Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Периферійні ендокринні залози:

• Щитоподібна залоза • Прищитоподібні залози • Наднирники (кіркова та мозкова речовина)

Щитоподібна залоза (лат. glandula thyroidea) - непарний ендокринний орган. Локалізується на передній поверхні шиї, на рівні 2-6 хрящових кілець трахеї, нижче від щитоподібного хряща гортані. Залоза поділена на дві частки, що з'єднані перешийком. На задній поверхні правої та лівої часток щитоподібної залози залягають прищитоподібні залози (по дві з кожного боку).

Щитоподібна залоза має паренхіматозний тип будови Зовні вкрита капсулою, від якої вглиб органа вростают; прошарки сполучної тканини, що поділяють паренхім , на часточки та несуть судини і нерви. Паренхіма утве рена спеціалізованою епітеліальною тканиною. Епітелій щитоподібної залози формує фолікули та міжфолікулярні острівці

Гормони ЩЗ:

Йодовані (виробляються тироцитами):

•Трийодтиронін (Т3) • Тетрайодтиронін (Т4, тироксин) Не йодовані (виробляються С-клітинами):

•Кальцитонін

Впливаючи на швидкість використання кисню і загальний рівень метаболічних процесів у клітині, тироксин регулює – прискорює - основний обмін організму (катаболізм білків, жирів і вуглеводів).

Т3 і Т4:

•Активують метаболічні процеси через симуляцію синтезу РНК

•Роз’єднують окислення та фосфорилювання

•Посилюють окисні процеси

•Впливають на метаболізм, підвищують температуру тіла, артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, збудливість нервової системи.

Кальцитонін зменшує рівень кальцію в крові шляхом депонування його у кістковій тканині

** Структурнофункціональна одиниця щитоподібної залози.Фолікули: будова, клітинний склад, особливості секреторного циклу, його регуляція.

t.me/rapeture

Фолікул є структурно-функціональною одиницею щитоподібної залози. Це структура кулястої форми, заповнена колоїдом. За фізико-хімічними ха рактеристиками колоїд - в'язка рідина, до складу якого входять молекули гормоновмісного білка тироглобуліну. При використанні рутинних гістологічних барвників колоїд має оксифільне забарвлення. Стінка тироїдного фолікула утворена одношаровим кубоїдним епітелієм Клітини, що утворюють стінку фолікула, мають назву тироцитів Т, або фолікулярних клітин.

Тироцити Т - найчисленніші клітини щитоподібної залози. Розташовуються одним шаром на базальній мембрані. Висота фолікулярних клітин залежить від їхньої функціональної активності - підвищується при гіперфункції та знижується при гіпофункції

Тироцити Т продукують тироїдні гормони - тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Секреторний цикл цих клітин незвичайний і включає фазу синтезу гормоновмісного білка ти ро глобул і ну, який накопичується у просвіті фолікула (у складі колоїду), і фазу резорбціїтироглобуліну з вивільненням гормонів та їх секрецією у кров

Тироцити С (кальцитоніноцити, парафолікулярні клітини) - крупні клітини кулястої або овальної форми, що розташовані переважно у складі міжфолікулярних острівців чи поодинці назовні від фолікулів, не контактуючи з колоїдом

***Перебудова фолікулів в зв'язку з різною функціональною активністю: морфологія фолікулів при гіперта гіпофункції щитоподібної залози.

Фолікул є структурно-функціональною одиницею щитоподібної залози. Це структура кулястої форми, заповнена колоїдом. За фізико-хімічними ха рактеристиками колоїд - в'язка рідина, до складу якого входять молекули гормоновмісного білка тироглобуліну. При використанні рутинних гістологічних барвників колоїд має оксифільне забарвлення. Стінка тироїдного фолікула утворена одношаровим кубоїдним епітелієм Клітини, що утворюють стінку фолікула, мають назву тироцитів Т, або фолікулярних клітин.

Тироцити Т - найчисленніші клітини щитоподібної залози. Розташовуються одним шаром на базальній мембрані. Висота фолікулярних клітин залежить від їхньої функціональної активності - підвищується при гіперфункції та знижується при гіпофункції

43. Спеціальна гістологія. Ендокринна система. *Особливості будови ендокринних залоз, значення для організму. Щитоподібна залоза - загальний план будови, структурна організація паренхіми.

Всі ендокринні залози мають паренхіматозний тип будови. Строма утворена сполучною тканиною, що формує капсулу та внутрішній каркас органа. Для ендокринна залоз характерне багате кровопостачання. Стінка кап лярів у складі ендокринних залоз вистелена фенестрованим ендотелієм,

t.me/rapeture

що полегшує транспорт гормоне у кров. Паренхіму ендокринних залоз утворюють секреторно активні клітини: ними можуть бути спеціалізований (залозистий) епітелій або спеціалізовані нервові клітини

Ключовою відмінністю ендокринних залоз від екзокринних є відсутність вивідних проток. При цьому епітелій в різних ендокринних залозах має унікальну архітектоніку і може утворювати: (1) фолікули (у щитоподібній залозі); (2) тяжі (у кірковій речовині наднирників; (3) трабекули (в аденогіпофізі та прищитоподібних залозах); (4) острівці (у підшлунковій залозі)

Щитоподібна залоза (лат. glandula thyroidea) - непарний ендокринний орган. Локалізується на передній поверхні шиї, на рівні 2-6 хрящових кілець трахеї, нижче від щитоподібного хряща гортані. Залоза поділена на дві частки, що з'єднані перешийком. На задній поверхні правої та лівої часток щитоподібної залози залягають прищитоподібні залози (по дві з кожного боку).

Щитоподібна залоза має паренхіматозний тип будови Зовні вкрита капсулою, від якої вглиб органа вростают; прошарки сполучної тканини, що поділяють паренхім , на часточки та несуть судини і нерви. Паренхіма утве рена спеціалізованою епітеліальною тканиною. Епітелій щитоподібної залози формує фолікули та міжфолікулярні острівці

** Парафолікулярні клітини (С-клітини): локалізація, будова, регуляція секреції.

Тироцити С (кальцитоніноцити, парафолікулярні клітини) - крупні клітини кулястої або овальної форми, що розташовані переважно у складі міжфолікулярних острівців чи поодинці назовні від фолікулів, не контактуючи

зколоїдом

Уних розрізняють велике кулясте ядро і світлу цитоплазму

В цитоплазмі тироцитів, окрім розвинутого синтетичного апарату - гранулярної ендоплазматичної сітки та комплексу Гольджі - визначаються численні секреторні гранули. У складі гранул накопичуються гормони кальцитонін, а також соматостатин та серотонін

Секреція кальцитоніну регулюється парагіпофізарним шляхом - тобто без участі аденогіпофіза, а залежить від рівня кальцію у плазмі крові та стимуляції з боку вегетативної нервової системи. Основний біологічний ефект кальцитоніну полягає у зниженні рівня кальцію і фосфору у крові. Це пов'язано з регуляцією активності клітин кісткової тканини - остеобластів і остеокластів: кальцитонін гальмує резорбцію кістки остеокластами, зменшуючи цим концентрацію іонів Са2+ у крові.

t.me/rapeture

***Джерела ембріонального розвитку щитопобідної залози. Походження парафолікулярних клітин.

Джерелами розвитку щитоподібної залози слугують глоткова ентодерма, клітини нервового гребеня та мезенхіма. Закладка щитоподібної залози відбувається на четвертому тижні ембріогенезу шляхом утворення виросту вентральної стінки (ендодерми) глоткової кишки між першою та другою парами глоткових кишень. Зачаток щитоподібної залози росте донизу, формуючи епітеліальний тяж з потовщенням на кінці. Похідними клітин ендодерми є фолікулярні клітини (тироцити Т) щитог; дібної залози. Починаючи від третього місяця ембріо'-г незу з тироцитів формуються фолікули, між якими розростається і диференціюється мезенхіма

У закладці щитоподібної залози беруть участь ультимобранхіальні тільця, які утворюються з матер алу четвертої глоткової кишені. З ультимобранхіальних тілець до зачатка щитоподібної залози мігрують клітини нервового гребеня. Вони дають початок (тироцитам С).

44. Спеціальна гістологія. Ендокринна система. *Загальна морфологія ендокринних залоз, значення для організму. Прищитоподібні залози, розташування, характеристика строми і паренхіми.

Всі ендокринні залози мають паренхіматозний тип будови. Строма утворена сполучною тканиною, що формує капсулу та внутрішній каркас органа. Для ендокринна залоз характерне багате кровопостачання. Стінка кап лярів у складі ендокринних залоз вистелена фенестрованим ендотелієм, що полегшує транспорт гормоне у кров. Паренхіму ендокринних залоз утворюють секреторно активні клітини: ними можуть бути спеціалізований (залозистий) епітелій або спеціалізовані нервові клітини

Ключовою відмінністю ендокринних залоз від екзокринних є відсутність вивідних проток. При цьому епітелій в різних ендокринних залозах має унікальну архітектоніку і може утворювати: (1) фолікули (у щитоподібній залозі); (2) тяжі (у кірковій речовині наднирників; (3) трабекули (в аденогіпофізі та прищитоподібних залозах); (4) острівці (у підшлунковій залозі)

Прищитоподібні залози (лат. glanduloeparathyroideae) - це чотири невеличкі ендокринні залози, розташовані на задній поверхні щитоподібної залози попарно біля її верхніх та нижніх полюсів, обмежені капсулою.

Прищитоподібні залози мають паренхіматозний тип будови. Строма представлена капсулою і прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини. У стромі багато адипоцитів, кількість яких з віком збільшується. Паренхіма утворена епітелієм, що формує численні розгалужені трабекули. У складі останніх розрізняють головні та оксифільні паратироцити