        2% папаверин, 1% дібазол – з розрахунку 1-2 мг/кг внутрішньом’язово, у вену;

        2,4% еуфілін в дозі 3-5 мг/кг довенно;

        2,5% піпольфен – з розрахунку 1-2 мг/кг, внутрішньом’язово;

        0,25% дроперідол в дозі 0,5 мг/кг довенно;

        2,5% аміназін -  з розрахунку 1-3 мг/кг, внутрішньом’язово.

4.     При вираженому неспокої дитини, збудженні, судомах:

        20% оксибутират натрію – з розрахунку 100-150 мг/кг, у вену;

        0,5% седуксен в дозі 0,5 мг/кг, у вену.

5.     При  зневодненні організму – проводити регідратацію шляхом інфузійної терапії: 5% альбумін (10 мл/кг маси тіла), 5% глюкоза, фізіологічний розчин.

6.     При зниженні температури тіла до 37,5оС необхідно припинити подальші заходи по зниженню температури, продовжувати лікування основного захворювання.

Билет 12

45. Дифренційний діагноз гострого обструктивного бронхіту у дітей. Алергологічний анамнез – БА(обтяжений), ГБ-, початок захв-катар явища – БА- приступ ядухи на фоні грві або без нього, ГБ – поступове наростання респіраторних синдромів, темп тіла – БА- норм, іноді підвищена, ГБ- завжди підвищена, перебіг – БА- приступи ядухи, що повторюються, ГБ– частота епізодів обструкції зниж, можливо виліковування, ig E – БА- підвищ, ГБ – норм, еозинофілія – БА+, ГБ-. Пневмонія. Темп – Б- субфебрилітет, П-фібрилітет, інтоксикація – Б- немає або помірна, П- виражена, ядуха і там, і там, Ro – Б- посилення леген малюнку в обох легенях, П- локальні інфільтрати, перкуторний звук над легенями – Б- коробковий, П- притуплення, сухі свистячі хрипи- Б+, П-, локальні вологі хрипи – Б-, П+.

46.Лікування і профілактика ревматичної лихоманки у дітей

Лікування в основному спрямоване на боротьбу із стрептококовою інфекцією, усунення запального процесу, пригнічення гіперімунноїреакції (гострий період) і вирівнювання порушених механізмів го­меостазу (період ремісії). Чим раніше розпочато лікування (перші 2 тижні захворювання), тим більше шансів на успіх.

Руховому режиму треба приділяти увагу впродовж усього пері­оду захворювання, але особливо велику роль він відіграє в період активного запального процесу. Наведений нижче руховий режим (табл. 4) вважається оптимальним у цей період.

Режим залежить від функції серця, відзначається досить три­валим ліжковим режимом і режимом поступової активізації. Най­краща можливість його дотримання в умовах стаціонару.

Обмеження рухового режиму проводиться до повного затихання ревматичного процесу. Проявом активності необхідно вважати на­явність суглобової симптоматики, появу нових органічних шумів, збіль­шення розмірів серця; пульс, який перевищує 100 за 1 хв; підшкірні

Медикаментозна терапія при ревматизмі має широкий діапа­зон і є ефективною. Так, для пригнічення стрептококової інфекції діти приймають антибіотики пеніцилінового ряду в розрахунку 30-50 мг/кг/добу в дві-три ін'єкції протягом 2-х тижнів, пізніше переходять до біциліну-1 або біциліну-5. При підвищеній чутливості хворого до пеніциліну призначають макроліди (переважно ерит­роміцин) в тій самій дозі, але перорально.

Глюкокортикоіди проявляють не тільки протизапальну, але й імунодепресивну дію. У зв'язку з цим їх застосовують при міокар­диті, ендоміокардиті, панкардиті. У дозі 0,8-1 мг/кг/добу (в перера­хунку на преднізолон) глюкокортикоіди призначають до отримання помітного ефекту (10-14 днів), а потім протягом 2-4 тижнів дозу зменшують і відміняють взагалі.

Крім наведеного антиревматичного лікування, при хореї при­значають препарати брому, фенобарбітал, седуксен, триоксазин, електросон, поперечну діатермію голови, хвойні ванни.

Після стаціонарного лікування (1,5-3 міс.) дитина направляється на другий етап лікування в місцевий санаторій (3 міс), де продов­жує приймати медикаментозні препарати в половинній дозі, їй проводяться біцилінпрофілактика, ЛФК, фізіотерапія, аерація, загальнозміцнюючі заходи, санація хронічних вогнищ інфекції.

Патогенез:

В основі БА найчастіше лежить І тип алергічних реакцій (реагінові), рідше – ІІІ (імунокомплексні) або ІV (ГПТ).

Класифікація:

1. За формою: атопічна, інфекційно-алергічна, змішана.

2. За типом:

• Типова (астматичний бронхіт, типові напади БА);

• Атипова (гостре емфізематозне здуття легень, стійкий спазматичний кашель, короткочасне утруднення дихання без порушення загального стану).

3. За періодом: переднападний, нападний, післянападний.

3. За ступенем ДН: І, ІІ, ІІІ ст.

3. За наявністю ускладнень:

• Легеневі (емфізема легень, легенева недостатність, ателектаз, пневмоторакс);

• Позалегеневі (хронічне легеневе серце, гіпоксична енцефалопатія, медіастинальна та підшкірна емфізема).

6. За ступенем тяжкості:

51. Клініко діагностичні критерії коарктації аорти

. Клінічні прояви. Перші симптоми з”являються в період дозрівання. Підвищений тиск у верхній половині тіла викликає головокружіння, головний біль та шум у вухах. Відчуття оніміння та похолодання кінцівок, може з”явитися переміжна кульгавість. Характерна блідість шкірних покривів, особливо нижніх кінцівок. Спостерігається нерізко виражене вип”ячування ділянки серця. Межі серця в більш пізньому віці можуть бути розширені. Верхівковий поштовх розлитий в УІ між ребер”ї. Тони серця глухі. Систолічний шум в ІІ та ІІІ між ребер”ях зліва від грудини, краще вислуховується зі сторони спини. В ¼ випадків прослуховується також діастолічний шум. Іноді прослуховуються шуми над розширеними судинами колатерального кровообігу (міжреберні артерії). Пуль великий, напружений на променевій артерії, ледь визначається на тильній артерії стопи. Артеріальний тиск на верхніх кінцівках значно вищий, ніж на нижніх кінцівках.

Як правило, для уточнення підозр лікар наказує комплекс інструментальних обстежень, представлений ЕКГ, УЗД, зондуванням порожнин міокарда, аортографії, рентгенографією грудної клітини серцевого м'яза з контрастуванням стравоходу, а також вентрикулографией за необхідності. Так, ЕКГ дозволяють визначити ступінь перевантаження міокарда; УЗД візуалізує коарктації аорти і діагностує ступінь прогресування стенозу. Всі інші методи діагностики є додатковими, тобто доречні в тих клінічних картинах, де переважають певні труднощі з постановкою точного діагнозу.

Крім того, лікар повинен з максимальною точністю диференціювати характерне захворювання, в іншому разі клінічний підхід буде визначено неправильно.

52. Невідкладна терапія олігуричної стадії гострої ниркової недостатності

Дієта: виключають білки, дають вуглеводи, щоб попередити надлишковий катаболізм і накопичення продуктів азотистого обміну. Режим харчування збіднений на білок – 10 днів. А потім в дієту вводять 1г/кг 2 міс – 50 днів.?

І. Показання для екстреного гемодіалізу:

- сечовина сироватки крові > 24 ммоль/л; добовий приріст сечовини в плазмі крові > 5 ммоль/л/добу,

- креатинін > 0,5 ммоль/л, а також добовий приріст креатиніну > 0,18 ммоль/л/добу,

- гіперкаліємія > 6,0-6,5 ммоль/л;

- гіпонатріємія < 120 ммоль/л, у новонароджених 130 ммоль/л;

- ацидоз з ph < 7,2, дефіцит основ. (ВЕ) >10 ммоль/л;

- добове збільшення маси тіла > чим 5-7%;

- набряк легень чи мозку;

- відсутність позитивної динаміки на тлі консервативного лікування (коли анурія триває > 2 діб).

ІІ. Консервативне лікування при відсутності показань до гемодіалізу:

1. Кількість рідини на добу = діурез попереднього дня + втрати при перспірації + екстраренальні втрати;

- втрати при перспірації 25 мл/кг/добу (у новонароджених – 1,5 мл/кг/год., до 5 років – 1 мл/кг/год.);

- втрати естраренальні: стілець і блювота – 10-20 мл/кг/добу, на кожні 10 дихальних рухів > норми - 10 мл/кг/добу, на кожен градус t > 37º - 10 мл/кг/добу.

При наявності блювоти 60-70% добового об’єму рідини дають всередину, останнє в/в.

Інфузійна терапія проводиться глюкозо-сольовими розчинами (1/5 від об’єму – реополіглюкін).

2. Корекція метаболічного ацидозу:

- промивання шлунку і кишок 2% р-ном Na₂CO₃ ,

- під контролем показників КЛР: 4% бікарбонат натрію вводити в мл: ВЕ (ммоль/л) х Мm (кг) х 0,3.

Новонароджені 4-5 мл/кг – 4% р-н Na₂CO₃ , старшого віку 5-7 мл/кг – 4% р-н Na₂CO₃ , вводити дуже повільно + глюкоза – дрібними дозами.

3. При загрожуючій гіперкаліємії (швидко наростаючій > 6 ммоль/л) ввести:

- 10% глюконат Са ++ 0,2 мл/кг повільно на протязі 5 хв., можна повторити двічі;

- 20% р-н глюкози в дозі 4-5 мл/кг з інсуліном 1 ОД на 5 г введеної глюкози;

- 4 % р-н Na₂CO₃ в дозі 1-2 мекв/кг (2-4 мл/кг) в/в крапельно на протязі 20 хв. (не застосовувати глюконат Са!);

- осмотичні послаблюючі (сорбіт, ксиліт).