Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Зовнішній слуховий хід - трубка завдовжки 2,5- 3 см. Основа його стінки ближче до зовнішнього слухового отвору утворена еластичним хрящем, а в глибині - скроневою кісткою. Поверхня зовнішнього слухового ходу, подібно до вушної мушлі, вкрита тонкою шкірою, яка містить волосся і сальні залози. Глибше лежать церумінозні залози (лат. cerumen - вушна сірка) - видозмінені апокринові потові залози, що продукують вушну сірку. Секреторні клітини цих залоз отримали назву церуміноцитів. Зовні вони оточені шаром веретеноподібних міоепітеліоцитів. Протоки церумінозних залоз або відкриваються самостійно на поверхні шкіри зовнішнього слухового ходу, або впадають у протоки сальних залоз

Середнє вухо (лат. auris media) включає барабанну порожнину, слухові кісточки, слухову трубу та повітроносні простори соскоподібного відростка скроневої кістки

**Будова зовнішнього слухового ходу та барабанної перетинки. Барабанна порожнина та слухові кісточки. Епітеліальна вистилка, вікна та слухова труба.

Зовнішній слуховий хід - трубка завдовжки 2,5- 3 см. Основа його стінки ближче до зовнішнього слухового отвору утворена еластичним хрящем, а в глибині - скроневою кісткою. Хрящова частина становить приблизно 1/3, а кісткова - 2/3 усієї довжини зовнішнього слухового ходу. Поверхня зовнішнього слухового ходу, подібно до вушної мушлі, вкрита тонкою шкірою, яка містить волосся і сальні залози. Глибше лежать церумінозні залози (лат. cerumen - вушна сірка) - видозмінені апокринові потові залози, що продукують вушну сірку. Секреторні клітини цих залоз отримали назву церуміноцитів. Зовні вони оточені шаром веретеноподібних міоепітеліоцитів. Протоки церумінозних залоз або відкриваються самостійно на поверхні шкіри зовнішнього слухового ходу, або впадають у протоки сальних залоз

Барабанна порожнина має розміри 12-14 на 5-6 мм; за формою - це низький циліндр, що стоїть на ребрі. У барабанній порожнині розрізняють шість стінок - передню, задню, верхню, нижню, медіальну - кісткові, та латеральну - нею є барабанна перетинка. Медіальна стінка має два отвори - так звані вікна. Верхнє - овальне вікно - закрите основою стремінця; коливання останнього передаються на перилімфу вестибулярних сходів завитки. Нижнє - кругле вікно - закрите фіброзною мембраною (вторинною барабанною перетинкою), яка відмежовує порожнину середнього вуха від барабанних сходів завитки

Барабанна перетинка лежить на межі зовнішнього слухового ходу та порожнини середнього вуха, утворюючи її латеральну стінку. Це тонка пружна мембрана завтовшки 0,1 мм, яка натягнена нерівномірно і не має власного

t.me/rapeture

періоду коливань. Основу барабанної перетинки становить власна пластинка, яка складається з двох шарів колагенових волокон (зовнішнього радіального і внутрішнього циркулярного), а також фібробластів, що залягають між волокнами.

Повітроносні простори соскоподібного відростка скроневої кістки представлені печерою та соскоподібними комірками і є важливим придатком барабанної порожнини. їхня величина та кількість коливаються в дуже широкому діапазоні.

Слухові кісточки - молоточок, коваделко та стремінце - розташовані у барабанній порожнині, сполучаються між собою справжніми суглобами. Молоточок має головку, яка шийкою з'єднана з ручкою. Остання зрощена з внутрішньою поверхнею барабанної перетинки. Головка молоточка рухома і прилягає до коваделка, яке сполучається зі стремінцем. Стремінце складається із двох ніжок і кісткової пластинки, яка закриває овальне вікно, фіксуючись до стінки останнього тонкою зв'язкою.

Слухова (євстахієва) труба сполучає барабанну порожнину з носовою частиною глотки і забезпечує зрівноважування тиску повітря у порожнині середнього вуха із зовнішнім атмосферним тиском. Внутрішня поверхня слухової труби вкрита слизовою оболонкою. ЇЇ епітелій - багаторядний війчастий, тобто такий, як і в дихальних шляхах. Рух війок епітелію спрямований до носоглотки. Ближче до глоткового отвору слухової труби, під слизовою оболонкою лежить підслизова основа. Сполучна тканина, що її утворює, збагачена лімфоцитами і містить слизові залози. Навколо глоткового отвору слухової труби локалізується трубний мигдалик

***Джерела і хід розвитку органа слуху та рівноваги. Походження зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Так, вушна мушля розвивається з шести мезенхімних горбиків, розташованих уздовж першої та другої глоткових (горлових) дуг. Зовнішній слуховий хід розвивається з першої глоткової щілини. Він відокремлений від барабанної порожнини барабанною перетинкою, яка складається із зовнішнього епітеліального шару (має ектодермальне походження), проміжного шару (розвивається з мезенхіми) та внутрішнього шару (похідне ендодерми першої глоткової кишені).

Середнє вухо: барабанна порожнина та слухова труба походять із першої глоткової кишені та вистелені ендодермальним епітелієм. Молоточок та коваделко походять з першої, а стремінце - з другої глоткових дуг

Внутрішнє вухо розвивається з ділянки ектодерми поблизу від зачатка ромбоподібного мозку, що має назву слухової (вушної) плакоди. Остання занурюється у мезенхіму, утворюючи слуховий пухирець, який на четвертому

t.me/rapeture

тижні ембріогенезу відокремлюється від поверхневої ектодерми. Слуховий пухирець побудований з багаторядного епітелію, який продукує ендолімфу, що заповнює порожнину пухирця. Одночасно слуховий пухирець контактує з ембріональним слуховим нервовим ганглієм, який надалі поділяється на присінковий (вестибулярний) та завитковий (кохлеарний) ганглії

У процесі подальшого розвитку слуховий пухирець змінює свою форму, поділяючись на дві частини: дорсальна перетворюється на маточку з трьома півколовими протоками, вентральна утворює мішечок і протоку завитки. Вищезгадані епітеліальні структури отримали назву перетинчастого лабіринту. У місці прилягання слухового ганглія до слухового пухирця стінка останнього потовщується, утворюючи чутливу пляму, яка відтак поділяється на верхню та нижню частини. З верхньої частини розвивається пляма маточки й ампульні гребінці а з нижньої - пляма мішечка та спіральний орган. Перилімфатичні простори та хрящова капсула утворюються з прилеглої мезенхіми. Пізніше здійснюються процеси скостеніння і формування кісткового лабіринту

13. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Органи чуття – визначення. Орган слуху та рівноваги – анатомічні частини. Внутрішнє вухо - структурні компоненти, функціональне значення. Кістковий та перетинчастий лабіринт – завиткова протока, гістологічна будова її стінок.

Органи чуття перетворюють специфічні подразники (що надходять із зовнішнього або внутрішнього середовища) в нервові імпульси, які передаються в центральну нервову систему (ЦНС).

Орган слуху та рівноваги (присінково-завитковий орган, вестибулокохлеарний орган, вухо) (рис. 17.1) включає: зовнішнє вухо, яке сприймає звукові коливання; середнє вухо, яке перетворює звукові хвилі у коливання рідини - перилімфи; внутрішнє вухо, яке здійснює функції сприйняття звукових, гравітаційних та вібраційних стимулів, лінійних та кутових прискорень з наступною їх трансформацією у нервові імпульси

Внутрішнє вухо (лат. auris interna) розташоване у піраміді скроневої кістки, має складну форму і тому отримало назву лабіринту. Розрізняють кістковий і розташований у ньому перетинчастий лабіринт

Кістковий лабіринт складається з п'яти компонентів: трьох півколових каналів, присінка і завитки. Півколові канали мають дугоподібну форму, розташовані у трььох взаємно перпендикулярних площинах: верхній - сагітальній, задній - фронтальній і латеральний - горизонтальній. Кожний канал закінчується двома ніжками, одна з яких перед впадінням у присінок, розширюючись, утворює так звану ампулу. Ампул налічується три - верхня, задня і латеральна. Присінок - порожнина овальної форми, що утворює середню частину лабіринту.

t.me/rapeture

•Вестибулярна мембрана (відділяє від вестибулярних сходів)

•Базилярна мембрана (відділяє від барабанних сходів)

•Судинна смужка – бічна поверхня – синтезує ендолімфу.

На базилярній мембрані розташований спіральний орган – орган Корті, що сприймає звукові подразники

•Волоскові клітини – сприймають звукові подразники (зовнішні – 3 ряди, внутрішні

– 1 ряд)

•Підтримуючі (фалангові) клітини (зовнішні – 3 ряди, внутрішні – 1 ряд)

•Клітини-стовпи – обмежують тунель

Волоскові сенсоепітеліальні клітини забезпечують перетворення механічної енергії коливань структур перетинкового каналу завитка в енергію нервового імпульсу

*** Різновиди та цитофізіологія волоскових чутливих клітин. Механізм сприйняття звуків і перетворення їх на нервові імпульси.

Волоскові клітини (кохлеоцити) спірального органа також поділяються на зовнішні та внутрішні. Внутрішні волоскові клітини розташовані в чашоподібних заглибинах внутрішніх фалангових клітин (відповідно в один ряд). їхня кількість у людини становить 3,5 тисячі. Вони мають форму глечика з розширеною округлою основою та звуженою апікальною частиною, в якій знаходиться кутикулярна пластинка, а від поверхні відходять численні стереоцилії. За будовою та особливостями цитофізіології стереоцилії кохлеоцитів практично не відрізняються від описаних раніше стереоцилій сенсорних вестибулоцитів. Єдиною істотною відмінністю волоскових клітин спірального органа від сенсорних клітин вестибулярного лабіринту є відсутність кіноцилій.

Зовнішні волоскові клітини розташовані в чашоподібних заглибинах зовнішніх фалангових клітин (у три-п'ять рядів відповідно). Таких клітин у спіральному органі людини налічується 12-20 тисяч. Вони мають циліндричну форму й округлу основу. На апікальній поверхні знаходиться кутикулярна пластинка зі стереоциліями, розташованими у вигляді літери V

Над верхівками волоскових клітин нависає покривна (текторіальна) мембрана. Це спіральна пластинка гелеподібної консистенції, яка є продовженням вестибулярної губи лімба. Кінчики стереоцилій зовнішніх волоскових клітин занурені у текторіальну мембрану. Стереоцилії внутрішніх волоскових клітин її не досягають.

Покривна мембрана утворена тонкими радіально орієнтованими кератиновими філаментами, між якими залягає прозора основна речовина з високим вмістом глікозаміногліканів та низки глікопротеїнів, головними серед яких вважаються отогелін, а- та (З-текторини. Продуцентами компонентів