спинку випрямляйте, І за мною поспішайте. (ходьба на носочках) А тепер, як ведмежата Ви ідіть, мої малята. Ручки в бік ви відведіть, Як ведмедики ходіть. (Ходьба на зовнішній стороні стопи) Пострибайте як зайчата. Стриб, стриб, стриб, мої малята! (Стрибки на обох ногах з просуванням вперед) А тепер побіжимо – Не впіймає нас ніхто. Ми пробігли і пішли, Ой, кого ж ми тут знайшли? Діти зустрічають Зайчика. Зайчику сіренький, діток не лякай, Краще м`ячики гарненькі їм у руки дай. Зайчик хоче подивитись. Що ми вміємо робити. То ж у коло всі ставаймо, І вправлятись починаймо. Комплекс загально розвиваючих вправ з м`ячиками 1. «Гарні м`ячики» Гарні м`ячики, чудові, Ми тримаємо в долоні. Ось які, ось які, Гарні м`ячики прудкі. (Розгинання та згинання рук 4 рази ) 2. «Пограємось м`ячиком» Не люблять м`ячики лежати. А хочуть з дітками пограти. У нас між ніжками сховались, Щоб ми за ними нахилялись. (Присідання 4 рази ) 3. «Сховаємо м`ячик» Трішки ще пограємо, М`ячики сховаємо. І від лиски і від вовка. Буде це надійна схованка. (Сидячи, нахили тулуба вперед 4 рази) 4. «Потанцюємо з м`ячиками» Ви кругленькі танцюристи Не даєте нам присісти. Через вас, через вас. Ми стрибаємо весь час. (стрибки 8 раз) Скільки вправ ми зробили. Додалося всім нам сили. Руки вгору піднімайте, І спокійно видихайте (Вправа на дихання) М`ячики у кошичок складемо. Й знову ми гулять підемо. Дякуємо, зайчику, За веселі м`ячики. Бачиш, які вправні. Діточки маленькі ІІ частина. Основні види рухів. Вихователь: - Діти, подивіться, хто залишив тут свої сліди. Може вовк пробігав? Ні, не схожі ці сліди на вовчикові. А давайте спробуємо пройти по цих слідах. Ось ідуть малята По слідах завзято. Ніжки не сумують, Легенько крокують. (ходьба по слідах) Ми рядочком всі підемо. І місточок перейдемо. Туп – туп -туп, По місточку дітки йдуть. Спинку випрямляють, Ніжки розминають. (ходьба по місточку) Ми повільно проповзаєм, Гарно спинку прогинаєм. Глянь, Ведмедику, сюди. Як уміємо повзти. (підлізання під мотузкою) Діти посміхаються ведмедикові, який сидить за мотузкою.( Повторення 2-3 рази) Під музику з`являється Лисичка. Лисичка: - Добрий день, малята. Я лисичка-сестричка, добра, лагідна. Мені дуже сумно в лісі самій і я прийшла до вас порозважатися, повеселитися. А ви хочете погратися зі мною? (Так) Гра з Лисичкою (3-4 рази) (Діти втікають від Лисички, а вона їх наздоганяє) Лисичка дякує дітям, прощається. Колобок: - Вам сподобалась наша подорож? Кого ми зустріли у лісі?(зайчика, ведмедика, гралися з лисичкою). Ну, а зараз нам час вирушати до дому. Тож за мною всі ставайте І додому вирушайте. ІІІ частина: Психогімнастика «Вітерець» Підсумок заняття: Вихователь схвалює дітей, які вони були молодці, спритні, активні. Повертаються до групи.
Проведення занять з фізичної культури на свіжому повітрі планується під час прогулянки в першу половину дня тричі на тиждень взимку та в період міжсезоння, а в теплу пору року всі вони виносяться на. фізкультурний майданчик. У прохолодну погоду (особливо взимку та восени) це заняття планується надругу половину прогулянки. Під час виконання фізичних вправ, при проведенні рухливої гри діти потіють і можуть застудитися, якщо їх залишити на майданчику. Тому після завершення вони заходять у приміщення, де переодягаються і готуються до обіду. До змісту занять з фізичної культури входять різноманітні засоби: фізичні вправи, рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру, які мають відповідати віковим можливостям та руховій підготовленості дітей. Вправи для занять на свіжому повітрі добираються відповідно до пори року, наявності інвентарю та фізкультурного обладнання на майданчику, екіпіровки дошкільнят, а також ступеня володіння даними рухами. У цих заняттях основні рухи можуть виконуватися у комбінації з декількох вправ (за типом смуги перешкод), коли діти поступово переходять від однієї справи до іншої. Наприклад, діти йдуть по колоді, стрибають з неї, пролізають в обруч, виконують ходьбу по кубах (5-6) або пеньках різної висоти, автомобільних покришках, які закопані у землю, підлізають під дугу та ін. При цьому широко застосовується ігровий метод навчання та удосконалення основних рухів. Влітку та навесні до їх змісту вводять практично всі фізичні вправи та ігри, які пропонує програма з фізичної культури для кожної вікової групи. Пізньої осені і ранньої весни до занять додають вправи з ходьби, бігу, стрибків (у довжину з місця, у глибину в яму з піском), метання в ціль, підлізання, пролізання в обруч, вправи з рівноваги, рухливі та спортивні ігри. Якщо на майданчику мокро, заняття можна проводити на відкритих верандах (павільйонах), де застосовують різноманітні вправи у рівновазі (ходьба по лаві, дошці), підлізання під шнур, метання предметів у верти¬кальну та горизонтальну ціль, пролізання в обруч, рухливі ігри на обмеженій площі. Взимку, щоб діти не переохолоджувалися під час пояснення та показу, на заняттях доцільно застосовувати вже засвоєні вправи та ігри, які можна виконувати на свіжому повітрі. Це вправи з рівноваги (ходьба по стежках, протоптаних у снігу, «слід у слід»; ходьба по сніговому валу і зістрибування з нього); переступання через снігові кучугури; ковзання по льодових доріжках та ш., стрибки у довжину з місця через купинки снігу, у глибину на сніг; метання в ціль (дерево, щит), біг у повільному темпі, рухливі ігри (без речитативів), хокей з шайбою без ковзанів (у старших групах), ходьба на лижах, катання на ковзанах та санчатах. Добираючи ігри та вправи для такого заняття, можна об’єднати їх одним сюжетом: «Пори року», «Космонавти», «На рибалці» та ін. Вихователю слід чітко продумувати організацію дітей, особливо під час основної частини, запобігати тривалих пауз чекаючи своєї черги для виконання вправи, щоб вони не переохолоджувалися. Заняття у будь-яку пору року може складатися з 3-4 рухливих ігор за таким принципом добору: перша гра — середньої рухливості, вона забезпечує поступове наростання фізичного навантаження; наступні — зберігають високий рівень рухливості, а завершується заняття грою малої рухливості. Кожна гра повторюється 3-5 разів. Наприклад, для дітей старшої групи спочатку проводиться гра «Чия ланка швидше збереться?», потім — «Рибалки і рибки», «Мисливці і зайці», у завершенні заняття — «Знайди і промовчи».
Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Із їх змісті відбито національну психологію кожного народу: «У всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу». Високу оцінку іграм дав В. О. Сухомлинський: «Гра - це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що засвічує вогник допитливості». Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо. Народні ігри супроводжують свята та національні обряди, у їх змісті відбиті сезонні явища, звичаї, пов'язані з хліборобською та землеробською працею. Народні ігри - це історія народу, оскільки вони відображають соціальне життя кожної епохи. З допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.). Класифікація народних ігор Народні ігри можна класифікувати за такими групами: • дидактичні, • рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом, • рухливі хороводні ігри, • ігри мовленнєвої спрямованості, • обрядові та звичаєві ігри; • ігри історичної спрямованості; • ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу. Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливе, легко, захоплюють змістом гак, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку. Наприклад, для найменших: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока - ворона»; для старших: «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін. Гра «Краски», або «Фарби» Значну групу становлять народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування. Це ігри «Панас», «їду, їду», «Звідки ти?», «Жмурки», «Горю-дуб», «Котилася бочка...», «На чім стоїш?», «Іваночку, покинь схованочку», «Зайчик і Бурчик», «Бочечка», «Квочка», «Ірву, ірву горішечки» та ін. Наприклад: Гра «Їду, їду» Гра «Іваночку, покинь схованочку» Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані — слова, рухи — нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг. Серед таких ігор найвідоміші: «Огірочки», «Галя по садочку ходила», «Подоляночка», «Перепілочка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін. Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з життя українського народу: початок жнив, косовицю, великодні та купальські ігри, калиту, веснянки. Гра «Розлилися води» Ігри історичної та соціальної спрямованості відбивають характер тієї епохи, коли вони складались. У їх змісті трапляються архаїзми, як для нас, гравцями виступають «пан», «король», «цар», «царівна». Це ігри: «Король», «У короля», «Воротарчик», «Пускайте нас», «Нема пана дома», «У відьми», «Дзвін», «Прослужив я в пана рік», «Кружок» тощо. Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей («Жили у бабусі...», «Ой сусіди, сусідоньки», «Здрастуй, сусіде», «Куй-куй, ковалі...», «Як було у баби...»). Чимало серед них ігор з сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Горщечки», «Гладущики», «Сімейка» тощо. Гра «Сімейка» Українські народні ігри описує й В. Скуратівський. Діти грали в гилку, завіяло, квача, квочку. Вибравши стежку, кожен викручував собі п'яткою ямку. Діти ставали пообіруччя вздовж ямок, крайній котив м'яча, і в чиїй ямці він зупинявся, той мав вийняти його й поцілити когось із однолітків, які втікали навсібіч. Промахнувся — маєш пасти свиню, тобто котити м'яча. Коли спадала роса й прогрівався ґрунт, починали грати в скраклі, аж доки матері не скликали дітей іти обідати. «Й чим більше задумуюсь, тим переконливіше доходжу висновку, - пише В. Скуратівський, - всі чи переважна більшість дитячих ігор були лише формою проведення дозвілля - у них поєднувалися спритність і фізичне загартування, вправність і кмітливість, гнучкість і винахідливість, наполегливість і витривалість, вони розвивали пам'ять, увагу, зосередженість, вміння приймати раптове й найдоцільніше рішення, гартували волю, почуття колективізму та взаємовиручки». Специфіка народних ігор Народні ігри як фольклорний жанр мають специфічні особливості. Це ігри гуртові, вони об'єднують від 10-ти до 20-ти і більше дітей, їх структурна особливість дозволяє об'єднати всіх бажаючих грати. Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір'ї і біля ставу, на луках і на річці Народні ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра у різних регіонах України має не однакові приспіви, повтори. Це легко простежити на таких іграх, як: «А ми просо сіяли», «Мак», «Калина». Так, в одному варіанті гри «А ми просо сіяли...» є приспів «Ой дід-лада»: А ми просо сіяли, сіяли, Ой дід-лада, сіяли, сіяли..., а в другому варіанті - «Зеленая рута, жовтий цвіт»: А ми просо сіяли, сіяли, Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт... У грі «Мак» у першому варіанті діти звертаються до Городника, чи полив він мак та чи поспів мак. При цьому кожне запитання оспівується приспівом: «Маки, маки, маківочки, золотії голівочки». Є й такий варіант гри, в якому після приспіву йде суцільний діалог з козачком: - Козачок, чи виорав мачок? - Козачок, чи посіяв мачок? - Козачок, чи посходив мачок? - Козачок, чи пора молоть мачок? Характерною особливістю народних ігор є навчальний зміст, який подається в ігровій формі. Мати бавить немовля, перебирає його пальчики, приказуючи: Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик. - Цьому дам, цьому дам, Цьому дам і цьому дам... А цьому не дам, бо цей буцман. Він дров не носив, Він діжі не місив, Він печі не топив, Діток гулять не водив - Справжній лежень. То я цьому не дам. Змістом цієї гри - забавлянки мати вчила дитину бути працьовитою, не лінуватись. Народні ігри образні, в кожній з них відбивається якась подія або випадок, близький за своїм змістом дитині. Не можна переоцінити значення народних ігор у розвитку мови дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами. Почувши спів зозулі, дитина, підстрибуючи, промовляє: Зозулю - кавулю, зозуле, голубонько, Сім літ не кувала, Закуй мені в цьому літі, Скільки житиму на світі? За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них в єдине ціле поєднуються слово, рух, пісня. Методика використання народних ігор у роботі з дітьми Гра досить рано входить у життя дітей - уже на першому році життя. «Дитина, граючи, живе, - писав Т. Лубенець, - і, живучи, грає». Діти будь-якого віку знайдуть собі гру до смаку. Добираючи її, слід враховувати вік дітей, чітко визначати мету кожної гри. З дітьми раннього віку (перший, другий рік життя) використовують переважно індивідуальні ігри - забавлянки (чи з двома-трьома дітьми). Наприклад, з дітьми другого року життя розігрується (індивідуально) українська народна гра - забавлянка «Горошок». Перебираючи пальчики дитини, починаючи від мізинця, промовляють: Горошок, Бобошок, Сивочка, Курочка, А той старий когутисько Не хтів іти до дітиська - Та шуп з ним до песа! Під час повторного розігрування діти відповідають на запитання текстом забавлянки, повторюють слова. З дітьми третього року життя народні ігри можна проводити на прогулянці з невеликою групою в 5—6 чоловік. Текст слів в іграх простий, це переважно заклички: «Дощику-дощику», «Вода холодная», «Зозулю-кавулю», «Вийди, вийди сонечко». Гра «Дощику-дощику» проводиться на прогулянці в переддощову годину. Діти стають у коло, піднімають руки, дивляться на хмари й промовляють текст за вихователькою: Не йди, не йди, дощику, Дам тобі борщику У глинянім горщику. Поставлю надуба; Дуб повалився, Горщик розбився, Дощик полився. (Усі діти розбігаються.) У другій молодшій групі (четвертий рік життя) дітям доступні рухливіші хороводні ігри: «Курочка-чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?», «Качечка». Дітям п'ятого року життя доступні й складніші хороводні ігри з текстом для співу: «Галя по садочку ходила...», «Калина», «Я лисичка, я сестричка», «Ой у перепілки...», «Жили у бабусі...». Наприклад: Гра «Галя по садочку ходила..». Гра «Калина» Гра «Ой у перепілки...» Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп. До першої групи належать рухливі ігри з текстом-діалогом: «Кози», «Панас», «Чорне - біле», «Гуси», «У гусей», «Жмурки», «Квочка», «Крук», «Сірий кіт», «Залізний ключ» та ін. Наприклад, гра «Жмурки». Лічилкою обирають Водія, зав'язують йому очі хустинкою, виводять на середину кімнати і звертаються до нього з такими словами: - Водій, Водій! На чому стоїш? - На бочці. - Що в бочці? - Квас! - Лови курей, та не нас. Водій починає ловити і кого з гравців спіймає, той і стає Водієм. До другої групи належать хороводні ігри зі співом. Текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими процесами, із звичаями українського народу. Це такі ігри, як «Соловейко-сватку», «А ми просо сіяли, сіяли...», «Мак», «Задумала бабусенька» та ін. Наступну групу становлять ігри розважального характеру, в яких відбито народні звичаї. Це ігри «Ягілочка», «Чий вінок кращий?», «Ходить Гарбуз по городі», «Як у нас біля воріт», «Ой є в лісі калина», «Ой нагорі жито» та ін. Чимало народних ігор стануть у пригоді вихователю для закріплення звуковимови, звуконаслідування. Серед них: «У волосянку», «Рядки», «Гуси», «Ку-ку, ку-ку, птичко мала», «Прослужив я в пана рік», «Задумала бабусенька», «Довгоносий журавель» та ін. Наприклад, із старшими дітьми для вправляння у вимові голосних звуків та регулювання сили голосу можна запропонувати їм гру «У волосянку». Троє-четверо дітей разом з вихователькою домовляються, які голосні звуки вони тягнутимуть. Потім співають: Ой нумо, братці, волосянки тягти, А хто не дотягне, того за руки тягни. І всі тягнуть о або у (а, є, і, и, ю, я, е). Хто зупиниться, того й тягнуть за руку. Гра починається спочатку. Або хороводна гра «Довгоносий журавель» Народній грі можна присвятити й окреме заняття: пояснити значення професій, про які йдеться у тексті гри, заучити текст гри, розподілити ролі, проказати діалог, а потім уже грати. Гра «Бондар» Гра «Шевчик» Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними бажано закінчувати заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без хороводних ігор не може обійтись жодне народне свято чи розвага. «Для того, щоб це животворне джерело не замулювалося, - пише В. Скуратівський, - не згасали його пульсуючі водограї, котрі повсякчас погамовують духовну спрагу, приносять нам радість і здоровий дух, мусимо бути ревними оберігачами наших кращих народних традицій, серед яких уосібне місце посідають дитячі ігри і яким відведена самою природою виняткова роль у вихованні наших дітей».