Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

При мієлінізації аксон занурюється в цитоплазму нейролеммоцита (клітини Шванна). При цьому утворюється мезаксон (дуплікатура аксона).

Мезаксон нашаровується на осьовий циліндр, утворюючи мієліновий

шар.

**Нервові волокна: склад, класифікація, локалізація в центральній та периферичній нервовій системі. Будова мієлінового та безмієлінового нервових волокон, характеристики проведення імпульсу.

Нервові волокна - це відростки нервових клітин, вкриті оболонками Розрізняють мієлінові та безмієлінові волокна.

Безмієлінові волокна:

Входять до складу вегетативної НС. • Волокна кабельного типу: кілька відростків невових клітин занурені в цитоплазму клітини Шванна. Поширення нервового імпульсу (хвилі деполяризації) неперервне, тому – повільне

Мієлінові нервові волокна:

Зустрічаються як в ЦНС, так і в периферійній НС. • Мають спеціальну оболонку – мієлін, що утворений клітинами Шванна (нейролемоцитами). При мієлінізації аксон занурюється в цитоплазму нейролеммоцита (клітини Шванна). • При цьому утворюється мезаксон (дуплікатура аксона). Мезаксон нашаровується на осьовий циліндр, утворюючи мієліновий шар.

Складаються з одного осьового циліндра, покритого оболонкою зі шваннівских клітин

В оболонці розрізняють два шари: - внутрішній – мієліновий (мієлінова оболонка); - зовнішній - цитоплазма нейролемоциту (шванівська оболонка (нейролема))

Умієліновому волокні розрізняють: • Насічки мієліну (насічки ШмідтаЛантермана) – включення цитоплазми нейролемоцитів між шарами мієліну).

Перехвати Ранв’є (через 1-2 мм) – місця контакту нейролемоцитів. Перехвати Ранв’є забезпечують сальтаторний механізм

розповсюдження нервового імпульсу.

УЦНС мієлін формують гліальні клітини – олігодендрогліоцити

Один олігодендрогліоцит (у ЦНС) бере участь у формуванні мієліну кількох нервових волокон

***Регенерація нервових волокон після ушкодження.

Перерізка нервового волокна викликає реакції як у тілі нейрона, так і в проксимальному та дистальному сегментах аксона. Зміни у тілі нейрона виражаються у його набуханні, розчиненні речовини Ніссля, зміщенні ядра на периферію перикаріона. Поблизу місця травми осьові циліндри центрального (наближеного до перикаріона) відрізка нервового волокна підлягають антероградній дегенерації - відбувається розпад мієлінового шару та осьового циліндра. У дистальному відрізку нервового волокна мієліновий шар і осьовий

t.me/rapeture

циліндр фрагментуються і продукти розпаду елімінуються нейролемоцитами та макрофагами. Внаслідок цих змін розвивається атрофія іннервованих м'язових волокон

Регенерація залежить від місця травми. Повноцінної регенерації нервових волокон у центральній нервовій системі зазвичай не відбувається. Розмноження астроцитів на місці дефекту призводить до формування астроцитарної бляшки, яка перешкоджає росту аксонів. Нервові волокна у складі периферичних нервів здатні до регенерації. При цьому нейролемоцити периферичного відрізка і наближеного до травмованої ділянки центрального відрізка проліферують і формують компактні тяжі.

У подальшому осьові циліндри центрального відрізка пошкодженого нерва утворюють численні колатералі, які ростуть зі швидкістю 3-4 мм на добу уздовж тяжів нейролемоцитів, забезпечуючи таким чином їх видовження. Зберігають життєздатність лише ті волокна, які формують повновартісні нервові закінчення; інші дегенерують. Якщо існує перешкода для вростання аксонів центрального відрізка пошкодженого нерва у тяж нейролемоцитів периферичного відрізка (наприклад, при формуванні грубого сполучнотканинного рубця), аксони центрального відрізка ростуть безладно і можуть утворити клубок, так звану ампутаційну, або травматичну неврому

38. Загальна гістологія. Нервова тканина.*Склад та морфо-

функціональна організація нервової тканини. Функціональні типи нейронів, їх розташування в рефлекторних дугах. Нервові закінчення: класифікація, види.

Нервова тканина – основа нервової системи

Складається з нейронів і клітин нейроглії

Нейрони забезпечують: - сприйняття подразнень і збудження, - вироблення імпульсу, - проведення, переробку і передачу його іншим нейронам, м'язовим або секреторним клітинам

Частини нейрону:

Тіло (перикаріон) – містить ядро та основні органели нейрону

Відростки – видовжені відростки, що закінчуються нервовими закінченнями

Відростки нейрону (1 аксон і дендрити):

Аксон (нейрит), - центральний відросток, передає імпульс від тіла НК. Аксон завжди один

t.me/rapeture

Дендрити – передають імпульс до тіла НК. Дендритів може бути кілька або не бути взагалі.

Морфологічна класифікація нейронів:

Уніполярні – мають один відросток (аксон); • Зустрічаються в ембріональному періоді, після народження не зустрічаються

Біполярні – мають два відростка (один аксон і один дендрит). • Знаходяться в сітківці ока, вестибулярному та слуховому гангліях, в нюховому епітелії та нюховій цибулині.

Псевдоуніполярні – мають два відростка (один аксон і один дендрит), які мають спільний початок • Знаходяться в спинальних гангліях (є першим нейроном рефлекторної дуги).

Мультиполярні – мають три та більше відростків (один із яких – аксон). • Знаходяться у ЦНС, вегетативних гангліях та сітківці.

Функціональна класифікація нейронів:

• Чутливі (аферентні, рецепторні), • Рухові (моторні, еферентні), • Вставні (асоціативні)

В основі функціонування нервової системи лежать рефлекторні дуги - ланцюжки нейронів, які передають нервові імпульси від чутливих нервових закінчень (рецепторів) до рухових або секреторних закінчень (ефекторів) у складі робочих органів.

Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів: аферентного, дендрит якого закінчується рецептором, а аксон передає імпульс на дендрит еферентного нейрона; еферентний нейрон по своєму аксону надсилає імпульс до ефектора у робочому органі. Складні рефлекторні дуги містять між аферентним і еферентним нейронами одну або декілька асоціативних нервових клітин (інтернейронів).

Прикінцеві сегменти нервових волокон формують нервові закінчення, або терміналі. Розрізняють три групи нервових закінчень: (1) міжнейронні синапси; (2) ефекторні закінчення (ефектори), що передають нервовий імпульс на м'язові або залозисті клітини; (3) рецепторні (чутливі, сенсорні) закінчення, що сприймають подразнення, які надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму

**Міжнейроні синапси: різновиди, будова, класифікація.

Синапси - це структури, призначені для передачі імпульсу з одного нейрона на інший або на м'язові чи залозисті структури. Хімічні синапси передають імпульс на іншу клітину за допомогою специфічних біологічно активних речовин - нейромедіаторів, або нейротрансмітерів.

У складі типового хімічного синапсу розрізняють: (1) пресинаптичне розширення (пресинаптичний полюс)- закінчення нервового відростка;

t.me/rapeture

включає синаптичні везикули (пухирці) з нейромедіатором, численні мітохондрії, гладку ендоплазматичну сітку, пресинаптичну мембрану; (2) синаптичну щілину - проміжок між пресинаптичною і постсинаптичною мембранами; (3) постсинаптичну мембрану - ділянку мембрани постсинаптичного нейрона або іншої клітини-мішені, на котрій локалізуються рецептори, з якими взаємодіє нейромедіатор. На пре- і постсинаптичних мембранах містяться скупчення біологічно активних макромолекул, які на ультраструктурному рівні мають назву прета постсинаптичних ущільнень

***Механізм передачі збудження в синапсах. Медіатори (нейротрансмітери).

Механізм передачі сигналу в синапсі. Деполяризація плазматичної мембрани пресинаптичного полюса приводить до відкриття кальцієвих каналів; викид Са2* зумовлює міграцію синаптичних везикул до пресинаптичноїмембрани і вивільнення нейромедіатора в синаптичну щілину шляхом екзоцитозу. Пресинаптична мембрана дуже швидко рециклізує мембрану везикул для повторного використання. Нейромедіатор зв'язується з рецепторами на постсинаптичній мембрані; останні є іонними каналами. Після зв'язування з нейромедіатором рецепторні білки змінюють свою конформацію; їхні канали відкриваються для іонів Na*, наслідком чого є деполяризація постсинаптичної частини синапсу

Роль нейромедіаторів можуть виконувати різноманітні речовини, зокрема: низькомолекулярні сполуки - глютамат, гамма-аміномасляна кислота (GABA), гліцин, ацетилхолін; катехоламіни - дофамін (DOPA), норадреналін, серотонін, гістамін; нейроактивні пептиди - субстанція Р, енкефалін, ендорфін, вазопресин, вазоактивний інтестинальний пептид тощо. Зауважимо, що неромедіатори центральної нервової системи характеризуються значним різноманіттям, тоді як у периферичній нервовій системі їх є всього два - ацетилхолін і норадреналін

39. Загальна гістологія. Нервова тканина. *Загальний план будови нервової тканини та її структурні елементи. Зв'язок та функціональні типи нейронів в рефлекторних дугах. Прості і складні рефлекторні дуги.

Нервова тканина – основа нервової системи

Складається з нейронів і клітин нейроглії

Нейрони забезпечують: - сприйняття подразнень і збудження, - вироблення імпульсу, - проведення, переробку і передачу його іншим нейронам, м'язовим або секреторним клітинам

Частини нейрону:

t.me/rapeture

Тіло (перикаріон) – містить ядро та основні органели нейрону

Відростки – видовжені відростки, що закінчуються нервовими закінченнями

Відростки нейрону (1 аксон і дендрити):

Аксон (нейрит), - центральний відросток, передає імпульс від тіла НК. Аксон завжди один

Дендрити – передають імпульс до тіла НК. Дендритів може бути кілька або не бути взагалі.

Клітини нейроглії не здатні генерувати електричні імпульси, однак вони забезпечують умови, необхідні для повноцінного функціонування нейронів (нейроцитів).

Функції нейроглії наступні: (1) механічний захист і опора; (2) ізоляція нейронів та їхніх відростків для забезпечення швидкої передачі імпульсу; (3) видалення нейромедіатору із синаптичної щілини; (4) забезпечення метаболізму нейронів; (5) регуляція циркуляції рідини в центральній нервовій системі; (6) репаративне заповнення дефекту при пошкодженні нервовоїтканини

Розрізняють глію центральної і периферичної нервової системи. Нейроглію центральної нервової системи поділяють на макроглію і мікроглію. Макроглія розвивається з гліобластів нервової трубки і включає три різновиди клітин, а саме: епендимоцити, астроцити та олігодендроцити. Клітини мікрогліїмають кістковомозкове походження та належать до макрофагічної системи організму

В основі функціонування нервової системи лежать рефлекторні дуги - ланцюжки нейронів, які передають нервові імпульси від чутливих нервових закінчень (рецепторів) до рухових або секреторних закінчень (ефекторів) у складі робочих органів.

Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів: аферентного, дендрит якого закінчується рецептором, а аксон передає імпульс на дендрит еферентного нейрона; еферентний нейрон по своєму аксону надсилає імпульс до ефектора у робочому органі.

Складні рефлекторні дуги містять між аферентним і еферентним нейронами одну або декілька асоціативних нервових клітин (інтернейронів).