Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Органи, які поєднують ендокрину і неендокринну функції. Локалізація і особливості будови апудоцитів.

Ендокринна система представлена сукупністю органів та окремих клітин, які здатні продукувати і виділяти в кров, тканинну рідину та лімфу гормони.

Различают центральные эндокринные органы (гипоталамус, гипофиз и эпифиз – части головного мозга), периферические эндокринные органы (щитовидная железа, паращитовидные железы и надпочечники), железы со смешанной функцией (поджелудочная, половые железы и плацента) и одиночные гормонпродуцирующие клетки, разбросанные по всему организму, – диффузная часть эндокринной системы

Окрім суто ендокринних залоз, гормонпродукуючою функцією володіє низка клітинних елементів, дифузно розсіяних у складі органів, які поєднують ендокринні та неендокринні функції. Ці клітини утворюють дифузну нейроендокринну систему. До останньої, зокрема, належать апудоцити (клітини APUD-системи) трубчастих органів шлунково-кишкового тракту та дихальних шляхів (клітини Кульчицького), клітини Лейдіга яєчок, секреторні кардіоміоцити передсердь, ендокриноцити тимуса, юкстагломерулярного апарату нирок, панкреатичних острівців Ланґерганса, фолікулярні клітини та лютеоцити яєчників, ендокриноцити плаценти.

Органи, що об’єднують ендокринну та неендокринну функції: підшлункова залоза, тимус, статеві залози (яєчко, яєчник), нирки, плацента.

**Особливості ультрамікроскопічної будови клітин дифузної нейроендокринної системи.

Различают клетки APUD-системы, происходящие из нейробластов нервного гребня и способные одновременно синтезировать биогенные амины и пептидные гормоны. К ним относят секреторные нейроны гипоталамуса, эпифиза, пептидергические нейроны нервной системы, С-тироциты щитовидной железы, хромаффинные клетки мозгового вещества надпочечников, клетки Меркеля эпидермиса, клетки гастроэнтеропанкреатической системы, секреторные кардиомиоциты, тучные клетки. Выделяют более 20 видов таких клеток, обозначаемых буквами латинского алфавита (A, B, C, D и др.). Они регулируются не гипофизом, а вегетативной нервной системой.

Следующая группа включает одиночные гормонопродуцирующие клетки, имеющие не нервное происхождение. К ним относятся клетки островков Лангерганса поджелудочной железы, секреторные кардиомиоциты, продуцирующие только пептидные гормоны и эндокринные клетки семенников и яичников, секретирующие половые стероидные гормоны

t.me/rapeture

***Механізми ендокринної та паракринної регуляції клітинмішеней апудоцитами.

Различают клетки APUD-системы, происходящие из нейробластов нервного гребня и способные одновременно синтезировать биогенные амины и пептидные гормоны. К ним относят секреторные нейроны гипоталамуса, эпифиза, пептидергические нейроны нервной системы, С-тироциты щитовидной железы, хромаффинные клетки мозгового вещества надпочечников, клетки Меркеля эпидермиса, клетки гастроэнтеропанкреатической системы, секреторные кардиомиоциты, тучные клетки. Выделяют более 20 видов таких клеток, обозначаемых буквами латинского алфавита (A, B, C, D и др.). Они регулируются не гипофизом, а вегетативной нервной системой.

Следующая группа включает одиночные гормонопродуцирующие клетки, имеющие не нервное происхождение. К ним относятся клетки островков Лангерганса поджелудочной железы, секреторные кардиомиоциты, продуцирующие только пептидные гормоны и эндокринные клетки семенников и яичников, секретирующие половые стероидные гормоны

46.Спеціальна гістологія. Органи кровотворення і імуногенезу.

*Загальна морфо-функціональна характеристика, класифікація. Червоний і жовтий кістковий мозок: локалізація, функції, значення для організму.

До системи кровотворення та імунного захисту (або лімфоідної системи) належать: червоний кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдна тканина шкіри та слизових оболонок.

Останню поділяють на лімфоїдну тканину травної трубки, бронхів, носоглотки, сечових шляхів, а також лімфоїдну тканину кон'юнктиви ока

Органи кровотворення та імунного захисту поділяють на центральні та периферичні (або первинні та вторинні). До перших належать червоний кістковий мозок, тимус; до останніх - лімфатичні вузли, селезінка, мигіалики. Всі ці органи паренхіматозні: їхня паренхіма - утворена мієлоїдною або лімфоїдною тканиною, а строга поділяється на грубу та ніжну. Груба строма представлена кістковою або сполучною тканиною, а ніжна - ретикулярною тканиною (крім тимуса, в якому строма утворена сіткою епітеліоретикулоцитів).

Лімфоїдна тканина слизових оболонок та шкіри, входячи до складу органів шлунково-кишкового тракту, дихальних та сечостатевих шляхів, вивідних проток слинних і молочних залоз, також відноситься до периферійної частини системи кровотворення та імунного захисту. Первинні лімфоїдні органи забезпечують утворення всіх видів формених елементів крові та антигеннезалежне розмноження лімфоцитів. У вторинних лімфоїдних органах

t.me/rapeture

здійснюється антигензалежна дифезенціація Т- і В-лімфоцитів, елімінація (вибраковування) клітин крові, що завершили свій життєвий цикл

Червоний кістковий мозок (лат. medulla ossium rubra) належить до центральних органів кровотворення та імунного захисту. В ньому містяться стовбурові кровотворні клітини і відбувається розмноження та диференціація клітин мієлоїдного та лімфоїдного рядів: утворюються еритроцити, тромбоцити, гранулоцити, моноцити, В-лімфоцити, NK-клітини і попередники Т-лімфоцитів. Він локалізується в епіфізах трубчастих кісток і у складі губчастої кісткової тканини плоских кісток. Червоний кістковий мозок має напіврідку консистенцію і темно-червоний колір

У 12-18 років у діафізах трубчастих кісток червоний кістковий мозок перетворюється на жовтий кістковий мозок. В останньому мієлоїдна тканина заміщається жировою. Але після великої крововтрати він може повертатися до статусу червоного кісткового мозку.

**Будова червоного кісткового мозку: тканинний склад, цитоархітектоніка. васкуляризація.

Паренхіма червоного кісткового мозку складається зі стовбурових, напівстовбурових та наступних класів гістогенетичних рядів клітин еритроцитарного, тромбоцитарного, гранулоцитарного, моноцитарного та лімфоцитарного диферонів, макрофагів та адипоцитів. Характерним є формування острівців гематопоезу, в яких розташовуються клітини того чи іншого гематопоетичного ряду

Процеси проліферації та дозрівання клітин крові особливо інтенсивно перебігають біля ендосту. Червоний кістковий мозок добре васкуляризований і містить гемокапіляри синусоїдного типу. Останні проникні лише для зрілих формених елементів крові і непроникні для незрілих клітин. Груба строма червоного кісткового мозку утворена кістковими трабекулами, які виконують опорно-захисну функцію, а ніжна строма - ретикулярною тканиною, яка створює мікрооточення для кровотворних клітин

***Гемопоез в червоному кістковому мозку. Осередки кровотворення. Клітини - мікрооточення, їх значення для гемопоезу.

Согласно унитарной теории, процесс кроветворения начинается со стволовой кроветворной клетки. Она самоподдерживает популяцию на протяжении всей жизни и полипотентна, т.е. способна дифференцироваться в

t.me/rapeture

любые форменные элементы крови. По общепринятой схеме гемопоэза различают шесть уровней (классов) дифференцировки.

•К первому классу относят стволовые клетки;

•Ко второму классу – полустволовые клетки, способность к дифференцировке у которых сужена (их два типа: клеткапредшественница миелопоэза и клетка-предшественница лимфопоэза);

•к третьему – унипотентные клетки (их 8 разновидностей, каждая из которых дает начало только одному типу форменных элементов крови

•к четвертому – бласты (образуются из полипотентных клеток, соответственно их 8: проэритробласт, три разновидности миелобластов, монобласт, мегакариобласт, Т-и В-лимфобласты);

•к пятому – дифференцирующиеся и созревающие, морфологически хорошо различимые клетки

•к шестому – зрелые клетки крови.

47.Спеціальна гістологія. Органи кровотворення і імуногенезу.

*Принципи організації органів кровотворення. Особливості строми і паренхіми. Тимус: локалізація, будова, функції, функціональні зони часточок. Епітеліоретикулоцити: походження, функції, типи. Тільця тимуса (Гассаля).

До системи кровотворення та імунного захисту (або лімфоідної системи) належать: червоний кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдна тканина шкіри та слизових оболонок.

Останню поділяють на лімфоїдну тканину травної трубки, бронхів, носоглотки, сечових шляхів, а також лімфоїдну тканину кон'юнктиви ока

Органи кровотворення та імунного захисту поділяють на центральні та периферичні (або первинні та вторинні). До перших належать червоний кістковий мозок, тимус; до останніх - лімфатичні вузли, селезінка, мигіалики. Всі ці органи паренхіматозні: їхня паренхіма - утворена мієлоїдною або лімфоїдною тканиною, а строга поділяється на грубу та ніжну. Груба строма представлена кістковою або сполучною тканиною, а ніжна - ретикулярною тканиною (крім тимуса, в якому строма утворена сіткою епітеліоретикулоцитів).