плексу. В першу чергу це п'ядун обдирало каємчастий (Er. marginaria F), пу-
хнастий п'ядун (Alsophila aescularia Schiff), які надають перевагу в'язовим. Самці їх літають вже на початку квітня. Ранньовесняною накладкою клейових кілець можна визначити кількість самок на одне дерево і загрозу від них. В південно східних областях в байрачних порослевих, зріджених листяних лісах 20—50 років, занедбаних садах зустрічаються осередки весняного комплексу масово го розмноження п'ядунів шовкопрядів, які також починають літати після схо 84 ду снігового покриву, і самки яких також можна виявити під клейовими кіль цями в цей час. Це п'ядун шовкопряд жовтовусий
(Apocheima (Biston) hispi daria Schiff), який віддає перевагу дубу, п'ядун шовкопряд волосистий (Phigalia pedaria F.), який віддає перевагу в'язу; п'я-
дун шовкопряд фрук товий (Poecilopsis pomonaria Hb), п'ядун шовкопряд тополевий (Biston strataria Hb), п'ядун шовкопряд буросмугий (Lycia hirtaria
Cl). У останніх двох видів самки мають розвинені крила. Оскільки гусениці названих видів з'являються дещо пізніше гусениць зеленої дубової листовійки, з якою їх осередки можуть бути комплексними, то заходи з обмеження їх чисельності приходиться проводити в два строки. В комплексних осередках перевагу має п'ядун щовкопряд жовтовусий. Метелики з чітко вираженим статевим диморфізмом у самок крила редуковані. Вони піднімаються в крону по стовбуру після заходу сонця. Плодовитість не менше 500 яєць. Пошкоджує дуб, в'яз, плодові, підлісок. Молоді гусениці проїдають у лист ках окремі дрібні отвори. З віком вони виїдають листові пластинки з боків, а зго дом і повністю. Генерація названих п'ядунів 1-річна. Місце зимівлі — підстилка.
Дубова широкомінуюча міль (Coriscium=Acrocercops brongniardellа F.) (род. — Gracilaridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Дубові, дубово-соснові насадження з наявністю в них різних форм дуба звичайного, в яких, або поблизу яких знаходяться різні будівлі, особливо ті, що не опалюються взимку (склади, дачі, літні табори та ін.). В Україні поширена в Лісостепу. Осередки молі характерні постійністю через відсутність в них ентомофагів; надзвичайною пристосованістю виду до умов навколишнього середовища. Вперше на Україні осередки масового розмноження її були виявлені в 60-ті роки в Прилуцькому лісгоспі Чернігівської області. В середині 70-тих років осередки почали формуватися в приміських лісах Києва та інших міст, де внаслідок будівництва великої кількості різних будівель в лісових насадженнях створились надзвичайно сприятливі умови для неї.
Імаго. Дрібний метелик близько 5 мм завдовжки, попелясто сірий, на передніх крилах рисунок навскісних білих смужок. Лоб і тім'я вкриті сріблястими лусками. Задні крила з довгими війками. Метелики з добре розвиненим сисним ротовим апаратом. Вусики довші за тіло. Самки відрізняються від самців особливостями кінчика черевця (тупий — самка, загострений — самець).
91
Яйцекладка. Яйця поодинокі, ледь помітні, близько 0,5 мм, округлі, блідо голубі яйця вздовж жилок на верхній стороні листків дуба (до 10 шт. на один листок).
Гусениці до 0,6 см завдовжки, в мінах під поверхнею листка дуба, водянисто голубі з світло коричневою головою.
Лялечка в плескуватому світлому коконі на опалому листі підстилки. Біологія. Метелики починають літати в липні. Сидять на листях дерев
та чагарників з їх нижньої сторони, живлячись виділеннями попелиць, листоблішок та ін. З настанням холодів в кінці вересня — в жовтні вони ховаються на зимівлю в не жилі будівлі, склади. Значна частина їх зимує під відсталою корою на сухостійних деревах, або просто в щілинах кори дерев старшого віку. Навесні перші метелики вилітають з місць зимівлі здебільшого на початку травня. Виліт розтягнутий, тому найбільш сприятливими умовами для молі є насадження з різними формами дуба звичайного (рання та пізня). Самки відкладають яйця виключно на молоді листочки вздовж центральної та на початку бокових жилок з верхнього боку. В листки, які досягли свого остаточного розміру, гусениці не можуть вгризтися через затверділі покриви. Безпосередньо з яйця гусениці вгризаються під поверхню листка і виїдають у паренхіми міни, які спочатку мають вигляд дрібних звивистих стрічок, що згодом розширяються. Міни з 5—6 гусеницями на листку повністю охоплюють всю його поверхню. Верхня кутикула листка над мінами здувається у вигляді пузиря. Поверхність спочатку має білувате забарвлення, а згодом жовте і нарешті буре. В кінці червня липні гусениці заляльковуються на опалому листі підстилки у білих плескуватих коконах. Генерація однорічна.
Нагляд. В червні — за характериними пошкодженнями (підсихаючи, світла по верхня мінованих листків стає буроватою). Пізно восени — за наявності великої кількості метеликів молі під відсталою корою старого сухостою, або на вікнах приміщень. Облік чисельності: за кількістю лялечок самок у білих плескуватих коконах на 1м2 підстилки. Критичне число — 30 шт. лялечок на 1 м2. Місце зимівлі — нежилі приміщення, під корою старого сухостою.
Спеціальні захисні заходи: під час сильних морозів (січень-лютий) зрубати та вивезти з лісу всі сухостійні дерева (не тільки дуба); у всіх будівлях, що знаходяться в дубовососнових насадженнях або поблизу них змести та знищити зимуючих метеликів молі. Де це неможливо зробити, про вести рано весною аерозольну обробку приміщень; слід максимально обмежити забудову дубових насаджень різними спорудами та будівлями; у приміських лісах замість дуба звичайного слід вводити дуб червоний, який практично не пошкоджується міллю; в кінці липня — у серпні на дерева з більшими діаметрами, що зростають в резерваціях молі, накладаються ловильні пояси з цупкого паперу, який би не розмокав під дощем. Під ними з літа у великій кількості збираються метелики молі, готуючись до зимівлі. Взимку ці пояси роз- в'язують і тоді залишені без прикриття метелики стають здобиччу синицям, дятлам. Зняті "мічені" міллю пояси в належному стані слід зберігати. На слі-
92
дуючий рік вони будуть ще більш ефективні; перспективним є використання феромона згуртування молі.
Золотогуз (Euproctis chrysorroea L.) (род. хвилівки — Orgyidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera)
Резервації. Найбільш сухі, що добре прогріваються сонцем розладнані діброви і складаються з дуба звичайного ранньої форми, особливо порослеві, зімкнені молодняки — культури, а також байраки з терном, глодом, плодовими деревами, ділянками з нерегульованим випасанням худоби та рекреаційним навантаженням. В Україні поширена повсюдно.
Імаго. Метелик з розмахом крил до 4 см, білий. У самиці на кінці черевця велика щіточка коротких золотистих волосинок, у самця — невеличка червоно бура китиця. При зростанні чисельності на крилах можуть бути чорні цяточки.
Яйцекладка на нижній стороні листків має вигляд золотистого плоского валика (жовто бурий пушок з черевця самки) і налічує 200—500 штук дрібних жовтуватих яєць.
Гусениці І—ІІ віку жовті, голова чорна, на першому сегменті зверху чорний рисунок, на тілі чорні волосисті бородавки. Гусениця останнього віку до 4 см завдовжки, темно бура з дуже отруйними волосками, вздовж спини має подвійну тонку червону лінію, по боках білу переривчасту. Зверху на 9—10-му члениках є по одній червоній бородавочці.
Лялечка темно коричнева, або чорна з рудими волосками на тілі у рідкому павутинистому коконі.
Біологія. Метелики літають в кінці червня в липні. Активні вечорами і вночі. Самки відкладають яйця на нижню сторону листків верхньої частини крони. Плодовитість до 700 яєць. Гусениці вилуплюються через 2—3 тижні. Живуть групами, скелетуючи листя, а згодом стягуючи їх павутиною. До осені живляться і ростуть повільно. На зимівлю ідуть рано, призупиняючи живлення вже на початку вересня. Стягуючи павутиною 3—5 листків, гусениці роблять з них досить щільні гнізда, де в І—ІІ віці в кількості від 200 до 1000 штук в гнізді зимують. Досить морозостійкі. Чим більше гніздо, тим більше їх виживання під час зимівлі. Гнізда добре помітні. Рано навесні гусениці виповзають на поверхню гнізда, деякий час тримаються разом, а потім розповзаються в кроні дерева і приступають до живлення бруньками дуба звичайного ранньої форми, що в цей час розпукуються. Згодом переходять і на листя. Живляться дуже інтенсивно. Перевагу віддають також яблуні, сливі, абрикосу. При масовому розмноженні об'їдають також дуб звичайний пізньої форми, липу, клен, глід. Не пошкоджує тополі, ільмові, ясен, горіх. Розвиток гусениць продовжується 40—50 днів. Заляльковуються вони в червні серед листя в кронах дерев, або на стовбурах, прикріплюючись до них павутинками. Генерація 1-річна. Місце зимівлі — гнізда в кроні.
Відомо близько 80 видів ентомофагів золотогуза, але 2 два з них — спеціалізовані. В літнє осінній період гусениць заселяє Euptоromalus nidulans F. Паразитом гусениць старших віків є іхневмонід Echinomyia praeceps M. В
93
цілому, комплекс ентомофагів мало ефективний. Затухання осередків золотогуза частіше викликається вірусними і бактеріальними захворюваннями гусениць, що перезимували. Бактеріозу сприяє дощова погода.
Нагляд. В червні — за пошкодженнями рослин, в липні — за наявністю білих метеликів з золотистим кінцем черевця; осінь — рання весна — за зимовими гніздами гусениць.
Облік чисельності. У жовтні листопаді підраховують кількість зимуючих гнізд на 10 деревах та в середньому на одне дерево (без їх рубки). Підраховуючи кількість гусениць в одному гнізді, слід дотримуватись вимог із захисту тіла (очей, рук тощо) від ядовитих волосків.
Спеціальні захисні заходи. В садах, на невеликих площах зрізати та спалювати гнізда з гусеницями, що зимують в них.
Американський білий метелик (Hyphantria cunea Drury.) (род. ведмедиці — Arctiidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Узлісся листяних насаджень уздовж доріг, захисні лісосмуги (особливо їх зріджені ділянки), парки, сади — все з наявністю шовковиці або клена ясенелистного.
Імаго до 3,5 см — білий, вкритий пушком метелик. На крилах буває по кілька темних цяточок, у самця вусики перисті, у самки — ниткоподібні. Яйця відкладає на нижньому боці листків великими купками (200—500 яєць) в один шар, зверху вони вкриті білим пушком. Молоді гусениці — блідо жовті, волохаті, переносяться вітром на великі відстані.
Гусениця останнього віку до 3,5 см завдовжки. Голова і ноги чорні, спина коричнева з 2 рядами чорних бородавок, з довгими волосками. боки жовтуваті, з оранжевими бородавками, вкриті довгими волосинками.
Лялечка до 1,5 см, спочатку лимонно жовта, потім коричнева або темно бура в рідкому коконі з волосків та павутиння. Кремастер на вершині має вигляд лопаточки з 12 шипиками.
Біологія. Карантинний вид. Вперше появився в Україні в 1952 році (Закарпаття), завезений в Європу з Північної Америки у 1939—40 рр. Пошкоджує понад 140 видів деревних і чагарникових, а також трав'янистих рослин. Метелики першої генерації літають в травні червні у сутінках та вночі. Активно летять на світло. Самка відкладає до 800—1500 яєць. Молоді гусениці, що вилуплюються в червні, скелетують листя знизу, а дорослі об'їдають його повністю. Живлячись, гусениці обплітають спочатку листки, а потім і гілки павутинням. Заляльковуються в тріщинах кори, в павутинних гніздах під рештками рослин, у поверхневому шарі грунту, в тарі, тріщинах і щилинах парканів, будівель та інших затишних місцях. Метелики другого покоління літають в кінці липня серпні. Гусениці завдають шкоди з серпня до кінця вересня — початку жовтня. Зимує в стадії лялечки в тріщинах кори, дуплах тощо. За рік розвивається у 2 генераціях. Місце зимівлі — тріщини кори.
Чисельність метелика обмежують паразити, хижаки, грибні та вірусні хвороби. Яйця знищують скорпіонниця — Panorpa communis L. і золотоочки
— Chrysopa vulgaris Schn. і Ch. perla L.; гусениць — хижий клоп — Nabis
94
apterus Fr.; лялечок — іздець Psychophagus omnivarus Walk. Проте ентомофа-
ги вивчені недостатньо.
Нагляд. В липні і особливо у вересні — за наявністю павутинних гнізд і гусениць на шовковиці, клені ясенелистому, плодових.
Облік чисельності. Загроза існує при будь якій кількості шкідника, оскільки він залишається карантинним об'єктом.
Спеціальні захисні заходи. Вживати карантинних заходів, застосування вірусного препарату ВІРІН АБМ — обприскуванням насаджень в період гусениць молодших віків (початок червня та початок серпня).
Вербова хвилівка (Leucoma salicis L.) (род. хвилівки — Orgyidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Зріджені тополеві лісосмуги, осичники, а також тополеві насадження вздовж доріг та в населених пунктах у зволожених місцях, особливо коли їх коренева система пошкоджена. В Україні поширена повсюдно.
Імаго. Метелик з розмахом крил до 5 см. Крила шовковисто білі, ноги і вусики білі з чорними кільцями. У самців вусики гребінчасті. Черевце чорне, покрите білими волосками. Яйця зеленуваті, відкладаються на кору стовбурів гілок, на нижню сторону листя, у містах також на паркани, стіни будівель купками.
Яйцекладки мають вигляд подушечок, вкритих пінистими сріблясто сірими виділеннями додаткових статевих залоз, знаходяться головним чином на стовбурах та на гілках.
Гусениця — чорно сіра, з рудими волосками на бородавках. Вздовж спинки в неї розміщується ряд жовтуватих плям овальної форми (у вигляді ланцюжка).
Лялечка до 2,5 см довжини, чорна, блискуча, покрита світлими борозенками і пучками довгих волосинок.
Біологія. Літають метелики в кінці червня — в липні. Самки відкладають в середньому по 500—700 яєць. Гусениці вилуплюються в липні до кінця літа скелетують листя і в ІІ—ІІІ віці ховаються на зимівлю в дупла, тріщини кори під опале листя. Навесні в кінці квітня — на початку травня вони появляються в кронах дерев Спочатку вони об'їдають листя з країв, а згодом і повністю. В кінці червня — на початку липня гусениці заляльковуються в щілинах кори серед листя, на парканах, стовбурах, іноді — групами, обплітають себе рідкими павутинками. Генерація 1- річна. Місце зимівлі — стовбур. На півдні України можливі 2 генерації за рік.
Комплекс ентомофагів хвилівки представлений порівняно невеликим числом видів багатоїдних хижих жуків.
Нагляд за хвилівкою проводять в середині липня в період лету метеликів, яких не важко виявити візуально завдяки білому забарвленню. Можна виявити хвилівку і за пошкодженнями в липні, коли живляться гусениці. Для обліку імаго можна використати світлові пастки.
Облік чисельності за кількістю метеликів самок, виявлених в середньому на одне дерево (за наявності їх трупів під деревом). Затухання спалахів
95