травня в період набубнявіння бруньок дуба ранньої форми. Вони вгризаються всередину і пошкоджують їх. Гусениці, що підросли, скелетують листок, а потім згортають та скручують його за допомогою павутини. Так вони влаштовують собі укриття, де і живуть. Якщо се редньодобова температура повітря дорівнює 15°С розвиток гусениць продов жується 28 днів. Заляльковування личинок відбувається всередині скручених листків. Генерація 1-річна. У листовійки великий комплекс ентомофагів. Один із основних — спеціалі-
зований паразит лялечок — Phaeogenes invisor Thunb., Apechtis rufata Gmel.,
та мухи тахіни Elodia tragica Mg., Blondelia nigripens K., що паразитують в гу-
сеницях і лялечках. Паразитами яєць являються Trichogramma embryophagum Htg. і Tr. evanescens Mest. Важливе значення мають птахи, особливо шпаки. Мурашки навіть при великій їх чисельності можуть знищити до 15—20% гусениць. Головною причиною затухання спалахів масового розмноження є низькі зимові температури ( 35°C), від яких гинуть яйця, а також низькі температури весною ( 8°—10°C), що викликають смертність гусениць. Місце зимівлі — пагони.
Нагляд. Друга половина травня (за пошкодженнями), червень — за льотом метеликів.
Облік чисельності: враховують кладки яєць на 1 пог. м пагонів гілок, взя тих із верхньої, середньої та нижньої частин крони модельних дерев. До 20 яєць на 1 пог. м вважається слабким заселенням, від 20 до 30 — середнім, більше 30 — сильним. Результати осіннього обліку яйцекладок повинні перевірятися рано весною; за обліком кількості лялечок самок на модельних гілках і в цілому на дереві у першій половині червня.
Глодова листовійка (Cacoecia сrataegana Hb.) (род. листовійки —
Tortricidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Насадження дуба звичайного старших віків (особливо порослевого походження з пониженою повнотою), насадження молодшого віку з недостатньо вираженим тіньовим і чагарниковим ярусами, або взагалі їх відсутністю. Крім того, культури дуба звичайного старше ІІІ класу віку (в тому числі і мішані), що зростають в сухих умовах, в лісосмугах, балках, Лісостепу та Степу України.
Імаго до 2,8 см довжини. Самиця буроватого кольору, на крилах темно коричневі плями. Задні крила світло-сірі.
Яйця купками на стовбурах по 20—50 шт. в кладці, прикриті спеціальними виділеннями, що нагадують вапно.
Гусениця зеленувато-чорна. Голова і передньогрудний щиток чорний, блискучий.
Лялечка чорно-бура, матова, до 13 мм, на першому тергіті черевця є заокруглений виступ. Кремастер у вигляді стовпчикоподібного виросту, на вершині з 4 гачкуватими шипиками, загнутими на різні боки.
Біологія. Імаго літають з другої половини червня до липня. Самки відкладають яйця на стовбури і гілки. До зими вони світло-сірі, а пізніше — білі. Одна самка може відкласти до 3 кладок. Гусениці з'являються рано навесні,
86
але пізніше на 7— 10 днів від гусениць зеленої дубової листовійки. Спочатку вони пошкоджують бруньки, згодом листя, скручуючи його у вигляді "пиріжка". Потурбовані гусениці роблять швидкі рухи і звисають на павутинках. Пошкоджують не лише листя дуба а й плодових, ясена, в'язових, липи, тополі та ін. Період живлення гусениць на 2—3 тижні довший, ніж у зеленої дубової листовійки. Заляльковуються без кокона там же, де живляться. Генерація 1- річна.
Нагляд. Перша половина червня — за пошкодженнями. Гусениці, як правило, перегинають листок навпіл вздовж головної жилки, не скручуючи його в трубку. Другий нагляд в липні, використовуючи синтетичний феромон.
Облік чисельності: за кількістю кладок яєць на модельних деревах, а саме на другому метрі від основи стовбура (кількість яйцекладок на ньому складає 10% від загальної їх кількості). На початку квітня необхідно провести дослідження життєздатності яєць, розміщуючи їх в чашки Петрі і спостерігаючи за відроджен ням гусениць і за кількістю лялечок самок на модельних деревах в червні.
Листовійка-товстушка строкато-золотиста (Archips xylosteana L) (род. листовійки — Tortricidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Див. "глодову листовійку", але перевагу віддає насадженням з на явністю плодових, різних чагарників. В Україні поширена повсюдно. Імаго до 2,5 см. Крила буруваті з золотистим блиском, з косою перев'яззю на передніх крилах, та передвершинною плямою, облямованою білим.
Яйця. Кладка яєць така ж сама, як і в глодової, але щиток, що їх вкриває, бурий, з легким світлим нальотом.
Гусениця буро-зелена з блакитним відтінком.
Лялечка схожа на лялечку глодової, але без виступу на першому тергі-
ті.
Біологія подібна до глодової листовійки.
Нагляд. Перша половина червня за пошкодженнями і гусеницями, що скручу ють листки в трубку впоперек головної жилки, починаючи з вершини до основи. У липні за допомогою синтетичного феромону.
Облік чисельності (див. "глодову листовійку"). При масовому розмноженні розглянутих вище листовійок, зустрічається та кож розанна листовійка — Cacoecia (Archips) rosana L., яка скручує листя в трубку вздовж головної жилки майже всіх листяних порід. При зниженній чисельності зеленої та глодової листовійок в дубових насад женнях постійно присутня листовійка товстушка всеїдна (Cacoecia pоdаna Sc.) Літ її починається після льоту зеленої дубової листовійки, активна у вечірні години. Зимують молоді гусениці в павутинистому коконі в тріщинах кори. Із місць зимівлі гусениці виходять в кінці квітня в період розпускання бруньок. На Півдні України зустрічаються
серпокрила дубова листовійка (Ancіlis mitter bacheriana). Складає листок пополам вздовж головної жилки, скріплюючи паву тиною його краї. Зимує
87
доросла гусениця в підстилці в середині складеного листка. Заляльковується весною, метелики літають на початку літа. Може мати 2, покоління за рік.
Непарний шовкопряд (Ocneria dispar L.) (род. хвилівки — Orgyidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Насадження і лісосмуги ІІІ і старших класів віку з перевагою дуба звичайного ранньої форми, значним рекреаційним навантаженням (особливо поблизу населених пунктів), або ті, що ростуть на південних експозиціях рельєфу, занедбані сади і лісосмуги, а також насадження тополі та верб старше 20 років в заплавах річок. В Україні поширений повсюдно.
Імаго. Дуже мінливий за розмірами і забарвленням метелик. Самки більші ніж самці з розмахом крил до 8 см, в основному білуваті з жовтим відтінком. На передніх крилах 3—4 поперечні зубчасті темні нечіткі смужки. По краях крил — чорні крапинки. Черевце густо покрите сіро бурими волосками. Самець значно менший (розмах крил 3—4 см), на передніх крилах малюнок такий же, як у самки, але загальний колір буро сірий, бурий, або жовтий. Вусики перисті.
Яй цекладка. В окоренковій частині стовбура в тріщинах кори купками площею 2-4см2. Має вигляд бархатистої світложовтої подушечки. Більшість кладок в межах висоти 50 см. Яйця розміщуються в кладці шарами, перешаровані і покриті зверху волосками, які самка зчесала з свого черевця.
Гусениця. Довжиною до 7 см, волохата, з ІІІ віку на тергітах перших 5 сегментів зверху має 5 пар темносиніх бородавок, на решті — по 2 червоні, а на боках дрібні червонуваті бородавки. Дорослі гусениці мають різне забарвлення від світло-жовтувато-коричневого до темно-бархатисто-чорного. Волосинки гусениць отруйні і викликають у людей подразнення шкіри.
Лялечка до 3,7 см завдовжки, темно-бура, матова, вкрита рідкими пучками рудих волосинок. Кремастер з поздовжніми зморшками, на вер шині з пучками гачкуватих щетинок.
Біологія. Метелики літають в кінці червня — липні. Активні, особливо самці, в основному в сутінки та вночі. Яйця самки відкладають частіше всього за один раз, в середньому по 400, іноді до 1000 шт. на окоренкову частину стовбура. В гірських лісах Криму яйцекладки часто розміщуються в тріщинах скель, на каміннях або по всьому стовбуру та на гілках, не завжди на кормових породах. Гусениці розвиваються в яйцях ще восени, але залишаються в оболонках яєць на зиму в діапаузі, із яєць вилуплюються навесні, коли з'являються перші листочки на ранній формі дуба (кінець квітня — початок травня). У великих кладках перено сять температуру до 37°С (якщо не буває тривалих відлиг). Гусениці, що вилупились, знаходяться на яйцекладці декілька годин нерухомо, створюючи так звані "дзеркала", а потім розповзаються в кроні і приступають до живлення (більш активно вночі). Спочатку об'їдають листя з країв, або вигризають в них дірки. Молоді гусениці дуже легкі, мають довгі волоски, тому часто переносяться вітром на великі відстані. Шовкопряд широкий поліфаг, але найбільш плодовите потомство формується при живленні на дубі, плодових деревах, тополях, березі, вербі. Найбільш
88
непридатний для його живлення ясен. Заляльковуються гусениці в червнілипні в основному в кронах і на стовбурах дерев, іноді великими скупченнями, стягнути ми павутинками. Генерація 1-річна. Місце зимівлі — стовбур. Основний комплекс ентомофагів непарного шовкопряда налічує близько 50 видів паразитичних перетинчастокрилих, двокрилих, а також хижих твердокрилих. На початку спалахів активні паразити гусениць — браконіди і яйцеїди. В подальшому активізуються тахіни і їздці (особливо Apanteles porthetria M., A. liparidis B.). В кінці спалахів посилюється вплив хижих жужелиць, а саме — красотіла Calosoma sycofanta L., а також кожеїдів, мертвоїдів та інших. Спалахи масового розмноження шовкопряда іноді перериваються епізоотіями ядерного та цитоплазматичного поліедрозу, бактеріальних хвороб. Інфекцію розносять головним чином мухи тахіни, які паразитують на гусеницях. Найбільш несприятливі для шовкопряда сильні заморозки у травні. Після суворих зим значно знижується активність ентомофагів.
Нагляд. Проводять в кінці червня орієнтуючись за рештками листя, наявністю гусениць, екскрементів. У липні — на початку серпня ураховують наявність метеликів і яйцекладкок. Використовують також пастки з феромоном діспарлюром.
Облік чисельності. Проводять у вересні-жовтні, ураховуючи яйцекладки. Визначають середню кількість яєць в кладці, які перераховують на середню кількість кладок на дерево. Яйця аналізують на зараженість паразитами, збудниками хвороб та заплідненість.
Спеціальні захисні заходи: використання Вірін-ЕНШ — препарату ядерного поліедрозу. Титр його близько 109 поліедрів/мл. Норма витрати — 0,2 л/га. Використовується як для обприскування крон, так і для обробки ним кладок яєць. Наземний метод застосування препарату полягає у створенні осередків інфекції в насадженні шляхом обробки яйцекладок до відродження гусениць. Чим більше середнє число кладок на одне дерево, тим менша концентрація вірусної суспензії потребується для їх обробки. Для нанесення на стовбур вірусної інфекції використовують поролонові губки, щітки для побілки тощо. Гусениці шовкопряда, що відроджуються із кладок, оброблених суспензією, заража ються і через деякий час гинуть. Частина гусениць розселяється з допомогою вітру, дощу тощо по насадженню, що створює умови для зараження інших гусениць, в тому числі за межами оброблених ділянок; застосування синтетичного статевого феромона діспарлюра з метою створення самцевого "вакууму" та дезорієнтації самців в результаті насичення насадження запахом феромону.
Зимовий п'ядун (Operophtera brumata L.) (род. п'ядуни — Geometridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Пластичний вид. Насадження дуба звичайного старших віків (особливо порослевого походження з пониженою повнотою), насадження молодшого віку з недостатньо вираженим тіньовим і чагарниковим ярусами, або взагалі їх відсутністю. В Криму може пошкоджувати також дуб пухнастий. Крім того, в дібровах, що зростають по заплавах річок, з участю в'язо-
89
вих, граба, клена, липи, в парках та лісопарках. Осередки часто но сять хронічний характер. В Україні поширений у Поліссі, Лісостепу і в гірській частині Криму.
Імаго. Самиця 0,8 см завдовжки, сіра з зачатковими крильцями, які коротше за половину тіла. Самець з розмахом крил до 3 см. Передні крила світ- ло-сірі з слабо помітними, ледь темнішими поперечними смужками.
Яйця дрібні, покриті твердою оболонкою, спочатку голубувато-зелені, а згодом чорні.
Гусениця до 2 см завдовжки, зелена з шістьма поздовжніми білими смужками.
Лялечка до 1 см довжини, жовто-бура, кремастер закінчується відростком, що нагадує літеру "Т", у сірих, обліплених землею щільних коконах.
Біологія. Самці літають восени в жовтні листопаді в сутінки та вночі. Самки не літають. Після спарювання з самцями в нижній частині стовбурів вони перепов зають у крону і відкладають яйця поодиноко або невеликими купками по 10—15 шт. під лишайники, мох, в тріщини кори стовбура, гілок, пагонів. Плодовитість до 400 яєць. Яйця зимують, витримують температуру до 26°С. Рано навесні на початку розпукування бруньок вилуплюються гусениці, які спочатку пошкоджують бруньки, а згодом проїдають в листках окремі отвори. При великій чисельності вони повністю з'їдають листя, залишаючи лише основну жилку. Молоді гусениці живуть у стягнутих павутинкою листках, а дорослі — відкрито. В червні заляль ковуються під підстілкою, в ґрунті, де знаходяться в стадії лялечки на протязі близько Генерація однорічна. Місце зимівлі — гілки. Із приведеної біології п'ядуна зрозуміло, що майже виключається можливість заселення його яєць яйцеїдами. Порівняно незначну частину гусениць заселяють мухи тахіни. Більший вплив на п'ядуна мають хвороби, пізньо весняні заморозки та птахи.
Нагляд в першій половині червня, ураховуючи пошкодження і стягнуті павутинками листки, всередині яких знаходяться гусениці.
Облік чисельності. В кінці вересня накладанням на дерева клейових кілець і обліку під ними самок, що піднімаються з підстилки в крону. Весняний контрольний облік практично не можливий.
Інші п'ядуни — листогризи. З інших п'ядунів найбільш часто зустрачається п'ядун обдирало плодовий (Erannis defoliaria Cl.) Календар розвитку його подібний до кален даря зимового звичайного п'ядуна. Різниця в тому, що літ самців його починається раніше на 2—3 тижні. З інших особливостей цього виду слід відзначити: самки зовсім безкрилі, крила у самців світложовті, передні з 2 хвилястими чорними поперечними смугами, які окаймляють світлу серединну пляму з чорною крапкою посередині; основа крила і зовнішній край іржаво-бурі з темними крапинками. Задні крила біло жовті, з чорними плямами посередині. Розмах крил до 4 см; колір їх мінливий. Гусениця червонобура з подвійною лінією на спині і жовтими боковими смугами; живиться, не стягуючи листок па вутинкою. Лялечка в ґрунті без кокона, чрвонобура, майже чорна, блискуча з У-подібним відростком на задньому кінці тіла. У степових дібровах та в Криму зустрічаються п'ядуни весняного ком-
90