Материал: Сырная Гистология

t.me/rapeture

шляхом внесення в ооцит ядра соматичної клітини потенційного пацієнта. Відтак отримані від ембріона клітини культивують зі специфічними факторами диференціації, які надають їм необхідних властивостей, після чого вносять в організм донора. Означені технології зважають потенційно перспективними для лікування діабету, хвороби Паркінсона тощо.

20. Ембріологія. *Етапи початкового періоду ембріогенезу: дроблення зиготи: тривалість, локалізація, особливості у людини. Бластомери. Темні і світлі бластомери. Будова бластоцисти.

початковий (період бластогенезу) (1-2 тижні, включає: запліднення і утворення зиготи, дробленння і утворення бластули)

Протягом декількох діб відбувається серія мітотичних поділів - так зване дроблення. Кожна з клітин, що утворюється при цьому, має назву бластомера; із сукупності бластомерів форується багатоклітинний зародок - спершу морула (багатоклітинний зародок без порожнини), а відтак – бластоциста - зародок з внутрішньою порожниною). Для ембріогенезу людини характерне повне, субеквальне та асинхронне дроблення. Ці терміни означають, що воно відбувається наступним чином: борозна дроблення проходить через усю бластулу (повне); бластомери, що утворюються при цьому, майже однакові за розмірами (субеквальне); різні бластомери вступають у мітотичний поділ неодночано (асинхронне).

Після перших трьох поділів зародок складається з 8 щільно прилеглих один до одного бластомерів. Зовнішні клітини ембріона розмножуються швидше, тому розмір їх менший, а колір світліший; внутрішні клітини (внутрішня клітинна маса) поділяються повільніше, характеризуючись більшими розмірами й темнішою цитоплазмою.

Період дроблення супроводжується поступовим переміщенням зародка по матковій трубі у бік матки. На 4-ту добу морула знаходиться вже у порожнині матки, де починається процес формування бластоцисти шляхом надходження рідини з мікрооточення крізь міжклітинні контакти та накопичення її у центральній ділянці зародка (стадія ранньої бластоцисти).

На 5-ту добу ембріогенезу, завдяки накопиченню рідини всередині бластоцисти, а також за участі продукованого трофобластом ферменту трипсину, оболонка запліднення зазнає розриву, через який зародок на стадії пізньої бластоцисти "вилуплюється"

**Етапи формування зародка під час дроблення – компактизація, морула, детермінація клітин (формування трофобласту та ембріобласту), раня та пізня бластоциста, гетчінг.

Протягом декількох діб відбувається серія мітотичних поділів - так зване дроблення. Кожна з клітин, що утворюється при цьому, має назву бластомера; із сукупності бластомерів форується багатоклітинний зародок - спершу морула

t.me/rapeture

(багатоклітинний зародок без порожнини), а відтак – бластоциста - зародок з внутрішньою порожниною).

Перед четвертим мітотичним циклом на стадії 8-12 бластомерів відбувається ущільнення міжклітинних просторів - компактизація зародка. Після - компактизації та завершення четвертого поділу дроблення утворюється 16-клітинний зародок – морула. Зовнішні клітини морули - трофобласт - сформують у майбутньому плодову частину плаценти, а внутрішні клітини - ембріобласт - дадуть початок власне ембріону.

Період дроблення супроводжується поступовим переміщенням зародка по матковій трубі у бік матки. На 4-ту добу морула знаходиться вже у порожнині матки, де починається процес формування бластоцисти шляхом надходження рідини з мікрооточення крізь міжклітинні контакти та накопичення її у центральній ділянці зародка (стадія ранньої бластоцисти).

На 5-ту добу ембріогенезу, завдяки накопиченню рідини всередині бластоцисти, а також за участі продукованого трофобластом ферменту трипсину, оболонка запліднення зазнає розриву, через який зародок на стадії пізньої бластоцисти «вилуплюється» = «гетчінг»

Бластоциста складається з трьох компонентів: групи клітин, що утворюють зовнішній шар -трофобласт; клітин, що утворюють скупчення на одному з полюсів бластоцисти - ембріобласт; та порожнини - бластоцелю - який займає центральну частину бластоцисти

*** Ембріональні стовбурові клітини: властивості, функціональні відмінності тотіпотентних та плюрипотетних клітин. Можливість використання в репаративній медицині.

Для внутрішнньої клітинної маси бластоцисти характерне збереження їх плюрипотентності.

Тотипотентні (від лат. totus - все) ембріональні стовбурові клітини мають здатність утворювати новий організм при відповідній материнській підтримці. У людини на стадії 4-8 бластомерів геном ембріона зазнає активації. До цього часу бластомери є тотипотентними, тобто здатними розвиватись у будь-якому напрямі. Плюрипотентні (від лат. plansбільше, кілька) ембріональні стовбурові клітини здатні до необмеженої проліферації в культурі та до диференціації у клітини будь-якої з 250 спеціалізованих ліній організму, тобто утворювати всі клітини організму ембріона та дорослої людини. Ці клітини формують внутрішню масу бластоцисти та епібласт.

На відміну від тотипотентних, плюрипотентні стовбурові клітини не здатні диференціюватись у клітини позазародкових органів. Оскільки плюрипотентні клітини не насичені рецепторами гістосумісності людини, вони

t.me/rapeture

можуть бути використані в клінічній медицині в якості джерела при проведенні клітинної терапії низки захворювань

21. Ембріологія.* Пренатальний онтогенез людини, визначення. Початок ембріонального періоду онтогенезу. Будова зародка в цей період, його локалізація. Гаструляція - сутність, фази, терміни. Рання гаструляція у людини: делямінація, утворення гіпобласта і епібласта, міграція клітин. Формування позазародкових утворів.

Пренатальний онтогенез - від запліднення до народження. Поділяється на: початковий (1-2 тижні), ембріональний (3-8 тижні) та плодовий періоди (9- 38 тижні).

Ембріональний період включає гаструляцію, нейруляцію та сомітогенез Початок гаструляції характеризується появою на 14-ту добу в

каудальній частині ембріона слабо вираженої первинної смужки.

первинна смужка – первинний вузлик – ектодерма – ендодерма – мезодерма - мезенхіма

У результаті відбувається утворення трьох шарів клітин – трьох зародкових листків: (ектодерма, ентодерма, мезодерма) і комплексу осьових органів. Гаструляція завершується на 17 добу.

Паралельно з імплантацією, шо її забезпечують клітини трофобласта, відбувається трансформація ембріобласта, який у проміжку від 7-ї по 14-ту добу розщеплюється на два шари - епібласт та гіпобласт, котрі у своїй сукупності формують зародковий диск. Цей процес отримав назву делямінації.

Епібласт служить дном амніотичного пухирця, стінка якого утворена клітинами-похідними епібласта, що мігрують по внутрішній поверхні трофобласта - тієї його частини, яка найбільш заглиблена в ендометрій. Гіпобласт - це шар клітин кубічної форми, який межує з бластоцелем. Із клітин гіпобласта утворюється стінка первинного жовткового мішка, яка, подібно до стінки амніона, формується шляхом міграції клітин по внутрішній поверхні трофобласта, але найбільш поверхневої його частини. Інша назва стінки первинного жовткового мішка - екзоцеломічна мембрана Гейзера, а сам мішок отримав альтернативну назву екзоцеломічний пухирець.

До кінця початкового періоду ембріогенезу (8-ма доба) з клітин гіпобласта утворюється і вторинний (дефінітивний) жовтковий мішок. Він виконує свою основну функцію - гемопоезу та ангіогенезу - протягом шести наступних тижнів розвитку.

** Імплантація: локалізація, умови, характеристика. Фази імплантації. Морфогенез ендометрію і трофобласта при імплантації. Будова хоріона, способи живлення зародка під час імплантації.

t.me/rapeture

Процес імплантації зародка в ендометрій включає дві фази - адгезію (прилипання) та інвазію (занурення). Бластоциста спочатку контактує з глікокаліксом поверхневого епітелію ендометрія, а через тиждень повністю занурюється в ендометрій.

З початком імплантації трофобласт розщеплюється на цитотрофобласт (внутрішній шар) та синцитіотрофобласт (зовнішній шар). Починаючи з другого тижня ембріогенезу, синцитіотрофобласт продукує людський хоріонічний гонадотропін (лХГ), естрогени, прогестерон та лактоген, які потрапляють у материнську кров та пролонгують дію жовтого тіла яєчника.

Імплантація є наслідком дії на ендометрій ферментів трофобласта, а також жіночих статевих гормонів - естрогенів та прогестерону. Вона триває до кінця 2-го тижня ембріогенезу і завершується повним зануренням зародка в ендометрій.

На початку імплантації бластоциста отримує поживні речовини та кисень з прилеглої тканини (гістіотрофний період живлення). Критерієм завершення імплантації є встановлення трофічного зв'язку зародка із кров'ю матері (гематотрофний період живлення), що відбувається завдяки зануренню пальцеподібних вростань (ворсинок) трофобласта у глибокі шари ендометрія

Ворсинки вперше з'являються на поверхні трофобласта наприкінці другого тижня ембріогенезу; відтоді і аж до момента народження вкрите ворсинками похідне трофобласта носить назву "хоріон"

*** Порушення імплантації. Причини ектопічної вагітності. Дія антипрогестеронових лікарських засобів.

Порушення імплантації. При імплантації бластоцисти поза межами матки (найчастіше у матковій трубі) розвивається так звана ектопічна вагітність. Існує декілька причин ектопічної імплантації, які запобігають або затримують переміщення морули в напрямку до матки: запальні процеси у маткових трубах; штучне переривання попередніх вагітностей; аномалії будови матки та маткових труб тощо. Антипрогестеронові лікарські засоби шляхом зв'язування з рецепторами в клітинах ендометрія блокують дію статевих гормонів та перешкоджають імплантації. Самовільне переривання вагітності у перші два тижні від її початку є досить частим результатом хромосомних дефектів клітин зародка, а також наслідком ектопічної імплантації. За статистикою, спонтанним абортом завершується розвиток майже 45% бластоцист, і, як правило, жінка навіть не здогадується про те, що вона була вагітна.

22. Ембріологія. *Ембріональний період онтогенезу людини, його етапи. Гаструляція, особливості гаструляції у людини. Пізня гаструляция: ембріональний диск, напрямки міграції клітин, первинна смужка і первинний вузлик. Утворення мезодерми і хорди.

t.me/rapeture

Ембріональний період (3-8 тижні) включає гаструляцію, нейруляцію та сомітогенез

Початок гаструляції характеризується появою на 14-ту добу в каудальній частині ембріона слабо вираженої первинної смужки, яка на 15-1б- ту добу стає добре помітною. Розростання первинної смужки відбувається по серединній лінії зародкового диска в краніальному напрямку, закінчуючись термінальним заглибленням, яке має назву первинноїямки у складі первинного, або гензенівського вузлика (організатор Шпемана)

Первинна смужка та первинний вузлик є результатом та відображенням напрямку міграції клітин епібласта. Проліферація та міграція клітин епібласта через заглиблення посередині первинної смужки в напрямку гіпобласта приводить до утворення маси клітин, які отримали назву зародкової ендодерми. Друга хвиля міграції клітин у тому ж напрямку призводить до утворення зародкової мезодерми. Клітини ж, які залишилися у складі епібласта, стають клітинами зародкової ектодерми

Процес міграції клітин епібласта спостерігається також у ділянці первинного вузлика. Занурення клітин через первинну ямку наприкінці третього тижня розвитку призводить до утворення нотохорди - зачатка осьового скелета

первинна смужка – первинний вузлик – ектодерма – ендодерма – мезодерма - мезенхіма

Гаструляція завершується на 17 добу.

Паралельно з імплантацією, шо її забезпечують клітини трофобласта, відбувається трансформація ембріобласта, який у проміжку від 7-ї по 14-ту добу розщеплюється на два шари - епібласт та гіпобласт, котрі у своїй сукупності формують зародковий диск. Цей процес отримав назву делямінації

**Нейруляція і морфогенез нервової системи: терміни, послідовність.

Процес нейруляції у людини починається наприкінцітретього тижня розвитку та передбачає утворення нервової трубки

Під впливом нотохорди шляхом потовщення ектодерми у зоні, локалізованій вище первинного вузлика, формується нейральна ділянка, яка поступово занурюється вглиб зародка, у напрямку нотохорди. В ході цього процесу утворюються дві хвилеподібні нейральні складки, спрямовані одна до