Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

одної, верхні точки яких е скупченням особливих клітин - зачатків нервових гребенів, що беруть участь у розвитку більшості органів

Нервова трубка вважається сформованою після повного злиття крайових ділянок нейральних складок по серединній лінії та закриття краніального й каудального нейропорів.

Після початку нейруляції швидкості набирає процес диференціації зародкової мезодерми, проліферація клітин якої призводить до утворення трьох її частин - приосьової, проміжної та латеральної. Приосьова (дорзальна) мезодерма наприкінці третього тижня ембріогенезу починає трансформуватися з утворенням тілець округлої форми, розташованих симетрично по обидва боки від нервової трубки. Ці тільця отримали назву сомітів.

Першими стають видимі друга і третя пари сомітів. Кожний соміт включає три групи відмінних за подальшим розвитком клітин: склеротом поєднує клітини, що утворять елементи скелета, містом є джерелом клітин для утворення скелетної мускулатури, клітини дерматома формуватимуть дерму шкіри спинної сторони зародка.

Проміжна частина мезодерми несегментована і слугує джерелом утворення структур сечостатевої системи, тому для означення цієї ділянки використовується також термін нефрогонотом. Латеральна (вентральна) мезодерма розділена на два листки, між якими залягає целомічна порожнина, або інтраембріональний целом.

*** Ембріональна індукція, роль в гісто- і органогенезі.

В основі розвитку зародка лежать процеси ембріональної індукції, яка полягає в передачі інформації через специфічні молекули - індуктори - клітинам мікрооточення, що мають рецептори до цих молекул, про шляхи їхнього подальшого розвитку

23. Ембріологія. *Ембріогенез, визначення. Етапи ембріогенезу. Формування осьових органів зародка: нейруляція, диференціювання мезодерми: хорда, соміти, спланхнотом, мезенхіма і її похідні.

Ембріогенез - розвиток організму, що відбувається в оболонках яйцеклітини поза материнським організмом або усередині нього Поділяється на:

-початковий (період бластогенезу) (1-2 тижні, включає: запліднення і утворення зиготи, дробленння і утворення бластули)

-ембріональний (включає: гаструляцію, утворення осьового коплексу,

t.me/rapeture

формування тулуба зародка (3-8 тижні)

- плодовий періоди (включає: первинний (24-56 доба) та дефінітивний (9-36 тиждень) гістогенез) (9-38 тижні).

Процес нейруляції у людини починається наприкінцітретього тижня розвитку та передбачає утворення нервової трубки

Під впливом нотохорди шляхом потовщення ектодерми у зоні, локалізованій вище первинного вузлика, формується нейральна ділянка, яка поступово занурюється вглиб зародка, у напрямку нотохорди. В ході цього процесу утворюються дві хвилеподібні нейральні складки, спрямовані одна до одної, верхні точки яких е скупченням особливих клітин - зачатків нервових гребенів, що беруть участь у розвитку більшості органів

Нервова трубка вважається сформованою після повного злиття крайових ділянок нейральних складок по серединній лінії та закриття краніального й каудального нейропорів.

Після початку нейруляції швидкості набирає процес диференціації зародкової мезодерми, проліферація клітин якої призводить до утворення трьох її частин - приосьової, проміжної та латеральної. Приосьова (дорзальна) мезодерма наприкінці третього тижня ембріогенезу починає трансформуватися з утворенням тілець округлої форми, розташованих симетрично по обидва боки від нервової трубки. Ці тільця отримали назву сомітів.

Першими стають видимі друга і третя пари сомітів. Кожний соміт включає три групи відмінних за подальшим розвитком клітин: склеротом поєднує клітини, що утворять елементи скелета, містом є джерелом клітин для утворення скелетної мускулатури, клітини дерматома формуватимуть дерму шкіри спинної сторони зародка.

Проміжна частина мезодерми несегментована і слугує джерелом утворення структур сечостатевої системи, тому для означення цієї ділянки використовується також термін нефрогонотом. Латеральна (вентральна) мезодерма розділена на два листки, між якими залягає целомічна порожнина, або інтраембріональний целом.

Мезенхіма заповнює простір між зародковими листками, складається з клітин, що мають відростки. Із неї формуються:

- кров і лімфа, - стінки судин, - гладка м'язова тканина, - сполучна тканина, - мікроглія в нервовій тканині

t.me/rapeture

**Гістогенез. Диференціювання дефінітивних тканин з зародкових листків та зародкових органів осьового комплексу.

Гістогенез - розпочинається в ембріональному періоді онтогенезу після утворення зародкових листків - ектодерми, ендодерми та мезодерми. З клітинного матеріалу цих зародкових листків у процесі диференціації виникають тканини.

В основі диференціації лежить процес детермінації - визначення подальшого шляху розвитку клітин на генетичному підґрунті внаслідок блокування окремих компонентів геному.

Обмеження можливостей шляхів розвитку внаслідок детермінації визначається терміном комітування

Гістота органогенез зародка здійснюються шляхом клітинної проліферації, міграції, диференціації, утворення міжклітинних контактів і загибелі частини клітин. Так, клітини ектодерми, реалізуючи вищезазначені процеси, формують центральну нервову систему, епідерміс та його похідні, емаль та кутикулу зубів, епітелій ротової порожнини, анального відділу прямої кишки та піхви. Ендодерма є джерелом утворення епітелію дихальної та більшої частини травної систем, печінки та підшлункової залози. Із мезодерми утворюються серозні оболонки внутрішніх органів, м'язова тканина серця, кіркова речовина надниркових залоз, сечостатева система. Із мезенхіми (зародкової сполучної тканини), яка залягає між зародковими листками та є похідною мезодерми і, меншою мірою, екюта ендодерми, утворюються гладкі міоцити, сполучна тканина, клітини крові, судини, слухові кісточки й інше

*** Біологічні процеси, що лежать в основі гістогенезу у зародка: індукція, детермінація, міграція, диференціювання, взаємодія клітин.

З клітинного матеріалу цих зародкових листків у процесі диференціації виникають тканини. В основі диференціації, під якою розуміють виникнення будьяких відмінностей клітин (біохімічних, морфологічних), лежить процес детермінації - визначення подальшого шляху розвитку клітин на генетичному підґрунті внаслідок блокування окремих компонентів геному. Обмеження можливостей шляхів розвитку внаслідок детермінації визначається терміном комітування.

Кожна тканина сформованого організму мала під час ембріонального розвитку так звані стовбурові клітини. Це найменш диференційовані та найменш комітовані клітини, які детермінуються у зародкових листках перед завершенням гаструляції. Стовбурові клітини формують популяцію, якій

t.me/rapeture

притаманні самопідтримання, диференціація у кількох можливих напрямках та утворення через клітини-попередниці функціонально зрілих клітин цієї тканини.

Якщо одна із стовбурових клітин стає на шлях диференціації, то в результаті послідовного ряду комітувальних мітозів виникають спершу напівстовбурові, а відтак і диференційовані клітини зі специфічною функцією.

В основі розвитку зародка лежать процеси ембріональної індукції, яка полягає в передачі інформації через специфічні молекули - індуктори - клітинам мікрооточення, що мають рецептори до цих молекул, про шляхи їхнього подальшого розвитку

24. Ембріологія. *Особливості ембріонального розвитку людини. Етапи ембріогенезу. Джерела утворення позазародкових органів. Хоріон – будова, частини. Амніотичний та жовтковий пухирці та алантоїс – їх будова та значення в розвитку зародка.

Ембріогенез - розвиток організму, що відбувається в оболонках яйцеклітини поза материнським організмом або усередині нього

Поділяється на:

-початковий (період бластогенезу) (1-2 тижні, включає: запліднення і утворення зиготи, дробленння і утворення бластули)

-ембріональний (включає: гаструляцію, утворення осьового коплексу, формування тулуба зародка (3-8 тижні)

-плодовий періоди (включає: первинний (24-56 доба) та дефінітивний (9-36 тиждень) гістогенез) (9-38 тижні).

Джерело утворення позазародкових органів - Позазародкові мезодерма, ентодерма і ектодерма.

Позазародкові органи плацента, амніон, алантоїс, жовтковий мішок та пуповина - створюють умови для життя, росту і розвитку зародка та плода

Хоріон — зовнішня ворсинчаста оболонка на початкових етапах розвитку. Тимчасовий орган зародка, за допомогою якого відбувається обмін речовин між зародком і навколишнім середовищем. Хоріон є похідним трофобласта — поверхневого шару клітин плодового міхура.

Хоріон покритий ворсинками, в які вростають кровоносні судини зародка. Ворсинки хоріона занурюються в стінку матки, утворюючи плаценту

Амніон - суцільна оболонка, яка оточує плід і бере участь у виробленні навколоплідної (амніотичної) рідини. Закладка амніона відбувається одночасно з розділенням ембріобласта на епібласт і гіпобласт. При цьому утворюється амніотична порожнина, обмежена епібластом і позазародковою (амніотичною) ектодермою.

Наявність амніотичної оболонки забезпечує розвиток плода в оптимальному за складом електролітів, білків та вуглеводів водному

t.me/rapeture

середовищі. Амніотична рідина на 99% складається з води, а 1 % припадає на білки, ліпіди, вуглеводи, ферменти, гормони, солі

Алантоїс - трубчастий вентральний дивертикул задньої частини первинної кишки зародка, який вростає в сполучну нїжку (рис. 5.2, 5.12). На ранніх етапах ембріогенезу алантоїс виконує функцію живлення, газообміну і виділення. Через алантоїс від зародка до хоріона проростають судини.

Жовтковий мішок (лат. saccus vitellinus) - позазародковий орган, зв'язаний із кишковою трубкою зародка і плода. Саме у стінці первинного жовткового мішка з'являються перші судини та перші клітини крові; також у стінці жовткового мішка протягом четвертого тижня ембріогенезу формуються примордіальні статеві клітини

**Трофіка зародку. Класифікація ворсинок хоріону. Плацента: частини, будова, функціональне значення. Пуповина – тканиний склад.

Упроцесі занурення ембріона в ендометрій трофобласт збільшує свою площу завдяки численним розгалуженим пальцеподібним вростанням - ворсинкам. Відповідно до їхньої присутності або відсутності розрізняють ворсинчастий та гладкий (безворсинчастий) хоріон. Площа ворсинчастого хоріона, через яку відбувається обмін речовин, завдяки розгалуженням ворсинок хоріона, наближається до 90 м2.

Уформуванні хоріона розрізняють три періоди: 1) передворсинчастий; 2) утворення ворсинок; 3) період формування котиледонів. Передворсинчастий період співпадає з початком імплантації і завершується утворенням первинних ворсинок (11-13-та доба), які включають цитотрофобласт та синцитіотрофобласт.

Подальший розвиток ворсинок хоріона супроводжується вростанням у первинні ворсинки позазародкової мезодерми (13-16-та доба). Внаслідок цього утворюються вторинні ворсинки. Цитотрофобласт вторинних ворсинок складається зі світлих округлих клітин з великими ядрами. Зовні вторинні ворсинки вкриті синцитіотрофобластом - не поділеною на окремі клітинні компартменти масою темної зернистої протоплазми з великою кількістю поліморфних ядер - на поверхні якого міститься облямівка з численних мікроворсинок.

Васкуляризація ворсинок завершується до кінця 3-го тижня ембріогенезу. Відтак до 20-го тижня ворсинки продовжують потовщуватися і розгалужуватися

Плацента (лат. placenta - плоский пиріг) - позазародковий орган, який виконує захисну, трофічну, дихальну, видільну та гормонопродукуючу функції, забезпечуючи постійний зв'язок плода і матері. Плацента людини належить до