Материал: Сырная Гистология
t.me/rapeture 
заключается в постепенном замещении паренхимы жировой тканью. Отсутствие возрастной инволюции – это проявление тяжелой патологии, которая сопровождается недостаточностью коры надпочечников, разрастанием лимфоидной ткани в органах. Сопротивляемость организма к инфекциям при этом резко снижается, возникает опасность злокачественных новообразований.
При воздействии на организм в детском возрасте неблагоприятных факторов (травм, голода, интоксикаций, инфекций, сильного стресса) развивается так называемая акцидентальная инволюция. Наблюдается массовая гибель лимфоцитов, выход их из коркового вещества в кровь и миграция в периферические органы иммуногенеза, что служит проявлением защитной реакции организма. При этом корковое вещество долек тимуса становится похожим на мозговое. После окончания неблагоприятного воздействия строение тимуса восстанавливается.
*** Ембріогенез та гістофізіологія тимуса. Механізми тимусного навчання лімфоцитів. Позитивна та негативна селекція Т-лімфоцитів.
Тимус розвивається на п'ятому тижні ембріогенезу з епітелію 3-4 пар зябрових кишень. Епітелій закладки тимуса формує сіткоподібні вростання в мезенхіму. На третьому місяці утворюються часточки, у складі яких можна помітити кіркову та мозкову речовини, а також тимуснІ тільця Гассаля. Найбільшої маси тимус досягає в ранньому дитячом у віці та до періоду статевого дозрівання. Кількість тілець Гассаля у людини збільшується до періоду статевого дозрівання, під час активної імунної відповіді та при стресових станах.
Пре-Тлімфоцити полишають червоний кістковий мозок і надходять до тимуса. Через посткапілярні венули вони потрапляють до мозкової речовини, звідки мігрують у периферійну (субкапсулярну) зону кіркової речовини
Саме тут починається процес тимусного навчання лімфоцитів Воно полягає в експресії або делеції специфічних кластерів
диференціації на поверхні плазматичних мембран клітин.
Позитивна селекція – клітини, не здатні взаємодіяти із клітинами кортикального епітелію, гинуть шляхом апоптозу, решта клітин активно діляться
Негативна селекція – знищуються тимоцити, що мають рецептори до власних антигенів (аутоагресивні лімфоцити)
Активація – перетворення наївних Т-лімфоцитів в ефекторні клітини; відбувається в периферійних органах імунної системи
48.Спеціальна гістологія. Органи кровотворення і імуногенезу.
*Загальні принципи організації та класифікація. Селезінка: функції, особливості будови строми, біла та червона пульпа.
t.me/rapeture 
До системи кровотворення та імунного захисту (або лімфоідної системи) належать: червоний кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдна тканина шкіри та слизових оболонок.
Останню поділяють на лімфоїдну тканину травної трубки, бронхів, носоглотки, сечових шляхів, а також лімфоїдну тканину кон'юнктиви ока
Органи кровотворення та імунного захисту поділяють на центральні та периферичні (або первинні та вторинні). До перших належать червоний кістковий мозок, тимус; до останніх - лімфатичні вузли, селезінка, мигіалики. Всі ці органи паренхіматозні: їхня паренхіма - утворена мієлоїдною або лімфоїдною тканиною, а строга поділяється на грубу та ніжну. Груба строма представлена кістковою або сполучною тканиною, а ніжна - ретикулярною тканиною (крім тимуса, в якому строма утворена сіткою епітеліоретикулоцитів).
Лімфоїдна тканина слизових оболонок та шкіри, входячи до складу органів шлунково-кишкового тракту, дихальних та сечостатевих шляхів, вивідних проток слинних і молочних залоз, також відноситься до периферійної частини системи кровотворення та імунного захисту.
Селезінка (лат. splen, lien) - непарний орган, який належить до вторинних (периферичних) органів кровотворення та імунного захисту.
Покрита сполучнотканинною капсулою, яка, в свою чергу, покрита очеревиною. Капсула формує трабекули, в складі яких містяться гладкі міоцити. Капсула із трабекулами формують опорноскоротливий апарат селезінки.
Тканина селезінки формує червону та білу пульпу Біла пульпа представлена лімфоїдними вузликами та периартеріальними
лімфоїдними піхвами Червона пульпа представлена тяжами Більрота та синусами, що
забезпечують депонування крові та виділення із кровотоку старих форм формених елементів крові
Функції селезінки: (1) універсальний орган гематопоезу у плода; (2) забезпечення анти гензалежної диференціації Т- і В-лімфоцитів; (В) руйнування еритроцитів та тромбоцитів; (4) депо крові та заліза; (5) синтез біоорганічно активних речовин (спленін, фактор пригнічення гоитропоезу).
**Біла пульпа селезінки: зони, клітинний склад, функціональне значення.
Біла пульпа представлена лімфоїдними вузликами та периартеріальними лімфоїдними піхвами
Лімфоїдний вузлик має чотири зони:
• Периартеріальна зона
t.me/rapeture 
•Світлий (гермінативний центр), центр розмноження
•Мантійна зона
•Крайова зона
***Судинна система і особливості кровопостачання селезінки, трабекулярні та пульпарні судини, зв’язок із функціями селезінки.
У ворота селезінки вростає селезінкова артерія, яка у складі трабекул розгалужується на трабекулярні артерії. Останні, у свою чергу, галузяться на центральні артерії білої пульпи. Відгалуження центральних артерій у складі лімфоїдних вузликів отримали назву радіальних артеріол. По них кров надходить до маргінальних синусів, які локалізуються по периферії лімфоїдних вузликів - на межі між білою та червоною пульпою. Продовженням центральних артерій у червоній пульпі є пеніцилярні (пензликові) артеріоли, які продовжуються у капіляри, оточені скупченнями макрофагів - так званими макрофагоцитарними піхвами.
Згідно з теорією замкненої циркуляції, кров з капілярного русла потрапляє безпосередньо у синусоїди (венозні синуси) селезінки. За теорією відкритої циркуляції, кров із капілярів спершу витікає у червону пульпу, а звідти - просочується у синусоїди. Хоча остаточно питання щодо механізму надходження крові до синусоїдів селезінки залишається не з'ясованим, існує думка, що у цьому органі одночасно функціонують як замкнена, так і відкрита системи циркуляції. З венозних синусів кров надходить у вени червоної пульпи, відтак у трабекулярні вени, які зливаються у селезінкову вену.
49.Спеціальна гістологія. Органи кровотворення і імуногенезу.
t.me/rapeture 
*Загальні риси будови мієлоїдних та лімфоїдних органів. Селезінка. Характеристика строми і паренхіми, особливості будови капсули і трабекул.
До системи кровотворення та імунного захисту (або лімфоідної системи) належать: червоний кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдна тканина шкіри та слизових оболонок.
Останню поділяють на лімфоїдну тканину травної трубки, бронхів, носоглотки, сечових шляхів, а також лімфоїдну тканину кон'юнктиви ока
Органи кровотворення та імунного захисту поділяють на центральні та периферичні (або первинні та вторинні). До перших належать червоний кістковий мозок, тимус; до останніх - лімфатичні вузли, селезінка, мигіалики. Всі ці органи паренхіматозні: їхня паренхіма - утворена мієлоїдною або лімфоїдною тканиною, а строга поділяється на грубу та ніжну. Груба строма представлена кістковою або сполучною тканиною, а ніжна - ретикулярною тканиною (крім тимуса, в якому строма утворена сіткою епітеліоретикулоцитів).
Лімфоїдна тканина слизових оболонок та шкіри, входячи до складу органів шлунково-кишкового тракту, дихальних та сечостатевих шляхів, вивідних проток слинних і молочних залоз, також відноситься до периферійної частини системи кровотворення та імунного захисту.
Селезінка (лат. splen, lien) - непарний орган, який належить до вторинних (периферичних) органів кровотворення та імунного захисту.
Покрита сполучнотканинною капсулою, яка, в свою чергу, покрита очеревиною. Капсула формує трабекули, в складі яких містяться гладкі міоцити. Капсула із трабекулами формують опорно-скоротливий апарат селезінки.
Тканина селезінки формує червону та білу пульпу Біла пульпа представлена лімфоїдними вузликами та периартеріальними
лімфоїдними піхвами Червона пульпа представлена тяжами Більрота та синусами, що
забезпечують депонування крові та виділення із кровотоку старих форм формених елементів крові
** Червона пульпа селезінки: компоненти, структурний склад і функціональне значення. Типи кровообігу в селезінці.
Червона пульпа селезінки містить два основних компоненти: тяжі червоної пульпи (тяжі Більрота) і систему синусоїдів (венозних синусів), які залягають між тяжами
Тяжі Більрота оточені ретикулярними клітинами; до їхнього складу входять формені елементи крові, дендоитні клітини, макрофаги, плазмоцити та лімфоцити.
t.me/rapeture 
У тяжах Більрота також відбувається перетворення моноцитів у макрофаги, що здатні руйнувати старі або ушкоджені еритроцити та тромбоцити. Гемоглобін зруйнованих еритроцитів служить джерелом для синтезу білірубіну і трансферину. Останній адсорбується з крові макрофагами червоного кісткового мозку і використовується в процесі еритропоезу
Синусоїди (венозні синуси) селезінки характеризуються певними особливостями будови. Зокрема, їхні ендотеліоцити мають веретеноподібну форму, орієнтовані вздовж довгої осі синусоїда; контактують між собою лиші в окремих ділянках, між якими утворюються щілинні проміжки
Друга назва цього різновиду ендотеліоцитів - клітини-клепки. Ендотеліоцити венозних синусів селезінки охоплені пучками ретикулярних волокон, які орієнтовані перпендикулярно до довгої осі судини. Базальна мембрана, яка зовні оточує синусоїди, має численні пори. Через проміжки між енлотеліоцитами та пори базальної мембрани здійснюється обмін речовинами і клітинними елементами між кров'ю, що циркулює у венозних синусах, і тяжами Більрота.
*** Гістофізіологія селезінки: моніторинг макрофагами циркулюючої крові на предмет присутності в ній антигенів, рецикруляція Т- і В-лімфоцитів, відбракування старих еритроцитів.
У збагачених макрофагами та дендритними клітинами маргінальних зонах лімфоїдних вузликів селезінки здійснюється моніторинг цими клітинами циркулюючої крові на предмет присутності у ній антигенів. Макрофаги фагоцитують антигени, патогенні мікроорганізми, сторонні частинки з крові, що циркулює у маргінальних синусах. Елімінація небезпечних для організму речовин та мікроорганізмів відбувається у зонах локалізації перикапілярних макрофагоцитарних піхв, а також на периферії венозних синусів селезінки. Через маргінальні зони здійснюється перехід Т- і В-лімфоцитів з крові у певні ділянки білої пульпи та їхня рециркуляція після антигензалежного дозрівання з реактивних центрів та періартеріальних зон у кровоплин
Макрофаги у складі червоної пульпи руйнують старі відпрацьовані кров'яні пластинки та здійснюють моніторинг і відбраковування старих або пошкоджених еритроцитів. Для цього використовуються два механізми:
(1) плазматична мембрана старіючих еритроцитів "губить" залишки сіалових кислот, внаслідок чого демаскуються залишки галактози, котрі служать індукторами фагоцитозу; (2) старі еритроцити втрачають гнучкість і здатність проходити крізь щілинні проміжки між ендотеліоцитами синусоїдів та повертатись у кровоплин, внаслідок чого також піддаються фагоцитозу.