Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

відростків і витягнуту форму тіла; це так звані веретеноподібні міоепітеліоцити. За ультраструктурними характеристиками міоепітеліальні клітини нагадують гладкі міоцити. Скоротлива діяльність міоепітеліоцитів забезпечує проходження секрету з кінцевих відділів і вставних проток до наступних сегментів протокової системи; вони також запобігають надмірному розтягуванню ацинусів при накопиченні секрету.

33.Загальна гістологія. М’язові тканини.

*Особливості будови та класифікація поперечно-посмугованої м’язової тканини. Клітинно-симпластична організація скелетної м’язової тканини.

Посмугована м'язова тканина влючає скелетну (несерцеву) та серцеву м'язові тканини.

Скелетна (несерцева) посмугована м'язова тканина. В ембріогенезі джерелом розвитку скелетної посмугованої м'язової тканини служать міобласти міотомів дорзальної мезодерми. Диференціація міобластів відбувається у двох напрямках. Частина клітин зливається з утворенням м'язових трубочок, з яких відтак формуються дефінітивні структури - міосимпласти. Друга частина міобластів диференціюється у міосателітоцити.

Структурно-функціональною одиницею скелетної м'язової тканини є м'язове волокно, яке складається з міосимпласта і міосателітоцитів, оточених базальною мембраною

М'язові волокна мають циліндричну форму. Діаметр волокна може складати від 9 до 150 мкм (9 мкм у новонародженої дитини, 40-50 мкм у дорослих, 150 мкм у спортсменів). Довжина м'язових волокон коливається у значних межах: залежить від розмірів м'яза і часто дорівнює його довжині. Наприклад, у кравецькому м'язі людини м'язові волокна сягають довжини 1213 см

Кожний міосимпласт оточений сарколемою (грец. саркос - м'ясо, лема - оболонка), а все волокно - базальною мембраною, яка зв'язана з тонкими колагеновими та ретикулярними волокнами пухкої сполучної тканини, що оточує м'язове волокно. Плазмалема міосимпласта бере участь у проведенні імпульсів, які стимулюють м'яз.

До складу міосимпласта входять численні ядра та цитоплазма, яка отримала назву саркоплазми. Ядра локалізуються переважно під плазмалемою, мають видовжену, овальну форму. В каріоплазмі наявні грудочки гетерохроматину та ядерця. Саркоплазма містить органели

t.me/rapeture

спеціального призначення - міофібрили, загальні органели, а також вуглеводні та жирові включення.

**Особливості будови скелетного м`язового волокна. Т-система, трубочок S- система ендоплазматичної сітки, тріади, їх значення у скороченні волокна.

Міофібрили - спеціальні органели скелетних м'язових волокон, побудовані з паралельно орієнтованих актинових і міозинових філаментів, взаємне зміщення яких лежить в основі механізму м'язових скорочень. Міофібрили мають у саркоплазмі поздовжню орієнтацію; їхня довжина співпадає з довжиною м'язового волокна, а товщина становить 1-2 мкм. Характерною особливістю будови міофібрил є поперечна посмугованість - чергування світлих і темних смуг. Це зумовлено впорядкованим розташуванням актинових і міозинових філаментів, що надає ділянкам міофібрил різні оптичні властивості. Світлі та темні смуги всіх міофібрил окремо взятого м'язового волокна лежать на одному рівні, тому й волокно в цілому під світловим і електронним мікроскопом набуває характерної поперечної посмугованості

У міофібрилі послідовно розташовані темні анізотропні диски (диски А) і світлі ізотропні (диски І). Анізотропні диски забарвлюються інтенсивніше, ніж ізотропні. У поляризованому світлі диски А мають подвійне променезаломлення, тобто є анізотропними; світлі смуги є однопроменезаломлювальними - ізотропними. Всередині кожного І-диска міститься тонка темна лінія, яка має назву телофрагми (Т), або лінії Z. У центрі диску А можна спостерігати світлішу ділянку - Н-зону, або смужку Гензена, всередині якої локалізується темна лінія М, або мезофрагма

Ділянка між двома телофрагмами є структурнофункціональною одиницею міофібрили і отримала назву саркомера (грец. саркос - м'ясо, мерос - частина). У складі телофрагм міститься багато глікозаміногліканів, тому при мацерації (вимочуванні в розчинах кислот) міофібрили мають здатність розпадатися на окремі саркомери

Саркомери - це елементарні скоротливі одиниці міофібрил поперечнопосмугованих м'язових волокон. При скороченні вони можуть зменшувати свою довжину приблизно удвічі. Механізм цього процесу пов'язаний з особливістю ультраструктурної організації саркомерів. Електронномікроскопічно у складі саркомера розрізняють поздовжньо орієнтовані філаменти (від лат. filum - нитка) двох типів -тонкі і товсті. Товсті філаменти розташовані у середній частині саркомера, вони побудовані з білка міозину. Тонкі філаменти розташовані в І-смузі і частково заходять у проміжки

t.me/rapeture

між товстими філаментами, досягаючи зони Н. Одним кінцем вони прикріплюються до телофрагми, а другий їх кінець вільний; у товстих філаментів вільні обидва кінці. Тонкі філаменти побудовані з білка актину

Кількісне співвідношення міозинових філаментів до актинових становить 1:2

При скороченні саркомера актинові філаменти заглиблюються у проміжки між міозиновими, а при повному скороченні - їхні вільні кінці майже сходяться біля серединної лінії М

***Молекулярні механізми скорочення скелетного м’язового волокна, участь

вцьому процесі його структурних компонентів.

Воснові сучасних уявлень про механізм скорочення м'язового волокна лежить теорія "ковзних ниток" (а точніше, взаємного зміщення актинових та міозинових філаментів)

Для скорочення необхідне приєднання голівки міозину до активних центрів актину, які прикриті тропоміозином

Тропоніновий комплекс після вивільнення йонів кальцію із саркоплазматичного ретикулуму вивільняє активні центри актину від тропоміозину

Міозинова голівка приєднується до звільненого активного центру актину. Міозинова голівка приєднує до себе молекулу АТФ. Міозинова голівка гідролізує молекулу АТФ

Гідроліз АТФ забезпечує конформаційні зміни голівки міозину, яка згинається та рухає актинові філаменти на 10 нм

Після генерації сили молекула міозину приєднує нову молекулу АТФ, що забезпечує від’єднання міозину від актину

Потім відбувається повторне приєднання, якщо іони кальцію ще знаходяться в саркоплазмі

Після припинення надходження нервового імпульсу іони кальцію повертаються в цистерни саркоплазматичного ретикулуму шляхом активного транспорту за допомогою іонних насосів

Під час скорочення довжина саркомееру зменшується: Z-лінії наближуються до М-лінії. • Довжина філаментів залишається незмінною • Диск А залишається незмінним, диск І вкорочується і майже зникає, смужка Н також майже зникає

t.me/rapeture

34.Загальна гістологія. М’язові тканини.

* Склад та особливості функціонування скелетної м’язової тканини. Клітиносимпластична структура скелетної м’язової тканини.

Структурно-функціональною одиницею скелетної м'язової тканини є м'язове волокно, яке складається з міосимпласта і міосателітоцитів, оточених базальною мембраною

М'язові волокна мають циліндричну форму. Діаметр волокна може складати від 9 до 150 мкм (9 мкм у новонародженої дитини, 40-50 мкм у дорослих, 150 мкм у спортсменів). Довжина м'язових волокон коливається у значних межах: залежить від розмірів м'яза і часто дорівнює його довжині. Наприклад, у кравецькому м'язі людини м'язові волокна сягають довжини 1213 см

Кожний міосимпласт оточений сарколемою (грец. саркос - м'ясо, лема - оболонка), а все волокно - базальною мембраною, яка зв'язана з тонкими колагеновими та ретикулярними волокнами пухкої сполучної тканини, що оточує м'язове волокно. Плазмалема міосимпласта бере участь у проведенні імпульсів, які стимулюють м'яз.

До складу міосимпласта входять численні ядра та цитоплазма, яка отримала назву саркоплазми. Ядра локалізуються переважно під плазмалемою, мають видовжену, овальну форму. В каріоплазмі наявні грудочки гетерохроматину та ядерця. Саркоплазма містить органели спеціального призначення - міофібрили, загальні органели, а також вуглеводні та жирові включення.

**Червоні та білі м’язові волокна, особливості будови та розташування у м’язах. Характеристика тетанічних скорочень скелетних м’язів.

Повільні (червоні) м’язи: містять багато міоглобіну, який депонує кисень. АТФ отримують за рахунок окисного фосфорилювання. Скорочення повільніші, але мають більшу силу та тривалість

Швидкі (білі) м’язи: містять глікоген у якості депо глюкози. АТФ отримують за рахунок анаеробного гліколізу. Скорочення швидкі, але не тривалі, не потребують гарного кровопостачання

Скелетним м'язам властивий тетанічний тип скорочення, для якого характерні такі ознаки: скорочення сильні, швидкі (скорочення м'язових волокон у 10-25 разів швидші, ніж гладких міоцитів), нетривалі. Посмуговані

t.me/rapeture

скелетні м'язи швидше втомлюються і не можуть перебувати у стані скорочення так довго, як гладкі

*** Будова м’яза, як органа: тканинний склад (ендомізій, перимізій та епімізій), структурно-функціональна одиниця, зв'язок з сухожиллям.

В організмі людини окремі посмуговані скелетні м'язові волокна поєднуються зі сполучною тканиною і утворюють орган, який називається м'язом. Тонкі прошарки пухкої сполучної тканини між м'язовими волокнами отримали назву ендомізію. Колагенові та ретикулярні волокна ендомізію поєднуються з волокнами сарколеми. Пучки м'язових волокон розмежовані прошарками сполучної тканини - перимізієм, зовні м'яз оточує епімізій

На кінці кожного м'язового волокна сарколема утворює вузькі глибокі інвагінації, в які проникають колагенові та ретикулярні волокна. Вони пронизують базальну мембрану й утворюють петлю, яка фіксується до сарколеми саме в тому місці, де з нею контактують актинові нитки саркомерів. Після виходу за межі базальноїмембрани ретикулярні волокна переплітаються з колагеновими, а останні переходять у сухожилля.

Кожне м'язове волокно оточене сіткою гемокапілярів і має самостійну іннервацію. Комплекс м'язових волокон, які іннервуються одним нервовим волокном, із прилеглими до них елементами пухкої сполучної тканини є структурно-функціональною одиницею скелетного м'яза і має назву міона.

35. Загальна гістологія. Нервова тканина. *Морфо-функціональні особливості будови нервової тканини. Нейроцити (нейрони): загальний план будови. Принципи і підходи до класифікації нейронів.

Нервова тканина (лат. textus nervosus) - це система взаємопов'язаних нервових клітин (нейронів) і клітин глії (нейроглії), що забезпечують специфічні функції сприйняття подразнень, збудження, вироблення нервового імпульсу та його передачі. Завдяки цим властивостям нервова тканина забезпечує інтеграцію клітин, тканин, органів і систем багатоклітинного організму в єдине ціле, а також його адекватну взаємодію із зовнішнім середовищем.

Нервові клітини - основні структурно-функціональні елементи нервової тканини, здатні генерувати та проводити нервові імпульси, а нейроглія