Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Гранулярна ендоплазматична сітка утворена системою канальців, до мембрани яких з боку гіалоплазми прикріплені рибосоми. Діаметр канальців гранулярної ендоплазматичної сітки коливається в межах від 20 до 1000 нм. У цій органелі здійснюється синтез білків, які входять до складу різноманітних мембранних органел, плазмалеми та ядерної оболонки, а також синтез білків, призначених для виведення з клітини.

6. Цитологія. *Клітина - морфологічна основа будови багатоклітинних організмів. Загальний план будови клітин. Цитоплазма – визначення та її склад. Визначення та класифікація органел та включень.

Клітина - це елементарна жива система, що є структурною, функціональною та генетичною одиницею організму людини

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма́ — основна за об'ємом частина клітини, її внутрішній вміст. Вона складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце

У цитоплазмі відбувається більша частина метаболічних процесів: розщеплення та утилізація органічних речовин, утворення енергії, синтез специфічних для клітини білків, вуглеводів та ліпідів, їх депонування, секреція. Структурними компонентами цитоплазми є цитозоль (цитоматрикс), органели і включення

Органели - постійні структури цитоплазми, які мають певну будову і виконують спеціалізовану функцію. За наявністю у складі органел біологічної мембрани їх поділяють на мембранні та немембранні. До немембранних органел належать: рибосоми; протеасоми; мікрофіламенти; мікротрубочки; клітинний центр (центросома). Мембранними органелами є ендоплазматична сітка; комплекс Гольджі; лізосоми; пероксисоми; мітохондрії.

Включення - непостійні компоненти цитоплазми, які є продуктом метаболічної активності клітини, мають різний характер і значення. За функціональним значенням включення класифікують на трофічні, пігментні, секреторні та екскреторні.

t.me/rapeture

**Немембранні органели загального та спеціального призначення. Цитоскелет: проміжні філаменти, мікрофіламенти, мікротрубочки. Класифікація, будова та функції, мікрофіламентів та мікротрубочок. Організація системи мікротрубочок в центріолях аксонемі війок і джгутиків.

До немембранних органел належать: рибосоми; протеасоми; мікрофіламенти; мікротрубочки; клітинний центр (центросома).

Рибосома - немембранна органела загального значення, яка складається з двох субодиниць - маленької та великої. На рибосомах відбувається процес трансляції - зчитування коду матричної РНК (мРНК) та утворення поліпептидних ланцюгів

Протеасома - немембранна органела загального призначення. Протеасоми забезпечують убіквітинзалежну деградацію білків цитоплазми і нуклеоплазми. Крім того, протеасома виконує функцію розщеплення білкових молекул з первинно дефектною або пошкодженою структурою.

Мікрофіламенти поділяють на тонкі (актинові), діаметр яких становить близько 6 нм, товсті (міозинові) з діаметром 15 нм, та проміжні - з діаметром 8-10 нм.

Проміжні філаменти мають ниткоподібну форму та складаються з різноманітних білків. Деякі білки є су специфічними для певної клітини чи тканини, а саме цитокератини - для багатошарових епітеліїв, де вони формують тонофібрили; віментин - для фібробластів сполучної тканини; десмін - для м'язових волокон, нейрофіламенти та гліофіламенти - для нейронів клітин нейроглії. Функції проміжних філаментів полягають у підтриманні форми клітини і ядра; забезпеченні механічної резистентності клітин; підтриманні стабільності міжклітинних контактів

Тонкі мікрофіламенти побудовані з білка актину. Розрізняють три різновиди актину: альфа, бета і гамма. Функції актинових мікрофіламентів: забезпечення механічного зв'язку між цитоплазмою та плазмалемою, регулювання консистенції цитоплазми (золь - гель); переміщення клітини або її частин.

Мікротрубочки мають форму порожнистих циліндрів діаметром близько 25 нм, з внутрішнім просвітом 15 нм. Стінка мікротрубочки у поперечному розрізі сформована 13 субодиницями білків тубулінів

t.me/rapeture

Мікротрубочки забезпечують механічну резистен ність клітини і фіксацію органел, визначають зміну форми клітини та її рухових якостей завдяки ремоделюванню. Мікротрубочки також утворюють веретено поділу, що забезпечує переміщення хромосом до протилежних полюсів при поділі клітини

Спарені центріолі отримали назву диплосоми

Кожна центріоль містить дев'ять триплетів паралельно орієнтованих мікротрубочок, які у просторі формують циліндр діаметром 200 нм і довжиною близько 500 нм

*** Молекулярна структура мікротрубочок, ефект полімеризації та деполімеризації тубулінів, роль в життєдіяльності клітини. Пересування органелл і везикул уздовж мікротрубочок за участі білків кінезину та динеїну.

Мікротрубочки мають форму порожнистих циліндрів діаметром близько 25 нм, з внутрішнім просвітом 15 нм. Стінка мікротрубочки у поперечному розрізі сформована 13 субодиницями білків тубулінів; кожна субодиниця є димером, що складається з молекул альфа та бета-тубуліну. Останні розташовані у шаховому порядку. Товщина стінки циліндра відповідає діаметру однієїмолекули тубуліну і становить 5 нм.

Мікротрубочки - лабільні структури, здатні розпадатися до тубулінових димерів. MAP-білки і тау-фактор необхідні для полімеризації тубулінів. Полімеризація молекул тубулінів є динамічним процесом, який припиняється під дією несприятливих чинників зовнішнього середовища (зниження температури, обробка колхіцином). Часткова деполімеризація мікротрубочок призводить до їх вкорочення, повна - до розпаду (дисоціації) на окремі молекули тубулінів. Мікротрубочки характеризуються полярністю, тобто у них присутній швидкоростучий (+) кінець та повільноростучий (-) кінець

Мікротрубочки забезпечують механічну резистен ність клітини і фіксацію органел, визначають зміну форми клітини та її рухових якостей завдяки ремоделюванню. Мікротрубочки також утворюють веретено поділу, що забезпечує переміщення хромосом до протилежних полюсів при поділі клітини

З мікротрубочками можуть бути асоційоваїбілки кінезин та динеїн. Вважають, що актин-міозинові комплексі забезпечують транспорт цитоплазматичних структуї на короткі дистанції, а комплекси мікротрубочок з кі незином і динеїном - на довгі. При цьому кінезин за безпечує переміщення до

(+) кінця мікротрубочки (так званий антероградний транспорт), а динеїн - до (- ) кінця (ретроградний транспорт)

t.me/rapeture

7. Цитологія. *Клітинна теорія - основа цитології. Структурнофункціональна організація клітин багатоклітинного організму. Структурний склад цитоплазми. Мембрані органоїди цитоплазми. Структура та функції гладкої ендоплазмотичної сітки.

Основні положення клітинної теорії:

(1) клітина - елементарна одиниця будови, функціонування та розмноження всіх живих організмів;

(2) клітина - цілісна система, що складається з сукупності взаємопов'язаних структур та елементів;

(3) клітини різних організмів гомологічні тобто схожі за будовою і властивостями, мають спіль не походження;

(4)багатоклітинний організм - складна система, що складається з великої кількості клітин та їхніх похідних, інтегрованих у тканини й органи, що пов'язані між собою за допомогою хімічних чинників (гуморальних, нейральних);

(5)клітини багатоклітинного організму тотипотентні - тобто мають набір генетичного матеріалу цілого організму і можливість диференціюватись у

багато різних типів клітин Клітина - це елементарна жива система, що є структурною, функціональною та генетичною одиницею організму людини

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма, у свою чергу, складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце

У цитоплазмі відбувається більша частина метаболічних процесів: розщеплення та утилізація органічних речовин, утворення енергії, синтез специфічних для клітини білків, вуглеводів та ліпідів, їх депонування, секреція. Структурними компонентами цитоплазми є цитозоль (цитоматрикс), органели і включення

До мембранних органел належать: • мітохондрії, • лізосоми, • пероксисоми, • ендоплазматична сітка, • комплекс Гольджі

Гладка ендоплазматична сітка, діаметр канальців якої становить 50-100 нм, представлена лише мембраною. Функція цієї органели пов'язана з синтезом ліпідів та ліпідних (стероїдних) гормонів, метаболізмом вуглеводів, деградацією токсинів (детоксикацією)

t.me/rapeture

**Зв'язок мембраних структур в цитоплазмі, та їх кооперативна участь в фізіологічних процессах клітин. Синтез речовин, екзоцитоз, катаболізм, ендоцитоз.

Середовище цитозолю поєднує всі цитоплазматичні структури та забезпечує їхню взаємодію. Від хімічного складу і структури цитозолю значною мірою залежать осмотичні та буферні властивості клітини

Вільні рибосоми та гранулярна ендоплазматична сітка разом формують синтетичний апарат клітини, в якому відбувається утворення білкових молекул, що застовуються як для власних потреб клітини, так і для секреції назовні. Ендоплазматична сітка структурно-функціонально пов'язана з комплексом Гольджі.

Екзоцитоз - виведення клітиною продуктів життєдіяльності за межі цитоплазми. Різновидами екзоцитозу є секреція та екскреція.

Секреція - це виділення клітиною продуктів її синтетичної діяльності, які необхідні для нормального функціонування органів та систем організму

Екскреція - виділення клітинами токсичних шкідливих продуктів метаболізму, які підлягають виведенню за межі організму.

Катаболізм - процес метаболічного розпаду, розкладання на простіші речовини або окиснення якої-небудь речовини, що зазвичай протікає з вивільненням енергії у вигляді тепла і АТФ

Ендоцитоз - процес поглинання клітиною із навколишнього середовища речовин і окремих частинок шляхом обволікання їх ділянками плазматичної мембрани

У процесі ендоцитозу зазвичай формуються пухирці - ендосоми, облямовані білком клатрином

***Уявлення про стресс ендоплазматичної сітки та її ролі у порушенні модифікації білків і накопиченню конформаційно змінених білків, як основи дисфункції,старіння та загибелі клітин.

Стрес ендоплазматичної сітки - реакція клітин на незгорнуті або неправильно згорнуті в сітці протеїни, яка необхідна для збереження його функціональної цілісності

ЕР забезпечує високоякісний контроль за дозріванням і згортанням трансмембранних і секреторних протеїнів, а тому лише правильно згорнуті протеїни можуть бути транспортовані за межі ЕР, тоді як незгорнуті чи неправильно згорнуті залишаються в ЕР і знищуються