Материал: Сырная Гистология
t.me/rapeture 
текторіальної мембрани служать міжзубцеві епітеліоцити - клітини, що залягають у виїмках на вестибулярній поверхні спірального лімба - між так званими слуховими зубцями
Гістофізіологія слуху:
(1) звукові хвилі потрапляють у зовнішній слуховий хід і зумовлюють коливання барабанної перетинки; (2) ланцюжок слухових кісточок, як система важелів, підсилює коливання удвічі та передає їх до основи стремінця яке, подібно до поршня, зміщується в овальному вікні.
(3) коливання стремінця викликають коливання перелімфи вестибулярних сходів завитки, де виникає рух так званих пересувних хвиль. (4) кісткові стінки вестибулярних сходів є жорсткими та практично не зміщуються під впливом коливань перилімфи. На противагу цыж базилярна мембрана під впливом пересувних хвиль легко зміщується.; (5) вібрація перилімфи у вестибулярних сходах та ендолімфи в завитковій протоці передається на барабанні сходи; (6) вібрація перилімфи барабанних сходів передається на кругле вікно де згасає
14.Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Орган слуху та рівноваги
–вухо. Анатомічні частини. Внутрішнє вухо, будова кісткового та перетинчастого лабіринту. Сенсорні апарати внутрішнього вуха – вестибулярний апарат, його складові та тканинні компоненти
Орган слуху та рівноваги (присінково-завитковий орган, вестибулокохлеарний орган, вухо) (рис. 17.1) включає: зовнішнє вухо, яке сприймає звукові коливання; середнє вухо, яке перетворює звукові хвилі у коливання рідини - перилімфи; внутрішнє вухо, яке здійснює функції сприйняття звукових, гравітаційних та вібраційних стимулів, лінійних та кутових прискорень з наступною їх трансформацією у нервові імпульси
Внутрішнє вухо (лат. auris interna) розташоване у піраміді скроневої кістки, має складну форму і тому отримало назву лабіринту. Розрізняють кістковий і розташований у ньому перетинчастий лабіринт
Кістковий лабіринт складається з п'яти компонентів: трьох півколових каналів, присінка і завитки. Півколові канали мають дугоподібну форму, розташовані у трььох взаємно перпендикулярних площинах: верхній - сагітальній, задній - фронтальній і латеральний - горизонтальній. Кожний канал закінчується двома ніжками, одна з яких перед впадінням у присінок, розширюючись, утворює так звану ампулу. Ампул налічується три - верхня, задня і латеральна. Присінок - порожнина овальної форми, що утворює середню частину лабіринту. Ззаду він п'ятьма отворами сполучається з півколовими кайлами, а спереду ширшим отвором - з каналом завитка. За допомогою кісткового
t.me/rapeture 
гребінця порожнина присінка поділена на дві заглибини - задню і передню
Завитка - кістковий канал, що має форму мушлі. Утворює приблизно 2,5 оберта навколо осі - горизонтально розміщеного кісткового веретена (стрижня завитки). Діаметр каналу неоднаковий: біля основи б -і становить 6 мм, у середній частині - 4 мм, біля верхівки - 2 мм. Загальна довжина завитки 35 мм. Зсередини кісткова стінка вкрита окістям. У ділянці спірального виступу окістя потовщується і утворює опуклість - лімб. Останній поділений спіральним тунелем на дві губи - верхню вестибулярну (присінкову) і нижню тимпанальну (барабанну). По краю тимпанальної губи розташований один ряд отворів, через які до клітин спірального органа проходять нервові волокна. Зовнішня стінка кісткового каналу також має потовщення окістя, яке називається спіральною зв'язкою.
Перетинчастий лабіринт - це замкнута система канальців і трубочок, всередині якої міститься рідина - ендолімфа. Стінка перетинчастого лабіринту складається з епітелію, що лежить на базальній мембрані, та сполучної тканини. Перетинчастий лабіринт в цілому повторює форму кісткового лабіринту і розташований в останньому так, що між двома лабіринтами лишається щілиноподібний просвіт (перилімфатичний простір), у якому міститься перилімфа
Перилімфа . Являє собою ультрафільтрат плазми крові. Співвідношення іонів калію і натрію в ній близьке до такого в міжклітинної рідини
Ендолімфа. Являє собою ультрафільтрат плазми крові. Співвідношення іонів калію і натрію в ній близьке до такого у внутрішньоклітинної рідини
Отолітовий апарат:
Пляма маточка та пляма мішечка – розташовані у присінку Сприймають лінійні прискорення, гравітацію та вібрацію
Покриті гелеподібною субстанцією – отолітовою мембраною, де є включення – отоліти (статоконії).
Сенсорні клітини – волоскові, що мають стереоцилії та кіноцилію, які реагують на рух отолітів у отолітовій мембрані.
Напівколові канали
•Три взаємно перпендикулярні канали
•Перетинчастий лабіринт має розширення – ампули
•В ампулах розташовані сенсорні ділянки – ампулярні гребінці
•Сприймають кутові прискорення – повороти голови в різних площинах.
t.me/rapeture 
**Клітинний склад плям мішечка, маточки та ампулярних гребенів. Ампульний купол та отолітова мембрана. Ультрамікроскопічна будова волоскових клітин.
Пляма маточка та пляма мішечка – розташовані у присінку Сприймають лінійні прискорення, гравітацію та вібрацію
Покриті гелеподібною субстанцією – отолітовою мембраною, де є включення – отоліти (статоконії).
Сенсорні клітини – волоскові, що мають стереоцилії та кіноцилію, які реагують на рух отолітів у отолітовій мембрані.
Напівколові канали
•Три взаємно перпендикулярні канали
•Перетинчастий лабіринт має розширення – ампули
•В ампулах розташовані сенсорні ділянки – ампулярні гребінці
•Сприймають кутові прискорення – повороти голови в різних площинах. В ампулах розташовані сенсорні ділянки – ампулярні гребінці
•Ампулярні гребінці покриті желатинозним куполом
•Сенсорні клітини – волоскові, що мають стереоцилії та кіноцилію, які реагують на рух желатинозного купола.
***Гістофізіологія сприйняття лінійних прискорень, гравітації та вібрації.
Стереоцилії зовнішніх волоскових клітин занурені у покривну мембрану. Під час проходження пересувних хвиль обидві мембрани - базилярна та покривна - взаємно зміщуються, що спричиняє згинання стереоцилій. Стереоцилії внутрішніх волоскових клітин, хоча й не досягають покривної мембрани, також згинаються під дією зміщень ендолімфи у проміжку між покривною мембраною та верхівками волоскових клітин. Деформація стереоцилій волоскових клітин призводить до зміни проникності катіонних каналів останніх.
Іони К+, вміст яких в ендолімфі дуже високий, проникають всередину волоскових клітин і викликають деполяризацію їхньої плазматичної мембрани. Деполяризація, у свою чергу, обумовлює відкриття кальцієвих каналів у базолатеральних частинах волоскових клітин, що призводить до надходження в цитоплазму останніх іонів кальцію. Внаслідок цього з волоскової клітини вивільняється нейротрансмітер, який спричинює генерацію потенціалу збудження на мембранах нервових закінчень аферентних нейронів, котрі іннервують волоскові клітини
Внутрішні волоскові клітини є головними чутливими елементами спірального органа, які отримують 90-95 % аферентних нервових волокон кохлеарного нерва. Зовнішні волоскові клітини іннервуються переважно холінергічними нервовими волокнами, що надходять з верхніх оливних ядер. За умов гіперполяризації під дією ацетилхоліну ці клітини видовжуються, а при
t.me/rapeture 
деполяризації стають нижчими. Таким чином, функція зовнішніх волоскових клітин в основному полягає у збільшенні амплітуди і загостренні піків вібрації базилярної мембрани.
15. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Зоровий аналізатор, його ланки та структурні компоненти. Орган зору – очне яблоко. Загальний план будови, тканинний склад та частини оболонок.
Орган зору – око.
Око: очне яблуко та допоміжні структури (повіки, слізний апарат, окорухові м’язи)
Вочному яблуці розрізняють:
•фіброзна оболонка (склера та рогівка)
•судинна оболонка (власне судинна оболонка, циліарне тіло, райдужка)
•сітчаста оболонка (сітківка)
•передню і задню камери
•кришталик
•склисте тіло
Функціональні апарати ока:
• Діоптричний апарат • Акомодаційний апарат • Рецепторний аппарат
Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.
• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло
Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;
Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.
• циліарне тіло • кришталик • райдужка Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.
• сітківка
**Функціональні апарати ока: діоптричний, аккомодаціїний, рецепторний, допоміжний. Їх склад та функціональне значення.
Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.
• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло
Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;
t.me/rapeture 
Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.
• циліарне тіло • кришталик • райдужка
Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.
• сітківка
Допоміжний апарат ока:
Повіка: Зовнішня поверхня повіки покрита шкірою, Внутрішня поверхня покрита кон’юнктивою – слизовою оболонкою ока. В основі повіки лежить тарзальна пластинка Мейбомієві залози – модифіковані сальні залози повік
Окорухові м’язи - Складаються із пучків м’язових волокон посмугованої скелетної м’язової тканини, що переходять у колагенові волокна, які вплітаються у склеру
Слізний апарат - • Слізні залози • Органи дренування сліз: слізні канали Складна розгалужена альвеолярнотрубчаста залоза, Складається із часточок, оточених сполучною тканиною
***Джерела та хід розвитку очного яблука.
На ранніх стадіях ембріогенезу частини очного яблука розвиваються з трьох зачатків — нервової трубки, ектодерми і мезенхіми. На початку другого місяця виникає нервовий зачаток у вигляді двох зорових пухирців — випинань бічних стінок майбутнього проміжного мозку. Передня частина зорового пухирця зближається з розташованою попереду нього ектодермою, яка поступово заглиблюється в порожнину зорового пухирця, унаслідок чого зоровий пухирець набуває форми двостінного келиха. Частина ектодерми розташована навпроти отвору очного келиха, відшнуровуєься, утворюючи кришталик. задня частина очного пухирця з'єднана з порожниною майбутнього проміжного мозку стебельцем
У триімсячного зародка внутрішня стінка келиха перетворюється на сітківку з паличковидними і колбочковидними зоровими клітинами. Його зовнішня стінка утворює зовнішній пігментний шар сітківки. Стебельце очного келиха пронизують нервові волокна, які беруть початок від нейронів сітківки, входять у мозок й утворюють зоровий нерв. Мезенхіма, що оточує келих, проникає в його порожнину, утворюючи судинну оболонку разом з райдужкою і війковим тілом, волокнисту оболонку, бере участь в утворенні склистого тіла. Передня частина волокнистої оболонки перетворюється на рогівку, задня — на щільну білкову оболонку.
Повіки починають утворюватися на третьому місяці розвитку у вигляді складок ектодерми. З неї розвивається сполучна оболонка, а з епітелію сполучної оболонки верхньої повіки виникає сльозова залоза. З міотомів трьох пар головних сомітів утворюються шість окорухових м'язів