Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

**Пряма кишка, відділи, їх морфо-функціональні особливості: зони анального каналу і особливості їх епітелію.

Пряма кишка (лат. rectum) - дистальний відділ товстої кишки, який закінчується анусом (відхідником)

У складі прямої кишки розрізняють верхню (тазову) частину і анальний (відхідниковий) канал за вдовжки 3-4 см, які відокремлені поперечними складками. У формуванні останніх беруть участь підслизовий прошарок і внутрішній циркулярний шар м'язової оболонки.

Слизова оболонка прямої кишки складається з епітелію, власної пластинки, м’язової пластинки та підсли зового прошарку. В аноректальній ділянці відбувається перехід одношарового стовпчастого епітелію у багатошаровий плоский. В анальному каналі розрізняють три відмінні за будовою зони - колоректальну, транзиторну (перехідну) та плоскоклітинну, які відокремлен відповідно супратранзиторною та зубчастою лініями

Слизова оболонка колоректальної зони вкрита одношаровим стовпчастим епітелієм; крипти тут менш численні, але глибші, ніж в ободовій кишці. Перехідна зона вистелена різними видами епітелію, найтиповіший з яких включає 4-9 рядів епітеліоцитів з базальним шаром дрібних клітин, ядра яких орієнтовані перпендику лярно до базальної мембрани; поверхневі епітеліоцити цієї зони поліморфні і можуть мати стовпчасту, кубоїдну, плоску або парасолькоподібну форму, нагадуючи перехідний епітелій сечових шляхів.

Слизова оболонка перехідної зони містить анальні синуси (крипти), які продовжуються в анальні залози, а також утворює 10-12 вертикальних складок - анальні стовпи Морганьї.

Нижче від зубчастої лінії епітелій трансформується у багатошаровий плоский (плоскоклітинна зона). У складі анального каналу епітелій не підлягає зроговінню і не містить шкірних придатків. Шкіра, яка оточує відхідник (періанальна шкіра), вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм. У ній містяться циркуманальні (навколовідхідникові) залози - апокринові потові залози, а також корені волосся з прилеглими сальними залозами - періанальні пілосебацеозні одиниці

М'язова пластинка слизової оболонки прямої кишки утворена внутрішнім циркулярним і зовнішнім поздовжнім шарами гладких міоцитів, які закінчуються на рівні зубчастої лінії. Підслизовий прошарок прямої кишки утворений пухкою сполучною тканиною, у ньому розміщені нервові і судинні сплетення

М'язова оболонка прямої кишки утворена внутрішнім циркулярним і зовнішнім поздовжнім шарами гладких міоцитів, між якими залягають

t.me/rapeture

прошарки сполучної тканини з міоентеральним (ауербахівським) нервовим сплетенням та судинами.

Верхню частину прямої кишки вкриває серозна оболонка, анальна її частина покрита сполучнотканинною адвентиційною оболонкою. Іззовні анальний канал оточений періанальною жировою клітковиною.

***Особливості ембріогінезу прямої кишки. Ембріональні джерела тканинного складу її оболонок.

Отделы и органы пищеварительной системы в эмбриогенезе развиваются из всех 3 зародышевых листков: эктодермы (эпителий ротовой и анальной ямок или бухт), энтодермы (эпителий первичной кишки или кишечной трубки) и мезодермы (собственная пластинка слизистой, подслизистая основа, мышечная, соединительнотканная и серозная оболочки).

Вконце 3-ей недели внутриутробного развития из энтодермы образуется трубка – первичная кишка, замкнутая на переднем и заднем концах

Впервичной кишке выделяют глоточную и туловищную кишку. Границей между ними является выпячивание – закладка органов дыхания. В туловищной кишке в свою очередь выделяют три части: переднюю, среднюю

изаднюю. Из различных отделов первичной кишки формируются следующие образования:

Из задней кишки – слепая кишка и червеобразный отросток, восходящая ободочная, нисходящая ободочная, сигмовидная ободочная и прямая кишка

26.Спеціальна гістологія. Травна система. *Тонка і товста кишка. Відділи,

особливості будови слизової оболонки та функціональне значення кишечнику.

Тонка кишка (пат. intestinum tenue) - найдовший відділ шлунковокишкового тракту, розміщений між шлунком і товстою кишкою (рис. 20.1). Довжина тонкої кишки у людини коливається від 4 до 7 м; У тонкій кишці розрізняють три відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишку

Має чотири оболонки:

•Слизова;

•Підслизова;

•М’язова;

•Серозна

Епітелій - одношаровий призматичний облямований М’язова оболонка утворена гладенькою м’ язовою тканиною та формує 2

шари

Зовнішня оболонка – серозна Всмоктуванню поживних речовин сприяє збільшення поверхні за

рахунок особливостей рельєфу слизової оболонки Слизова із підслизовою оболонками формують циркулярні складки

t.me/rapeture

•в проміжній зоні - багатошаровий плоский незроговілий

•в шкірній - багатошаровий плоский зроговілий

М’язова оболонка в верхній третині утворена гладкою м’язовою тканиною, в нижній третині утворена скелетною посмугованою м’язовою тканиною та формує анальний сфінктер

Нижня третина кишки лежить екстраперитонеально, тому зовнішня оболонка в цьому відділі – адвентиційна.

**Морфологічні особливості окремих сегментів тонкої кишки. Будова клубової кишки в області пейєрових бляшок, особливості будови епітелію. Червоподібний відросток,особливості його будови і функція.

Окремі сегменти тонкої кишки мають низку морфологічних особливостей. Так, для дванадцятипалої кишки характерні широкі і короткі ворсинки, частина з яких розгалужується. Насиченість ворсинками одиниці площі слизової оболонки тут максимальна. У підслизовому прошарку

дванадцятипалої кишки локалізуються бруннерівські залози

Упорожній кишці ворсинки набувають максимальної висоти; ворсинки тут тонші і на одиниці площі їх налічується менше, ніж у дванадцятипалій кишці. У підслизовому прошарку відсутні залози і пейєрові бляшки

Уклубовій кишці ворсинки дещо нижчі; їхня кількість на одиниці площі ще менша. У власній пластинці слизової оболонки та у підслизовому прошарку містяться агреговані лімфоїдні вузлики (пейєрові бляшки). У ділянці локалізації останніх слизова оболонка згладжена (майже без крипт і ворсинок, оскільки вони короткі і мають неправильну форму. У складі епітеліальної пластинки міститься велика кількість М-клітин.

Функціональні особливості різних відділів тонкої кишки: Дванадцятипала кишка - викид ферментів, гідроліз білків, жирів,

вуглеводів, збагачення хімусу жовчю, зміна кислотності середовища, перемішування вмісту і його транспортування, всмоктування.

Порожня кишка - гідроліз полімерів, всмоктування, інкреторна, евакуаторна, гормональна дія.

Клубова кишка - всмоктування продуктів гідролізу, жовчних кислот, імунна, інкреторна, моторно-евакуаторна дія.

Червоподібний відросток (лат. appendix vermiformis) - пальцеподібний виріст сліпої кишки з вузьким зірчастим або неправильної форми просвітом. З віком просвіт може заростати.

Це важливий лімфоепітеліальний орган, який виконує захисну функцію і належить до периферичної ланки імунної системи. У зв'язку з високою насиченістю лімфоїдними елементами його інколи називають мигдаликом черевної порожнини. Апендикс забезпечує поглинання антигенів з просвіту

t.me/rapeture

товстої кишки, їхню передачу імунокомпетентним клітинам з подальшим розвитком імунних реакцій.

Стінка червоподібного відростка має такі ж оболонки, як і стінка товстої кишки загалом. Характерними особливостями слизової оболонки апендикса є наявність неглибоких та нечисленних крипт, які мають радіальну орієнтацію стосовно просвіту (рис. 20.41). Епітелій крипт одношаровий стовпчастий з великою кількістю клітин Панета та кишкових ендокриноцитів. Останні синтезують значну частину ендогенного серотоніну і мелатоніну організму.

У зв'язку зі слабким розвитком м'язової пластинки слизової оболонки власна пластинка без різкої межі переходить у підслизовий прошарок. У власній пластинці та підслизовому прошарку локалізуються численні лімфоїдні вузлики, а також спостерігається дифузна лімфоцитарна інфільтрація як сполучної тканини, так і епітеліальної пластинки. При антигенній стимуляції в просвіті червоподібного відростка можна бачити мертві лімфоцити та відшаровані епітеліоцити.

М'язова оболонка включає два шари: внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній. Останній є суцільним, на відміну від ободової кишки. Зовні апендикс вкритий серозною оболонкою, яка формує власну брижу червоподібного відростка

***Кишково-асоційована лімфоїдна тканина травної трубки, її представництво в різних відділах травної системи, функціональне значення і розташування М- клітин.

У стінці травного каналу також містяться мигдалики, які утворюють лімфо-епітеліальне кільце Вальдеєра - Пирогова, поодинокі та агреговані лімфоїдні вузлики (пейєрові бляшки), постійні та тимчасові лімфоїдні скупчення, які об'єднують під спільною назвою лімфоїдної тканини, асоційованої з травним каналом

Мигдалики (лат. tonsillae) - скупчення лімфоїдних вузликів у власній пластинці слизової оболонки носоглотки, які формують лімфоепітеліальне глоткове кільце Вальдеєра-Пирогова, і належать до периферичних (вторинних) органів кровотворення та імунного захисту.

Уділянці мигдаликів слизова оболонка утворює декілька складок, в глибині яких вростання епітелію у власну частинку формують крипти. Останні можуть розгажуватися й утворювати вторинні крипти

Навколо крипт у власній пластинці розташовані численні лімфоїдні вузлики.

Увузликах розміщені В-лімфоцити та плазмоцити. Т-лімфоцити ло калізуються у сполучній тканині між лімфоїдними вузликами.

Слизова оболонка мигдаликів вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Епітелій у криптах нерідко буває інфільтрований лімфоцитами та зернистими лейкоцитами і має назву сітчастого епітелію.