Фізичне виховання
1. Оха-те основні поняття методики фізичного виховання: «Фізичний розвиток», «Фізичне виховання», «Фізична освіта», «Фізична культура».
Фізичний розвиток – це процес становлення і змін віологічних форм та функцій організму людини. Його можна визначити за допомогою антропометричних і біометричних даних: це – довжина і маса тіла, окружність грудної клітини, також фізичні дані: це – сила, спритність, швидкість, та інше; показників формування постави: вигинів хребта, зокрема. Фізичне виховання– організований фізичний процес, він спрямований на поліпшення та формування важливих та основних рухових вмінь навичок, воно впливає на удосконалення організму. В д/с це заняття з фізкультури, рухливі ігри, ранкова гімнастика. Фізична підготовленість – це результат фіз. підготовки який був досягнутий в результаті оволодіння руховими навичками, які потрібні для засвоєння певного виду діяльності. Фізична освіта – цей термін був запроваджений Лесгафтом. Їм визначають рівень знаь з фіз.. виховання, рухових і гігієнічних вмінь та навичок. Фізична культури –частина загальної культури сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які створюють та використовуються ним для фіз.доскональсті людини. Матеріальні цінності - це спортивні споруди, зокрема спорт. Зали, басейна, спорт «майданчики» і ін. фізкультурне обладнання і інвентар, рівень, фіз., досконалості їх спорт. Досягнення. Духовні цінності – це соціальні, політичні і практичні досягнення в галузі фіз.. виховання. Фізична культура – має багато функцій зокрема біологічна, вона пов’язана з віологічними потребами в русі, покращення фіз.. стану, забезпеченні високої працездатності організму; комутативну функцію – це встановлення міжособистісних контактів, інформаційна функція – це коли накопичується інформація та передається від покоління до покоління.
Протягом всієї історії культура була органічною частиною національної культури. Елашвілі говорив: … немає в світі народу, у якого б не було фізичних вправ і рухливих ігор. У первісному суспільстві виховання було переважно фізичним: полювання, збирання, рибальство. Наприкінці палеоліту винайдено лук і стріли. Застосування допоміжних засобів для полювання вимагало нових навичок координованих рухів, відповідного розвитку сили, витривалості, спритності. У Причорномор’ї в античних період було сформовано систему фізичного виховання. Здійснювалось загартування молоді. В часи формування Київської Русі наші предки зберегли багато самобутніх традицій національного фізичного виховання. З дитинства молоді прищеплювали потрібні у праці та військовій справі вміння та навички якості. Цей період був перехідним від військової демократії до феодального ладу. Надалі зберігались позитивні традиції фізичної культури, стержнем була загальна фізична підготовка до трудової і військової діяльності всіх без винятку людей. Були ведмежі двобої і культові змагання з биком, сюди входили фізичні вправи і способи полювання на диких тварин. Це вимагало спритності сили, знань, сміливості. В Київській Русі стала побутувати диференціація молоді, покладена в основу народної фізичної культури: в 3 роки хлопців саджають на коней; у 7 років починають навчання стрільбі з лука, оволодінню списом, їзди верхи. У кожній віковій групі здійснювалась певна підготовка. Таким чином до військового життя готували з дитинства. В Київській Русі сформувалась своєрідна система військово-фізичної підготовки населення, що включала такі форми: фізичного виховання в родині, в побуті, у княжому війську: у навчальних закладах (церкви, монастирі, школи і т.д.) Засоби цієї підготовки були: народні ігри і забави, народні танці: виду національної боротьби; полювання, військові походи. В це період була гра в копаний м’яч (сучасний футбол); були різні види боротьби: на ременях; «навхрест», і т.д. всього у 740-746 р.р. в межах вільностей Запорозької Січі було 866 шкіл. Учні від вільні від навчання час виконували різноманітні вправи та р/ігри. Дошкільники, які вивчали дитячі та юнацькі ігри тих часі, ділять їх на весняні, літні, зимові, підкреслюючи цим сам факт цілорічного фізичного вдосконалення підростаючого покоління. В Січовій школі органічно поєднувались елементи фізичного гарту з військовим навчанням. В козацькому військо не було муштри, але обов’язковим були фізичні вправи, щоб утримувати свій фізичний стан. Були водні процедури, загартування водою, сон на повітрі, поміркованість харчування, пости і т.д. народні види боротьби. двобої навкулачки і т.д. Головне місце в спецпідготовці козаків, надавалось: цілеспрямованому розвитку рухових якостей, вдосконалення у плаванні, пізнанні вікові, їзді верхи, володінні різними видами зброї, засобами пересування (вуз, човен, галера і т.д.).В школі відбувався суворий курс фізичного виховання і військового навчання. Після занять старші учні займались військовою справою, в ігрових ситуаціях вони моделювали бойові дії козаків: наступ на ворогів, оборони і т.д., влаштовували змагаючи демонстрували фізичну силу. Така система навчання та виховання давала той самий обсяг знань та вмінь, які потрібні були козаку – воїну, вона розвивала спритність, силу витривалість і інші фізичні якості. Ігрова підготовка відбувалась і на свята (Водохрещення, Теплого Олекса, Покрова і інші). Вони розважались кулачними баями, козацька молодь систематично розвивала свої природні задатки, вдосконалювала тіло й душу в іграх, танцях, хороводах, різних видах змагань.
3.Оха-те основні методи наукових досліджень в теорії фізичного виховання.
Метод – це спосіб за допомогою якого можна отримати наукову інформацію для встановлення закономірних зв’язків, відношень залежностей та побудови певних наукових концепцій. Є такі методи для теорії фіз.. виховання: це експеримент, обстеження, аналіз, узагальнення. Також використовуються методи таких наук, як: фізіологія, антропологія, психологія, та інші. Теоретичний на наліз та узагальнення літературних даних. Труднощами в у цьому дослідженні є зростання кількості інформації. Досліднику допомагає бібліографія яка систематизує і описує друковані видання, а також подає друкований матеріал у вигляді бібліографічного образу, тобто дає короткий зміст наукової роботи і її результатів. Він також є першим станом роботи з книгою. Аналіз та узагальнення документальних матеріалів. Деякі дані для досліджень можна отримати з документів дошкільних працівників: плани роботи д/с, протоколи під. народ, плани занять з фізичної культури. До документальних матеріалів також відносяться анкети та опитувальні листи, які використовуються на початку досліджень. Метод спостереження має мету, предмет дослідження, фіксацію фактів, фото,відео, магнітофонний запис, протоколи. В кінці цього методу роблять відповідні висновки і рекомендації. Контрольні іспити допомагають виявити рівень рухових якостей, дати оцінки навичок з основних рухів, проводять за допомогою тестів, які проводять з метою визначення рівня фізичного стану дітей на даний період. Вимоги: однакові умови для всіх дітей, вправи мають бути доступними для всіх дітей, бути нескладними і наочними. Можуть бути вправи з бігу, стрибків, ходьби, метання. Пед. Експеримент – це метод наукового дослідження в якому дослідник створює свої умови, тобто дослідник активно включається в процес явища, яке досліджується природний модельний або лабораторний експеримент в залежності від поставлений завдань. У природному експерименті, умови наближені до звичайної практики у модельному дослідник усуває побічні явища. У лабораторних – умовах значно відрізняються від практичних. Порівняний експеримент проводиться два або декілька груп і заняття в них відрізняється яким-небудь фактором, зокрема, спосіб організації дітей. Група, яка навчається за загальноприйнятою методикою – контрольна, а друга – експериментальна. У досліджених з фіз.. виховання широко використовується метод математичної статистики. Оцінку результату експерименту відображають в таблицях, діаграмах, графіках.
Є такі засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку: гігієнічні фактори, сили природи, фізичні вправи та інші. Гігієнічні фактори – це режим занять, харчування, сну та відпочинку, гігієна. Вони підвищують ефективність впливу фіз..вправ на організм діток. Зокрема гігієна одягу та взуття діточок – служить профілактикою захворювань: якщо є нормальний сон, відпочинок, то це заспокоює нервову систему інший засіб – це сонце, повітря і воді, - вони зміцнюють здоров’я, підвищують працездатність. Вони використовуться як самостійні засоби для загартування організму. Підвищується пристосування до змін температур. Загартування – це система заходів, яка допоможе організму пристосуватися до різноманітних умов навколишнього середовища. У д/с є повсякденні і спец.загартовуючи процедури. До повсякденних відносять: провітрювання, температурний режим, використання прохолодної води для миття рук та обличчя, раціональна підібраний одяг та взуття і т.д. до спеціальних відносять –повітряні ванни, загартування водичкою (обтирання, обливання). Зокрема обливання слід починати з молодшої групи з 32 – 25 до підготовчої групи 28-18, тобто обливання має бути контрастним, починаючи з найвищої і закінчувати найнижчою. Поступове зниження т-ри та контрастне (36-38 початкова, а 25-18 (кінцева – т-ра): це купання в природний водоймах: загартування сонцем. Сонце це вітамін Д (антирахітне). Сонячні ванни мають починатися з 4-5 хвилин, далі збільшується до 20 хвилин у мол.групі., 20-25 у середній гр., а в старшій групі та підготовчих групах до 30 – хвилин. Має проводитися з 11 – 12 годин та після 16 годин але для того, щоб організовувати загартування треба пам’ятати про принципи: послідовність систематичність і безперервність треба враховувати індивідуальність діточок, добровільна участь дітей. Фізичні вправи – це спец. засоби фіз..виховання. вони допомагають зміцнити здоров’я діток. Формують навички рухів/біг, ходьбу, метання, лазіння і т.д.) розвивають фіз.. якості (спритність, швидкість,силу), їх можна використовувати на ранкових гімнастиці, рухливих іграх, заняття, х фізкультури. До спец.засобів фізичного виховання належить: фіз.. вправи, масаж, рефлекторні, пасивно-активні. До активних належать: основні рухи, вправи спортивного характеру, турніри, естафети, праця, конструювання і т.д. Масаж – це вид пасивної гімнастики.( це поплескування, розтирання і т.д.) масажі вже починають з 1-го року життя.
5. Оха-те оздоровчі завдання фізичного виховання дошкільників.
Оздоровчі завдання потрібні щоб зміцнити здоров’я дітей, вони спрямовані на охорону життя, на підвищення фіз.. та розумової працездатності, на всебічний розвиток і т.д. має бути створення відповідних умов ( раціонального режиму, харчування і т.д.) підвищення рухової активності дітей протягом дня, заняття р/ігри, ранкова гімнастика і т.д. На стан здоров’я та фіз.. розвиток впливають такі фактори: біологічні фактори, зокрема, вага тіла. До екологічних – це клімат, екологічні умови, мете реологічні дані(погода). Також негативно впливають нітрати, вода, яку ми п’ємо, те що ми їмо загазованість повітря. До соціальних факторів належить: сім`я, організація роботи в д/с умови матеріальні і т.д. наприклад, якщо у дитини в сім`ї гарні матеріальні умови, то все таки це покращить фіз..розвиток дитини, зміцнить здоров`я. якщо враховувати індивідуальність дитини, фізіологію, психічний стан, то за допомогою фіз..вправ можна досягти гарного результату в всебічного розвиток всіх форм та функцій організму дитини. Серед оздоровчих завдань є також розвиток фіз..якостей. завдяки ним покращується постава дитини, будова тіла дитини, легкість бігу, ходьби, чіткості виконання вправ. Загартування також входить до оздоровчих завдань. Воно потрібно щоб дитина адаптовувалась швидко і без шкоди для здоров`я до різних впливів навкол. Середовища (змін температури, вологості і т.д.) Значення загартування – удосконалює обмін речовин. Серцево-судинну діяльність, центральну нервову систему, поліпшують, зміцнюють м`язи , зміцнює імунну систему, покращує фіз.. стан т.д. Також серед оздоровчих завдань є формування правильної постанови і профілактика плоскостопості. Правильна постава, це не тільки красиво, а й створює оптимальні умови для роботи серцево-судинної, дихальної і травної системи. Науковці Арнін, Анісімова, та інші говорять про те, що у дітей д/віку постава ще не сформована. Хребет еластичний, структура кісткової тканини ще не завершена. В цьому віці ще можна виправити якість недоліки, навпаки, за несприятливих умов, зовнішнього середовища можуть виникнути різні порушення постави, зокрема, зігнута спина, плечі висунуті вперед, і т.д. Тому саме в д/віці найефективніше можна виявити порушення постави і проводити профілактику. Пласкостопі дітки під час ходьби тупотять ногами, хода незграбна і напружена, вона швидко втомлюються, т.д. якщо є профілактик і своєчасне лікування, то плоскостопості можна уникнути у д/віці, щоб не страждати ці дітки, коли виростуть і стануть дорослими. Це залежить як від сім`ї, так і від дитячої установи: має бути режим дня, правильній підбір меблів, сон і т.д. систематичне виконання вправ.
Теорія і методики фіз..вихоання тісно пов’язана з іншими науками, які вивчають дитини і використовує надбання цих наук, що мають певні відношення до фіз.. виховання дітей. Теорія і методики дошкільного виховання пов’язана з загальною та дошкільною педагогікою, яка впливає засобами, формами та методами педагогічного впливу на дитину. Від виховання тісно зв’язане з трудовим, розумовим, моральним, естетичним вихованням. Під час виконання вправ і рухливих ігор виховуються моральні почуття: чесність, моральність і т.д., виховуються почуття колективізму організованість, дисциплінованість. Естетичний вплив мають чистота в фіз.. залі, музичний супровід і занять фіз.. культури, яскравий інвентар. Діти ст.. групи допомагають розставити посібники, що сприяє трудовому вихованню дітей. В теорії і методиці фізичного виховання, використовуються знання і рекомендації вікової психології. Тільки знаючи закономірності розвитку психіки та врахування її особливостей можна досягти ефективності у фіз..вихованні, крім того знання вікової психології впливають на процес фіз.. виховання спрямованого на формування моральних і вольвих якостей дитини, її пам`яті і почуттів. Теорія і методики фіз..виховання тісно пов`язана з гігієною педіатрією, фізіологією анатомією, біологією. Знання анатомо-фізіологічних особивостей дітей різних вікових груп, дозволяє раціонально використовувати норми фізичних навантажень в процесі фіз..занять та ранкової гімнастики, застосування різноманітних засобів фіз.. кільтури. Певні знання педіатрії потрібні вихователям для підбору вправ для профілактики захворювань дітей, попереджень порушень постави і плоскостопості. Наукові дані гігієни дітей д/віку враховуються при організації форм фіз.. виховання і позитивний вплив факторів довкол. середовища: води, повітря, проміння сонця.
Природничо-наукову основу системи фіз.. виховання утворюють суспільні, при родичі та психолого-педагогічні науки, а також цикл наук: фізіологія, анатомія, гігієна, педіатрія і інші які вивчають закономірності біологічного розвитку дітей, підвищення оздоровчої ефективності різних організаційних форм фіз.. виховання, позитивних вплив факторів зовнішнього середовища( повітря, води, сонця і т.д.) у процесі занять фізкультурою вимагає врахування наукових даних гігієни діточок. Профілактика захворювань дітей, попередження порушень постави та склепіння стоп у дошкільників потребує від педагога певних знань педіатрії. Щоб зберегти здоров`я, потрібно вивчити свій організм, процеси, що відбуваються в ньому, що попереджають хвороби. Знання будови і функцій людського організму дозволяє кожній людині свідомо дотримуватися правил особистої і загальної гігієни, уникати різних захворювань, бути здоровою, психічно і фізична розвинутою. Рухова активність – це будь яка м`язова активність, що дозволяє підтримувати гарну фізичну форму, поліпшувати самопочуття, забезпечувати прилив енергії, що дає додатковий стимул життя. Фізичні навантаження при трудових процесах, природних рухах, людини, заняття спортом впливає на всі системи, у тому числі і на м`язи. М`язи, це активна частина рухового апарату. М`язові скорочення посилюють окисні процеси та обмін речовин у всьому організмі. Під впливом фіз..вправ збільшується функціональна здатність дихального апарата. Збільшується і життєва місткість легень. Фізичні вправи викликають зміни в роботі серцево-судинної системи. При навантаження підвищується звертання згортання крові, але одночасно знижується в`язкість крові, що приводить нормалізації співвідношення цих двох процесів. Великі зміни відбувають під впливом фіз.. вправ у нервовій системі. Вони сприяють зниження надмірної збудливості нервової системи поліпшують забезпечення кров`ю головного мозку, посилюють гальмівні процеси благотворно впливають на психіку людини і т.д. фіз. Прави сприяють урівноваженню процесів гальмування і збудження, посилюють їх. Таким чином, фіз..вправи корисно впливають на організм людини. Фізична культура робить оздоровчий і профілактичний ефект, що є надзвичайно важливим, тому що на сьогоднішній день число людей з різними захворюваннями постійно росте.