Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

Плазма крові є водним розчином, що містить речовини з низькою та високою молекулярною масою, а саме: 90-93% води, 7-10% сухого залишку, який складається з органічних і неорганічних речовин. Органічні речовини представлені головними білками плазми. Вони включають: (1) альбуміни (4%) - зв'язують і переносять з кров'ю низку речовин, відіграють основну роль у підтримці осмотичного тиску крові; (2) глобуліни (1,1-3,1 %) - поділяються на альфа-, бета- і гамма-глобуліни, в останній фракціїмістяться антитіла; (3) фібриноген (0,2-0,4 %)- водорозчинний білок, який за певних умов трансформується у нерозчинну форму (фібрин); завдяки цій властивості реалізується процес згортання крові. Плазма, з якої видалений фібриноген, називається сироваткою крові.

Співвідношення формених елементів крові до плазми має назву показника гематокриту

** Загальна характеристика формених елементів крові: без’ядерні, ядерні та неклітинні. Гемограма, її основні показники та діагностичне значення. Вікові особливості гемограми.

Кров складається з рідкої частини - плазми, яка становить 55-60% об'єму крові, і формених елементів, загальний об'єм яких - 40-45 %. Співвідношення формених елементів крові до плазми має назву показника гематокриту. Він визначається шляхом центрифугування зразка гепаринізованої крові у капілярі гематокриту. До формених елементів крові належать еритроцити, лейкоцити та тромбоцити

Кількісні співвідношення формених елементів крові мають назву гемограми.

t.me/rapeture

***Ембріональний та постембріональний гістогенез крові. Особливості фізіологічної та репаративної регенерації формених елементів крові. Гомобластичний та гетеробластичний типи кровотворення.

Розвиток крові як тканини починається у кінці другого - на початку третього тижня ембріогенезу з утворення у мезенхімі стінки жовткового мішка так званих кров'яних острівців. Поступово мезенхімні клітини на периферії кров'яного острівця втрачають зв'язок із центральними клітинами і перетворюються на ангіобласти - ендотеліальні клітини первинної кровоносної судини, а центральні клітини округляються і трансформуються у гемоцитобласти - поліпотентні (стовбурові) кровотворні клітини. На п’ятому тижні ембріогенезу стовбурові кровотворні клітини, які виселилися з жовткового мішка, формують центри кровотворення у печінці. Протягом четвертого - шостого місяців пренатального онтогенезу печінка є основним кровотворним органом плода; у цей же час кровотворення відбувається також у селезінці й тимусі. З четвертого місяця внутрішньоутробного розвитку кровотворення починається в червоному кістковому мозку; після сьомого місяця він стає основним органом кровотворення.

Усі формені елементи крові розвиваються з поліпотентних стовбурових кровотворних клітин, диференціація яких визначається двома основними чинниками: (1) мікрооточенням (ретикулярною тканиною кровотворних органів); (2) гемопоетинами (стимуляторами гематопоезу). Утворення нових клітин крові та руйнування старих у фізіологічних умовах збалансоване, чим забезпечується підтримання сталості як кількісного, так і якісного складу клітин крові. Вищеозначені процеси мають назву фізіологічної регенерації крові

Як було зазначено вище, формені елементи крові мають обмежений термін життя: еритроцити - приблизно чотири місяці (120 днів), тромбоцити -

t.me/rapeture

до 10 днів; лейкоцити перебувають у складі циркулюючої крові 1-3 дні і мігрують в інші тканини.

Кровотворення (грец.гемокров + поезіз-творення)- процес постійного оновлення формених елементів крові - забезпечує сталість кількісного та якісного клітинного складу периферичної крові. Кровотворення можна розглядати як процес фізіологічної, а при крововтраті - репаративної регенерації крові.

Кровотворення відбувається в кровотворних органах (червоний кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли), а також у лімфоїдній тканині слизових оболонок і шкіри. У червоному кістковому мозку здійснюється мієлопоез - процес утворення еритроцитів, гранулоцитів, моноцитів і тромбоцитів, внаслідок чого кровотворна тканина червоного кісткового мозку отримала назву мієлоїдної. Крім того, тут утворюються деякі види лімфоцитів. Отже, червоний кістковий мозок можна розглядати як універсальний кровотворний орган. У тимусі, селезінці та лімфатичних вузлах відбувається лімфопоез, тому їхню кровотворну тканину називають лімфоїдною.

42. Загальна гістологія. Тканини внутрішнього середовища. Кров.

*Загальна характеристика клітин та міжклітинної речовини крові. Еритроцити. Кількість, особливості будови, функції. Тривалість життєвого циклу.

Кров складається з рідкої частини - плазми (грец. плазма - утвір), яка становить 55-60% об'єму крові, і формених елементів, загальний об'єм яких - 40-45 %. Співвідношення формених елементів крові до плазми має назву показника гематокриту. Він визначається шляхом центрифугування зразка гепаринізованої крові у капілярі гематокриту. До формених елементів крові належать еритроцити, лейкоцити та тромбоцити

Плазма крові є водним розчином, що містить речовини з низькою та високою молекулярною масою, а саме: 90-93% води, 7-10% сухого залишку, який складається з органічних і неорганічних речовин. Органічні речовини представлені головними білками плазми. Вони включають: (1) альбуміни (4%) - зв'язують і переносять з кров'ю низку речовин, відіграють основну роль у підтримці осмотичного тиску крові; (2) глобуліни (1,1-3,1 %) - поділяються на альфа-, бета- і гамма-глобуліни, в останній фракціїмістяться антитіла; (3) фібриноген (0,2-0,4 %)- водорозчинний білок, який за певних умов трансформується у нерозчинну форму (фібрин); завдяки цій властивості реалізується процес згортання крові. Плазма, з якої видалений фібриноген, називається сироваткою крові.

t.me/rapeture

Плазма крові транспортує поживні речовини, переносячи їх із тих місць, де вони всмоктуються або синтезуються, і розподіляє їх між різними ділянками організму. Також вона переносить залишкові продукти метаболізму, які видаляються з крові органами видільної системи. Як розподільник і переносник гормонів забезпечує обмін хімічними сигналами між органами, розташованими далеко один від одного, що сприяє нормальній їх функції. Крім цього, бере участь у регуляціїтемператури тіла, а також кислотно-лужної та осмотичної рівноваги.

Еритроцити - високодиференційовані постклітинні структури, які у процесі розвитку втрачають ядро й усі цитоплазматичні органели; вони не здатні до активного руху і переміщаються у судинному руслі завдяки серцевим скороченням. Основна їхня функція - дихальна. Ця функція реалізується за участі гемоглобіну (складного білка, хромопротеїну), який містить залізо. Окрім транспорту кисню і вуглекислого газу, еритроцити беруть участь у транспорті амінокислот, антитіл, токсинів і низки лікарських речовин, адсорбуючи їх на поверхні плазматичної мембрани.

Більшість еритроцитів має форму двоувігнутих дисків: такі еритроцити отримали назву дискоцитів. Дискоцити в нормі становлять біля 80% від загальної кількості еритроцитів

Виявили також існування низки інших форм еритроцитів: (1) планоцити - з плоскою поверхнею; (2) стоматоцити - куполоподібні; (3) сідлоподібні - двоямкові; (4) сфероцити - кулясті; (5)ехіноцити - з остистими відростками. Сфероцити й ехіноцити належать до старіючих еритроцитів. Таке різноманіття форм еритроцитів у фізіологічних умовах (коли їхня кількість не перевищує 2О°/о) має назву фізіологічного пойкілоцитозу.

Формені елементи крові мають обмежений термін життя: еритроцити - приблизно чотири місяці (120 днів), тромбоцити - до 10 днів; лейкоцити перебувають у складі циркулюючої крові 1-3 дні і мігрують в інші тканини.

** Діагностичне значення змін кількості , форми та розмірів еритроцитів. Фізіологічний та патологічний пойкілота анізоцитоз.

Підвищення кількості еритроцитів у одиниці об'єму крові позначається терміном еритроцитоз, або поліцитемія, а зниження - еритроцитопенія.

Різноманіття форм еритроцитів у фізіологічних умовах (коли їхня кількість не перевищує 2О°/о) має назву фізіологічного пойкілоцитозу. Перевищення 20 % межі важається патологією і визначається як патологічний пойкілоцитоз.

t.me/rapeture

Якщо загальна кількість мікро- і макроцитів не перевищує 25 %, це явище має назву фізіологічного анізоцитозу; перевищення вмісту називається патологічним анізоцитозом. Загальна площа поверхні одного еритроцита становить 125 мкм2

***Еритропоез по гетеробластичному типу. Морфологічні прояви диференціації клітин еритроцитарного ряду

Екстремальні ситуації: гетеробластичний тип кровотворення. (диференцировочі поділи початкових клітин ряду прискорюються, а витрата зрілих форм збільшується. Це приводить до перерозподілу співвідношення клітинних форм у кістковому мозку: частка пізніх форм знижується, а частка ранніх форм підвищується. У такому випадку говорять про гетеробластичний тип кровотворення: у помітній кількості присутні клітини декількох стадій)

Морфологічно розпізнаваною клітиною 4-го класу є проеритробласт. Має округлу форму, діаметр 15-25 мкм. Цитоплазма забарвлюється базофільно. Характерною є наявність феритину (комплекс білка із залізом).

Надалі кількість гемоглобіну в цитоплазмі збільшується, й одночасно із базофілією вона набуває оксифільних властивостей. Ці клітини отримали назву поліхроматофільних еритробластів

Останні по мірі подальшої диференціації перетворюються на поліхроматофільні нормобласти: кількість рибосом у них поступово знижується, а цитоплазма насичується гемоглобіном. В оксифільних нормобластах цитоплазма забарвлюється виключно оксифільно. Після утворення певної кількості гемоглобіну розміри клітин зменшуються (до 10 мкм), ядро спочатку ущільнюється, а потім виштовхується з клітини (явище клазматозу), і оксифільні нормобласти перетворюються на ретикулоцити

Ретикулоцити здатні виходити з кісткового мозку в кров, їхня кількість у нормі не перевищує 2 % від загальної кількості еритроцитів у периферичній крові. Звільняючись від усіх органел, ретикулоцити перетворюються на еритроцити

43. Загальна гістологія. Тканини внутрішнього середовища. Кров.

*Характеристика крові як тканини внутрішнього середовища. Форменні елементи крові та плазма. Тромбоцити: кількість, розміри, функції. Тривалість життєвого циклу.

Кров складається з рідкої частини - плазми (грец. плазма - утвір), яка становить 55-60% об'єму крові, і формених елементів, загальний об'єм яких - 40-45 %. Співвідношення формених елементів крові до плазми має назву показника гематокриту. Він визначається шляхом центрифугування зразка