Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

забезпечує функціонування нервових клітин, здійснюючи опорну, трофічну, розмежувальну, секреторну та захисну функції

Морфологічно нейрони поділяються на: (1) уніполярні, які мають єдиний відросток - аксон; це незрілі нервові клітини - нейробласти; (2) біполярні - мають аксон і дендрит; містяться головним чином у сітківці ока; (3) псевдоуніполярні - від їх перикаріона відходить один відросток, який потім поділяється на аксон і дендрит; такі нейрони локалізуються у спинномозкових гангліях; (4) мультиполярні - мають один аксон і багато дендритів. Існують також анаксональні нейрони, які не мають справжнього аксона, не продукують потенціал дії та регулюють локальні електричні зміни між сусідніми нейронами. Переважна більшість нейронів людського організму є мультиполярними.

Відповідно до функції нейрони поділяються на: аферентні (рецепторні, чутливі) - які сприймають подразнення і трансформують його в нервовий імпульс; еферентні (моторні, рухові або ж секреторні) передають імпульс на тканини робочих органів, спонукаючи їх до дії. Асоціативні (вставні) - передають імпульс іншим нейронам: 99,9 % нейронів е асоціативними.

**Будова перикаріону. Органоїди загального та спеціального призначення. Внутрішньоклітинний транспорт та аксональний транспорт. Особливості будови ядра та життєвого циклу нейронів. Нейросекреторні клітини – розташування, функції.

Перикаріон, або навколоядерна цитоплазма нейрона, має морфологічні ознаки інтенсивних процесів білкового синтезу: електронномікроскопічно тут виявляються значні скупчення вільних рибосом і цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки. При світловій мікроскопії ці скупчення при зафарбовуванні нервової тканини аніліновими барвниками мають вигляд базофільних грудочок і зерен різних розмірів і форми; вони отримали назву хроматофільної (базофільної) субстанції (або тілець Ніссля). Тільця Ніссля локалізуються у перикаріонах і дендритах нейронів, але відсутні в аксонах та у складі їхніх конусоподібних основ - аксонних горбиках.

Плазмалема нейрона (нейролема) забезпечує гене рацію і проведення електричних (нервових) імпульсів, тобто є збудливою плазматичною мембраною. Її інтегральними білками є білки, що функціонують як селективні іонні канали, а також рецепторні білки, котрі зумовлюють реакцію нейронів на специфічні стимули. У відповідь на надходження збуджувального імпульсу відбувається часткою депопярілзація плазмапеміл нейрона.

t.me/rapeture

Ядро нервової клітини велике, округле, містить деконденсований хроматин (еухроматин). У ядрі добре помітні одне-два великих ядерця

Нейросекреторні клітини (терміналь аксона) здатні продукувати не лише нейромедіатори, але й гормони. Опору і мікрооточення для них складають специфічні нейрогліальні клітини

*** Джерела ембріонального розвитку структурних елементів нервової тканини та її здатність до регенерації.

Нервова тканина розвивається з дорсальної ектодерми. На 22-23 добу ембріогенезу людини під дією продукованих нотохордою індукційних чинників ектодерма по серединній лінії "спини" зародка диференціюється і потовщується, формуючи нервову пластинку, латеральні краї якої, потовщуючись і випинаючись над поверхнею зародка, формують нервові валики, між якими утворюється нервовий жолобок. Латеральні краї нервових валиків продовжують підніматися і ростуть медіально до тих пір, доки не зустрінуться і не зіллються по середній лінії в нервову трубку, яка відокремлюється від шкірної ектодерми, що лежить над нею.

Порожнина нервової трубки зберігається у дорослих у вигляді системи шлуночків головного мозку і центрального каналу спинного мозку. Частина клітин нервової пластинки, що не увійшла до складу нервової трубки, утворює скупчення по обидва боки від нервової трубки, які зливаються в пухкий тяж, що розташовується між нервовою трубкою і шкірною ектодермою, -так званий нервовий гребінь (або гангліозна пластинка). Процес формування нервової пластинки і нервової трубки має назву нейруляції.

Нервова трубка на ранніх стадіях ембріогенезуявляє собою нейроепітелій, у якому розрізняють три концентричних зони: (1) внутрішню - вентрикулярну (епендимну); (2) проміжну - мантійну (плащову); (3) зовнішню - маргінальну(крайову). Клітини вентрикулярної зони інтенсивно проліферують і диференціюються у нейробласти, гліобласти і клітини епендими. Відтак нейробласти і гліобласти мігрують у мантійну зону.

Згодом нейробласти втрачають здатність до поділу і диференціюються у нейрони, а гліобласти - в астроцити і олігодендроцити. Із клітин мантійної зони утворюються сіра речовина спинного мозку ї частина сірої речовини головного мозку. Клітини, які залишаються у вентрикулярній зоні, диференціюються в епендимоцити (епендимну глію). Шар клітин епендими до пізніх стадій ембріогенезу зберігає здатність до утворення нейробластів і гліобластів

36.Загальна гістологія. Нервова тканина.

t.me/rapeture

*Склад та функціональні особливості нервової ткани. Гліоцити: загальна характеристика, джерела виникнення, функціональне значення. Класифікація. Глія центральної та периферичної нервової системи. Мікроглія та макроглія.

Нервова тканина (лат. textus nervosus) - це система взаємопов'язаних нервових клітин (нейронів) і клітин глії (нейроглії), що забезпечують специфічні функції сприйняття подразнень, збудження, вироблення нервового імпульсу та його передачі. Завдяки цим властивостям нервова тканина забезпечує інтеграцію клітин, тканин, органів і систем багатоклітинного організму в єдине ціле, а також його адекватну взаємодію із зовнішнім середовищем.

Астроцити виконують: • опорну функцію, • розмежувальну функцію, • трофічну функцію, • є елементом гематоенцефалічного бар’єру

Астроцити розділяють на: • Протоплазматичні – мають товщі та коротші відростки, розташовуються у сірій речовині. • Волокнисті – мають тонкі та довгі відростки, розташовані у білій речовині

Олігодендроцити • Мають нечисленні відростки. • Присутні в сірій речовині - біля перикаріонів нейронів. У білій речовині входять до складу мієлінових і безмієлінових оболонок.

Епендимоцити • Вистилають шлуночки головного мозку, центральний канал спинного мозку, покривають хоріоїдні сплетення. • Беруть учать у виробленні спинномозкової рідини (у хоріоїдних сплетеннях). • Є компонентом ліквороенцефалічного та гематолікворного бар’єрів.

Мікроглія (гліальні макрофаги) • Походять з моноцитів. • Клітини мікроглії рухливі, • здатні до фагоцитозу.

Нейроглія периферийної нервової системи :

-Клітини Шванна – утворюють мієлінову оболонку нервових волокон

-Клітини-сателіти нервових гангліїв

**Епендимоцити та астроцити – розташування, особливості будови та функціональне значення.

Астроцити виконують: • опорну функцію, • розмежувальну функцію, • трофічну функцію, • є елементом гематоенцефалічного бар’єру

Астроцити розділяють на: • Протоплазматичні – мають товщі та коротші відростки, розташовуються у сірій речовині. • Волокнисті – мають тонкі та довгі відростки, розташовані у білій речовині

t.me/rapeture

Олігодендроцити • Мають нечисленні відростки. • Присутні в сірій речовині - біля перикаріонів нейронів. У білій речовині входять до складу мієлінових і безмієлінових оболонок.

Епендимоцити • Вистилають шлуночки головного мозку, центральний канал спинного мозку, покривають хоріоїдні сплетення. • Беруть учать у виробленні спинномозкової рідини (у хоріоїдних сплетеннях). • Є компонентом ліквороенцефалічного та гематолікворного бар’єрів.

***Гемато-енцефалічний та гематолікворний бар’єри, структурні компоненти, роль гліоцитів в їх формуванні.

Гематоенцефалічний бар'єр - бар'єрна сис тема, що відокремлює кров від паренхіми органів центральної нервової системи, забезпечуючи селектив-т надходження речовин до них.

Включає: (1) неперервнай ендотелій гемокапілярів із щільними міжклітиннимИ контактами та нечисленними піноцитозними везикулами; (2) щільну суцільну базальну мембрану; (3) ніжки астроцитів, які охоплюють гемокапіляри з формуванням суцільного неперервного шару.

Гематолікворний бар'єр – ендотелій капілярів і його базальна мембрана, перикапілярний простір, утворений сполучною тканиною pia mater, базальна мембрана епендими і шар хоріоїдних епендимних клітин

37. Загальна гістологія. Нервова тканина. *Загальна морфофункціональна характеристика та структурні компоненти нервової тканини. Організація нервових та гліальних клітин в рефлекторних дугах. Нейролемоцити: будова, функціональне значення, роль в утворенні оболонок нервових волокон.

Нервова тканина – основа нервової системи

Складається з нейронів і клітин нейроглії

Нейрони забезпечують: - сприйняття подразнень і збудження, - вироблення імпульсу, - проведення, переробку і передачу його іншим нейронам, м'язовим або секреторним клітинам

Частини нейрону:

Тіло (перикаріон) – містить ядро та основні органели нейрону

t.me/rapeture

Відростки – видовжені відростки, що закінчуються нервовими закінченнями

Відростки нейрону (1 аксон і дендрити):

Аксон (нейрит), - центральний відросток, передає імпульс від тіла НК. Аксон завжди один

Дендрити – передають імпульс до тіла НК. Дендритів може бути кілька або не бути взагалі.

Клітини нейроглії не здатні генерувати електричні імпульси, однак вони забезпечують умови, необхідні для повноцінного функціонування нейронів (нейроцитів).

Функції нейроглії наступні: (1) механічний захист і опора; (2) ізоляція нейронів та їхніх відростків для забезпечення швидкої передачі імпульсу; (3) видалення нейромедіатору із синаптичної щілини; (4) забезпечення метаболізму нейронів; (5) регуляція циркуляції рідини в центральній нервовій системі; (6) репаративне заповнення дефекту при пошкодженні нервовоїтканини

Розрізняють глію центральної і периферичної нервової системи. Нейроглію центральної нервової системи поділяють на макроглію і мікроглію. Макроглія розвивається з гліобластів нервової трубки і включає три різновиди клітин, а саме: епендимоцити, астроцити та олігодендроцити. Клітини мікрогліїмають кістковомозкове походження та належать до макрофагічної системи організму

В основі функціонування нервової системи лежать рефлекторні дуги - ланцюжки нейронів, які передають нервові імпульси від чутливих нервових закінчень (рецепторів) до рухових або секреторних закінчень (ефекторів) у складі робочих органів.

Найпростіша рефлекторна дуга складається з двох нейронів: аферентного, дендрит якого закінчується рецептором, а аксон передає імпульс на дендрит еферентного нейрона; еферентний нейрон по своєму аксону надсилає імпульс до ефектора у робочому органі. Складні рефлекторні дуги містять між аферентним і еферентним нейронами одну або декілька асоціативних нервових клітин (інтернейронів).

Нейролемоцити (Клітини Шванна) – утворюють мієлінові оболонки