Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

ліпофусцинові включення нагромаджуються у високоспеціалізованих клітинах - найчастіше у нейронах, клітинах пігментного епітелію ока - і є наслідком окисного ушкодження клітин, дисфункції лізосом, обмеження антиоксидантного захисту клітин.

Секреторні включення представлені секреторними гранулами - оточеними біомембраною пухирцями, в яких нагромаджуються речовини, що підлягатимуть виведенню за межі клітини. У складі мембран містяться ферменти, які забезпечують модифікацію секреторних продуктів.

Екскреторні включення - оточені біомембраною везикули, у яких містяться кінцеві, шкідливі для клітини, продукти метаболізму (катаболіти). Зміна кількісних та якісних характеристик включень може віддзеркалювати порушення обмінних процесів (наприклад, при жировій дистрофії, старінні), що є морфологічним діагностичним критерієм певного патологічного процесу.

13.Цитологія.*Будова еукаріотичних клітин. Загальна характеристика і функції ядра. Ядерно-цитоплазматичне співвідношення у різних типів клітин. Зміни будови ядра при різних функціональних станах клітини. Основні компоненти ядра.

Клітина - це елементарна жива система, що є структурною, функціональною та генетичною одиницею організму людини

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма, у свою чергу, складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце

Ядро частина клітини, у якій зберігається, реалізується та відтворюється генетична інформація. З ядром пов'язаний синтез нуклеїнових кислот і білка, формування рибосом і передача спадкової інформації під час поділу клітин.

Ядру клітини належить низка важливих функцій, а саме: 1) зберігання генетичної інформації: в ядрі кожної клітини людського організму знаходиться ДНК 46 хромосом (22 пари соматичних і одна пара статевих хромосом); 2) реалізація генетичної інформації: експресія генів забезпечує синтез білків, необхідних для росту, диференціації клітин, підтримання їхньої життєдіяльності, внутрішньоклітинної регенерації, адаптації до дії зовнішніх чинників чи загибелі; 3) передача генетичної інформаціїдочірнім клітинам: поділ клітин після подвоєння (реплікації) ДНК забезпечує утворення

t.me/rapeture

ідентичних за генетичним набором клітинних елементів, чим забезпечується ріст тканин і органів під час ембріонального і постнатального онтогенезу

Ускладі ядра клітини на фіксованому і забарвленому гістологічному препараті розрізняють чотири основних компоненти: хроматин - головний компонент ядра, який визначає його функції; ядерце - місце утворення субодиниць рибосом; ядерну оболонку, яка забезпечує взаємозв'язок ядра і цитоплазми; нуклеоплазму (ядерний матрикс).

Узлоякісних клітинах ядерце, як правило, гіпертрофоване. Збільшення розмірів і числа ядерцевих організаторів вважається ознакою поганого клінічного прогнозу онкологічного захворювання

**Будова ядерної оболонки. Будова та функції ядерної пластинки (ламіни). Ядерні пори. Види транспорту між ядром і цитоплазмою.

Ядерна оболонка утворена зовнішньою та внутрішньою мембранами, між якими залягає перинуклеарний простір. Зовнішня мембрана може формувати інвагінації та вирости, на її цитоплазматичній поверхні містяться рибосоми; вона зв'язує ядро з мембранами ендоплазматичної сітки. Внутрішня мембрана відокремлена від нуклеоплазми сіткою проміжних філаментів, які формують ядерну пластинку і побудовані з білків ламінів.

Функції ядерної пластинки полягають у підтриманні форми ядра, фіксації і впорядкуванні хроматину, організації ядерних пор.

Фосфорилювання / дефосфорилювання філаментів ядерної ламіни лежить в основі механізму дисоціації та відновлення ядерної оболонки під час поділу клітин.

Обмін речовин між ядром та цитоплазмою здійснюється за посередництва ядерних пор – транспортних каналів, що пронизують ядерну оболонку. Ядерна пора включає канал і комплекс пори. Через канал пори відносно швидко шляхом дифузії проходять молекули з масою до 40 кДа

Комплекс пори включає три кільця – цетральне, цитоплазматичне та ядерне – кожне з них містить білкові молекули нуклеопоринів.

Механізми транспорту крізь пори включають дифузію - для низькомолекулярних речовин, та активний транспорт - за участю транспортера. Великі молекули спочатку розпізнаються специфічними сигнальними послідовностями, а потім переносяться через пору при посередництві білків нуклеопоринів.

t.me/rapeture

*** Молекулярна організація комплексу ядерної пори. Кількість і значення ядерних пор в функціональній активності клітини.

Комплекс пори включає три кільця – цетральне, цитоплазматичне та ядерне – кожне з них містить білкові молекули нуклеопоринів. Комплекс пори фіксований до ядерної оболонки.

Загальний діаметр комплексу ядерної пори складає близько 120 нм. Проте діаметр внутрішнього отвору (функціональний діаметр) становить лише 9 нм і має "глибину’’ 200 нм. Вважається, що діаметр пори може збільшуватися до 39 нм - це забезпечує можливість транспорту великих молекул та субодиниць рибосом. Комплекс ядерної пори може протягом однієї секунди забезпечувати близько 1000 транслокацій (переносів).

2-3 тисячі ядерних пор.

Ядерні пори забезпечують транспортування водорозчинних молекул, включаючи РНК, субодиниць рибосом, пуринових та піримідинових основ (котрі необхідні для синтезу ДНК і РНК), білків, які синтезуються у цитоплазмі (зокрема, ДНК-полімерази, білків ядерної ламіни, гістонових білків), вуглеводів, ліпідів, сигнальних молекул . У транспортних процесах задіяні білки нуклеоплазми - імпортний та експортний, специфічні функції яких віддзеркалені у їхніх назвах

14. Цитологія.*Еукаріотична клітина як основа будови, функцій та відтворення багатоклітинних організмів. Значення ядра в життєдіяльності клітини. Загальний план будови ядра. Хроматин, хімічний склад, види, функціональне значення.

Клітина складається з трьох частин: плазматичної мембрани, цитоплазми та ядра. Плазматична мембрана відмежовує цитоплазму від зовнішнього середовища або від сусідніх клітин. Цитоплазма, у свою чергу, складається з гіалоплазми та організованих структур, до яких належать органели і включення. Ядро клітини має оболонку, каріоплазму, хроматин та ядерце

Ядро частина клітини, у якій зберігається, реалізується та відтворюється генетична інформація. З ядром пов'язаний синтез нуклеїнових кислот і білка, формування рибосом і передача спадкової інформації під час поділу клітин.

Ядру клітини належить низка важливих функцій, а саме: 1) зберігання генетичної інформації: в ядрі кожної клітини людського організму знаходиться ДНК 46 хромосом (22 пари соматичних і одна пара статевих хромосом); 2) реалізація генетичної інформації: експресія генів забезпечує

t.me/rapeture

синтез білків, необхідних для росту, диференціації клітин, підтримання їхньої життєдіяльності, внутрішньоклітинної регенерації, адаптації до дії зовнішніх чинників чи загибелі; 3) передача генетичної інформаціїдочірнім клітинам: поділ клітин після подвоєння (реплікації) ДНК забезпечує утворення ідентичних за генетичним набором клітинних елементів, чим забезпечується ріст тканин і органів під час ембріонального і постнатального онтогенезу

У складі ядра клітини на фіксованому і забарвленому гістологічному препараті розрізняють чотири основних компоненти (рис. 3.2): хроматин - головний компонент ядра, який визначає його функції; ядерце - місце утворення субодиниць рибосом; ядерну оболонку, яка забезпечує взаємозв'язок ядра і цитоплазми; нуклеоплазму (ядерний матрикс).

Хроматин – комплекс ядерної ДНК з гістоновими і негістоновими білками. Він може перебувати в активному (еухроматин) чи неактивному (гетерохроматин) стані. Стан хроматину визначається ступенем пакування ДНК.

Максимальна конденсація хроматину ускладнює доступність ДНК для ферментів, які забезпечують її транскрипцію і реплікацію. У зв’язку з цим конденсований хроматин є неактивним.

**Структурна характеристика хроматину при світловій та електронній мікроскопії. Рівні та механізми пакування хроматину (нуклеосоми, фібріоли, петлі, хромосоми). Зв'язок хроматину з синтезом білка.

Наявна в ядрі клітини молекула ДНК спірально закручується навколо 8 молекул гістонових білків, утворюючи глобули діаметром 10 нм. Означені структури отримали назву HyKneocoMz вони пов'язані між собою короткими ділянками вільної ДНК (рис. 3.3). При подальшому пакуванні нуклеосомні нитки конденсуються в структурні комплекси вищого рівня - хроматинові фібрили діаметром 25-30 нм і більше. Відтак вони утворюють петлі (петлеві домени) діаметром 300 нм. Під час мітозу чи мейозу, в результаті щільного пакування хроматин остаточно конденсується, формуючи хромосоми.

***Ядерце. Структурні компоненти. Ядерцеві організатори, їх хімічний склад. Біогенез рибосом.

Ядерце - найщільніша структура ядра; має округлу форму, діаметр 1-5 мкм, при світловій мікроскопії добре забарвлюється основними барвниками. Розмір та кількість ядерець збільшуються при підвищенні функціональної активності клітини. У клітинах, які інтенсивно синтезують білок, ядерце може займати до 25 % об'єму ядра. Під час поділу клітини ядерце зникає.