Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Ділянка між двома телофрагмами є структурнофункціональною одиницею міофібрили і отримала назву саркомера. Саркомери - це елементарні скоротливі одиниці міофібрил поперечнопосмугованих м'язових волокон.

У складі саркомера розрізняють поздовжньо орієнтовані філаменти двох типів - тонкі і товсті. Товсті філаменти розташовані у середній частині саркомера, вони побудовані з білка міозину. Тонкі філаменти розташовані в І- смузі і частково заходять у проміжки між товстими філаментами, досягаючи зони Н. Одним кінцем вони прикріплюються до телофрагми, а другий їх кінець вільний; у товстих філаментів вільні обидва кінці

Тонкі філаменти побудовані з актину.

Кількісне співвідношення міозинових філаментів до актинових становить 1:2

***Ембріональні джерела розвитку та гістогенез скелетної (несерцевої) м’язової тканини.

В ембріогенезі джерелом розвитку скелетної посмугованої м'язової тканини служать міобласти міотомів дорзальної мезодерми. Диференціація міобластів відбувається у двох напрямках. Частина клітин зливається з утворенням м'язових трубочок, з яких відтак формуються дефінітивні структури - міосимпласти. Друга частина міобластів диференціюється у міосателітоцити

31. Загальна гістологія. М`язові тканини. *Загальна морфо-

функціональна характеристика та класифікація м’язових тканин. Посмугована серцева м’язова тканина: локалізація, особливості будови, характеристика скорочень. Структурно-функціональна організація серцевої м’язової тканини

Згідно з морфофункціональною класифікацією м'язові тканини за особливостями будови та функції поділяють на гладку та посмуговану. Остання, у свою чергу, поділяється на скелетну і серцеву. У зв'язку з тим, що скелетна м'язова тканина представлена також у нутрощах, у найновішій редакції Міжнародної гістологічної термінології скелетна м'язова тканина отримала назву посмугованої несерцевої м'язової тканини

Функції: переміщення організму і його частин, кровота лімфообігу, пересування їжі в травній системі, повітря у дихальних шляхах тощо.

Серцева м'язова тканина побудована з клітин циліндричної форми - кардіоміоцитів, які є її структурно-функціональними одиницями. Кардіоміоцити

t.me/rapeture

мають циліндричну форму; іззовні їхню плазмалему оточує базальна мембрана. Овальне ядро кардіоміоцита розташоване в центральній частині клітини

У саркоплазмі містяться органели спеціального призначення - міофібрили, між якими упорядковано лежать мітохондрії, що мають численні кристи. У перинуклеарних ділянках саркоплазми локалізуються також комплекс Гольджі, включення глікогену та ліпідів.

Структурна організація міофібрил і саркомерів кардіоміоцитів та скелетних м'язових волокон в цілому подібна, однак існують певні відмінності: (1) Т- трубочки і короткі відрізки саркоплазматичної сітки формують діади (на відміну від тріад у скелетному м'язовому волокні); (2) діади локалізуються на рівні лінії Z, а не на рівні сполучення дисків А та І (рис. 10.12Г). Механізм скорочення кардіоміоцитів аналогічний такому у скелетних м’язових волокнах

У процесі філогенезу кардіоміоцити, крім скоротливої функції, набули ще двох важливих морфофункціональних особливостей: (1) здатності до генераціїта проведення електричних імпульсів - такі клітини отримали назву збуджувальних (пейсмейкерних) та провідних кардіоміоцитів (волокон Пуркіньє);

(2) здатності до синтезу і секреції біологічно активних речовин гормональної природи - так звані секреторні кардіоміоцити передсердь.

**Будова кардіоміоцитів способи їх контактів між собою в функціональних волокнах. Типи кардіоміоцитів, їх локалізація, особливості будови, функція.

Кардіоміоцити мають циліндричну форму (довжина 50-150 мкм, товщина 15-20 мкм); іззовні їхню плазмалему оточує базальна мембрана. Овальне ядро кардіоміоцита розташоване в центральній частині клітини. У саркоплазмі містяться органели спеціального призначення - міофібрили, між якими упорядковано лежать мітохондрії, що мають численні кристи. У перинуклеарних ділянках саркоплазми локалізуються також комплекс Гольджі, включення глікогену та ліпідів

Кардіоміоцити сполучаються між собою "кінець в кінець" ділянками плазматичної мембрани з утворенням вставних дисків, внаслідок чого формуються м'язові волокна міокарда. Вставні диски мають звивисту конфігурацію: у їхніх поперечних ділянках суміжні кардіоміоцити контактують з утворенням демосом і смужок злипання, у поздовжніх ділянках - формують щілинні контакти (нексуси)

У процесі філогенезу кардіоміоцити, крім скоротливої функції, набули ще двох важливих морфофункціональних особливостей: (1) здатності до генераціїта проведення електричних імпульсів - такі клітини отримали назву

t.me/rapeture

збуджувальних (пейсмейкерних) та провідних кардіоміоцитів (волокон Пуркіньє); (2) здатності до синтезу і секреції біологічно активних речовин гормональної природи - так звані секреторні кардіоміоцити передсердь

***Джерела розвитку та гістогенез посмугованої серцевої м’язової тканини.

Целомічний тип (походить із вентральної мезодерми) - це серцева м'язова тканина

В ембріогенезі джерелом розвитку скелетної посмугованої м'язової тканини служать міобласти міотомів дорзальної мезодерми. Диференціація міобластів відбувається у двох напрямках. Частина клітин зливається з утворенням м'язових трубочок, з яких відтак формуються дефінітивні структури - міосимпласти. Друга частина міобластів диференціюється у міосателітоцити

32. Загальна гістологія. М`язові тканини. *Морфофункціональні особливості будови та класифікація м’язових тканин. Гладка м'язова тканина: локалізація, структурно-функціональна організація тканини, характеристика тонічного типу скорочень гладких м’язів.

Згідно з морфофункціональною класифікацією м'язові тканини за особливостями будови та функції поділяють на гладку та посмуговану. Остання, у свою чергу, поділяється на скелетну і серцеву. У зв'язку з тим, що скелетна м'язова тканина представлена також у нутрощах, у найновішій редакції Міжнародної гістологічної термінології скелетна м'язова тканина отримала назву посмугованої несерцевої м'язової тканини

Згідно з гістогенетичною класифікацією, м'язові тканини за їхнім походженням поділяються на п'ять типів: (1) соматичний тип (походить із міотомів мезодерми) - це скелетна м'язова тканина; (2) целомічний тип (походить із вентральної мезодерми) - це серцева м'язова тканина; (3) вісцеральний тип (походить із мезенхіми) - це гладка м’язова тканина внутрішніх органів; (4) невральний тип (походить із нервової трубки) - до цього типу належать гладкі міоцити райдужної оболонки ока; (5) епідермальний тип (походить із шкірної ектодерми) - цей тип включає міоепітеліальні кошикоподібні клітини потових, молочних, слинних та слізних залоз

М'язові волокна мають циліндричну форму. Діаметр волокна може складати від 9 до 150 мкм (9 мкм у новонародженої дитини, 40-50 мкм у дорослих, 150 мкм у спортсменів). Довжина м'язових волокон коливається у значних межах: залежить від розмірів м'яза і часто дорівнює його довжині. Наприклад, у кравецькому м'язі людини м'язові волокна сягають довжини 1213

t.me/rapeture

см. Кожний міосимпласт оточений сарколемою (грец. саркос - м'ясо, лема - оболонка), а все волокно - базальною мембраною, яка зв'язана з тонкими колагеновими та ретикулярними волокнами пухкої сполучної тканини, що оточує м'язове волокно. Плазмалема міосимпласта бере участь у проведенні імпульсів, які стимулюють м'яз

Гладка м'язова тканина (лат. textus muscularis levis) є різновидом м’язової тканини, що входить до складу стінок порожнистих внутрішніх органів (травний тракт, повітроносні, сечовивідні, статеві шляхи, судини), у шкірі, капсулах та стромі селезінки, лімфатичних вузлів тощо. Джерелом розвитку гладкоїм'язовоїтканини слугує мезенхіма, тобто цей різновид м'язовоїтканини має спільне походження з тканинами внутрішнього середовища, до яких і належить гістогенетично.

Структурною і функціональною одиницею гладкої м'язової тканини є гладкий міоцит, або лейоміоцит - клітина веретеноподібної форми, розміри якої залежать від її функціонального стану і коливаються в межах 20-100 мкм (довжина) та 3-20 мкм (діаметр). У матці під час вагітності довжина гладких міоцитів сягає 500 мкм. В ендокарді, аорті, сечовому міхурі, матці м'язові клітини набувають відростчастої форми. Мікроскопічна будова гладких міоцитів має особливості. На поздовжніх зрізах ядра клітин видовжені, паличкоподібної форми; вони лежать у центральній, потовщеній частині цитоплазми клітин і забарвлюються помірно базофільно

Скорочується гладка м'язова тканина ритмічно, повільно, але здатна тривалий час перебувати в такому стані, не виснажуючись. Такий тип її скорочень зумовлений повільним циклом взаємодії актинових та міозинових міофіламентів. Гладкі м'язи здатні до значної сили скорочень (наприклад, м'язова оболонка матки вагітної жінки при пологах). Тип скорочення, властивий гладким м'язам, має назву тонічного; він є мимовільним, тобто не піддається контролю свідомості. Крім скоротливоїфункції, гладкі міоцити беруть участь у синтезі компонентів колагенових та еластичних волокон.

**Ультраструктура гладких міоцитів – лейоміоцитів (кавеоли, піноцитозні везикули, розташування актинових та міозинових філаментів), зв'язок їх у пласти міжклітинними контактами та базальною мембраною. Гістогенез гладкої м’язової тканини.

Структурною і функціональною одиницею гладкої м'язової тканини є гладкий міоцит, або лейоміоцит - клітина веретеноподібної форми, розміри якої залежать від її функціонального стану і коливаються в межах 20-100 мкм (довжина) та 3-20 мкм (діаметр). У матці під час вагітності довжина гладких

t.me/rapeture

міоцитів сягає 500 мкм. В ендокарді, аорті, сечовому міхурі, матці м'язові клітини набувають відростчастої форми.

Мікроскопічна будова гладких міоцитів має особливості. На поздовжніх зрізах ядра клітин видовжені, паличкоподібної форми; вони лежать у центральній, потовщеній частині цитоплазми клітин і забарвлюються помірно базофільно. Цитоплазма клітин забарвлюється оксифільно. При скороченні міоцита ядро вигинається і навіть закручується у формі спіралі

Електронномікроскопічно в гладких міоцитах чітко контуруються видовжені ядра, каріоплазма яких містить переважно еухроматин та невеликі грудочки гетерохроматину, наявні невеликі ядерця. У цитоплазмі виявляються органели загального призначення. Невеликі мітохондрії розташовуються групами переважно біля полюсів ядра. Ендоплазматична сітка та комплекс Гольджі розвинені слабо, наявні лізосоми, вільні рибосоми та полірибосоми, вуглеводні та невеликі жирові включення.

Плазматична мембрана нерівна, утворює численні вгинання - кавеоли; при відокремленні кавеол від плазмалеми утворюються піноцитозні везикули. З їхньою допомогою здійснюється ендоцитоз і в цитоплазму гладких міоцитів надходять, зокрема, іони кальцію. Більшу частину цитоплазми лейоміоцитів займають тонкі актинові та товсті міозинові філаменти, які мають переважно поздовжню орієнтацію та лежать невпорядковано. Внаслідок цього у гладких міоцитах відсутня посмугованість. Актинових міофіламентів міститься більше і вони, крім поздовжнього напрямку, орієнтовані під кутом до осі клітин, утворюючи сітку. Окрім актинових та міозинових філаментів, у гладких міоцитах присутні також проміжні філаменти.

Джерелом розвитку гладкої м'язової тканини слугує мезенхіма, тобто цей різновид м'язовоїтканини має спільне походження з тканинами внутрішнього середовища, до яких і належить гістогенетично

***Міоепітеліальні клітини та секреторний тип міоцитів - розташування, функції.

Міоепітеліальні клітини (міоепітеліоцити) розміщені навколо ацинусів і вставних проток, зовні оточені базальною мембраною. Міоепітеліоцити кінцевих секреторних відділів формують відростки на зразок восьминога: це так звані зірчасті міоепітеліоцити. Кожний зірчастий міоепітеліоцит складається з тіла, у якому розміщені ядро та органели; від тіла відходять чотири вісім відростків, які орієнтовані уздовж довгої осі залозистого ацинуса (рис. 20.21, 20.25А). Міоепітеліоцити вставних проток мають меншу кількість