Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.

Тонка кишка (пат. intestinum tenue) - найдовший відділ шлунковокишкового тракту, розміщений між шлунком і товстою кишкою (рис. 20.1). Довжина тонкої кишки у людини коливається від 4 до 7 м; У тонкій кишці розрізняють три відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишку

Має чотири оболонки:

•Слизова;

•Підслизова;

•М’язова;

•Серозна

Епітелій - одношаровий призматичний облямований М’язова оболонка утворена гладенькою м’ язовою тканиною та формує 2

шари

Зовнішня оболонка – серозна Всмоктуванню поживних речовин сприяє збільшення поверхні за

рахунок особливостей рельєфу слизової оболонки Слизова із підслизовою оболонками формують циркулярні складки

Рельєф слизової представлений ворсинками і складками

Циркулярні складки - утворені в усіх прошарках СлизОболонк

Кишкові ворсинки - пальцевидні випинання слизової оболонки, утворені власною пластинкою і покриті епітелієм. В центрі ворсинки проходить лімфатичний капіляр, оточений мережею кровоних капілярів

Кишкові крипти (залози) - поглиблення епітелію у власну пластинку слизової оболонки

Клітинний склад кишкового епітелію: (крипти)

•Клітини Панета

•Стовбурові клітини

•Проміжні клітини, що розмножуються

•Келихоподібні клітини

t.me/rapeture

•Ендокринні клітини

•Ентероцити

Клітинний склад ворсинки:

•Келихоподібні клітини

•Ендокринні клітини

•Ентероцити

**Електронно-мікроскопічна будова стовпчастих та келихоподібних клітин, М-клітин, клітин Панета. Ендокринні клітини тонкої кишки: типи, локалізація, структура, мішені гормонів.

Екзокриноцити з ацидофільною зернистістю (клітини Панета) розташовані групами біля дна крипт. Це клітини призматичної форми, в апікальній частині яких містяться великі ацидофільні секреторні гранули. Специфічна роль клітин Панета полягає у секреції лізоциму, дефензинів. фактора некрозу пухлин альфа, які запобігають розмноженню в кишці патогенів та захищають організм від інфекцій

Келихоподібні екзокриноцити складають близько 10% від усіх клітинних елементів епітеліального вистелення тонкої кишки. Це одноклітинні залози, що продукують слизовий секрет. Вони локалізуються поодинці серед ентероцитів ворсинок і крипт. Після виділення секрету келихоподібні клітини звужуються, а потім знову починають накопичувати слизові гранули.

Мікроскладчасті М-клітини локалізуються у складі епітеліального вистелення тонкої кишки поблизу від лімфоїдних вузликів. М-клітини отримали назву зв'язку з наявністю на їхній апікальній поверхні мікроскладок, за допомогою яких ці клітини здатні захоплювати макромолекули з просвіту кишки і передавати їх у лімфоцити і дендритним клітинам, котрі розміщені в особливих базальних інвагінаціях М-клітин.

Кишкові ендокриноцити належать до дифузної нейроендокринної системи організму. Як і келихоподібні клітини, вони розкидані поодинці серед ентероцитів. Зустрічаються в епітелії крипт у невеликій кількості

Стовбурові клітини слугують джерелом фізіологічної регенерації епітелію крипт і ворсинок. Розміщені головним чином в епітелії нижньої частини крипт.

***Кишкові стовбурові клітини: локалізація, маркери. Механізм регенерації епітелію тонкого кишечника, терміни повної заміни епітелію ворсинок.

Стовбурові клітини слугують джерелом фізіологічної регенерації епітелію крипт і ворсинок. Розміщені головним чином в епітелії нижньої частини крипт.

t.me/rapeture

•Складна ацинарна залоза;

•Виділяє серозний секрет.

•Зовні залоза покрита сполучнотканинною капсулою, від якої відходять септи, які ділять залозу на часточки.

•Сполучна тканина утворює строму залози

•Паренхіма утворена епітеліальною тканиною, яка формує ацинуси, вивідні протоки та острівці Лангерганса

**Екзокринна частина підшлункової залози: структурно-функціональна одиниця екзокринної частини. Особливості будови екзокриноцитів. Центроацинозні клітини.

Представлена панкреатичними ацинусами і розгалуженою мережею вивідних проток, які відкриваються в просвіт дванадцятипалої кишки, куди виділяється панкреатичний сік.

Структурно-функціональна одиниця – панкреатичний ацинус

Ацинус включає:

•Секреторні клітини – сероцити (ациноцити, панкреатоцити)

•Центроацинарні клітини (забезпечують регенерацію)

Від ацинуса починається вставна вивідна протока

Ациноцит (панкреатоцит):

Має форму конуса зі звуженою верхівкою та широкою основою, що лежить на базальній мембрані.

•Зимогенна (апікальна) частина клітини містить гранули зимогена (попередники ферментів)

•Гомогенна (базальна) частина клітини містить білок-синтезуючий апарат клітини

Центроацинозні клітини - дрібні клітини плоскої форми зі світлою цитоплазмою і слабо розвиненими органелами. На вільній, зверненій до просвіту ацинуса поверхні, містять поодинокі мікроворсинки. У складі ацинуса ці клітини мають центральну локалізацію. Біля виходу з ацинуса переходять у вставну протоку

Вивідні протоки:

1.Вставна протока. Одношаровий кубічний епітелій

2.Міжацинозна протока. Одношаровий кубічний епітелій

3.Внутрішньочасточкова протока. Одношаровий кубічний епітелій

4.Міжчасточова протока. Одношаровий призматичний епітелій

t.me/rapeture

5. Загальна вивідна протока. Одношаровий призматичний епітелій

*** Гістофізіологія панкреатичної секреції: секреторний цикл, тип секреції, регуляція секреції. Роль дифузної нейроендокринної системи в регуляції секреції.

Секреторна діяльність екзокринних панкреатоцитів здійснюється циклічно. Секреторний цикл складається з фази поглинання вихідних речовин, синтезу секрету, його накопичення і виведення за мерокриновим типом. Середня тривалість циклу становить 1,5-2 год, однак залежно від фізіологічних потреб організму цикл може скорочуватися або подовжуватися. Панкреатична секреція контролюється гормонами секретином та холецистокініном (панкреозиміном), що продукуються I-клітинами дифузної нейроендокринної системи тонкої кишки та проток підшлункової залози у відповідь на харчову стимуляцію

Під дією секретину клітини вставних проток виділяють панкреатичний сік рідкої консистенції, з високим вмістом води та іонів бікарбонату, що нейтралізують кислі складники шлункового соку. Холецистокінін стимулює екзоцитоз ациноцитами зимогенних гранул, які у складі панкреатичного соку по протоковій системі виводяться у дванадцятипалу кишку, в просвіті якої проферменти перетворюються на ферменти, здатні розщеплювати білки, жири, вуглеводи та нуклеїнові кислоти. Певну секреторну реакцію викликає також стимуляція блукаючого нерва, проте регуляція секреції підшлункової залози здійснюється головним чином зазначеними вище гормонами.

8. Спеціальна гістологія. Травна система.*Структурно-функціональна організація травної системи. Великі травні залози, розташування та значення. Печінка, загальний план будови, характеристика строми і паренхіми. Будова печінкових балочок. Організація печінкових балочок в часточках. Зв’язок з синусоїдними капілярами. Особливості взаємовідносин печінкових балочок і печінкових капілярів.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну