Материал: Экзамен педиатрия

145Лікування функціонального закрепу у дітей раннього віку

• Лікувальне харчування:

• Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то, в першу чергу, необхідно проаналізувати характер харчування матері-годувальниці. Слід обмежити вживання продуктів, що підвищують газоутворення 

• Для дітей першого року життя на штучному вигодовуванні, доцільно використовувати спеціальні лікувальні суміші, що містять харчові волокна чи лактулозу, про- та пребіотики. Спеціалізовані молочні суміші, які рекомендують при ФЗ, можна розподілити на 4 види: Суміші з клейковиною бобів рожкового дерева, Суміші, що містять лактулозу, Суміші, збагачені олігосахаридами, Суміші, що містять пробіотики.

• Дітям першого року життя в раціон варто включити харчові волокна у вигляді висівок, фруктів (фруктове пюре: яблучне, абрикосове, персикове, пюре із чорносливу) й овочів, до складу яких входить целюлоза Адекватну дозу харчових волокон можна визначити за формулою:вік дитини (у роках) + 5 (у грамах).

• Дуже важливим є забезпечення достатнього прийому рідини). Для успішної дії харчових волокон необхідний добовий обсяг рідини не менше 1,5 л

• У більш старших дітей при закрепах призначається стіл № 3,

• Рекомендується часте харчування невеликими порціями, 5-6 разів на день.

• Хворим із закрепами показані мінеральні води. За наявності гіпермоторних розладів зі спастичним абдомінальним болем, «овечого», стрічко- чи шнуроподібного калу показане призначення слабкомінералізованих, слабколужних мінеральних вод («Єсентуки № 4», «Баталінська», «Слов’янівська», «Джермук» в теплому вигляді за 20-40 хв до їди). При гіпомоторних порушеннях – «Єсентуки № 17» в холодному вигляді з розрахунку 3-5 мл/кг на прийом тричі на добу натще за 1-1,5 год до їди протягом 2-4 тижнів. Використовують і ректальні способи введення мінеральних вод (субаквальні ванни) через день, 6-8 процедур на курс.

• Психотерапія

• Фармакотерапія

• препарати, що викликають хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишечника:

• група антрахінонів: корінь ревеню, кора жостеру, листя сени, кафіол, регулакс;

• похідні дифенілметану: бісакодил, глікосульфат натрію, пікосульфат натрію, фенолфталеїн;

• рицинова олія;

• засоби, що мають осмотичні властивості: натрію сульфат, магнію сульфат, лактулоза, макрогол; • препарати, що збільшують об’єм вмісту кишечника: агар-агар, морська капуста, насіння льону, целюлоза, агіолакс, нормакол); • препарати, що сприяють розм’якшенню калових мас (вазелінова, оливкова, рицинова, кукурудзяна олія, рідкий парафін та ін.).

• Немедикаментозні засоби При лікуванні ФЗ у дітей широко використовуються різні немедикаментозні методи: лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапія, рефлексотерапія, електростимуляція товстої кишки.

146 Гемодинаміка вроджених вад серця зі збідненням малого кола кровообігу на прикладі тетради Фалло

ТФ – це вроджена вада серця до складу якої входить:

• Стеноз легеневої артерії

• Високий дефект міжшлуночкової перегородки

• Зміщення устя аорти вправо(декстрапозиція)

• Гіпертрофія правого шлуночка

Гемодинаміка:

Порушення гемодинаміки визначається ступенем стенозу легеневої артерії і розміром ДМШП

• При вираженому стенозі і великому ДМШП завдяки перешкоді току крові з правого шлуночка у мале коло кровообігу( гіповолемія малого кола кровообігу) значна частина венозної крові правого шл. надходить в аорту де змішуючись з артеріальною кров’ю викликає ціаноз

• При помірному стенозі ЛА перешкода на шляху току крові з правого шлуночка у мале коло кровообігу не значна , систолічний тиск у правому шлуночку нижчий ніж у лівому, тому кров з лівого шлуночка буде через ДМШП надходити у правий шлуночок, зростатиме ХОК малого кола кровообігу – аціанотична форма ТФ

Клініка:

• Перші с-ми систолічний шум, задишка(спочатку пр. и крику і годуванні, а потім у стані спокою) з перших днів життя

• Ціаноз шкіри з 2-3 міс.(спочатку під час крику, неспокою, а далі і у стані спокою)

• Задишково-ціанотичні приступи ( обумовлені спазмом висхідного відділу правого шлуночка – венозна кров через ДМШП переходить у лівий шлуночок)

• АТ норма, або дещо зниж.

• Видна епігастральна пульсація

• У 2-3 міжреб. Визначається систолічне тремтіння

• Верхівковий поштовх розлитий , середньої сили

• Розширення меж серця у поперечнику

• 2 тон на ЛА ослаблений, вислуховується систолічний шум у 2-3 міжреб ліворуч

• 1 тон на верхівці не змінений

• В 4-5 міжеб. Систолічний шум- ДМШП

• В результаті вираженої гіпоксії відставання у фізичному і психічному розвитку

• Вимушена поза – присядки з приведеними до грудей колінами

• При різкій гіпертрофії висхідного відділу правого шлуночку виник повне або майже повне припинення току крові через ЛА : наростають симптоми гіпоксії, збільшується ціаноз, задишка формується «серцевий горб», межі серця значно збільшуються у поперечнику, 1 тон на верхівці гучний, 2 тон на ЛА не розщеплений, може бути значно посилений, систолічний шум менш інтенсивний

Діагностика:

• Поява ціанозу з 2-3 міс.

• Задишка, задишково-цінотичні приступи

• Вимушена поза

• Послаблення2 тону на ЛА, систолічний шум

• Ознаки гіпертрофії правого шлуночка на ЕКГ

• «дерев’яний черевичок» на рентгенографії ОГК в поєднанні з прозорістю легеневих полів

147.Діагностичні ознаки основних синдромів при гострому гломерулонефриті у дітей

ГН- це набуте захворювання в основі якого лежить імунне запалення нирок з ініціальним і переважним ураженням клуб очкового апарату нирок і залученням у патологічний процес інших структур нирок. Проявляться реальними і екстраренальними с-ми.

Екстраренальні:

• Зниження апетиту

• Слабкість

• Лихоманка

• Нудота

• Блідість

• Набряковий і гіпепртензивний синдр.

Ренальні :

• Зміна кольору сечі («м’ясні помиї»)

• Азотемія

• Сечовий синдром(олігурія,протеїнурія.гематурія,циліндрурія,лейкоцитурія)

• Нефритичний синдр. – помірні набряки, гіпертензія гострого періоду, гематурія з помірною протеїнурією

• Нефротичний синдр. – значні набряки(спочатку на обличчі,потім на кінцівках,тулубі), висока протеїнурія ( більше 2,5- 3,0 г/д), гіпопротеїнемія з гіпоальбуміенемією, гіперхолестеринемія, гіпер L 2глобулінемія

• Ізольований сечовий синдр. – немає клінічних проявів захворювання, тільки помірні зміни осаду сечі

• Нефотичний варіант з гематурією і гіпертензією – на фоні нефротичного синдрому чітка гематурія і стійке підвищення АТ

Ан. Крові : нормохромна анемія, іноді лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, збільш. Гамма-глобулінів, підвищення титру анти стрептококових Ат, при порушенні ф-ції нирок – підвищення креатині ну.

148.Невідкладна допомога при спазмофілії

Проведення невідкладних заходів необхідне при загальних клоніко-тонічних судомах, ларингоспазмі та знепритомненні з порушенням дихання. При зупинці дихання проводять штучне дихання методом "з рота до носа", оксигенотерапію для усунення гіпоксії (бажана маскова інгаляція 40 % кисню),збризкують обличчя холодною водою, проводять подразнення кореня язика, задньої стінки глотки. Для зняття судом уводять протисудомні препарати: 0,5 % розчин седуксену внутрішньом'язово дітям у віці 6~-12 міс – по 0,5-0,7 мл, старшим – по 0,8-1 мл; або 20 % розчин гаммаоксимасляної кислоти (ГОМК) з розрахунку 100 мг на 1 кг маси тіла (0,5 мл на 1 кг маси тіла). ГОМК можна вводити внутрішньовенно, внутрішньом'язово, ректально. У тяжких випадках судом обидва препарати можна застосувати одночасно. Після термінового визначення рівня кальцію в крові внутрішньовенно вводять 10 % розчин кальцію хлориду або глюконату дітям у віці в-12 міс – по 0,5- 1 мл, у віці 1-2 років- 1-1,5 мл.

Билет 38

149.Причини, патогенез та клінічні прояви спазмофілії.

Спазмофілія (дитяча тетанія)-захворювання дітей раннього віку, що характеризується підвищеною нервово-м’язовою збудливістю і схильністю до тонічних та клонічних судом окремих груп м’язів, особливо гортані і кінцівок В основі розвитку спазмофілії лежить порушення мінерального обміну та кислотно-лужної рівноваги, а саме зниження рівня іонізованого кальцію в сироватці крові та розвиток алкалозу.

Етіологія :

1. Виникає завжди на фоні рахіту

2. Аліментарний фактор (змішане та штучне вигодовування)

3. Перинатальна патологія (недоношеність, перинатальна гіпоксія)

• Патологія нирок (порушення реабсорбції кальцію)

• Зниження функції паращитовидних залоз

Клінічні прояви латентної спазмофілії

Діти практично не відрізняються від здорових, мають клінічні прояви рахіту, надлишок ваги. Тривалість існування латентної спазмофілії від декількох тижнів до декількох місяців.

• Лицевий симптом Хвостека – при постукуванні молоточком по місцю виходу лицевого нерва з’являється судомне посмикування куточка ока і рота;

• Симптом Люста (симптом малогомілкового нерва) – відведення та підошвенне згинання стопи при постукуванні в місці виходу малогомілкового нерва (n.peroneus superficialis) біля головки малогомілкової кістки;

• Симптом Труссо – карпальний спазм у вигляді “руки акушера”, виникає при здавлюванні плеча манжеткою протягом 3-5 хв.

• Симптом Маслова – при уколі шкіри голкою у дитини з латентною спазмофілією виникає зупинка дихання на висоті вдиху

• Симптом Ерба – при накладанні на ділянку проекції малогомілкового чи серединного нерва катода силою струму менше 5 мА з’являються скорочення м’язів

Клінічні прояви явної спазмофілії

Виникає на фоні латентної, іноді - раптово.

• Ларингоспазм - виникає при переляку,плачі дитини. Характерний спазм голосової щілини, або повне короткочасне її закриття. Проявляється хриплим вдихом і зупинкою дихання на декілька секунд, з’являється блідість шкіри, ціаноз, липкий холодний піт, втрата свідомості, іноді- клонічні судоми.Закінчується напад глибоким звучним вдихом, після чого дитина плаче, у неї відновлюється колір шкіри, вона засинає. Тривалість нападу від декількох секунд до 1-2 хв., може повторюватися протягом доби. Може виникати тетанія серця, бронхотетанія.

• Карпопедальний спазм – тонічне скорочення м’язів стоп та кисті (“рука акушера” та pes equinus). Тривалість від декількох хвилин до декількох годин, діб. При тривалому збереженні виникає набряк тилу кистей та стоп. При спазмі мімічних м’язів – маскоподібність обличчя, спазмі m.orbicularis oris – “риб’ячий рот”

• Еклампсія – напад тоніко-клонічних судом з втратою свідомості. Легкий напад характеризується блідістю дитини, заціпенінням, загальмованістю, посмикуванням м’язів обличчя. Важкий напад починається з посмикуванням м’язів обличчя, далі судоми поширюються на всі групи м’язів, в т.ч. дихальні. Порушується дихання (нерегулярне, переривчасте), з’являється ціаноз, дитина втрачає свідомість, відбувається мимовільне сечовипускання та дефекація. Тривалість нападу від декількох секунд до 20-30 хв., може повторюватися протягом доби.

150. Лікування та профілактика гострого та обструктивного бронхіту у дітей раннього віку.

1. Етіотропна (противірусна терапія):

• Лейкоцитарний інтерферон по 2 краплі в кожен носовий хід кожні 2 години в перші 2-3 доби захворювання;

• Ремантадин 1,5-4 мг/кг/добу з 3-річного віку

• Альгірем 4 мг/кг/добу з 1 року;

• Аміксин у дітей старше 7 років після їжі 0,06 1 раз на добу в 1,2,4 день лікування;

• Рібавірин (при РС-інфекції) 10-20 мг/кг/добу інгаляційно 3-7 діб;

• Озельтамівір (таміфлю) 2-4 мг/кг/добу з 12 років;

• Протигрипозний Ig (при грипі) 0,1 мл/кг/добу.

2. Показання до призначення антибіотиків при бронхіті:

• Діти перших 6 міс. життя;

• Гострий бронхіоліт;

• Наявність вогнищ хронічної інфекції в організмі дитини;

• Підозра на приєднання бактеріальної інфекції (гарячка вище 39ºС протягом 3 діб, в’ялість, відмова від рідини, кашель, задишка більше 50/хв. у дітей до 1 року, 40/хв. У старших дітей).

Використовують напівсинтетичні пеніциліни (в т.ч. “захищені”, цефалоспорини І-ІІ покоління, макроліди.

3. Відхаркуючі, муколітичні засоби:

• Відхаркуючі рослинного походження (алтей, іпекакуана, мати-й-мачуха, подорожник, солодка);

• Муколітики (бромгексін, амброксол, ацетилцистеїн, карбоцистеїн);

• Модулюючі препарати (гвайфеназин, флюдітек).

4. Протикашльові препарати (при сухому, нападоподібному, виснажливому кашлі, який порушує сон, харчування дитини, її активність)- лібексин, кодтерпін, кодеїн.

5. Жарознижуюча терапія: парацетамол 10-15 мг/кг, ібупрофен 5-10 мг/кг, німесулід 1 мг/кг.

6. Бронхолітики: сальбутамол, тербуталін, вентолін, при неефективності – інгаляційні кортикостероїди (фліксотід, будесонід)

7. Інгаляції з фізрозчином, 1-2% содовим розчином, дистильованою водою.

Адекватна регідратація, особливо у дітей 1 року життя

151. Диференційна діагностика циститу та пієлонефриту у дітей.

152. Невідкладна допомога при нападі ядухи у дітей, хворих на ба.

₂-агоністи короткої дії (сальбутамол, тербуталін, фенотерол) – по 4 вдихи кожні 6 годин або через небулайзер 5 мг сальбутамола кожні 6 годин, або в таблетках – до 6 років ¼ таб., 6-9 років ½ таб., старше 9 років 1 таб. 4 рази на добу.

• Антихолінергічні препарати (іпратропіум бромід, окситропіум бромід)- по 4 вдихи кожні 6 годин або через небулайзер тричі з інтервалом 20 хв., потім кожні 4 години по 250 мкг.

• Метилксантини короткої дії (еуфілін)- стартова доза 5-7 мг/кг вводиться за 5 хв., потім підтримуюча доза 0,4 мг/кг/год

• Адреналін (1:1000, 1 мг/мл) 3 рази з інтервалом 20 хв.

Билет39

153_Диф.Діагностика атопічного дерматиту у дітей

Атопічний дерматит необхідно диференціювати з такими захворюваннями: обмежений нейродерміт, червоний плоский лишай, пруріго Гебри, грибоподібний мікоз, хронічна екзема.

Для обмеженого нейродерміту  характерна відсутність атопії в анамнезі, початок захворювання у більш дорослому періоді життя; відсутність загострень залежно від дії алергенів; локалізоване ураження; наявність трьох зон в осередку ураження: центральної ліхеніфікації, лихеноїдних папульозних висипань і дисхромічної зони; супутні захворювання передують шкірним висипанням; рівень загального IgE в сироватці крові нормальний; шкірні проби негативні.