Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

**Ультраструктура ниркового тільця та епітелію канальців нефрона у зв’язку з процесами сечоутворення. Складові компоненти фільтраційного бар’єру, склад ультрафільтрату.

Будова ниркового тільця:

1.Ендотелій капілярів містить пори

2.Базальна мембрана є загальною для ендотелію капілярів і внутрішнього листка капсули

3.Внутрішній листок капсули утворений особливими клітинами – подоцитами. Від тіл подоцитів відходять широкі відростки – цитотрабекули, від яких починаються короткі – цитоподії. Ці відростки охоплюють капіляри. Між цитоподіями розміщуються

фільтраційні щілини, що закриті діафрагмами Ниркове (мальпігієве) тільце забезпечує перший етап сечоутворення, а

саме: фільтрацію плазми крові з утворенням первинної сечі. Рідка частина плазми крові переходить через фільтраційний бар'єр, котрий включає стінку капіляра з фенестрованим ендотелієм, базальну мембрану і утворений клітинами подоцитами вісцеральний листок капсули нефрона. Високий гідростатичний тиск у капілярах клубочка та особливості будови структур фільтраційного бар’єра забезпечують певний склад ультрафільтрату (первинної сечі)

До фільтраційного бар'єра належать:

(1)фенестрований (вікончастий) ендотелій капілярів клубочка;

(2)тришарова базальна мембрана;

(3)фільтраційні щілини між цитоподіями подоцитів

Бар'єр непроникний для речовин, молекулярна маса яких перевищує 70000 дальтон, а також формених елементів крові.

Білки поглинаються із первинної сечі шляхом піноцитозу, за допомогою лізосом вони розщеплюються до амінокислот. Мітохондрії мають фермент СДГ, який сприяє активному зворотньому транспорту електролітів. Складчатість забезпечує зворотнє всмоктування води. В проксимальних канальцях із сечі повністю реабсорбується цукор та білок, 85 % води та солей

t.me/rapeture

***Вікові зміни нирок. Постембріональний період дозрівання нирок, та вікові зміни в нирках у процесі старіння.

Постембріональний період розвитку нирок досить довгий і триває практично до статевого дозрівання. Процеси розвитку пов'язані не зі збільшенням кількості нефронів, а з їхнім видовженням та диференціацією.

(1)на одиницю об'єму нирки у новонароджених налічується 50 клубочків, у 8-10-місячних дітей - 18-20, а у дорослих - 4-6;

(2)товщина звивистих трубочок нефронів у дітей складає 18-36 мкм, у дорослих - 40-60 мкм;

(3)дозрівання фільтраційного бар'єра проявляється збільшенням кількості пор і фенестр у ендотелії;

(4)диференціація епітеліоцитів проксимальних трубочок супроводжується збільшенням кількості мікроворси-:» щіточкової облямівки, що покращує процеси реабсорбції;

(5)спостерігається видовження трубочок петлі Геле і збільшення кількості збірних проток.

Дозрівання нирок завершується приблизно у І2 років. З віком у нирках відбувається фіброзне переродження, спостерігається збільшення об'єму інтерстицію, у якому зростає кількість волокнистих структур, що зводить до склерозування органа.

Загальна кількість ниркових тілець зменшується, базальні мембрани товщуються. У процесі старіння відбувається зменшення об'єму кортикального кровоплину. Усі вищеозначені зміни призводять до гіпофункції органа.

11. Спеціальна гістологія. Чоловіча статева система.

*Загальна морфо-функціональна характеристика органів чоловічої статевої системи. Внутрішні та зовнішні статеві органи. Сім’яник: локалізація, тканинний склад і функції. Строма яєчка. Будова стінки звивистих сім'яних трубочок: зовнішній-сполучнотканинний і внутрішній-сперматогенний шари - їх клітинний склад. Інтерстиційні ендокриноцити яєчка.

Чоловіча статева система (лат. systema genitale masculinum) включає сукулість органів, що забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію організму.

Статеві органи чоловіка поділяють на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх статевих органів належать яєчка з над'яєчками (сім'яники з придатками), сім'явивідні та сім'явипорскувальні протоки, сечівник (уретра), а також залозисті органи - пухирчасті, бульбоуретральні залози та передміхурова залоза (простата). До зовнішних статевих органів належать прутень (статевий член) та калитка (мошонка)

Яєчко (сім'яник, лат. testis) - парний паренхіматозний орган, який знаходиться в калитці та містить численні трубчасті утвори: звивисті сім'яні

t.me/rapeture

Сперматогенез - процес утворення чоловічих статевих клітин - сперматозоїдів. Він відбувається у звивистих сім'яних трубочках і включає чотири фази: (1) розмноження (мітотичний поділ сперматогоній), (2) росту, (3) дозрівання, і (4) формування.

1. Сперматогонії (2n 2c)

Містять диплоїдний набір хромосом, діляться шляхом мітозу = знаходяться у фазі розмноження (проліферації). Контроль – ФСГ (фолікулстимулюючий гормон)

+Субпопуляції (стовбурових клітин та напівстовбурових клітин)

2.Сперматоцити І порядку (2n 4c)

Під впливом тестостерону сперматогонії перетворюються у сперматоцити першого порядку: вступають в інтерфазу мейозу, збільшуються в об’ємі = проходять фазу росту. Після закінчення фази росту сперматоцит першого порядку переходить у наступну фазу сперматогенезу — дозрівання

3. Сперматоцити ІІ порядку (1n 2c)

Фаза дозрівання = мейоз. І поділ – редукційний – із сперматоцита І порядку утворюються два сперматоцита ІІ порядку

4.Сперматиди (1n 1c)

Врезультаті другого поділу утворюються 4 сперматиди. Період формування – сперміогенез – формування із сперматид сперматозоїдів. Процес перетворення сперматогоній у сперматозоїди триває близько 75 діб

5.Сперматозоїди (1n 1c)

Впроцесі дозрівання клітини поступово зміщуються від базальної мембрани до просвіту звивистого сім'яного канальця.

Проміжок часу і послідовність змін, які відбуваються у процесі перетворення сперматогоній на сперматозоїди, отримав назву циклу сперматогенезу. У людини він триває приблизно 64 доби і охоплює чотири вищеозначених фази

З них фази розмноження і росту - мітотичного поділу сперматогоній, які закінчуються утворенням первинних сперматоцитів - охоплюють 16 днів.

Перший поділ мейозу, завдяки складності процесів перебудови хромосом, які відбуваються у профазі, триває 24 дні; його результатом є вторинні сперматоцити.

Другий поділ мейозу з утворенням сперматид завершується протягом кількох годин.

Процес сперміогенезу - формування зі сперматид зрілих сперматозоїдів - триває 24 дні.

Сперматогенні клітини, які перебувають на ідентичній стадії розвитку, пов’язані між собою цитоплазматичними містками - вони утворюють клітинні асоціації (синцитії, або сукліття)

Ідентичні клітинні асоціації повторюються з певною періодичністю; відстань між ними отримала назву хвилі сперматогенезу

t.me/rapeture

Для нормального розвитку сперматозоїдів оптимальною є температура 35 °С, яка підтримується у калитці завдяки кровоплину у лозоподібному венозному сплетенні. Гіпертермія яєчок є одним із чинників чоловічої неплідності.

*** Гістофізіологія сім’яника у різні вікові періоди: дитинство, статеве дозрівання, зрілий вік, старіння.

• 12-15 років: посилюється синтез статевих гормонів, ріст і розвиток вивідних проток і придатка сім'яника, активується діяльність додаткових залоз, формуються вторинні статеві ознаки, інтенсифікується сперматогенез.

Репродуктивний період: процес сперматогенезу активно протікає в середньому до 50 років; у віці 20-35лет (період найбільшої функціональної активності) в передміхуровій залозі секреторні елементи переважають над сполучнотканинними, висока синтетична активність; з 35-40 років деякі залозисті часточки починають атрофуватися, а сполучна тканина розростається і ущільнюється

50-80 років: настає поступова вікова інволюція сім’яників, що виявляється в ослабленні сперматогенезу, розростанні сполучної тканини, знижується продукція чоловічого статевого гормону, що є причиною вікової атрофії передміхурової залози і частково зовнішніх статевих органів. У порожнині секреторних відділів простати утворюються і скупчуються передміхурові конкреції (пісок). Однак навіть в літньому віці в деяких сім'яних канальцях зберігається сперматогенез, і їх будова залишається нормальною

12. Спеціальна гістологія.Чоловіча статева система.

*Загальна характеристика структури і функції чоловічої статевої системи, загальний план будови. Сім'явиносні шляхи - інтратестикулярні та позатестикулярні трубочки і протоки, їх розташування та загальна будова.

Чоловіча статева система (лат. systema genitale masculinum) включає сукулість органів, що забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію організму.

Статеві органи чоловіка поділяють на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх статевих органів належать яєчка з над'яєчками (сім'яники з придатками), сім'явивідні та сім'явипорскувальні протоки, сечівник (уретра), а також залозисті органи - пухирчасті, бульбоуретральні залози та передміхурова залоза (простата). До зовнішних статевих органів належать прутень (статевий член) та калитка (мошонка)

До сім'явивідних шляхів належать прямі трубочки, сітка яєчка, виносні протоки яєчка, протока придатка яєчка, сім'явивідна і сім'явипорскувальна протоки, а також сечівник. Загальний план будови стінки усіх сегментів сім'явивідних шляхів схожий і включає слизову, м'язову та адвентиційну оболонки.

1.Прямі канальці

2.Мережа сім’яника

3.Виносні канальці

4.Протока придатка

5.Сім’ явиносна протока