Клініка синдрому: Бактеріурія (>100.000 мікроорганізмів в 1 мл сечі). Лейкоцитурія нейтрофільного характеру (>50% нейтрофілів).Протеїнурія не більше 1 г/добу.Можлива наявність лейкоцитарних циліндрів, поодиноких незмінених еритроцитів.Зниження відносної щільності сечі.
Дихальна недостатність 1 ступеню потребує введення бронхолітиків per os дітям - старшого віку неофілін (0,1) – таблетки-10 мг/кг/добу –2 рази на день, дітям до трьох років порошки еуфіліну – 5-7 мг/кг – 3 рази на день. дихальна недостатність 2-3 ступеню– потребує введення еуфіліну 7-10 мг/кг (2% розчин 5 мл в ампулі), преднізолону (3%розчин 1 мл в ампулі) з розрахунку 1-2 мг/кг- парантерально на фізіологічному 0,9% розчині хлориду натрію. необхідне постачання кисню через носові катетери, введення бета-агоністів в аерозолі. Можна ввести глюкокортикоіди (дексаметазон 0,6 мг/кг із розрахунку 1-1,2 мг/кг/добу або преднізолон 6 мг/кг із розрахунку 10-12 мг/кг/добу).
Режим – рухова активність за відсутності гарячки та декомпенсації внутрішніх органів. Виключити інсоляцію. Дієта – гіпоалергенна з обмеженням солі, вітамінізована.Медикаментозна терапія: Базисна: Глюкокортикоїди (преднізолон, метилперднізолон) 1-2 мг/кг/добу протягом 6-8 тижнів з подальшим зменшенням дози .Пульс-терапія метилпреднізолоном 15 мг/кг в/в 1 раз на добу протягом 3 діб. Цитостатики (РА-метатрексат, циклофосфан, циклофосфан) в повній дозі протягом 6-8 тижнів з подальшим зменшенням її до підтримуючої. Амінохінолінові препарати (делагіл 2,5-5 мг/кг/добу, плаквеніл 5-8 мг/кг/добу протягом 6-18 міс.).Препарати золота (тауредон) та міді (Д-пеніциламін).Сульфосалазин (діти 5-7 років по 250 мг 3-4 рази на добу, >7 років 500 мг 3-4 рази на добу протягом 3-6 міс. Антилімфоцитарні препарати (циклоспорин) . НПЗП (діклофенак, індометацин, ібупрофен, аспірин, німесулід). Екстракорпоральна детоксикація (плазмаферез, гемосорбція).Фізіотерапія: в гострому періоді -електро- або фонофорез з НПЗП, гідрокортизоном, магнітотерапія, лазеротерапія, при стиханні – парафінові, озокеритові, грязеві аплікації, механотерапія, ЛФК, голкорефлексотерапія.Санаторне лікування в спеціалізованих санаторіях (Євпаторія, Одеса, Сочі) при ремісії чи мінімальній активності.
Температура тіла частіше нормальна або субфебрильна. Виражена дихальна недостатність: експіраторна задишка, роздування крил носа, ціаноз носогубного трикутника, здута грудна клітина, горизонтальне розташування ребер, участь допоміжної мускулатури, западання міжреберних проміжків, над- і підключичних ямок, яремної вирізки.
Явища риніту, назофарингіту, кашель сухий, нападоподібний. У дітей першого року життя – при значній задишці явища ексикозу.Перкуторні зміни: коробочний відтінок перкуторного звуку над всіма ділянками легень. Аускультація: дихання ослаблене, подовжений видих. Вислуховується вологі мілкопухирчасті хрипи, на видиху – сухі, свистячі хрипи з обох боків над всією поверхнею легень. Зміни ССС: виражена тахікардія, ослаблення тонів серця. Rö: підсилення легеневого малюнку, збільшення прозорості легеневої тканини, іноді невеликі ділянки ущільнення легеневої тканини за рахунок ателектазів.
Етіологія гломерулонефриту : Інфекційний фактор: Основний- “нефритогенні” штами -гемолітичного стрептококу групи А . Інколи - золотистий стафілокок, кишкова паличка, віруси (ентеровіруси Коксакі та ECHO, аденовіруси, віруси кору, епідемічного паротиту).Спадкова схильність .Провокуючі фактори: переохолодження, надмірна інсоляція, введення вакцин, сироваток, медикаментозна алергія. У розвитку гломерулонефриту виділяють два основних патогенетичних механізма : Імунокомплексний – з утворенням комплексів антиген-антитіло,які відкладаються в нирковій тканині(на базальній мембрані капілярів клубочків),пошкоджуючи їх. Аутоімунний - аутоантитіла уражають ниркову тканину(утворення антитіл до базальної мембрани клубочків інших структур ниркової паренхіми з подальшим каскадом активації та взаємодії цілої низки біологічно активних речовин).
1) Забезпечення адекватної оксигенації, легеневої вентиляції та гемодинаміки. Проводиться залежно від стану пацієнта за загальноприйнятою тактикою підтримки вітальних функцій;
2) екстрена протисудомна терапія: діазепам 0,1-0,2 мг/кг внутрішньовенно або 0,3-0,4 мг/кг внутрішньом’язово; мідазолам 0,2 мг/кг внутрішньовенно чи інтраназально, 0,4 мг/кг внутрішньом’язово або 0,7-0,8 мг/кг ректально; натрію оксибутират 70-130 мг/кг; барбітурати (тіопентал натрію) 5-10 мг/кг (при можливості забезпечити ШВЛ);
3) у новонароджених можливе призначення фенобарбіталу в дозі насичення 20 мг/кг з підтримувальною дозою 3,5 мг/кг на першому тижні життя та 5 мг/кг з другого тижня життя;
4) при порушеннях дихання, неефективності протисудомних препаратів чи тривалих судомах, що розпочинаються після закінчення дії протисудомних засобів, показана міорелаксація та ШВЛ;
5) при гіпокальціємічних судомах — 10% розчин хлориду чи глюконату кальцію 0,5-1,0 мл/кг внутрішньовенно повільно;
6) при судомах на тлі гіпоглікемії в/в 20-40% розчин глюкози з розрахунку 0,5 г/кг маси тіла з доданням тіаміну або кокарбоксилази;
7) дегідратаційна терапія при судомах не є обов’язковою. Вибір тактики інфузійної терапії залежить від причини судом і має забезпечити адекватну мозкову перфузію;
8) після припинення нападу судом доцільно вирішити сумісно із неврологом питання про планове призначення антиконвульсантів. Вони частіше не показані лише при одноразових фебрильних судомах чи на тлі початку нейроінфекції та при метаболічних судомах (гіпоглікемія, спазмофілія).
Гіпотрофія — недостатнє живлення дитини, яке характеризується зупинкою або сповільненням збільшення маси тіла, прогресуючим зниженням підшкірної основи, порушенням пропорцій тіла, функції травлення, обміну речовин, послабленням специфічних і неспецифічних захисних сил організму, схильністю до розвитку інших захворювань, затримкою фізичного і нервово-психічного розвитку.
Клінічні прояви гіпотрофії ІІІ ст.
Загальний стан значно порушений
Підшкірна клітковина стоншена на животі, тулубі, кінцівках, обличчі, шкірна складка на рівні пупка 0,1-0,3 см
Шкіра блідо-сіра, шкіра суха, з лущенням, значно знижена еластичність- складка не розправляється, на шиї і кінцівках вертикальні складки- симптом зайвої шкіри
Обличчя трикутне, глибока носогубна складка, загострене підборіддя, щоки западають, “обличчя старця”
Слизові блідо-сірі, сухі (через гіповолемію). Рот великий, губи яскраво червоні, в кутках – тріщини (“рот горобця“)
Волосся стоншене, тускле, ламке
Тургор м’яких тканин значно знижений, м’язева атонія (знижена рухова активність, великий живіт, слабкий крик)
Дефіцит маси тіла >30%, дефіцит зросту >4 см
Масо-ростовий коефіцієнт <50, індекс Чулицької <0
Схильність до гіпотермії (32-34 С), холодні кінцівки
Толерантність до їжі значно знижена, анорексія, відмова від пиття
Стілець диспептичний, чергування закрепів з мильно-вапняним стільцем
Діти в’ялі, апатичні, сон поверхневий, немає інтересу до оточуючого, іграшок
Виражене відставання в психо-моторному розвитку
Патологічні зміни з боку:
ССС (ослаблення тонів серця, тахікардіябрадикардія, ниткоподібний пульс, зниження АТ)
ШКТ (порушення функції печінки, метеоризм, нестійкий стілець, дизбактеріоз)
Дихальної системи (поверхневе дихання, епізоди аное)
Нульова імунологічна активність (тривалий та малосимптомний перебіг важких інфекцій- пневмонії, сепсису, пієлонефриту)
100% дітей мають рахіт та анемію.
Характерна тріада термінального періоду гіпотрофії ІІІ ст.
Гіпотермія (32-33 °С)
Брадикардія (40-60/хв)
Гіпоглікемія (<3,3 ммоль/л)
Лікування:
Заходи, які необхідні для успішного лікуванні гіпотрофії
Виключити причину розвитку гіпотрофії
Дієтотерапія (90% успіху)
Оптимізація умов зовнішнього середовища та догляду за дитиною
Вітаміно- та ферментотерапія
Нормалізація біоценозу кишечнику
Стимулююча терапія
Етапи лікування гіпотрофії
Розвантаження та мінімального харчування
Мета:
Вивести токсини, продукти порушеного метаболізму з організму
Відновити обмін білків, жирів, вуглеводів, водно-електролітний баланс
Адаптувати дитину до поступового збільшення об’єму харчування
Відновити активність ферментів ШКТ
Забезпечити енергією основний обмін дитини
При гіпотрофії ІІІ ст. кількість білків, жирів та вуглеводів розраховують на фактичну масу.
Добовий об’єм їжі – 200 мл/кг або 1/5 маси тіла, але не більше 1 л - ця кількість приймається за умовну 1. При гіпотрофії ІІІ ст. 1/3 від умовної одиниці. Поступово при гіпотрофії ІІ-ІІІ ст. об’єм харчування доводять до 2/3.
Нестачу об’єму харчування до 1 відновлюють введенням рідини (5% глюкоза, фізіологічний розчин, кип’ячена вода, чай).
Кількість годувань: При гіпотрофії ІІІ ст. 10 через 2 години.
Вибір харчової суміші: оптимально- грудне молоко адаптовані кисломолочні суміші адаптовані солодкі суміші.
Білки – 0,7-2,0 г/кг, жири 2-4 г/кг, вуглеводи 8-10 г/кг, калорійність 60-100 ккал/кг.
При гіпотрофії ІІІ ст. 7-10 діб.
Часткове парентеральне харчування (при гіпотрофії ІІ-ІІІ ст.): 5-10% глюкоза з інсуліном (1 ОД інсуліну на 4-5 г глюкози), розчини амінокислот (амінон, інфезол, вамінолакт), жирові емульсії (ліпофундин).
Ферментотерапія (мезим, панкреатин),
Вітамінотерапія (А, С, Е, групи В),
Корекція дизбактеріозу (біфідумбактерин, лактобактерин).
Проміжний (перехідний)
Мета: Поступова адаптація дитини до підвищення кількості в дієті Б, Ж, УВ до фізіологічного рівня
Оптимального харчування
Розрахунок кількості Б, Ж, УВ: Кількість білків, жирів та вуглеводів розраховують на вікову масу дитини.
Повний віковий об’єм, їжа більш густа, поступове введення прикорму, починаючи з овочевого пюре (при недостатніх прибавках маси тіла – з каш).
Кількість годувань: 6 разів через 3,5 години (для дітей старше 5 міс. – 5 разів через 4 години).
Вибір харчової суміші: оптимально- грудне молоко адаптовані кисломолочні суміші адаптовані солодкі суміші. Для корекції потреби в білках вводять сир, потреби в жирах – кефір, “Віталакт”, “Біолакт”, олію, потреби в вуглеводах – соки, фруктові пюре, 5% глюкоза.
Кількість Б, Ж, УВ: Білки – 4,0-4,5 г/кг, жири 6-6,5 г/кг, вуглеводи 14-16 г/кг (співвідношення Б:Ж:УВ=1:1,5:4).
Ферментотерапія (мезим, панкреатин).
Вітамінотерапія (А, С, Е, групи В, при рахіті – вітамін Д).
Корекція дизбактеріозу (біфідумбактерин, лактобактерин).
Гепатопротектори (ліпоєва кислота, есенціале, вітаміни В5, В15.
Стимулююча терапія (апілак, пенкоксил), при зниженому апетиті – оротат калію, карнитину хлорид. При поганій прибавці маси тіла – анаболічні гормони (ретаболіл, неробол внутрішньом’язево 1 раз в 2-3 тиж.).
Масаж, ЛФК, УФО.
Хвороба Крона (ХК) – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується трансмуральним гранульоматозним запаленням із сегментарним ураженням різних відділів травного тракту