Материал: Сырная Гистология

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

t.me/rapeture

всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3) задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.

Шлунок (лат. gaster) - порожнистий мішкоподібний орган травної системи, розташований між стравоходом і тонкою кишкою

Має чотири анатомічні відділи:

• Кардіальний відділ; • Дно; • Тіло; • Пілоричний відділ.

Функції шлунка:

- Механічна обробка і просування їжі; - Хімічна обробка їжі шлунковим соком, який містить ферменти пепсин, хімозин, ліпазу і соляну кислоту; - Секреція антианемічного фактора, яка сприяє всмоктуванню із їжі вітаміну В12; - Всмоктування води, солі, цукру та ін.; - Екскреція продуктів обміну;

Епітелій шлунка – одношаровий призматичний залозистий. Усі його клітини виділяють слизовий секрет, який захищає слизову від перетравлення шлунковим соком.

Слизова оболонка:

Має залози, що продукують шлунковий сік

Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою сполучною тканиною. В ній залягають залози шлунка (прості трубчаті розгалужені)

Підслизова із слизовою формують три елементи рельєфу:

• Складки • Поля • Ямки М’язова оболонка має три шари:

• Внутрішній косий • Середній циркулярний • Зовнішній поздовжній Шлунок повністю вкритий очеревиною, тому його зовнішня оболонка –

серозна

**Слизова оболонка шлунку: рельєф, тканинний склад, особливості будови слизової оболонки в різних відділах.

Слизова оболонка шлунка - вкрита одношаровим стовпчастим епітелієм, клітини якого виробляють слизовий секрет і тому отримали назву поверхневих мукоцитів. Другим важливим продуктом секреторної діяльності цих клітин є іони бікарбонату. У фізіологічних умовах поверхня слизової оболонки шлунка вкрита захисним бар'єром, який містить густий слиз та іони бікарбонату, що

t.me/rapeture

забезпечують локальну нейтралізацію кислих компонентів шлункового соку і захист слизової оболонки від самоперетравлювання.

Поверхневі мукоцити в апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Латеральні плазматичні мембрани суміжних поверхневих мукоцитів сполучені замикальними і адгезивними контактами, які роблять епітеліальну пластинку слизової непроникною для шлункового вмісту.

Під епітелієм розміщена власна пластинка слизової оболонки, у якій містяться залози. Останні відповідно до локалізації отримали назву кардіальних, власних або пілоричних залоз. Найскладнішу будову мають власні залози, які розміщені в дні та тілі шлунка. Це прості трубчасті слабо розгалужені залози, у яких розрізняють перешийок, шийку та головну частину. До їхнього складу входить п'ять типів клітин, а саме: шийкові екзокриноцити (мукоцити), стовбурові клітини, парієтальні екзокриноцити, головні екзокриноцити та шлункові ендокриноцити

Кардіальні залози шлунка представлені переважно кардіальними екзокриноцитами, які продукують слизовий секрет, а також невеликою кількістю ендокриноцитів та парієтальних клітин; головні екзокриноцити тут відсутні. Порівняно з власними залозами шлунка кінцеві секреторні відділи кардіальних залоз коротші і мають більш звивисту форму

Пілоричні залози утворені мукоцитами, які нагадують шийкові мукоцити власних залоз шлунка; крім слизу, вони продукують лізоцим - фермент бактерицидно дії. Кінцеві відділи пілоричних залоз звивисті, розгалужені; секрет залоз виводиться у глибокі шлункові ямки

М'язова пластинка слизової оболонки шлунка побудована з трьох шарів гладких міоцитів: внутрішнього - циркулярного, зовнішнього - поздовжнього; третій середній шар - непостійний, гладкі міоцити у ньому маюті циркулярну орієнтацію. Підслизовий прошарок пред ставлений щільною неоформленою сполучною тканиною з добре розвиненими кров'яним та лімфатичним руслом Тут також розміщене мейснерівське нервове сплетення

***Джерела і хід ембріонального розвитку шлунку. Покривний ямковий епітелій: будова, функції, особливості регенерації. Слизово-двокарбонатний бар'єр: механізми виникнення, регулятори.

Отделы и органы пищеварительной системы в эмбриогенезе развиваются из всех 3 зародышевых листков: эктодермы (эпителий ротовой и анальной ямок или бухт), энтодермы (эпителий первичной кишки или кишечной трубки) и мезодермы (собственная пластинка слизистой, подслизистая основа, мышечная, соединительнотканная и серозная оболочки).

В конце 3-ей недели внутриутробного развития из энтодермы образуется трубка – первичная кишка, замкнутая на переднем и заднем концах

t.me/rapeture

В первичной кишке выделяют глоточную и туловищную кишку. Границей между ними является выпячивание – закладка органов дыхания. В туловищной кишке в свою очередь выделяют три части: переднюю, среднюю и заднюю. Из различных отделов первичной кишки формируются следующие образования:

Из передней кишки –пищевод и желудок.

5. Спеціальна гістологія. Травна система. *Морфофункціональна характеристика відділів травної трубки. Органи середнього відділу. Шлунок – загальний план будови. Особливості тканинного складу оболонок шлунку.

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.

Шлунок (лат. gaster) - порожнистий мішкоподібний орган травної системи, розташований між стравоходом і тонкою кишкою

Має чотири анатомічні відділи:

Кардіальний відділ; • Дно; • Тіло; • Пілоричний відділ.

Функції шлунка:

- Механічна обробка і просування їжі; - Хімічна обробка їжі шлунковим соком, який містить ферменти пепсин, хімозин, ліпазу і соляну кислоту; - Секреція антианемічного фактора, яка сприяє всмоктуванню із їжі вітаміну В12; - Всмоктування води, солі, цукру та ін.; - Екскреція продуктів обміну;

Епітелій шлунка – одношаровий призматичний залозистий. Усі його клітини виділяють слизовий секрет, який захищає слизову від перетравлення шлунковим соком.

Слизова оболонка:

Має залози, що продукують шлунковий сік

Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою сполучною тканиною. В ній залягають залози шлунка (прості трубчаті розгалужені)

Підслизова із слизовою формують три елементи рельєфу:

• Складки • Поля • Ямки

t.me/rapeture

М’язова оболонка має три шари:

• Внутрішній косий • Середній циркулярний • Зовнішній поздовжній Шлунок повністю вкритий очеревиною, тому його зовнішня оболонка -

серозна

** Залози шлунку, локалізація, види, будова. Власні залози шлунка: частини, клітинний склад, роль різних видів клітин в продукції шлункового соку. Головні та парієтальні екзокриноцити: будова, функції, регулятори секреторної активності.

Шлункові залози

Продукують шлунковий сік

Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Розрізняють:

власні (фундальні) залози

кардіальні

пілоричні

Шлункові залози, за будовою – прості трубчасті нерозгалужені В залозі розрізняють:

дно,

тіло (секреторний відділ),

шийку

перешийок (вивідна протока)

Клітинний склад шлункової залози:

Поверхневий мукоцит (виробляє слиз)

Шийковий мукоцит (виробляє слиз, забезпечує регенерацію)

Парієтальна клітина (виробляє соляну кислоту та внутрішній фактор Касла, який потрібен для всмоктування вітаміну В12)

Головна клітина (виробляє пепсиноген та шлункову ліпазу)

Ендокринна клітина (входить в склад APUD системи, виробляє гормони)

Ендокринні клітини шлунка

Ентерохромаффінноподібні клітини (ECL-клітини) – виробляють гістамін,

G-клітини (26 %) – виробляють гастрин

D-клітини – виробляють соматостатин

t.me/rapeture

***Гістофізіологія шлунка: склад шлункового соку, функція поверхневих мукоцитів, утворення хімусу, циклічність надходження хімусу в дванадцятипалу кишку, особливості іннервації шлунка.

Шлункові залози і поверхневі мукоцити слизової оболонки протягом дня продукують близько 2-3 л шлункового соку. Його складниками є вода, соляна кислота, внутрішній антианемічний фактор Касла, що їх виділяють парієтальні екзокриноцити; продуковані головними клітинами пепсиноген, ренін та шлункова ліпаза; шийкові мукоцити долучають до складу шлункового соку розчинний муцин. Поверхня слизової оболонки вкрита видимим слизом, який продукують поверхневі мукоцити. Внаслідок перистальтичних скорочень м'язової оболонки шлунка харчові грудочки перемішуються зі шлунковим соком: так утворюється хімус

У порожньому шлунку пілоричний сфінктер відкритий; при перистальтичних скороченнях м'язової оболонки він скорочується, і надходження хімусу до дванадцятипалої кишки блокується. Хвилі перистальтичних скорочень генеруються ритмічно з частотою приблизно три скорочення на хвилину: пейсмейкерні клітини (водії ритму) локалізуються в інтерстиційній сполучній тканині м'язової оболонки.

Взаємодією мейснерівського та ауербахівського нервових сплетень і під впливом гормону греліну у шлунку підтримується сталий тиск, а також досягається скоординованість перистальтичних скорочень з короткочасним розслабленням пілоричного сфінктера, внаслідок чого невеликі порції хімусу переходять із шлунка до дванадцятипалої кишки. Рецептори останньої у відповідь на надходження хімусу обумовлюють рефлекторне закриття пілоричного сфінктера і посилення скорочень пілоричної частини шлунка, спрямоване на посилене перемішування харчової маси з травними ферментами

Швидкість перенесення хімусу до дванадцятипалої кишки підвищується при розтягненні шлунка, а також під впливом гастрину - гормону, який посилює перистальтику пілоричної ділянки і сприяє розслабленню гастродуоденального сфінктера. Чинниками, котрі сповільнюють шлунковокишковий пасаж (перехід), є: перерозтягнення дванадцятипалої кишки; надмір жирів, білків або вуглеводів; підвищена осмолярність або кислотність хімусу.

6. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальний план будови травної трубки: відділи, оболонки. Органи середнього відділу травної трубки. Тонкий кишечник, особливості будови слизової оболонки. Покривний епітелій тонкого кишечника: клітинний склад епітелію ворсинок і крипт, види ентероцитів, їх функціональне значення.

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють: