Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

50.Спеціальна гістологія. Органи кровотворення і імуногенезу.

* Загальні риси будови. Лімфатичні вузли: функції, функціональні зони, їх будова, клітинний склад і функціональне значення.

До системи кровотворення та імунного захисту (або лімфоідної системи) належать: червоний кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдна тканина шкіри та слизових оболонок.

Останню поділяють на лімфоїдну тканину травної трубки, бронхів, носоглотки, сечових шляхів, а також лімфоїдну тканину кон'юнктиви ока

Органи кровотворення та імунного захисту поділяють на центральні та периферичні (або первинні та вторинні). До перших належать червоний кістковий мозок, тимус; до останніх - лімфатичні вузли, селезінка, мигіалики. Всі ці органи паренхіматозні: їхня паренхіма - утворена мієлоїдною або лімфоїдною тканиною, а строга поділяється на грубу та ніжну. Груба строма представлена кістковою або сполучною тканиною, а ніжна - ретикулярною тканиною (крім тимуса, в якому строма утворена сіткою епітеліоретикулоцитів).

Лімфоїдна тканина слизових оболонок та шкіри, входячи до складу органів шлунково-кишкового тракту, дихальних та сечостатевих шляхів, вивідних проток слинних і молочних залоз, також відноситься до периферійної частини системи кровотворення та імунного захисту.

Лімфатичні вузли (лат. nodi lymphatici) належать до периферичних (вторинних) лімфоїдних органів. Вони є найменшими і найчисленнішими паренхіматозними органами системи кровотворення та імунного захисту

Лімфатичні вузли розміщуються за ходом лімфатичних судин, мають бобоподібну або овальну форму. За топографією розрізняють лімфатичні вузли тіла (соматичні), нутрощеві (вісцеральні) та змішані (збирають лімфу як від нутрощів, так і від інших органів)

Лімфатичний вузол - паренхіматозний орган. Його паренхіма утворена лімфоїдною тканиною. Груба строма представлена сполучнотканинною капсулою і трабекулами, які відходять від капсули вглиб паренхіми. Ніжна строма утворена ретикулярною тканиною. У лімфатичному вузлі розрізняють кіркову, паракортикальну та мозкову речовину

Оточений сполучнотканинною капсулою, яка формує перетинки – септи

**Система синусів лімфатичних вузлів. Гістофізіологія лімфатичних вузлів.

Лімфатичний вузол - Оточений сполучнотканинною капсулою, яка формує перетинки – септи

Синуси лімфатичного вузла - це щілинні проміжки між лімфоїдною тканиною з одного боку і стромою з іншого. Розрізняють наступні види синусів: крайовий (субкапсулярний) синус - знаходиться між капсулою і кірковою речовиною; кіркові синуси - між лімфоїдними вузликами і трабекулами; мозкові

t.me/rapeture

синуси - між мозковими тяжами і трабекулами; ворітний синус - у ділянці воріт лімфатичного вузла. Синуси вистелені ретикулоендотеліоцитами, серед яких подекуди розміщені так звані берегові клітини, які є різновидом макрофагів. По синусах відбувається циркуляція лімфи.

Лімфоцити потрапляють до лімфатичного вузла двома шляхами: (1) із крові через посткапілярні венули до паракортикальної зони (до 90 % лімфоцитів); (2) - з лім фи через синуси до кіркової речовини. Далі відбувається міграція клітин. Т-лімфоцити залишаються у паракортикальній зоні. В- лімфоцити мігрують до лім фоїдних фолікулів. Під впливом антигенів, які потрапляють до лімфатичного вузла, відбувається антигензалежна диференціація лімфоцитів: антигени захоплюються макрофагами та дендритними клітинами; лімфоцити контактують із цими антигенпрезентуючими клітинами та перетворюються на лімфобласти

У паракортикальній зоні утворюються Т-лімфобласти, а з них - відповідні ефекторні клітини. У гермінативних центрах лімфоїдних вузликів утворюються плазмобласти (В-лімфобласти), з них - ефекторні клітини. Плазмоцити потрапляють до мозкових тяжів, де активно синтезують антитіла.

Антитіла разом із лімфоплином виводяться через еферентні судини з лімфатичного вузла, а відтак потрапляють до крові. Лімфоцити і плазмоцити з кіркової і мозкової речовини потрапляють до системи синусів. Полишають лімфатичний вузол вони через еферентну лімфатичну судину. Частина лімфоцитів, зокрема, клітини пам'яті, зберігаються у периферичній (мантійній) зоні лімфоїдних вузликів і паракортикальної зоні

***Лімфоїдна тканина слизових оболонок і шкіри. Визначення та будова мигдаликів.

Лімфоїдні вузлики слизових оболонок мають ж структуру і виконують такі ж функції, як лімфоїдні вузлики лімфатичних вузлів. Вони можуть локалізуватись у власній пластинці слизової оболонки чи підслизовому прошарку поодинці, а можуть утворювати скупчення. В ділянці носоглотки - на перехресті травної трубки та дихальних шляхів - лімфоїдна тканина представлена у складі специфічних структур – мигдаликів

Мигдалики (лат. tonsillae) - скупчення лімфоїдних вузликів у власній пластинці слизової оболонки носоглотки, які формують лімфоепітеліальне глоткове кільце Вальдеєра-Пирогова, і належать до периферичних (вторинних) органів кровотворення та імунного захисту.

Уділянці мигдаликів слизова оболонка утворює декілька складок, в глибині яких вростання епітелію у власну частинку формують крипти. Останні можуть розгажуватися й утворювати вторинні крипти

Навколо крипт у власній пластинці розташовані численні лімфоїдні вузлики.

Увузликах розміщені В-лімфоцити та плазмоцити. Т-лімфоцити ло калізуються у сполучній тканині між лімфоїдними вузликами.

t.me/rapeture

Слизова оболонка мигдаликів вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Епітелій у криптах нерідко буває інфільтрований лімфоцитами та зернистими лейкоцитами і має назву сітчастого епітелію.

Власна пластинка слизової оболонки утворює невеликі сосочки, що вростають в епітелій. Підслизова основа, що розташовується під скупченням лімфоїдних вузликів, утворює навколо мигдалика капсулу, від якої вглиб мигдалика відходять сполучнотканинні перегородки.

До складу лімфоепітеліального глоткового кільця входять наступні мигдалики: піднебінні та трубні (парні), глотковий та язиковий (непарні), а також гортанний (непостійний).

Піднебінні мигдалики розташовуються з обох боків між піднебінноязиковими та піднебінно-глотковими дужками. Глотковий мигдалик залягає в ділянці дорсальної стінки глотки між отворами слухових труб. Язиковий мигдалик локалізований у слизовій оболонці кореня язика. Трубні мигдалики розміщуються навколо отворів слухових труб і забезпечують імунний захист середнього вуха.

4 Питання

1.Спеціальна гістологія. Травна система. *Морфо-функціональна характеристика органів травної системи. Травна трубка. Травні залози. Ротова порожнина. Загальний план будови стінок ротової порожнини. Губи: зони, шари, особливості будови сизової оболонки і перехідної частини.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.

Ротова порожнина (лат. cavitas oris) є частиною переднього відділу травного каналу і включає присінок рота і власне ротову порожнину. Передня

t.me/rapeture

стінка присінка рота утворена губами, бічні стінки - щоками. Зуби з яснами відмежовують присінок рота від власне ротової порожнини. Тверде і м'яке піднебіння служать верхньою стінкою ротової порожнини, діафрагма рота –її дном. До органів ротової порожнини належать язик, ясна та зуби

Ротова порожнина виконує низку важливих функцій: (1) первинну обробку їжі (подрібнення і зволоження, початкова хімічна обробка амілазою слини); (2) захисну (обумовлена присутністю у складі слини лізоциму, секреторного імуноглобуліну А, лейкоцитів); (3) участь в артикуляції (звукота словотворенні - язик, тверде піднебіння, зуби); (4) сприйняття смаку (смакові бруньки м'якого піднебіння, дорсальної поверхні язика)

Ротову порожнину вистилають:

•слизова оболонка (епітеліальна + власна пластинка)

•підслизова основа

Слизова оболонка включає:

•Епітелій – багатошаровий плоский незроговілий.

•Власна пластинка – пухка сполучна тканина

Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною. Містить кінцеві відділи дрібних слинних залоз, судини, нерви, часточки жирової тканини.

В деяких ділянках власна пластинка слизової зрощена із підлеглими тканинами, а підслизова основа відсутня

Верхня і нижня губа (лат. labium) утворюють передню стінку присінка рота. Основу губи складає посмугована м'язова тканина.

У складі губи розрізняють три частини: шкірну, перехідну і слизову. Зовнішня шкірна частина вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, під яким у сполучній тканин залягають потові та сальні залози, волосяні фолікули.

Перехідна частина (червона облямівка) губи - вкрита багатошаровим плоским частково зроговілим епітелієм; у сполучній тканині зберігаються сальні залози; потові залози і волосся тут відсутні. Високі сполучнотканинні сосочки містять численні капілярні петлі, які залягають близько до поверхні, що обумовлює червоний колір цієї частини губи

Внутрішня - слизова частина губи - вкрита слизовою оболонкою вистильного типу. Епітелій багатошаровий плоский незроговілий формує високі гребінці. У субепітеліальній сполучній тканині залягають кровоносні судини і вивідні протоки малих губних слинних залоз. У підслизовій основі, крім судинно-нервових пучків, містяться кінцеві секреторні відділи малих слинних залоз зі слизовим і змішаним типом секрету. За будовою це складні розгалужені альвеолярнотрубчасті залози.

**Залози стінок ротової порожнини: їх локалізація, будова і функції.

Травні залози поділяються на інтрамуральні - локалізовані в товщі стінки травного каналу, та екстрамуральні - розташовані поза його межами. До інтрамуральних залоз належать малі спинні залози (губні, щічні, піднебінні, язикові), кардіальні та власні залози стравоходу, кардіальні, фундальні та

t.me/rapeture

пілоричні залози шлунка, бруннерівські залози дванадцятипалої кишки, залози Ліберкюна (крипти) тонкої і товстої кишки. Екстрамуральними є великі слинні залози, печінка та підшлункова залоза.

Ускладі епітеліального вистелення слизової оболонки травного каналу локалізуються дисоційовані ендокринні клітини, що належать до дифузної нейроендокринної системи (DNES) організму. Вони є похідними нервових гребенів і синтезують понад 20 різних гормонів, які не лише регулюють процеси травлення, але й впливають на загальні функції організму. У стінці травного каналу також містяться мигдалики, які утворюють лімфоепітеліальне кільце Вальдеєра - Пирогова, поодинокі та агреговані лімфоїдні вузлики (пейєрові бляшки), постійні та тимчасові лімфоїдні скупчення, які об'єднують під спільною назвою лімфоїдної тканини, асоційованої з травним каналом

Внутрішня слизова частина губи: у субепітеліальній сполучній тканині залягають кровоносні судини і вивідні протоки малих губних слинних залоз. У підслизовій основі, крім судинно-нервових пучків, містяться кінцеві секреторні відділи малих слинних залоз зі слизовим і змішаним типом секрету. За будовою це складні розгалужені альвеолярнотрубчасті залози

Упідслизовій основі, перед м'язами щоки, залягають кінцеві секреторні відділи малих слинних залоз слизово-білкового типу. Кілька щічних слинних залоз більшого розміру, секреторні відділи яких локалізуються навколо дистальних сегментів проток привушних залоз, а протоки впадають у ротову порожнину на рівні третіх молярів (великих корінних зубів), отримали назву залоз молярів

Упідслизовій основі жирової зони твердого піднебіння локалізуються скупчення адипоцитів, у залозистій зоні - слинні залози слизово-білкового типу

Слизова оболонка ротоглоткової поверхні м'якого піднебіння вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм; у власній пластинці слизової міститься добре виражений шар еластичних волокон. У підслизовій основі розташовані малі слинні залози

***Розвиток органів ротової порожнини та обличчя в ембріогенезі, джерела формування губ та щік.

Ротова порожнина і лице розвиваються з ектодерми, ендодерми і мезенхіми, зокрема, ектомезенхіми зародка. Остання є похідною нервового гребеня, клітини якого витісняють мезенхіму між переднім відділом нервової трубки і верхньою стінкою ротової ямки. Первинна ротова порожнина