Материал: Сырная Гистология
t.me/rapeture 
У вузликах розміщені В-лімфоцити та плазмоцити. Т-лімфоцити ло калізуються у сполучній тканині між лімфоїдними вузликами.
Слизова оболонка мигдаликів вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Епітелій у криптах нерідко буває інфільтрований лімфоцитами та зернистими лейкоцитами і має назву сітчастого епітелію.
Власна пластинка слизової оболонки утворює невеликі сосочки, що вростають в епітелій. Підслизова основа, що розташовується під скупченням лімфоїдних вузликів, утворює навколо мигдалика капсулу, від якої вглиб мигдалика відходять сполучнотканинні перегородки.
До складу лімфоепітеліального глоткового кільця входять наступні мигдалики: піднебінні та трубні (парні), глотковий та язиковий (непарні), а також гортанний (непостійний).
21. Спеціальна гістологія. Травна система. *Відділи травної трубки, органи переднього відділу. Стравохід. Тканинний склад оболонок у різних відділах стравоходу. Залози стравоходу, локалізація, гістофізіологія.
Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.
За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза
З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:
(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;
(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;
(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки
Стравохід (лат. oesophagus) - трубчастий орган завдовжки, функція якого полягає у транспортуванні харчових грудочок та рідини з глотки до порожнини шлунка. Розміщений стравохід на рівні між шостим шийним та одинадцятим грудним хребцями.
Стінка утворена трьома оболонками: слизовою з підслизовим прошарком, м'язовою та зовнішньою - адвентиційною або серозною
Слизова оболонка вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм
Слизова із підслизовою формують поздовжні складки
t.me/rapeture 
М’язова оболонка має три ділянки:
•Верхня третина – скелетна посмугована м’язова тканина
•Середня третина – поступовий перехід від скелетної до гладкої м’язової тканини
•Нижня третина – гладка м’язова
Зовнішня оболонка стравоходу – адвентиційна. (Крім черевного відділу стравоходу, що частково покритий очеревиною)
Види залоз стравоходу: • Кардіальні • Власні Власні залози стравоходу розташовані у підслизовій основі, виробляють
слиз, що сприяє руху їжі Кардіальні залози стравоходу розташовані у власній пластинці слизової
на рівні перснеподібного хряща гортані та у ділянці переходу у шлунок, переважно виробляють слиз
**Особливості будови місця переходу стравоходу в шлунок. Тканинний склад серозної оболонок.
Стравохід не має анатомічних сфінктерів, але формує два фізіологічних сфінктери: верхній - глотково-стравохідний та нижній - внутрішній і зовнішній шлунковостравохідні. Внутрішній шлунково-стравохідний сфінктер утворений гладкими міоцитами м'язової оболонки стравоходу у ділянці його проходження через діафрагму та переходу у шлунок. Зовнішній шлунково-стравохідний сфінктер утворений посмугованими м'язовими волокнами діафрагми, які охоплюють стравохід іззовні; цей сфінктер закриває вхід до стравоходу під час вдиху, а також при підвищенні абдомінального тиску (зокрема, при дефекації). Перистальтичні скорочення м'язової оболонки забезпечують проходження харчових грудочок зі стравоходу до шлунка зі швидкістю 5 см/сек
***Ембріональні джерела розвитку оболонок стравоходу. Особливості формування епітеліальної пластинки слизової оболонки стравоходу.
Епітелій слизової оболонки стравоходу утворюється з прехордальної пластинки, всі інші елементи його стінки - з прилеглої мезенхіми. На перших тижнях пренатального онтогенезу епітелій стравоходу одношаро вий стовпчастий; на 4-му тижні епітелій стає двошаровим, інтенсивно проліферує, внаслідок чого на 4-8-му тижні розвивається фізіологічна атрезія (зарощення) стравоходу. До кінця 2-го місяця прохідність стравоходу відновлюється в результаті апоптозу епітеліоцитів. На 3-му місяці гестації стравохід вистеляє псевдобагатошаровий війчастий епітелій респіраторного типу, який на 6-му місяці остаточно заміщується багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Поряд із тим, навіть у новонароджених дітей у складі дефінітивного епітеліального вистелення стравоходу можуть зустрічатися острівці війчастих клітин респіраторного типу. Причини описаної вище трансформації одного
t.me/rapeture 
виду епітелію в інший у пренатальному морфогенез! стравоходу дотепер залишаються нез'ясованими
22. Спеціальна гістологія. Травна система. *Шлунок. Анатомічні частини.
Будова стінки, тканинний склад оболонок. Особливості будови слизової оболонки шлунка. Визначення шлункових ямок та складок.
Шлунок (лат. gaster) - порожнистий мішкоподібний орган травної системи, розташований між стравоходом і тонкою кишкою
Має чотири анатомічні відділи:
• Кардіальний відділ; • Дно; • Тіло; • Пілоричний відділ.
Функції шлунка:
- Механічна обробка і просування їжі; - Хімічна обробка їжі шлунковим соком, який містить ферменти пепсин, хімозин, ліпазу і соляну кислоту; - Секреція антианемічного фактора, яка сприяє всмоктуванню із їжі вітаміну В12; - Всмоктування води, солі, цукру та ін.; - Екскреція продуктів обміну;
Епітелій шлунка – одношаровий призматичний залозистий. Усі його клітини виділяють слизовий секрет, який захищає слизову від перетравлення шлунковим соком.
Слизова оболонка:
•Має залози, що продукують шлунковий сік
•Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла
Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою сполучною тканиною. В ній залягають залози шлунка (прості трубчаті розгалужені)
Підслизова із слизовою формують три елементи рельєфу:
• Складки • Поля • Ямки
Складки утворюються у порожньому органі за рахунок слизової оболонки та підслизового прошарку і, як правило, мають поздовжню орієнтацію; при заповненні органа вони розправляються, при цьому об'єм шлунка збільшується.
Ямки утворюються внаслідок вростання поверхневого епітелію у власну плас тинку слизової оболонки. Шлункові ямки найглибші у пілоричній частині, найменші - у кардіальній частині і мають середній розмір у дні та тілі шлунка
М’язова оболонка має три шари:
• Внутрішній косий • Середній циркулярний • Зовнішній поздовжній Шлунок повністю вкритий очеревиною, тому його зовнішня оболонка -
серозна
t.me/rapeture 
**Залози шлунка, особливості локалізації та будови. Клітинний склад і функціональне значення клітин власних залоз шлунка.
Шлункові залози
•Продукують шлунковий сік
•Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла
Розрізняють:
•власні (фундальні) залози
•кардіальні
•пілоричні
Шлункові залози, за будовою – прості трубчасті нерозгалужені В залозі розрізняють:
•дно,
•тіло (секреторний відділ),
•шийку
•перешийок (вивідна протока)
Клітинний склад шлункової залози:
•Поверхневий мукоцит (виробляє слиз)
•Шийковий мукоцит (виробляє слиз, забезпечує регенерацію)
•Парієтальна клітина (виробляє соляну кислоту та внутрішній фактор Касла, який потрібен для всмоктування вітаміну В12)
•Головна клітина (виробляє пепсиноген та шлункову ліпазу)
•Ендокринна клітина (входить в склад APUD системи, виробляє гормони)
Ендокринні клітини шлунка
•Ентерохромаффінноподібні клітини (ECL-клітини) – виробляють гістамін,
•G-клітини (26 %) – виробляють гастрин
•D-клітини – виробляють соматостатин
***Гістофізіологія шлунка, склад шлункового соку, формування хімусу, значення іннервації шлунку в цьому процесі.
Шлункові залози і поверхневі мукоцити слизової оболонки протягом дня продукують близько 2-3 л шлункового соку. Його складниками є вода, соляна кислота, внутрішній антианемічний фактор Касла, що їх виділяють парієтальні екзокриноцити; продуковані головними клітинами пепсиноген, ренін та шлункова ліпаза; шийкові мукоцити долучають до складу шлункового соку розчинний муцин. Поверхня слизової оболонки вкрита видимим слизом, який
t.me/rapeture 
продукують поверхневі мукоцити. Внаслідок перистальтичних скорочень м'язової оболонки шлунка харчові грудочки перемішуються зі шлунковим соком: так утворюється хімус
У порожньому шлунку пілоричний сфінктер відкритий; при перистальтичних скороченнях м'язової оболонки він скорочується, і надходження хімусу до дванадцятипалої кишки блокується. Хвилі перистальтичних скорочень генеруються ритмічно з частотою приблизно три скорочення на хвилину: пейсмейкерні клітини (водії ритму) локалізуються в інтерстиційній сполучній тканині м'язової оболонки.
Взаємодією мейснерівського та ауербахівського нервових сплетень і під впливом гормону греліну у шлунку підтримується сталий тиск, а також досягається скоординованість перистальтичних скорочень з короткочасним розслабленням пілоричного сфінктера, внаслідок чого невеликі порції хімусу переходять із шлунка до дванадцятипалої кишки. Рецептори останньої у відповідь на надходження хімусу обумовлюють рефлекторне закриття пілоричного сфінктера і посилення скорочень пілоричної частини шлунка, спрямоване на посилене перемішування харчової маси з травними ферментами
Швидкість перенесення хімусу до дванадцятипалої кишки підвищується при розтягненні шлунка, а також під впливом гастрину - гормону, який посилює перистальтику пілоричної ділянки і сприяє розслабленню гастродуоденального сфінктера. Чинниками, котрі сповільнюють шлунковокишковий пасаж (перехід), є: перерозтягнення дванадцятипалої кишки; надмір жирів, білків або вуглеводів; підвищена осмолярність або кислотність хімусу
23. Спеціальна гістологія. Травна система. *Ротова порожнина, відділи,
органи ротової порожнини, функції. Особливості будови слизової оболонки та епітелію органів ротової порожнини.
Ротова порожнина (лат. cavitas oris) є частиною переднього відділу травного каналу і включає присінок рота і власне ротову порожнину. Передня стінка присінка рота утворена губами, бічні стінки - щоками. Зуби з яснами відмежовують присінок рота від власне ротової порожнини. Тверде і м'яке піднебіння служать верхньою стінкою ротової порожнини, діафрагма рота –її дном. До органів ротової порожнини належать язик, ясна та зуби
Ротову порожнину вистилають:
•слизова оболонка (епітеліальна + власна пластинка)
•підслизова основа
Слизова оболонка включає:
•Епітелій – багатошаровий плоский незроговілий.
•Власна пластинка – пухка сполучна тканина