вий строкатий п'ядун (Calospilos pantaria L.), який живиться переважно листям ясена звичайного.
Ясеневий білокрапковий пильщик (Macrophya punctum album L.) (род. справжні пильщики — Tenthredinidae, ряд перетинчастокрилі —
Hymenoptera).
Резервації: ясеневі насадження на півдні України, у населених пунктах, лісосмуги Степової та Лісостепової зон.
Імаго до 8 см довжиною, чорні з білими плямами на голові, грудях і по боках черевця. У самки жовті краї передньогрудей, червоні стегна, а вершини гомілок білі. Білі плями є у неї також на 4—8 сегментах черевця. У самців краї передньоспинки, ноги з внутрішньої сторони і вершини гомілок білі. Самці зустрічаються рідко. Вид розмножується в основному партеногенетично.
Яйця відкладаються по 1—5 шт. глибоко в тканину листка через короткі надрізи з верхньої сторони листка біля вторинних жилок або між ними. Відкладені яйця помітніші з нижньої сторони листка.
Личинки до 16 мм, жовтувато зелені, голі, тіло їх на кінці помітно звужується. Потурбовані падають на землю, звернувшись кільцем. Заляльковуються в грунті у колисочці, стінки якої настільки вистелені шовком, що придають їй форму кокона. Він легко розсипається, коли виймається з ґрунту.
Біологія. Літ дорослих пильщиків починається після повної появи листя ясена. Він сильно розтягнутий. Пильщики живляться, зіскрібаючи щелепами поверхневі тканини більш ніжних листочків. Чорні екскременти їх довго зберігаються на листях. Відкладання яєць під епідерміс листя та їх черешки відбувається в теплі і сонячні дні. Стадія яйця продовжується біля тижня, личинки — близько місяця. Лялечки знаходяться поблизу стовбурів. Можлива діапауза на стадії еонімфи. Зазвичай 1 покоління за рік, а за сприятливих умов на Півдні України може розвиватись 2 покоління. Місце зимівлі — грунт. Крім названого пильщика, часто ясен пошкоджує також чорний ясеневий пи-
льщик (Tomostethus nigritus Fabr.).
Білан жилкуватий (Aporia crataegi L.) (род. білани — Pieridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Полезахисні насадження, II—III класу віку із значною участю плодових дерев та рекреаційним навантаженням.
Імаго до 6 см. Крила білі з чорними жилками, в стані спокою підняті над спиною.
Яйця. Пляшкоподібні, з поздовжніми ребрами, жовті.
Гусениці останнього віку до 4 см завдовжки, знизу світло сірі, на спині мають 3 чорні поздовжні смуги, з яких одна проходить по середині спини.
Біологія. Літають метелики вдень в червні липні. Відкладають яйця купками, в яких вони розміщені стійма, на листі кормових дерев. Гусениці спочатку скелетують листя, обплітаючи його павутиною. В кінці літа ство-
101
рюють павутинні гнізда із 2—3 скелетованих листків, де і зимують по 10—30 гусениць в гнізді. Рано навесні покидають гнізда, пошкоджують бруньки, а пізніше розповзаються і об'їдають листя. В кінці травня — на початку червня заляльковуються без кокона на стовбурах та гілках. Генерація 1-річна. Місце зимівлі — крона.
Нагляд проводять за наявністю метеликів, що у червні липні живляться на квітучих рослинах, а також зимуючих гнізд після опадання листя восени.
Облік чисельності за кількістю зимуючих гнізд.
Спеціальні захисні заходи. В садах — ручний збір і знищення зимуючих гнізд з гусеницями.
Вербова павутинна або горностаєва міль (Hyponomeuta rorellа Hb.) (род. справжні горностаєві молі — Hyponomeutidae, ряд лускокрилі —
Lepidoptera).
Резервації. Заплавні верболози півдня України.
Метелики з розмахом крил 1,5 см. Передні крила білі з чорними крапинками.
Яйця самки відкладають на гілках і стовбурах купками, прикриваючи їх виділеннями додаткових залоз у вигляді зеленувато сірого щитка.
Гусениці жовтуваті, з двома поздовжніми рядами чорних плям. Біологія. Метелики літають і відкладають яйця в липні. Гусениці вилу-
пляються через 2—3 тижні і там же під щитком залишаються на зиму. В кінці квітня виходять з під щитка і живляться до червня, обплітаючи листя павутиною і таким чином утворюючи павутинисті гнізда, які досягають великих розмірів. В цих же гніздах гусениці заляльковуються в білих коконах. Генерація 1-річна. На гусеницях паразитує наїзник агеніаспіс (Ageniaspis fuscicollis D.). На бруслині шкодить близький за зовнішньою будовою та біологією вельми шкідливий вид — бруслинова павутинна міль (Y. cognatella
Hb.).
4. ЗАХОДИ З ОБМЕЖЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ХВОЄТА ЛИСТОГРИЗУЧИХ ШКІДНИКІВ ЛІСУ
Осередки масового розмноження всіх хвоє і листогризучих шкідників виникають у тих насадженнях, де з певних причин створилися несприятливі умови для росту рослин. Тому всі заходи захисту лісу в першу чергу повинні бути спрямовані на підвищення стійкості насаджень проти шкідників та збудників хвороб. Ці заходи повинні носити комплексний характер здійснюватись за декількома етапами.
Перший етап (лісогосподарський): при створенні насаджень використовувати здоровий садивний матеріал, вирощений із якісного насіння місцевого зібрання, з добре розвиненою кореневою системою. Для цього у розсаднику перш за все треба старанно дотримуватися правил агротехніки (глибока зяблева оранка, високоякісна підготовка ґрунту, своєчасний посів насіння на оптимальну глибину, знищення ґрунтової кірки, внесення добрив, полив у
102
посушливу погоду, масове знищення бур'янів); на сухих піщаних та супіщаних староорних ґрунтах створювати культури (головним чином сосни) після глибокого безполицевого розпушування ґрунту; створювати, по можливості мішані, різновікові, структуровані насадження з обґрунтованими схемами змішування, з підліском, чагарниками, використовуючи такі породи, вимоги яких відповідають кліматичним та ґрунтовим умовам і не являються переносниками спільних збудників хвороб. З метою створення умов для додаткового живлення корисних видів наїзників і тахін треба дбати, щоб в числі чагарників були нектароноси; домагатися якнайскорішого зімкнення культур (якісна посадка, своєчасний догляд та доповнення); своєчасно проводити рубки догляду, не допускаючи як надмірного загущення, так і зрідженості; додержуватися правил санітарного мінімуму; оберігати ліс від пожеж.
Другий етап включає систематичне ведення лісопатологічного нагляду, обстеження насаджень, прогнозування загрози їм від шкідників і хвороб.
Третій етап (біологічний) включає широке застосування варіантів біологічного методу захисту лісу від шкідників. У лісових масивах треба охороняти мурашники рудих лісових мурашок. З лісостанів, які підлягають вирубуванню, їх слід вивозити в осередки шкідників. Перспективне внутрішньоареальне переселення ентомофагів. Систематично приваблювати птахів, розвішувати в насадженнях шпаківні та синичники. Взимку під час снігопадів та ожеледі слід підгодовувати комахоїдних птахів.
Четвертий етап (радикальний). В тих осередках, де загроза втрати листя становить 50% або 30% хвої і діяльність ентомофагів незначна, слід застосовувати радикальні заходи захисту лісу від шкідників — обробка біологічними або хімічними препаратами. У всіх випадках дуже важливо, щоб обробка осередків була проведена проти молодих личинок — І—ІІІ віків. Зрозуміло, що слід застосовувати дозволені препарати з дозволеними нормами їх витрат. Норми витрат робочого складу препаратів для обробки лісу з вертольота складаються частіше в межах 25—50 л/га. Рідше, при дрібнокрапельному обприскуванні норма складає 10—25 л/га, а проти гусениць мінуючих молей може сягати 75—100 л/га. В осередках поблизу населених пунктів, річок, водоймищ та в зелених насадженнях слід застосовувати для обприскування біологічні та гормональні препарати. Проти молодих голих личинок в молодняках можна застосовувати обробку насаджень холодними аерозолями з (відключеним пальником). Під час роботи з включеним пальником слід враховувати, що в густі крони дерев аерозоль проникає погано. Це може вплинути на ефективність обробки. В такому випадку слід збільшувати норму витрати робочої рідини або обробляти насадження двічі. Застосування біопрепаратів та аерозолів можливе за температури повітря не нижче +18 С. Для підвищення ефективності біопрепаратів у суспензію додають 50—100 г/га димиліну.
103
ТЕМА 8 СТОВБУРОВІ ШКІДНИКИ ЛІСУ
План:
1.Стовбурові шкідники лісу
2.Стовбурові шкідники хвойних порід
3.Стовбурові шкідники листяних порід
4.Заходи боротьби з стовбуровими шкідниками лісу
1. СТОВБУРОВІ ШКІДНИКИ ЛІСУ
До стовбурових шкідників лісу відносяться комахи з підродини короїдів родини довгоносиків (Curculionidae), вусачів (Cerambycidae), златок
(Buprestidae), рогохвостів (Siricidae), червиць (Cossidae), склівок (Aegeriidae),
і деяких інших. У більшості видів ходи під корою і в деревині прокладають личинки. У короїдів і жуки ведуть скритий спосіб життя під корою і навіть в деревині, де, прокладаючи ходи, живляться і розмножуються. Прогризаючи ходи в лубі, заболоні стовбурові шкідники наносять деревам значну фізіологічну шкоду від чого дерева гинуть. Прокладання ходів в деревині наносить також технічну шкоду, що призводить до псування деревини.
Здорові хвойні дерева стійкі проти стовбурових шкідників — у них в місцях пошкодження лубу і деревини інтенсивно виділяється живиця, яка містить токсичні для комах речовини — терпени (ефірні олії). У листяних порід аналогічне значення мають дубильні речовини, які містяться в соці здорових дерев. У ослаблених дерев живиця та сік виділяється повільно, до того ж вони містять мало терпенів та дубильних речовин. Через це зменшується стійкість дерев проти шкідників.
За строками розвитку виділяється весняна і літня фенологічні підгрупи стовбурових шкідників. Комахи, які входять у весняну підгрупу, заселяють дерева у квітні-травні. Вже в кінці червня—липні вилітає їх молоде покоління. Шкідники літньої підгрупи заселяють дерева в червні-серпні. їх потомство, як правило, залишається зимувати під корою або в деревині і закінчує розвиток на наступному році і навіть пізніше.
Деякі стовбурові шкідники під час додаткового живлення здатні нападати навіть на здорові дерева, помітно послаблюючи їх цим. Інші переносять збудників хвороб.
Встановлено 3 типи заселення дерев: комлевий або кореневий, стовбуровий, вершинний. Факторами, що сприяють масовому розмноженню стовбурових шкідників являються: кліматичні — головним чином засуха або навпаки, надлишкове зволоження діють вони головним чином опосередковано — через послаблення дерев; стихійні — пошкодження лісу снігом, ожеледицею, пожежами, вітром тощо; біотичні — пошкодження лісу хвоєта листогризучими шкідниками та збудниками хвороб; антропічні — пов'язані з господарською діяльністю людини (неякісні рубки, підсочка, промислові викиди та ін.).
Підродина короїди. На території України поширені близько 100 видів короїдів, життя яких тісно пов’язане з деревом. Це дрібні жуки (найбільший з
104
них великий ялиновий лубоїд досягає 8 мм). Короїди мають колінчасто – булавовидні вусики, розширені передні гомілки ніг та чотири членні лапки. По зовнішнім ознакам короїди поділяються на три групи (підродини), що різко відрізняють між собою: лубоїдів, заболонників і справжніх короїдів (рис. ). У лубоїдів задній кінець тіла закруглений і закриває черевце ззаду. Надкрила заболонників зверху прямі і не закривають черевце ззаду, черевце косо зрізане від задніх ніг до вершини надкрил. У обох передньоспинка не закриває голову. Закрита вона у представників підродини справжніх короїдів. Крім того у них більшість видів має на задній частині надкрил заглибини із зубчиками та бугорками по краях (тачку), якою жуки видаляють зі своїх ходів порохню. Число зубців і їх форма у різних видів різна і для певного виду постійна.
Спосіб життя. Майже все своє життя короїди проводять скрито, поселяючись під корою стовбурів і гілок дерев. Там вони прокладають ходи, що мають форми первинних фігур, характерних кожному виду. Є види короїдів деревинників, які проточують ходи у деревині. По цих ходах легше ніж по жуках визначити кому вони належать. Короїдам характерна цікава спроможність створювати сім’ї в період розмноження. При цьому, одні види короїдів (як правило лубоїди та заболонники) мають моногамну сім’ю (самець і самка), а інші переважно справжні короїди полігамну сім’ю (самець і декілька самок). Прогризаючи вхідний канал під кору полігамні короїди (як правило самці) роблять там так звану “шлюбну камеру”. Від неї після спарювання кожна самка проточує окремий маточний хід у вигляді прямого чи зігнутого каналу. З боків ходу вона вигризає дрібні заглиблення (яйцеві камери) в кожну з яких відкладає одне яйце, прикриваючи його порохнею. Через декілька днів (як правило 10-14) із яєць вилуплюються личинки. Кожна з них проточує самостійний личинкових хід. Помірі росту личинки ходи можуть помітно розширятись. Закінчивши живлення личинка на кінці ходу влаштовує лялечкову колисочку і заляльковується там. Там же із лялечки відроджується дорослий жук. Спочатку він майже білий, а згодом змінює колір. Прогризаючи в корі круглі вилітні отвори жуки покидають місце поселення і вилітають в крони дерев. По вилітним отворам можна судити про те, як багато вилетіло молодого покоління короїдів і як будуть вони у майбутньому загрожувати лісу. Багато видів короїдів прогризає у корі над маточним ходом “вентиляційні отвори”, які не слід враховувати при визначенні показника “продукція молодих жуків”.
Ходи моногамних короїдів відрізняються від полігамним тим що у них нема шлюбної камери, а є лише один маточний хід (рис. ) . Можна відрізнити ходи, проточені на стоячих та звалених деревах. Вони проточуються так, щоб полегшити жукам очищати свої ходи від порохні. Вхідний канал, спрямований під кутом до осі стовбура вказує на те, що поселення відбулося на лежачому дереві. Молоді жуки короїдів додатково живляться під корою ослаблених дерев, а деякі види – на тонких гілочках і навіть серцевинні пагонів. Іноді це відбувається на деревах, які не мають ознак ослаблення.
105