Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною. Містить кінцеві відділи дрібних слинних залоз, судини, нерви, часточки жирової тканини.

В деяких ділянках власна пластинка слизової зрощена із підлеглими тканинами, а підслизова основа відсутня

Ротова порожнина виконує низку важливих функцій: (1) первинну обробку їжі (подрібнення і зволоження, початкова хімічна обробка амілазою слини); (2) захисну (обумовлена присутністю у складі слини лізоциму, секреторного імуноглобуліну А, лейкоцитів); (3) участь в артикуляції (звукота словотворенні - язик, тверде піднебіння, зуби); (4) сприйняття смаку (смакові бруньки м'якого піднебіння, дорсальної поверхні язика)

**Функціональні типи слизової, їх розташування. Особливості будови епітелію та власної пластинки слизової оболонки ясен та твердого піднебіння.

Ясна (лат. gingiva) - вкриті слизовою оболонкою кісткові альвеолярні вирости верхньої та нижньої щелеп, якими облямовані корені зубів. У яснах розрізняють міжзубні ясенні сосочки, маргінальну (крайову) та альвеолярну частини

Епітелій - багатошаровий плоский зроговілий (шляхом паракератозу та ортокератозу)

Власна пластинка зрощена із окістям, тому слизова нерухома Підслизова основа відсутня

Ясна. Включають три зони:

•Альвеолярна зона - покриває альвеолярні відростки щелепи;

•Маргінальна зона (крайова) - утворює ясенний край;

•Міжзубні сосочки

Альвеолярна зона сформована прикріпленою слизовою, власна пластинка якої зрощена із окістям І підлеглої кістки.

Вільна слизова (маргінальна зона) охоплює шийку зуба.

Між вільним краєм ясен та зубом знаходиться ясенна борозна. Зсередини борозна вислана зубо-ясенним епітелієм.

Ясенна борозна заповнена ясенною рідиною.

Тверде піднебіння.

Включає чотири зони: • Жирова • Залозиста • Крайова • Зона піднебінного

шва.

Украйовій зоні та зоні піднебінного шва власна пластинка зрощена із окістям, де підслизова основа відсутня

Ужировій та залозистій зонах підслизова оболонка присутня.

Узалозистій зоні зоні у підслизовій оболонці знаходяться кінцеві відділи слинних залоз

t.me/rapeture

***Особливості іннервації язика. Рецепторний апарат слизової оболонки ротової порожнини, особливості будови сенсорної слизової оболонки, будова та розташування смакових бруньок.

Усі м’язи язика іннервують язикові гілки під’язикового нерва (XII черепний нерв).

Інформація про загальну чутливість (дотик, біль, температура) від передніх двох третин язика (передня частина) передається по чутливих нервових волокнах язикового нерва, який є гілкою нижньощелепного нерва (V черепний нерв), а смакова інформація від передньої частини язика передається по чутливих волокнах барабанної струни лицевого нерва (VII черепний нерв).

Від задньої третини язика (задньої частини) вся чутлива інформація (смакова, дотик, біль, температура) передається по язикових гілках язикоглоткового нерва (IX черепний нерв), а від кореня язика в ділянці надгортанника – по чутливих гілках верхнього гортанного нерва (X черепний нерв)

Орган смаку - Представлений смаковими бруньками, що розташовані у сосочках язика та у слизовій оболонці рота

містять три типи клітин:

• Сенсоепітеліальні • Підтримуючі • Базальні

Смакова брунька має еліпсоїдну форму, займає всю товщу епітеліального пласта, на поверхні якого відкривається смаковою порою. Кожна смакова брунька складається з 60-80 щільно прилеглих одна до одної клітин, серед яких розрізняють смакові епітеліоцити чотирьох типів: 1) клітини І типу - темні; 2) клітини II типу - світлі; 3) клітини III типу - проміжні; 4) клітини IV типу – базальні

Базальна і латеральна поверхня смакових клітин I, II і III типів містить синаптичні контакти з чутливими нервовими закінченнями, що свідчить про участь цих клітинних популяцій у рецепції смакових подразнень. На апікальних частинах смакових клітин містяться мікроворсинки, в цитолему яких вбудовані рецепторні білки. Взаємодія останніх з молекулами смакових речовин викликає генерацію імпульсів, які сприймаються аферентними нервовими закінченнями

Зокрема, кінчик і передня третина язика, де розташовані грибоподібні сосочки, найбільш чутливі до солодкого;

бічні поверхні язика (листоподібні сосочки) - до кислого і солоного;

корінь язика (валкуваті сосочки) - до гіркого

24. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальний план будови травної трубки. Відділи, оболонки, їх тканинний склад.

t.me/rapeture

**Залози травного каналу: одноклітинні, малі та великі травні залози, їх локалізація, будова і функції. Залози ротової порожнини глотки, стравоходу, шлунку та кишечнику. Особливості будови підшлункової залози та печінки.

Травні залози поділяються на інтрамуральні - локалізовані в товщі стінки травного каналу, та екстрамуральні - розташовані поза його межами. До інтрамуральних залоз належать малі спинні залози (губні, щічні, піднебінні, язикові), кардіальні та власні залози стравоходу, кардіальні, фундальні та пілоричні залози шлунка, бруннерівські залози дванадцятипалої кишки, залози Ліберкюна (крипти) тонкої і товстої кишки. Екстрамуральними є великі слинні залози, печінка та підшлункова залоза.

У складі епітеліального вистелення слизової оболонки травного каналу локалізуються дисоційовані ендокринні клітини, що належать до дифузної нейроендокринної системи (DNES) організму. Вони є похідними нервових гребенів і синтезують понад 20 різних гормонів, які не лише регулюють процеси травлення, але й впливають на загальні функції організму. У стінці травного каналу також містяться мигдалики, які утворюють лімфоепітеліальне кільце Вальдеєра - Пирогова, поодинокі та агреговані лімфоїдні вузлики (пейєрові бляшки), постійні та тимчасові лімфоїдні скупчення, які об'єднують під спільною назвою лімфоїдної тканини, асоційованої з травним каналом

Підшлункова залоза - залоза змішаної секреції, що належить до середнього відділу травної системи та забезпечує секрецію ферментів травного панкреатичного соку та гормонів

Частини підшлункової залози:

t.me/rapeture

• Екзокринна – секреція ферментів; Представлена панкреатичними ацинусами і розгалуженою мережею

вивідних проток, які відкриваються в просвіт дванадцятипалої кишки, куди виділяється панкреатичний сік.

Структурно-функціональна одиниця – панкреатичний ацинус

• Ендокринна – секреція гормонів.

Представлена панкреатичними острівцями, insulae pancreaticae, відноситься до ендокринних залоз.

Структурно-функціональна одиниця – острівець Лангерганса

Печінка - найбільша залоза травної системи, масою близько 1,5-2 кг. Розміщена у правому підребірї (під куполом діафрагми); є життєво необхідним паренхіматозним органом.

Печінка включає 4 частки (праву, ліву, квадратну, хвостату). Частки поділяються на сегменти. Сегменти поділяються на часточки.

Частка, сегмент і часточка кровопостачаються гілкою печінкової артерії, гілкою ворітної вени і мають власну жовчну протоку, яка збирає жовч від відповідної ділянки

Часточка – структурнофункціональна одиниця печінки. Має:

1.центральна вена

2.трабекули (балки)

3.синусоїдні капіляри та перисинусоїдальний простір Діссе

Являє собою шестигранну призму. У центрі розташована центральна вена. До центральної вени радіально сходяться печінкові балочки, які складаються із гепатоцитів

Печінкова балочка - пластинчаста структура, що радіально розташована в печінкових часточках. Печінкові балки складаються з гепатоцитів, пов'язаних один з одним десмосомами і контактом за типом "замку".

***Поняття про шлунково-кишково-підшлункову ендокринну систему, її значення для організму.

Панкреатична секреція контролюється гормонами секретином та холецистокініном (панкреозиміном), що продукуються клітинами дифузної

t.me/rapeture

нейроендокринної системи тонкої кишки та проток підшлункової залози у відповідь на харчову стимуляцію. Під дією секретину клітини вставних проток виділяють панкреатичний сік рідкої консистенції, з високим вмістом води та іонів бікарбонату, що нейтралізують кислі складники шлункового соку.

Холецистокінін стимулює екзоцитоз ациноцитами зимогенних гранул, які у складі панкреатичного соку по протоковій системі виводяться у дванадцятипалу кишку, в просвіті якої проферменти перетворюються на ферменти, здатні розщеплювати білки, жири, вуглеводи та нуклеїнові кислоти. Певну секреторну реакцію викликає також стимуляція блукаючого нерва, проте регуляція секреції підшлункової залози здійснюється головним чином зазначеними вище гормонами.

25. Спеціальна гістологія. Травна система. *Товстий кишечник, його відділи, загальний план будови, особливості будови слизової оболонки та м’язової оболонки в різних відділах.

Анатомічно у товстій кишці (лат. intestinum crassum) розрізняють наступні відділи: сліпу кишку, червоподібний відросток, ободову кишку (висхідну, поперечну, низхідну), сигмоподібну та пряму кишку

•Слизова із підслизовою утворюють циркулярні складки

•Рельєф слизової представлений криптами

•Ворсинок немає

•Епітелій одношаровий призматичний, формує крипти, містить велику кількість келихоподіних клітин, що виробляють слиз

М’язова оболонка має 2 шари:

•внутрішній циркулярний – суцільний

•зовнішній поздовжній не суцільний, формує три стрічки, які сприяють утворенню гаустр.

Пряма кишка. Епітелій:

•в верхньому відділі - одношаровий призматичний

•в стовпчатій зоні - багатошаровий кубічний

•в проміжній зоні - багатошаровий плоский незроговілий

•в шкірній - багатошаровий плоский зроговілий

М’язова оболонка в верхній третині утворена гладкою м’язовою тканиною, в нижній третині утворена скелетною посмугованою м’язовою тканиною та формує анальний сфінктер

Нижня третина кишки лежить екстраперитонеально, тому зовнішня оболонка в цьому відділі – адвентиційна.