Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Перші питання – загальна гістологія

1. Цитологія. *Цілі та завдання цитології. Значення цитології в медичній освіті. Біологічні мембрани - основа будови клітин. Мембранні структури клітин.

Цитологія - наука про будову, функції і розвиток клітин

Цитологія вивчає будову та функції клітин та їх похідних, досліджує участь структурних компонентів клітин у загальноклітинних фізіологічних процесах, пристосування клітин до умов середовища, реакції на дію різноманітних чинників, патологічні зміни клітин тощо.

В основі будови клітини лежить біологічна мембрана - молекули фосфоліпідів, утворюють суцільний подвійний ліпідний шар, у який частково або повністю втоплені молекули білків

До мембранних органел належать: • мітохондрії, • лізосоми, • пероксисоми,

• ендоплазматична сітка, • комплекс Гольджі

** Хімічний склад та організація молекул в біомембрані. Рідинно-мозаїчна модель будови біомембрани. Основні положення рідино-мозаїчної моделі (розташування молекул, латеральна плинність, вибіркова проникність, зв'язок з цитоплазматичними білками, синтез та збирання мембран, забезпечення стабільності та різноманіття функцій).

До складу біомембрани входять ліпіди (фосфоліпіди, холестерин, сфінголіпіди), білки (інтегральні та поверхневі) і вуглеводи (глікани) у приблизному масовому співвідношенні 50:40:10 %

Основними положеннями рідинно-мозаїчної моделі будови біомембрани

єнаступні:

1)білки й ліпіди асиметрично розташовані вздовж площини мембрани;

2)білки та частина ліпідів можуть вільно переміщатися у біліпідному шарі завдяки латеральній плинності;

3)мембрани мають вибіркову проникність, яка залежить від наявності в їхньому складі специфічних транслоказ (іонних каналів, транспортерів, молекулярних помп тощо);

4)мембрани асоційовані з цитоплазматичними білками, мікрофіламентами та мікротрубочками;

5)синтез та збирання мембран забезпечується функціонуванням ендоплазматичної сітки та комплексу Гольджі;

6)структурні білки мембрани забезпечують її стабільність, а специфічний набір транспортерів та ферментів обумовлює різноманіття функцій.

t.me/rapeture

***Роль білків та холестерину в функціональній активності та спеціалізації мембран. Білки транспортери, іонні канали, насоси, ферменти, рецептори.

Другим за значенням ліпідним компонентом біомембрани є холестерин (складає до 25 % маси мембрани), присутність якого підвищує латеральну плинність білкових молекул у межах біліпідного шару.

Сфінголіпіди, які входять до складу мембран певних видів клітин, зокрема, нейронів та нейроглії, визначають їхні специфічні властивості.

Транспорт води здійснюється за посередництва специфічних каналів - аквапоринів; транспорт іонів Na’ забезпечується іонними каналами; для перенесення глюкози та амінокислот існують специфічні білки-транспортери

Натрій-натрієвий насос обмінює внутрішньоклітинні іони натрію на позаклітинні іони Н+; натрій-калієвий насос обмінює внутрішньоклітинні іони натрію не тільки на іони водню, але й на іони калію (у співвідношенні 3 іони натрію в обмін на 2 іони калію та 1 водню) за участю АТФ

З помогою рецепторів клітина здійснює моніторинг эм и зовнішнього та внутрішнього середовища, адаптуся до них

2. Цитологія. *Місце клітин серед рівнів організації біосистем. Загальний план будови клітин. Плазматична мембрана (плазмалема). Особливості будови (шари). Значення в життєдіяльності клітин.

Клітина - це елементарна жива система, що є структурною, функціональною та генетичною одиницею організму людини

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма, у свою чергу, складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце.

Мембрана - молекули фосфоліпідів, утворюють суцільний подвійний ліпідний шар, у який частково або повністю втоплені молекули білків

Плазматична мембрана складається з трьох шарів: надмембранного шару (глікокаліксу); власне біомембрани; та підмембранного, або кортикального шару цитоплазми

Виконує наступні функції: (1) захисну; (2) транспорту речовин та підтримання гомеостазу; (3) підтримання форми клітини та міграції; (4) забезпечення зв'язку клітин із міжклітинним середовищем; (5) рецепторну

t.me/rapeture

** Траспортні функції плазмалеми.Трансмембранний транспорт (проста диффузія, полегшенна диффузія, активний транспорт), ендоцитоз (потоцитоз, піноцитоз, фагоцитоз, трансцитоз), екзоцитоз (секреція,екскреція).

Проста дифузія - вид транспорту, в основі якого лежить перенесення речовин через мембрану за градієнтом концентрації без залучення специфічних транспортерів та витрат енергії. Прикладом простої дифуз є транспорт газів

Полегшена дифузія - перенесення через біомембрани речовин за градієнтом концентрації - через канали, утворені білками-транспортерами. На регуляцію активності транспортерів (відкриття і закриття каналів витрачається енергія. Зокрема, транспорт води здійснюється за посередництва специфічних каналів – аквапоринів

Активний транспорт реалізується проти градієнта концентрації за посередництва спеціалізованих білків-транспортерів

Ендоцитоз - процес поглинання (інтерналізації) клітиною із навколишнього середовища речовин і окремих частинок шляхом обволікання їх ділянками плазматичної мембрани

Різновидами ендоцитозу є потоцитоз, піноцитоз, фагоцитоз і трансцитоз.

Потоцитоз - форма ендоцитозу, при якій до цитолеми через плазмалему транспортуються малі молекули (зокрема, вітаміни); реалізується шляхом утворення кавеол - везикул, покритих кавеоліном

Піноцитоз це поглинання клітиною речовин у розчиненому, дрібнодисперсному стані в крапельці рідини, оточеній відокремлюючою частиною плазматичної мембрани

Фагоцитоз - активне захоплення і поглинання мікроскопічних сторонніх об'єктів (бактерій, фрагментів клітин)

Трансцитоз - проходження через клітину окремих речовин у незміненому стані: зокрема, IgA, транссерин, інсулін. Характерний для ендотелію капілярів

Екзоцитоз - виведення клітиною продуктів життєдіяльності за межі цитоплазми

Секреція - це виділення клітиною продуктів її синтетичної діяльності, які необхідні для нормального функціонування органів та організму. Розрізняють секрецію конститутивну та регульовану: конститутивна секреція здійснюється клітинами постійно, без нагромадження синтезованих речовин; регульована секреція передбачає накопичення клітинами продуктів

t.me/rapeture

синтетичної діяльності та їх виділення у відповідь на дію належного сигнального чинника

Екскреція - виділення клітинами токсичних шкідливих продуктів метаболізму, які підлягають виведенню за межі організму

***Морфологічні прояви та молекулярні основи різних видів трансмембраного транспорту.

При ендоцитозі плазмалема спершу формує інвагінації (заглибини) відтак її фрагменти відокремлюються від клітинної оболонки з утворенням цитоплазматичних везикул, у складі яких поглинуті речовини транспортуються до місця призначення у клітині. При екзоцитозі синтезовані клітиною речовини спочатку накопичують у везикулах комплексу Гольджі , переносяться до плазмалеми, після чого везикулярні мембрани зливаються з останньою, а секреторні продукти виділяються у міжклітинне середовище. Усі зазначені вище полцеси відбуваються за посередництва специфічних білків

3. Цитологія. *Клітина - як рівень організації живої природи, структурна організація клітин. Біомембрани – матеріальна основа будови клітин. Молекулярний склад і організація молекул в біомембранах. Мембрані структури клітин.

Клітина - це елементарна жива система, що є структурною, функціональною та генетичною одиницею організму людини

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма, у свою чергу, складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце.

Мембрана - молекули фосфоліпідів, утворюють суцільний подвійний ліпідний шар, у який частково або повністю втоплені молекули білків

Плазматична мембрана складається з трьох шарів: надмембранного шару (глікокаліксу); власне біомембрани; та підмембранного, або кортикального шару цитоплазми

До мембранних органел належать: • мітохондрії, • лізосоми, • пероксисоми, • ендоплазматична сітка, • комплекс Гольджі

t.me/rapeture

** Особливості будови плазмалеми. Надмембранний та підмембранний молекулярні комплекси: склад, значення в життедіяльності клітини. Мікроворсинки, базальна складчатість. Міжклітинні контакти, їх різновиди.

Плазматична мембрана складається з трьох шарів: надмембранного шару (глікокаліксу); власне біомембрани; та підмембранного, або кортикального шару цитоплазми

Глікокалікс - це надмембранний шар плазмалеми, представлений сукупністю вуглеводних компонентів глікопротеїнів та гліколіпідів. Глікани поверхні клітини здатні поєднуватись у величезній кількості комбінацій і тому "кодують" велику кількість інформації, яка визначає унікальність їх молекул і клітини в цілому. За їхньої участі здійснюється розпізнавання клітин та їх взаємодія з мікрооточенням.

Підмембранний шар плазмалеми (кортикальний шар цитоплазми) - містить мікротрубочки і мікрофіламенти, фіксовані до білків біомембрани. Скорочення цих фіксованих до мембрани елементів цитоскелета забезпечує переміщення інтегральних білків плазмалеми. Також впливає на рельєф клітинної поверхні під час процесів екзоцитозу та секреції, регулює рухливість клітин, забезпечує цитокінез під час поділу клітин, утворення клітинних везикул тощо

Мікроворсинки - пальцеподібні вирости плазмалеми і цитоплазми апікальної частини клітини висотою близько 1 мкм, які збільшують її всмоктувальну поверхню

Міжклітинні контакти - Простий клітинний контакт, Щільне з’єднання, Адгезивний контакт, Десмосоми та напівдесмосоми, Щілинний контакт (нексус), Синапс

***Регуляція діяльності клітин. Клітинне сигналювання. Взаємодія клітин з міжклітинним матриксом.

Здатність клітин реагувати на різноманітні сигнали та коректно відповідати на них називають процесом передачі сигналу, або клітинним сигналюванням

На поверхні клітини є рецептори до нейромедіаторів, гормонів, локальних чинників регуляції та міжклітинних сигнальних шляхів, субстратів, компонентів міжклітинного матриксу та інших клітин, антигенів та імуноглобулінів. Завдяки наявності рецепторів. клітини перебувають під контролем регуляторних систем організму. Активація різноманітних рецепторів веде до змін метаболізму й функціональної активності клітин,