Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Стінка матки, подібно до інших порожнистих органів, складається з трьох оболонок: слизової (ендометрія), м'язової (міометрія) та серозної (периметрія).

Ендометрій:

Складається з епітелію та власної пластинки.

Епітелій утворює трубкоподібні вростання у власну пластинку – маткові залози або крипти.

Епітелій – одношаровий призматичний; складається з війчастих і секреторних клітин.

Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою сполучною тканиною.

Має два шари:

базальний (нижній, зберігається при менструації)

функціональний (верхній, відторгається при менструації та під час

пологів у складі плаценти).

Спіральні артерії – для функціонального шару Прямі артерії - для базального шару

**Особливості будови маткових труб: локалізація, частини (інтрамуральна, перешийкова, ампулярна та лійкова), будова оболонок, характеристика та клітинний склад епітеліальної пластинки слизової оболонки, її значення в переміщенні зародка.

Маткова (фаллопієва) труба (лат. tuba uterina, грец. сальпінкс) - парний трубчастий орган, який починається від дна матки, проходить у складі широкої зв'язки матки до бічної поверхні малого таза і закінчується біля яєчника

У складі маткової труби розрізняють чотири частини: (1) маткову (інтрамуральну) - найвужчу ділянку (діаметр просвіту 0,5-1 мм), якою маткова труба, пронизуючи стінку матки, сполучається з порожниною останньої;

(2) перешийкову - найближчу до матки рівномірно звужену ділянку, внутрішню третину маткової труби; (3) ампулярну - розміщений латеральніше від перешийкової частини сегмент маткової труби (довжина 7-8 см), просвіт якого поступово збільшується у діаметрі до 6-10 мм; (4) лійкову - розширене закінчення ампулярної частини, краї якого утворюють численні пальцеподібні відростки – фімбрії

Одна з фімбрій зазвичай довша за інші, в складі очеревини вона досягає поверхні яєчника і має назву яєчникової фімбрії

Стінка маткової труби утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою та серозною. Слизова оболонка складається з епітеліальної та власної пластинок. Епітелій слизової оболонки - одношаровий призматичний, містить війчасті, вставні (секреторні) та базальні клітини. Завдяки синхронному рухові війок епітеліоцитів зародок переміщається в напрямі порожнини матки - до місця майбутньої імплантації. Вставні секреторні клітини продукують в'язкий слиз, який полегшує виконання транспортної функції, а також відіграє роль поживного середовища для раннього ембріона. Базальні клітини - це малодифенційовані (стовбурові) клітинні елементи, що забезпечують фізіологічну регенерацію епітеліального вистелення маткових труб. Під епітелієм залягає сполучнотканинна власна пластинка. Слизова оболонка

t.me/rapeture

маткової труби утворює численні поздовжні складки, які у лійковій частині переходять у фімбрії.

М'язова оболонка маткової труби складається з двох шарів гладких міоцитів - внутрішнього циркулярного і зовнішнього поздовжнього. В інтрамуральній матковій частині внутрішній шар стає поздовжнім, а зовнішній - циркулярним. Завдяки перистальтичним скороченням м’язової оболонки маткової труби полегшується переміщення сперматозоїдів до її ампулярної частини, де зазвичай відбувається запліднення

Серозна оболонка маткової труби складається зі сполучнотканинної власної пластинки і шару клітин поверхневого мезотелію, що вкриває її, як і всі інші серозні оболонки.

*** Джерела розвитку та ембріогенез внутрішніх органів жіночої статевої системи - яйцеводів, матки та піхви.

На тлі відсутності андрогенів мезонефральні (вольфові) протоки та мозкова речовина мезонефросів редукуються, перетворюючись у рудиментарні утвори - над'яєчник (лат. epoophoron) та прияєчник (лат. paroophoron) відповідно

З кишень очеревини паралельно до мезонефральних (вольфових) проток, що підлягають редукції, формуються парамезонефральні (мюллерівські) протоки; із краніальних відтинків цих проток формуються маткові труби, їх каудальні сегменти зростаються з утворенням матки та верхньої частини піхви. Каналізація піхвової пластинки веде до утворення середньої та нижньої частин піхви. Відбувається також фемінізація зовнішніх статевих органів: лабіоскротальні підвищення перетворюються на великі статеві губи; урогенітальні складки - на малі статеві губи; статевий горбок (фалос) трансформується на клітор

22. Спеціальна гістологія. Жіноча статева система.

*Загальна морфо-функціональна характеристика жіночої статевої системи, вікові рамки та циклічність функціонування жіночого організму. Матка: будова стінки (оболонки), функції. Ендометрій: шари, тканинний склад, особливості кровопостачання базального та функціонального шарів. Маткові залози. Міометрій: шари, тканинний склад, функції.

Жіноча статева система, подібно до чоловічої, виконує генеративну функцію, що полягає в утворенні жіночих статевих клітин - ооцитів, а також ендокринну функцію, продукуючи жіночі статеві гормони - естрогени та прогестерон

До органів жіночої статевої системи належать яєчники (жіночі гонади), маткові труби, матка, піхва, а також зовнішні статеві органи - присінок піхви, малі та великі статеві губи, клітор, грудні (молочні) залоз

Репродуктивна функція жінки охоплює період від 9-15 до 40-50 років. Початок репродуктивного віку має назву менархе, він визначається вивільненням з яєчника першого зрілого ооцита (цей процес має назву овуляції); про досягнення статевої зрілості свідчать також періодичні маткові кровотечі - менструації. Завершення репродуктивного періоду отримало назву

t.me/rapeture

менопаузи, визначальними ознаками якої служать відсутність овуляцій та менструацій

Упродовж усього репродуктивного періоду, за винятком вагітності, овуляції та менструації відбуваються

регулярно з проміжком у 24-30 діб, що пов'язано з циклічністю функціонування яєчників та матки. Періодичні зміни у яєчниках мають назву оваріального циклу, циклічні зміни у матці - менструального циклу

Матка (лат. uterus, грец. метра, гістера - порожнистий м'язовий орган, у якому відбувається імплантація та виношування зародка і плода. Матка розміщена в геометричному центрі малого таза - між сечовим міхуром і прямою кишкою, в серединній ділянці широкої зв'язки. Матка невагітної жінки має грушоподібну форму. Складається з дна, тіла та шийки. Порожнина матки через шийковий канал сполучається з піхвою, а в ділянці дна - продовжується в маткові труби

Стінка матки, подібно до інших порожнистих органів, складається з трьох оболонок: слизової (ендометрія), м'язової (міометрія) та серозної (периметрія).

Ендометрій:

Складається з епітелію та власної пластинки.

Епітелій утворює трубкоподібні вростання у власну пластинку – маткові залози або крипти.

Епітелій – одношаровий призматичний; складається з війчастих і секреторних клітин.

Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою сполучною тканиною.

Має два шари:

базальний (нижній, зберігається при менструації)

функціональний (верхній, відторгається при менструації та під час

пологів у складі плаценти).

Спіральні артерії – для функціонального шару Прямі артерії - для базального шару

Міометрій - найтовща оболонка стінки матки. Його основна роль полягає в утримуванні та механічному захисті плода упродовж вагітності, а також забезпеченні пологової діяльності при народженні дитини. Міометрій дівчинки містить порівняно мало м'язових клітин. У статевозрілої жінки він добре розвинений, утворений гладкими міоцитами (лейоміоцитами), що формують численні відростки.

У складі міометрія розрізняють три шари: внутрішній, підслизовий - з поздовжньою орієнтацією м'язових клітин; середній, судинний - з циркулярною орієнтацію міоцитів

зовнішній, надсудинний, - з косо-поздовжньою орієнтацією клітин. Між окремими шарами міометрія залягають прошарки пухкої сполучної тканини, збагачені колагеновими й еластичними волокнамиі порівняно бідні клітинними елементами. Зовні міометрій оточений підсерозним прошарком, що

t.me/rapeture

складається з пухкої сполучної тканини та гладких міоцитів. Під час вагітності міометрій піддається гіпертрофії.

Скоротливу діяльність матки в часі пологів модулюють гормони релаксин (пригнічує скоротливу діяльність) та окситоцин (посилює скорочення).

** Менструальний цикл та його фази, зв'язок з гіпоталамо-гіпофізарно- оваріальною системою регуляції. Морфогенез ендометрію в різні фази циклу, гормональна регуляція, біологічне значення.

Оваріально-менструальний цикл - Циклічні зміни, що відбуваються у функціональному шарі ендометрію, проявом яких є щомісячні маткові кровотечі – менструації

Тривалість менструального циклу вираховується від першого дня попередньої менструації до першого дня наступної

Упродовж фази менструації, яка триває 4-5 днів, на тлі мінімального рівня естрогенів і прогестерону, внаслідок спазму спіральних артерій відбувається некроз і відторгнення (десквамація) функціонального шару ендометрія. На початку менструальної фази у базальному шарі ендометрія розрізняють поверхневий - компактний, та глибокий - губчастий шари.

Строма ендометрія інфільтрована лейкоцитами та еритроцитами. Менструація супроводжується втратою 30-50 мл крові.

Фаза проліф ерації триває від б до 14 доби: на тлі зростання секреції фолікулами яєчників естрогенів, за рахунок проліферації епітелію дна маткових залоз, відбувається епітелізація поверхні ендометрія. Як у складі епітеліальної пластинки, так і у стромі спостерігаються фігури мітозу. Маткові залози у цій фазі вузькі, прямі і короткі. На 14 добу циклу ендометрій статевозрілої жінки досягає товщини 2-3 мм

Фаза секреції (15-28 доба циклу) розвивається на тлі підвищення секреції жовтим тілом яєчника прогестерону, внаслідок чого ендометрій досягає максимальної товщини (5-7мм). При цьому одношаровий стовпчастий епітелій поверхні ендометрія перетворюється на псевдобагатошаровий, залози видовжуються і набувають кільцево-спіральної форми, внаслідок чого на гістологічному препараті вони частіше потрапляють у поле зору.

Просвіт маткових залоз розширений, характерної "зазубреної" конфігурації, його заповнює секрет, збагачений глікогеном та глікопротеїнами. У стромі з'являються так звані предецидуальні клітини. До завершення фази секреції в апікальних частинах поверхневих епітеліоцитів ендометрія накопичуються включення глікогену. Фаза секреції віддзеркалює підготовку ендометрія до ймовірної імплантації зародка.

Якщо запліднення не відбулося, на тлі деградації жовтого тіла та зниження рівня продукованих яєчником гормонів (28 доба), розвивається

t.me/rapeture

спазм спіральних артерій та ішемія функціонального шару ендометрія: так ініціюється початок нового менструального циклу

***Гістофізіологія матки у різні вікові періоди: до і під час статевого дозрівання, фертильний період, під час вагітності і лактації, менопауза.

Строение эндометрия значительно изменяется в течение онтогенеза. До полового созревания в нем слабо развит функциональный слой. С момента пубертата в эндометрии под влиянием гормонов яичника происходят циклические изменения, известные как менструальный цикл. После климакса (период менопаузы) эндометрий подвергается инволютивным изменениям

К моменту родов матка новорожденных достигает длины до 38 мм, в дальнейшем несколько уменьшается за счет снижения уровня эстрогенных гормонов.

C момента рождения и до года жизни, параллельно с постепенным уменьшением толщины стенки тела матки и размеров миоцитов, сокращается площадь, занятая основным веществом, увеличивается относительное количество волокнистых структур.

В4–7 лет и далее в 12–15 лет стенка матки утолщается, увеличивается площадь, занятая основным веществом, уменьшается относительное количество волокнистых структур. У взрослой женщины длина матки в среднем составляет около 7–8 см, ширина – 4 см, толщина – 2–3 см. Масса матки у нерожавших женщин колеблется от 40 до 50 г, а у рожавших увеличивается до 80–90 г. Объем полости матки составляет 4–6 см3.

Ввозрастном периоде 16–47 лет зоны стромы матки приобретают типичное строение.

В48–55 лет стенка тела матки истончается, в первой зоне увеличивается количество эластических волокон; во второй, третьей и четвертой зонах также увеличивается количество эластических и коллагеновых волокон; в пятой зоне – только коллагеновых и в шестой зоне – ретикулярных волокон.

В75–90 лет возникает старческая атрофия матки, которая сопровождается уменьшением (до 2,5%) площади, занятой основным веществом, уменьшением количества (до 29,4%) коллагеновых волокон во всех зонах стромы миометрия.

23.Спеціальна гістологія. Жіноча статева система.

*Органи жіночої статевої системи, що забезпечують внутрішньоутробний розвиток плода та його вигодовування після народження. Загальний план будови молочних залоз, їх строма та паренхіма.

Жіноча статева система, подібно до чоловічої, виконує генеративну функцію, що полягає в утворенні жіночих статевих клітин - ооцитів, а також ендокринну функцію, продукуючи жіночі статеві гормони - естрогени та прогестерон