Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Гіпофізозалежними елементами ендокринної системи є

•щитовидна залоза,

•кіркова речовина наднирників,

•ендокриноцити статевих залоз

З неендокринних клітин гіпофіз здійснює вплив на:

•лактоцити молочної залози, • меланоцити, • адипоцити, • хондроцити, • сперматогонії яєчка

Нейросекреторні клітини ядер середнього гіпоталамуса виробляють дві групи гормонів — ліберини і статини, які впливають на клітини передньої частки гіпофіза:

•Ліберини стимулюють, а статини пригнічують продукцію їхніх гормонів (фізіологічні антагоністи).

•Ліберини і статини об'єднують під спільною назвою рилізинг-факторів

***Гіпоталамо-аденогіпофізарна судинна система, її роль в транспорті гормонів та регуляції синтезу гормонів аденоцитами.

Аденогіпофіз пов'язаний з гіпоталамусом портальною (ворітною) судинною системою

Приносні гіпофізарні артерії розпадаються в медіальному підвищенні гіпоталамуса на первинну капілярну сітку, у яку через аксовазальні синапси надходять гормони (ліберини і статини) з нейросекреторних клітин середнього гіпоталамуса

Капіляри цього первинного сплетення зливаються у портальні вени, які йдуть вздовж гіпофізарної ніжки до аденогіпофіза, де розпадаються на вторинну капілярну сітку. В останній кров віддає ендокриноцитам гіпофіза відповідні ліберини або статини і насичується гіпофізарними гормонами

40. Спеціальна гістологія. Ендокринна система. *Функціональне значення, структурні елементи, класифікація. Наднирники: локалізація, загальний план будови, функції.

Ендокринна система представлена сукупністю органів та окремих клітин, які здатні продукувати і виділяти в кров, тканинну рідину та лімфу гормони.

Различают центральные эндокринные органы (гипоталамус, гипофиз и эпифиз – части головного мозга), периферические эндокринные органы (щитовидная железа, паращитовидные железы и надпочечники), железы со смешанной функцией (поджелудочная, половые железы и плацента) и одиночные гормонпродуцирующие клетки, разбросанные по всему организму, – диффузная часть эндокринной системы

t.me/rapeture

Надниркові залози (лат. glandulae suprarenalis) – парні органи, розташовані на верхньому полюсі нирки, в заочеревинному просторі на рівні XII грудного та 1-го поперекового хребців. Надниркові залози мають сплощену трикутну форму. Наднирники - паренхіматозні орган, у складі яких розрізняють кіркову та мозкову речовиву

Паренхіма кіркової речовини утворена спеціалізованим залозистим епітелієм, який формує тяжі, орієнтовані у різних напрямах. Спільна назва клітин кіркової сечовини наднирників - адреноКортикоцити, або стероїдпродукуючі клітини.

Мозкова речовина наднирників містить спеціалізовані клітини нейрального походження - хромафіноцити. Строма наднирників представлена капсулою (щільна неоформлена волокниста сполучна тканина) і тонкими прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини з судинами і нервами. Капіляри надниркових залоз вистелені фенестрованим ендотелієм.

Функції наднирників обумовлені продукцією гормонів: (1) кірковою речовиною - кортикостероїдів (мінералокортикоїди, глюкокортикоїди, андрогени); (2) мозковою речовиною - катехоламінів (адреналін, норадреналін). Діяльність надниркових залоз спрямована на адаптацію до зовнішніх подразнень та реалізацію стрес-реакції організму

**Кора наднирників. Архітектоніка паренхіми, зони, будова та види ендокриноцитів. Гормони, їх мішені і біологічні ефекти.

Кіркова речовина містить три зони:

• поверхневу клубочкову, • серединну пучкову і • глибоку сітчасту Співвідношення ширини цих зон відповідно 1:9:3

Клітини клубочкової зони - утворюють округлі скупчення – клубочки Ендокриноцити цієї зони продукують мінералокортикостероїдний

гормон альдостерон, який регулює вміст натрію в організмі

Клітини пучкової зони

•розміщені паралельними рядами — «пучками».

•Ендокриноцити пучкової зони синтезують глюкокортикостероїдні гормони (кортизон, гідро-кортизон, кортикостерон), які регулюють обмін вуглеводів, білків, ліпідів, стимулюють енергетичний обмін, пригнічують запальні процеси в організмі

t.me/rapeture

Клітини сітчастої зони

•формують розгалужені пучки, які нагадують сітку

•Ендокриноцити сітчастої зони синтезують статеві стероїди — андрогенстероїдний гормон (чоловічий статевий гормон, який подібний до тестостерону сім'яників), у меншій мірі — жіночі статеві гормони естрогени і прогестерон

***Гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальна система: принципи регуляції аденогіпофізотропної дії гіпоталамуса, біологічна роль гормонів гіпофіза, відносно кори наднирників.

Регуляція діяльності клітин пучкової та сітчастої зон забезпечується адренокортикотропіном (АКТГ ) гіпофіза.

Синтез і секреція мінералокортикоїдів клітинами клубочкоиої зони не залежать від гіпофіза і регулюються переважно ренінангіотензиновою системою

За фізіологічних умов контроль продукції стероїдів у гіпоталамо- гіпофізарно-адренокортикальній осі здійснюється на основі прямих та зворотних зв'язків

Зокрема, підвищення рівня кортикостероїдів у крові в умовах стресу викликає активацію хеморецепторів гіпоталамуса і за принципом негативного зворотного зв'язку обмежує продукцію кортикотропін-рилізингфактора та АКТГ, що визначає нормалізацію продукції глюкокортикоїдів у пучковій зоні наднирників

41. Спеціальна гістологія. Ендокринна система. * Загальна морфологічна характеристика ендокринних залоз, відміність від екзокриних залоз, васкуляризація. Надниркові залози: розташування, загальний план будови. Мозкова речовина надниркових залоз: будова, клітинний склад, гормони, їх дія.

До продуцентів гормонів належать:

(1)ендокринні залози (залози внутрішньої секреції) - органи, що спеціалізовані на виділенні біологічно активних речовин (гормонів) у кров і тканинну рідину;

(2)органи, що поєднують ендокринну та неендокринні функції - острівці підшлункової залози, тимус, нирки, гонади, інші органи, які включають поодинокі клітини дифузної нейроендокринної системи

Всі ендокринні залози мають паренхіматозний тип будови. Строма утворена сполучною тканиною, що формує капсулу та внутрішній каркас органа. Для ендокринна залоз характерне багате кровопостачання. Стінка кап лярів у складі ендокринних залоз вистелена фенестрованим ендотелієм, що полегшує транспорт гормоне у кров. Паренхіму ендокринних залоз

t.me/rapeture

утворюють секреторно активні клітини: ними можуть бути спеціалізований (залозистий) епітелій або спеціалізовані нервові клітини

Ключовою відмінністю ендокринних залоз від екзокринних є відсутність вивідних проток. При цьому епітелій в різних ендокринних залозах має унікальну архітектоніку і може утворювати: (1) фолікули (у щитоподібній залозі); (2) тяжі (у кірковій речовині наднирників; (3) трабекули (в аденогіпофізі та прищитоподібних залозах); (4) острівці (у підшлунковій залозі)

Ключову роль у роботі ендокринної системи відіграє ієрархічна організація - коли центральні органи регулюють секреторну активність периферичних ендокринних залоз, які, у свою чергу, контролюють функцію внутрішніх органів

Надниркові залози (лат. glandulae suprarenalis) – парні органи, розташовані на верхньому полюсі нирки, в заочеревинному просторі на рівні XII грудного та 1-го поперекового хребців. Надниркові залози мають сплощену трикутну форму. Наднирники - паренхіматозні орган, у складі яких розрізняють кіркову та мозкову речовиву

Паренхіма мозкової речовини наднирників утворена групами хромафіноцитів - клітин, що мають нейральне походження. Це клітини округлої або полігональної форми, з базофільною цитоплазмою, в якій, окрім гранулярної ендоплазматичної сітки і комплексу Гольджі, визначаються численні гранули, що забарвлюються солями срібла та хромуя. Серед хромафіноцитів наднирника розрізняють світлі та темні клітини.

Світлі клітини - епінефроцити - продукують адреналін; продуктом діяльності темних клітин - норепінефроцитів - є норадреналін. Адреналін і норадреналін об'єднують під спільною назвою катехоламінів. Хромафіноцити також продукують енкефаліни і хромограніни. Окрім хромафіноцитів, у складі мозкової речовини наднирника присутні також симпатичні гангліонарні нейрони, які регулюють секреторну активність клітин кіркової речовини і викликають вазоконстрикцію

Катехоламіни є гормонами стресу і забезпечують: (1) регуляцію метаболізму вуглеводів (гліколіз); (2) стимулювання ліполізу; (3) скорочення гладких міоцитів судинної стінки; (4) збільшення частоти і сили серцевих скорочень; (5) розслаблення гладких міоцитів органів травної системи - пригнічення перистальтики кишечника, регуляцію діяльності сфінктерів; (6) розслаблення гладких міоцитів бронхів

**Структурні і функціональні зв'язки між кірковою і мозковою речовиною: напрям руху крові, симпатична регуляція секреторної активності клітин кіркової речовини, вплив глюкокортикоїдів на синтез гормонів мозкової речовини.

t.me/rapeture

До особливостей кровоплину у наднирниках відносять: напрям руху крові - іззовні всередину, а саме: через кіркову речовину до мозкової; у кірковій речовині містяться капіляри фенестрованого типу; в мозковій речовині знаходяться широкі венозні синуси. Нижня надниркова артерія дає початок медулярній артерії, яка проходить транзитом через кіркову речовину й ізольовано кровопостачає тільки мозкову речовину. Утворена при цьому капілярна сітка згодом переходить у мозкові венозні синуси

Функція хромафінних клітин стимулюється прегангліонарними волокнами симпатичної нервової системи, утворюючи єдину симпатоадреналову систему, а також глюкокортикоїдами. Глюкокортикоїди, які синтезуються клітинами пучкової зони кори наднирників, із кровоплином досягають мозкової речовини, де викликають трансформацію норадреналіну в адреналін

За фізіологічних умов контроль продукції стероїдів у гіпоталамо- гіпофізарно-адренокортикальній осі здійснюється на основі прямих та зворотних зв'язків

Зокрема, підвищення рівня кортикостероїдів у крові в умовах стресу викликає активацію хеморецепторів гіпоталамуса і за принципом негативного зворотного зв'язку обмежує продукцію кортикотропін-рилізингфактора та АКТГ, що визначає нормалізацію продукції глюкокортикоїдів у пучковій зоні наднирників

*** Ембріональні джерела та хід розвитку надниркових залоз. Походження клітин мозкової речовини.

Кіркова і мозкова речовина надниркових залоз мають різне ембріональне походження. Закладка надниркових залоз відбувається на п'ятому тижні ембріогенезу. Джерелом розвитку паренхіми служить целомічний епітелій, який має мезодермальне походження. Мозкова речовина наднирників розвивається з парааортальних нервових гангліїв, утворених клітинами нервового гребеня, які активно мігрують до місць закладки надниркових залоз.

42. Спеціальна гістологія. Ендокринна система. *Загальний план будови периферичних ендокринних залоз, характеристика строми та паренхіми. Щитоподібна залоза Загальний план будови, гормони, їх мішені і біологічні ефекти.

Загальні риси будови периферійних ендокринних залоз:

1.Вивідні протоки відсутні

2.Мікроциркуляторне русло добре розвинене

3.Клітини ендокринних органів утворюють характерні скупчення у вигляді: Часток, часточок відмежованих сполучною тканиною, фолікулів (пухирців) або трабекул (перекладок)