Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Гіпоталамус (лат. hypothalamus) є відділом проміжного мозку, який за рахунок численних синапсів формує зв'язки з різними структурами мозку, зокрема, зі стовбуром мозку та його ретикулярною формацією.

Розрізняють: • передній, • середній та • задній гіпоталамус

Вазопресин - призводить до скорочення гладких міоцитів судинної стінки, зумовлюючи цим підвищення тиску крові. Зменшує сечовиділення завдяки посиленню реабсорбції води у нирках

Окситоцин - викликає скорочення гладких міоцитів матки і молочної залози

Гормони по аксонах опускаються у задню частку гіпофізу – нейрогіпофіз, де накопичуються у розширеннях аксонів - тільцях Херінга, а потім виводяться у кровообіг через аксовазальні синапси

Аденогіпофіз пов'язаний з гіпоталамусом портальною (ворітною) судинною системою. Приносні гіпофізарні артерії розпадаються в медіальному підвищенні гіпоталамуса на первинну капілярну сітку, у яку через аксовазальні синапси надходять гормони (ліберини і статини) з нейросекреторних клітин середнього гіпоталамуса. Капіляри цього первинного сплетення зливаються у портальні вени, які йдуть вздовж гіпофізарної ніжки до аденогіпофіза, де розпадаються на вторинну капілярну сітку. В останній кров віддає ендокриноцитам гіпофіза відповідні ліберини або статини і насичується гіпофізарними гормонами

***Нейросекреторні клітини, розташування, особливості будови. Аксовазальні синапси. Нейрогемальні органи.

t.me/rapeture

Нейросекреторні клітини ендокринної частини гіпоталамуса - мультиполярні нейрони, що мають світле ядро з добре вираженим ядерцем і базофільну цитоплазму. Остання містить розвинену гранулярну ендоплазматичну сітку і комплекс Гольджі, в результаті діяльності яких утворюються нейросекреторні гранули. Останні транспортуються по аксону вздовж центрального пучка мікротрубочок і мікрофіламентів, а місцями накопичуються у значних кількостях. Такі претермінальні і термінальні розширення аксонів отримали назву нейросекреторних тілець Геррінга. Терміналі аксонів закінчуються на стінці капілярів, формуючи аксовазальні (нейрогемальні) синапси в серединному підвищенні, що є нейрогемальною контактною зоною.

Ця мережа судин збирається у портальні вени, які прямують до аденогіпофіза і там розпадаються на вторинну капілярну сітку між тяжами ендокриноцитів

38. Спеціальна гістологія. Ендокринна система.* Центральна ланка ендокринної системи. Гіпофіз – загальний план будови. Нейрогіпофіз: будова, клітини, аксовазальні синапси, тільця Геррінга, функціональне значення.

Гіпофіз (лат. hypophysis, glandula pituitaria) - нейроендокринний орган, розташований у ділянці турецького сідла клиноподібної кістки черепа, пов'язаний з гіпоталамусом гіпофізарною ніжкою. Складається з двох часток - аденогіпофіза та нейрогіпофіза. Аденогіпофіз включає три частини: передню (дистальну), проміжну та туберальну. У нейрогіпофізі розрізняють суто нейральну частину та лійку, яка продовжується у бік гіпоталамуса, утворюючи гіпоталамо-гіпофізарний тракт

Гіпофіз - паренхіматозний орган, зовні вкритий сполучнотканинною капсулою. Тонкі прошарки сполучної тканини всередині органа містять капіляри з фенестрованим ендотелієм і нерви. Паренхіма аденогіпофіза представлена спеціалізованим епітелієм. Нейрогіпофіз утворений елементами нервової тканини

Задня частка гіпофіза, або нейрогіпофіз, включає власне нервову частину та лійку, що безпосередньо поєднує гіпофіз з гіпоталамусом

Паренхіма нейрогіпофіза утворена безмієліновими нервовими волокнами, що представлені аксонами нейросекреторних клітин гіпоталамуса їхніми терміналями та підтримувальними гліоцитами. Їх особливості:

1)вони не пов'язані з іншими нейронами, а закінчуються на стінці капілярів фенестроз зного типу, формуючи нейросудинні синапси

2)у їхніх теоміналях - так званих тільцях Геррінга - акумулюється значна кількість секреторних гранул

t.me/rapeture

Окремі частини гіпофіза розвиваються з різних джерел. Так, аденогіпофіз утворюється з виросту ектодерми ротоглотки у бік мозку (кишеня Ратке). Джерелом утворення нейрогіпофіза служить нейроектодерма проміжного мозку (матеріал нервової трубки), що формує виріст із дна третье шлуночка мозку - майбутню гіпофізарну лійку

39. Спеціальна гістологія. Ендокринна система. *Структурні елементи,

їх класифікація. Центральні органи ендокринної системи. Гіпофіз, загальний план будови та функціональне значення.

Ендокринна система представлена сукупністю органів та окремих клітин, які здатні продукувати і виділяти в кров, тканинну рідину та лімфу гормони.

Различают центральные эндокринные органы (гипоталамус, гипофиз и эпифиз – части головного мозга), периферические эндокринные органы (щитовидная железа, паращитовидные железы и надпочечники), железы со смешанной функцией (поджелудочная, половые железы и плацента) и одиночные гормонпродуцирующие клетки, разбросанные по всему организму, – диффузная часть эндокринной системы

Гіпофіз (лат. hypophysis, glandula pituitaria) - нейроендокринний орган, розташований у ділянці турецького сідла клиноподібної кістки черепа, пов'язаний з гіпоталамусом гіпофізарною ніжкою.

Складається з двох часток - аденогіпофіза та нейрогіпофіза. Аденогіпофіз включає три частини: передню (дистальну), проміжну та туберальну. У нейрогіпофізі розрізняють суто нейральну частину та лійку, яка продовжується у бік гіпоталамуса, утворюючи гіпоталамогіпофізарний тракт

Гіпофіз - паренхіматозний орган, зовні вкритий сполучнотканинною капсулою. Тонкі прошарки сполучної тканини всередині органа містять капіляри з фенестрованим ендотелієм і нерви. Паренхіма аденогіпофіза представлена спеціалізованим епітелієм. Нейрогіпофіз утворений елементами нервової тканини

Функція – регуляція діяльності ряду периферійних ланок ендокринної системи (гіпофізозалежних органів), здійснення безпосереднього впливу на ряд клітин неендокринної природи

t.me/rapeture

** Аденогіпофіз: частини, клітинний склад, види та будова клітин, гормони, їх мішені та біологічні ефекти. Принципи регуляції функціональної діяльності аденогіпофіза. Зв'язок гіпоталамуса з аденогіпофізом, релізінг гормони гіпоталамуса.

Аденогіпофіз включає Передню, Середню та Туберальну частку Епітелій аденогіпофіза утворює тяжі (трабекули між якими залягають

синусоїдні капіляри з фенестрованим ендотелієм. Клітини у складі трабекул мають назву аденоцитів. Останні залежно від здатності забарвлюватися гістологічними барвниками поділяються на дві групи:

(1)хромофільні (забарвлені) - секреторно активні, у цитоплазмі містять секреторн. гранули з гормонами; (їх 40%)

(2)хромофобні (незабарвлені - секреторно неактивні, не містять секреторних гранул (їх 60%)

Хромофільні аденоцити відповідають на стимуляторну дію рилізинггормонів гіпоталамуса секрецією тропних гормонів: адренокортикотропного (АКТГ), тиротропного (ТТГ) і двох різновидів гонадотропних гормонів: фолікулостимулюючого (ФСГ) і лютеїнізуючого (ЛГ)

Хромофобні аденоцити - дрібні клітини з невеликою кількістю цитоплазми, розташовані групами переважно з дистальній частині аденогіпофіза. Представлені стовбуровими клітинами, що лише вступили на шлях диференціалі, або дегранульованими хромофільними клітинами. Третій різновид клітин аденогіпофіза - фолікулярно-зірчасті клітини - не виконують секреторних функцій.