Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Стрес ЕР, будучи одним із центральних необхідних факторів росту злоякісних пухлин, забезпечує такі зміни в метаболізмі клітин, які направлені на активацію ростових і прозапальних процесів, потужно активує ангіогенез, а також генерує толерантність до гіпоксії, причому як стрес ЕР, так і прозапальні процеси не залишаються ізольованими у пухлинних клітинах, а поширюються від них до мієлоїдних клітин

8. Цитологія. *Еукаріотична клітина, як основа будови і функції багатоклітинних організмів. Загальній план будови клітин. Склад цитоплазми. Органоїди – визначення, класифікація. Значення органоїдів в життєдіяльності клітини. Будова та функції гладкої ендоплазматичної сітки.

Клітина - це елементарна жива система, що є структурною, функціональною та генетичною одиницею організму людини

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма́ — основна за об'ємом частина клітини, її внутрішній вміст. Вона складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце

У цитоплазмі відбувається більша частина метаболічних процесів: розщеплення та утилізація органічних речовин, утворення енергії, синтез специфічних для клітини білків, вуглеводів та ліпідів, їх депонування, секреція. Структурними компонентами цитоплазми є цитозоль (цитоматрикс), органели і включення

Органели - постійні структури цитоплазми, які мають певну будову і виконують спеціалізовану функцію. За наявністю у складі органел біологічної мембрани їх поділяють на мембранні та немембранні. До немембранних органел належать: рибосоми; протеасоми; мікрофіламенти; мікротрубочки; клітинний центр (центросома). Мембранними органелами є ендоплазматична сітка; комплекс Гольджі; лізосоми; пероксисоми; мітохондрії.

Гладка ендоплазматична сітка, діаметр канальців якої становить 50-100 нм, представлена лише мембраною. Функція цієї органели пов'язана з синтезом ліпідів та ліпідних (стероїдних) гормонів, метаболізмом вуглеводів, деградацією токсинів (детоксикацією).

t.me/rapeture

** Спеціалізації гладкої ендоплазматичної сітки – депонування кальцію, синтез стероїдних гормонів, виконання детоксикаційної функції. Її роль у відновленні ядерної оболонки після мітозу та реалізації аутофагії при оновлені мембраних органел.

Гладка ендоплазматична сітка, діаметр канальців якої становить 50-100 нм, представлена лише мембраною. Функція цієї органели пов'язана з синтезом ліпідів та ліпідних (стероїдних) гормонів, метаболізмом вуглеводів, деградацією токсинів (детоксикацією). Цистерни гладкої ендоплазматичної сітки можуть накопичувати іони Са2 та знижувати рівень цих іонів у гіалопазмі, завдяки наявності в мембрані кальцієвих помп (Са2-АТФ-аза).

***Система детоксикації у клітині. Органоїди та їх значення. Маркерні ферменти пероксисом.

Гладка ЕПС бере участь у процесах детоксикації шляхом біохімічного ферментативного перетворення токсинів на нетоксичні речовини, які є більш зручними для екскреції.

Органели - постійні структури цитоплазми, які мають певну будову і виконують спеціалізовану функцію. За наявністю у складі органел біологічної мембрани їх поділяють на мембранні та немембранні. До немембранних органел належать: рибосоми; протеасоми; мікрофіламенти; мікротрубочки; клітинний центр (центросома). Мембранними органелами є ендоплазматична сітка; комплекс Гольджі; лізосоми; пероксисоми; мітохондрії.

Маркерним ферментом для пероксисом вважають каталазу. Іншим специфічним ферментом пероксисом є уратоксидаза.

9. Цитологія.*Визначення цитології, її місце в медичній освіті. Клітина – найменьший рівень організації живого, її склад. Органоїди, визначення,класифікація. Будова і функції комплексу Гольджі.

Цитологія - наука про клітину. Цитологія вивчає будову та функції клітин та їх похідних, досліджує участь структурних компонентів клітин у загальноклітинних фізіологічних процесах, пристосування клітин до умов середовища, реакції на дію різноманітних чинників, патологічні зміни клітин тощо

t.me/rapeture

Клітина - це елементарна жива система, що є структурною, функціональною та генетичною одиницею організму людини

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма, у свою чергу, складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце.

Органели - постійні структури цитоплазми, які мають певну будову і виконують спеціалізовану функцію. За наявністю у складі органел біологічної мембрани їх поділяють на мембранні та немембранні. До немембранних органел належать: рибосоми; протеасоми; мікрофіламенти; мікротрубочки; клітинний центр (центросома). Мембранними органелами є ендоплазматична сітка; комплекс Гольджі; лізосоми; пероксисоми; мітохондрії.

Комплекс (апарат) Гольджі - мікроскопічна мембранна органела загального призначення, що складається зі сплющених мішечків (цистерн), транспортних везикул та вакуоль. У складі цієї органели розрізняють звернену до ядра цис-поверхню, медіальні цистерни, звернену до плазмалеми (дистальну) транс-поверхню, а також транс- Гольджі-сітку.

У комплексі Гольджі відбувається посттрансляційна модифікація білка.

** Зв'язок комплексу Гольджі з ендоплазматичною сіткою. Роль у формувані лізосом.

Транспортні везикули, відокремились від гранулярної ендоплазматичної сітки вмонтовуються у цистерни цис-поверхні комплексу Гольджі. Транспортні везикули, котрі відбруньковуються від країв цистерн, переносять молекули з одної цистерни до іншої. При цьому за участі ферментів відбувається нарощування гліканових ланцюгів (так зване кінцеве глікозилювання), сульфатування, фосфорилювання білків.

Первинні лізосоми утворюються в апараті Гольджі і містять ферменти у неактивному стані; вторинні лізосоми утворюються після злиття ендосом чи фагосом з первинними лізосомами, що призводить до активації лізосомальних ферментів та ініціації (започаткування) процесу розщеплення вмісту фагосом/ендосом. Зазвичай ферменти лізосом активуються при зниженні pH, яке забезпечується роботою вмонтованої у мембрану лізосом протонної помпи (Н-помпи).

t.me/rapeture

*** Роль комплексу Гольджі в ремоделюванні плазмолеми та секреторній активності клітини. Екзоцитоз – механізм та функціональне значення.

Комплекс (апарат) Гольджі - мікроскопічна мембранна органела загального призначення, що складається зі сплющених мішечків (цистерн), транспортних везикул та вакуоль. У складі цієї органели розрізняють звернену до ядра цис-поверхню, медіальні цистерни, звернену до плазмалеми (дистальну) транс-поверхню, а також транс- Гольджі-сітку.

У комплексі Гольджі відбувається посттрансляційна модифікація білка.

Транспортні везикули, відокремились від гранулярної ендоплазматичної сітки вмонтовуються у цистерни цис-поверхні комплексу Гольджі. Транспортні везикули, котрі відбруньковуються від країв цистерн, переносять молекули з одної цистерни до іншої. При цьому за участі ферментів відбувається нарощування гліканових ланцюгів (так зване кінцеве глікозилювання), сульфатування, фосфорилювання білків.

Екзоцитоз - виведення клітиною продуктів життєдіяльності за межі цитоплазми. Різновидами екзоцитозу є секреція та екскреція.

Секреція - це виділення клітиною продуктів її синтетичної діяльності, які необхідні для нормального функціонування органів та систем організму

Екскреція - виділення клітинами токсичних шкідливих продуктів метаболізму, які підлягають виведенню за межі організму

10. Цитологія. *Властивості клітини як елемартної одиниці живого. Структурні компоненти клітин, що забезпечують ознаки живогою Мітохондрії – структурна організація, особливості будови мітохондрій, значення в обміні енергії

Клітина - це елементарна жива система, що є структурною, функціональною та генетичною одиницею організму людини

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма, у свою чергу, складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце.

Мітохондрія, яка має неправильну овальну або витягнуту форму, можна розрізнити дві мембрани: зовнішню гладку і внутрішню складчасту, між якими розташований міжмембранний простір. Внутрішній вміст мітохондрії має назву матриксу.

t.me/rapeture

Зовнішня мітохондріальна мембрана містить транспортні білки (аквапорини), що забезпечують проникність для води, та рецептори для розпізнавання білків, котрі надходять до матриксу із цитозолю

Уміжмембранному просторі накопичуються іони Н+, які надходять

зматриксу, чим забезпечується градієнт концентрації протонів по обидва боки внутрішньої мембрани мітохондрії.

Внутрішня мітохондріальна мембрана утворює пластинчасті складки - кристи, на яких розміщені грибоподібні частинки, за участі яких відбувається окисне фосфорилювання. Для мітохондрій, шо залучені до синтезу стероїдних гормонів, характернітубуло-везикулярні кристи.

Функції мітохондрій: синтез енергії та її акумуляція у складі молекул аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ); продукція попередників стероїдних гормонів; термогенез; індукція чи запобігання загибелі клітин шляхом апоптозу

**Особливості будови мембран та мітохондріального матриксу. Роль мітохондрії в катаболізмі ліпідів та вуглеводів, продукції АТФ та терморегуляції,в синтезі стероїдних гормонів.

Зовнішня мітохондріальна мембрана містить транспортні білки (аквапорини), що забезпечують проникність для води, та рецептори для розпізнавання білків, котрі надходять до матриксу із цитозолю

Внутрішня мітохондріальна мембрана утворює пластинчасті складки - кристи, на яких розміщені грибоподібні частинки, за участі яких відбувається окисне фосфорилювання. Для мітохондрій, шо залучені до синтезу стероїдних гормонів, характернітубуло-везикулярні кристи.

На внутрішній мембрані мітохондрій розташовані білки-транспортери, ферменти переносу електронів (дихального ланцюга), комплекс субодиниць фермента АТФ-ази, який забезпечує синтез АТФ шляхом окисного фосфорилювання з аденозиндифосфату (АДФ) та аніону фосфату. Через зони злипання зовнішньої та внутрішньої мітохондріальних мембран здійснюється транспорт речовин із цитозолю до матриксу мітохондрій.

У дрібнозернистій речовині матриксу мітохондрій локалізуються ферменти циклу Кребса, бета-окиснення жирних кислот тощо. Також у матриксі мітохондрій міститься власний геном (кільцева ДНК), мРНК та рРНК, тому мітохондрії здатні до синтезу власних білків, а також до поділу і відновлення внутрішньої мембрани