Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

типу дископодібних гемохоріальних ворсинчастих плацент (рис. 5.8). Зріла плацента людини мас діаметр 15-20 см, товщину 2-3 см та масу 500-600 г. Вона вкриває близько 25-30% поверхні слизової оболонки матки. Плацента складається з двох частин - плодової та материнської, які розвиваються з різних джерел і мають певні особливості будови

Плодова частина плаценти - хоріон

Процес утворення і розвитку плаценти має назву плацентації.

Структурно-функціональна одиниця сформованої плаценти отримала назву котиледон

Материнська частина плаценти представлена децидуальною оболонкою (лат. deciduus - відпадаючий), яка складається з трьох частин: базальної, або основної, капсулярної, або сумкової та парієтальної, або пристінкової.

*** Критичні періоди розвитку. Багатоплідна вагітність. Моно- і дизиготні близнюки.

Упродовж індивідуального розвитку існують періоди підвищеної чутливості організму до дії патологічних чинників - тератогенів. Проміжок часу, протягом якого орган або система органів є найчутливішими до дії тератогенного фактора, прийнято називати критичним періодом для цього органа чи системи.

Основними критичними періодами в онтогенезі людини є наступні: запліднення, імплантація (6-10 доба ембріогенезу), розвиток осьових органів (3-4 тижні), плацентація (3-8 тижні), розвиток головного мозку (15-20 тижні), активний розвиток систем організму (20-24 тиждень), народження, а також перший рік життя дитини та період статевого дозрівання (11-16 років).

Розрізняють два основні різновиди багатоплідної вагітності: однояйцеву та дво-(або багато)- яйцеву, коли народжуються відповідно монозиготні та двозиготні близнюки.

Монозиготні близнюки розвиваються з однієї зиготи, це відбувається в результаті розділення бластомерів під час дроблення на дві групи. Розділення може відбутися у проміжку між стадією двоклітинного зародка та стадією морули. У такому випадку утворюються дві бластоцисти, які імплантуються окремо. При цьому кожний ембріон, подібно до двозиготних близнюків, утворює власну плаценту. У більшості ж випадків монозиготні близнюки

t.me/rapeture

утворюються на стадії бластоцисти, коли ембріобласт розділяється на дві частини, кожна з яких є окремим ембріоном

Найпоширеніший тип близнюків - двозиготний. Для нього характерне запліднення двох яйцеклітин, відповідно, двома сперматозоїдами, та утворення двох зигот. Кожен із двозиготних близнюків знаходиться у своєму амніотичному пухирі, вони мають окремі хоріони, а їхні плаценти можуть бути відокремленими або злитими

При злитті плацент та хоріонічних пластинок іноді відбувається утворення судинних анастомозів; у такому випадку спостерігається еритроцитарний мозаїцизм, тобто присутність у крові кожного з близнюків двох різних за антигенними властивостями типів еритроцитів

25. Ембріологія. *Ембріональний період пренатального онтогенезу. Дифференціювання зародких листків. Формування тіла зародка – тулубова складка, формування первинної кишки, ротової та анальної бухти.

Ембріональний період включає гаструляцію, нейруляцію та сомітогенез Початок гаструляції характеризується появою на 14-ту добу в

каудальній частині ембріона слабо вираженої первинної смужки.

первинна смужка – первинний вузлик – ектодерма – ендодерма – мезодерма - мезенхіма

У результаті відбувається утворення трьох шарів клітин – трьох зародкових листків: (ектодерма, ентодерма, мезодерма) і комплексу осьових органів. Гаструляція завершується на 17 добу.

Кінець третього тижня - формується тулубова складка. Вона відокремлює тіло зародка від так званих «позазародкових органів» - тимчасових, провізорних структур На 4-му тижні ембріонального розвитку травна система представлена

первинна кишкова трубка, замкнена з обох боків. В краніальній частині зародка – ротова бухта, у хвостовому кінці – ротова бухта

Анальна бухта / проктодеум - заглибина на задньому кінці тулуба зародка, відмежована від порожнини його задньої кишки анальною перетинкою; місце формування анального отвору

**Формування алантоїса, його будова і роль в плацентації, зародка. Будова пуповини.

Алантоїс - трубчастий вен тральний дивертикул задньої частини первинної кишки зародка, який вростає в сполучну нїжку . На ранніх етапах ембріогенезу алантоїс виконує функцію живлення, газообміну і виділення. Через алантоїс від зародка до хоріона проростають судини. Редукується

t.me/rapeture

алантоїс на початку другого місяця розвитку людини, замість нього утворюється сечова протока (урахус) - тяж, який тягнеться від верхівки сечового міхура до пуповинного кільця. У постнатальний період сечова протока реорганізується у серединну пуповинну зв'язку.

Пуповина формується зі сполучної ніжки зародка, до складу якої спочатку входить тільки алантоїс, а згодом включається і жовтковомезентеріальна протока, що сполучає порожнину первинної кишки із первинним жовтковим мішком

***Плацентація: терміни та джерела формування плаценти, частини, морфогенез, регуляція процесу плацентації, функціональне значення. Будова плодного пухиря.

Процес утворення і розвитку плаценти має назву плацентації. Розвиток плаценти починається на 3-му тиж., коли у вторинні епітеліомезенхімальні ворсини починають вростати судини і утворюються третинні ворсинки. В подальшому (6-8 тиж) навколо судин диференціюються макрофаги, фібробласти, колагенові волокна. Формування колагенових волокон в ворсинах співпадає з посиленням протеолітичної активносі трофобластичного епітелію (цитотрофобласта) і його похідного (синцитіотрофобласта).

З розвитком плацени відбувається руйнування слизової оболонки матки і зміною гістіотрофного харчування на гематотрофне. Це означає, що ворсини хоріона омиваються кров’ю матері, яка вилилась із зруйнованих судин ендометрію в лакуни.

Плацента має дві частини – материнську та плодну (зародкову)

Материнська частина плаценти — утворена слизовою оболонкою матки в ділянці вростання в неї ворсинок хоріона плоду, це так звана основна відпадна оболонка (децидуальна). Окрім цього в складі ендометрію матки вагітних розрізняють вільну від вростання хоріональних ворсинок— пристінков відпадну оболонку, а також сумочну відпадну оболонку, яка відокремлює зародок від порожнини матки

Плодова частина плаценти утворена ворсинчатим хоріоном. Виділяють два види хоріону: 1. розгалуджений хоріон; 2. гладкий хоріон

Розгалуджений хоріон, ворсинки якого вростають в ендометрій на ділянці децидуальної оболонки

Гладкий хоріон — місце контакту трофобласта с сумковою відпадною оболонкою

t.me/rapeture

Процес формування плаценти людини найбільш інтенсивно відбувається протягом 3-6 тиж ембріонального розвитку.

Жовтковий мішок — представляє собою пухирець, який зв’язаний з кишковою трубкою, стінка якого всередені вкрита епітелієм, а ззовні утворена сполучною тканиною

t.me/rapeture

Другі питання – загальна гістологія

1.Загальна гістологія.

*Поняття про тканину. Визначення. Морфо-функціональна та філогенетична класифікація тканин.

Тканина - це система організму, яка складається з клітин та їхніх похідних, сформувалася у процесі філогенезу і виконує специфічні функції.

За принципом подібності будови і функції тканини згруповані у чотири основних типи тканин: епітелії, тканини внутрішнього середовища (включають кров і сполучні тканини), м'язові та нервову тканини.

** Характеристика неклітинних структур, їх представництво в тканинах. Взаємодія клітин і неклітинних структур в тканинах.

Крім клітин, до складу органів і тканин організму входять неклітинні структури.

До них належать симпласти (м'язові волокна, зовнішня частина трофобласта зародка), синцитії (окремі стадії розвитку чоловічих статевих клітин), постклітинні структури (еритроцити, тромбоцити, рогові лусочки епідермісу), а такожпозаклітинний матрикс, до якого відносяться основна міжклітинна речовина, базальні мембрани та волокна (колагенові, еластичні, ретикулярні). У тканинній системі клітини взаємодіють між собою і з елементами позаклітинного матриксу. Ці взаємодії забезпечують функціонування тканини як єдиної цілісної системи.

***Молекулярно-генетичні основи детермінації та диференціювання клітин в тканинах. Поняття про диферон.

Розвиток тканин - гістогенез - після утворення зародкових листків - ектодерми, ендодерми та мезодерми.

В основі диференціації, під якою розуміють виникнення будьяких відмінностей клітин (біохімічних, морфологічних), лежить процес детермінації - визначення подальшого шляху розвитку клітин на генетичному підґрунті внаслідок блокування окремих компонентів геному. Обмеження можливостей шляхів розвитку внаслідок детермінації визначається терміном комітування

Кожна тканина сформованого організму мала під час ембріонального розвитку так звані стовбурові клітини. Це найменш диференційовані та