Яйця сизувато зелені, а згодом сірі, схожі на дрібне конопляне насіння. Гусениці до 9 см, волохаті, сірі або бурувато сірі сріблястого забарвлення, з дещо отруйними волосками. Поза ду голови дві поперечні темно
сині смужки, а далі — плями у вигляді підковок.
Лялечки до 4 см, коричневі. Верхня сторона темніша, матова, в світло сірому ко коні.
Біологія. Літають та спарюються ввечері та вночі з кінця червня до кінця липня. Вдень вони сидять нерухомо на стовбурах та гілках. Яйця відкладають на хвою та пагони відкрито, купками. Плодовитість самок складає близько 400 яєць. Через 2—3 тижні вилуплюються гусениці, які спочатку обгризають хвоїнки з боків, а потім і цілком. Живляться до настання заморозків, після чого в жовтні спускаються з дерева в підстилку і згорнувшись кружечком, зимують. Навесні після танення снігу вони протягом десяти днів піднімаються у крону і дуже інтенсивно починають об'їдати хвою в травні. Спочатку об'їдають стару хвою, а згодом молоду і навіть бруньки. Живлення гусениць продовжується до кінця червня. Якщо бруньки залишаться непошкодженими, дерева після однора зового об'їдання за дощової погоди можуть вижити. Сума ефективних температур за період їх живлення складає 1400° С. Закінчивши живлення, гусениці плетуть м'який буровато сірий кокон і заляльковуються серед хвої, на гілках, стовбурах дерев. Стадія лялечки продовжується майже місяць. Генерація у соснового шовкопряда однорічна. Місце зимівлі — під підстилкою В період депресії чисельності шовкопряда через повторну зимівлю гусениць генерація може затриматись до 2 років. У шовкопряда значний по видовому складу комплекс паразитів. Найбільш ефективними є яйцеїд теленомус, який іноді заселяє до 95% яєць. Ефективним паразитом гусениць шовкопряда є тахіна Drino inconspicua, яка заражає до трети ни їх кількості. Залишається не виясненою роль лісової трихограми як ефектив ного паразита яєць.
Нагляд. У червні за пошкодженнями і характерними екскрементами на ка ломірних площадках.
Облік чисельності. Пізньої осені підраховують гусениць під підстилкою на облікових площадках розміром 0,5—2,0м (1м2). Контрольні обліки, на випадок призначення весняних винищувальних захисних заходів про водять підрахунком гусениць під клеєвими кільцями модельних дерев ранньою весною.
Шовкопряд-монашка (Oсneria monacha L.) (род. хвилівки —
Lymantridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації: чисті сосняки ІV—VI класів віку, високоповнотні, розміщені всере дині лісового масиву (кварталу), в понижених місцях на піщаних і супіщаних ґрунтах. В західних областях України може зустрічатись в густих ялинових лісах з ранньою формою ялини, на буках, ялицях.
Метелик з розмахом крил у самки 50—55 мм, у самця — 40—45 мм. Передні крила білі або сірувато білі, на них серед чорних плям і рисочок виділяються поперечні зубчасті лінії. Задні крила сірі. Крила в стані спокою
76
складаються у вигляді рівностороннього трикутника. Черевце з чорними поперечними смугами частково має рожеве забарвлення.
Яйця дещо здавлені з полюсів, блискучі, спочатку рожеві, згодом бурі або срібно бурі. Гусениця до 5 см завдовжки покрита волосистими бородавками. Вздовж спини у неї проходить темна смуга, яка роздво юючись на 7— 9 сегментах охоплює велику білувату пляму. На 9му і 10 му сегментах розміщуються по одній червоній бородавці. Молоді гусениці майже чорні, покриті довгими волосками, завдяки яким можуть розселятися вітром на значні відстані.
Лялечка до 2,5 см завдовжки, блискуча, бронзово-бура, з різними жмутиками сивих волосків, на верхній стороні голови і тергітах грудей волоски синюватого кольору.
Біологія. Літ метеликів відбувається в липні серпні. Активні вони в вечірній та нічний час. Самки відкладають яйця купками (по 20—40 шт.) в тріщини кори в нижній частині стовбурів дерев (на сосні — не вище 1,5 м). В роки масового розмноження на деревах ялини та ялиці яйця розподіляються рівномірно по всій висоті стовбурів. Гусениці розвиваються в ембріоні ще восени, але вилуплюються в кінці квітня. Вони спочатку пошкоджують чоловічі суцвіття, бруньки, що почали рости, хвою травневих пагонів. З'їдають, як правило, більш м'яку тканину, ту, яка розміщується ближче до основи старої хвої. Залишена більш тверда частина хвоїнки відпадає. Гусениці монашки багатоїдні (смерека, модрина, листя бука, берези). Вони можуть об'їдати листя чорниці, брусниці, малини та ін. Живляться головним чином вночі. Заляльковуються в червні липні серед хвої або в тріщинах кори на стовбурах. Лялечки прикріплюються до дерева рідкими павутинками. Стадія лялечки триває близько двох тижнів. Генерація 1- річна. Місце зимівлі — на корі. Комплекс ентомофагів впливає на чисельність монашки недостатньо. Серед них переважають багатоїдні види: чотирьохкрапковий мертвоїд, темновуса верблюдка, клоп Rhinocoris annulatus P. Ці види знищують яйця та гусениць. Частіше всього затухання спалахів масового розмноження зумовлені вірусним поліедрозом гусениць. Перервати спалахи можуть також сильні морози в період зимівлі гусениць в яйцях.
Нагляд. Рекогносцирувальний: проводиться в середині червня за пошкодженнями, гусеницями, екскрементами, огризками хвої на підготовлених для нагляду площадках, а також в кінці липня — за метеликами, пастками з феромоном діспарлюр.
Облік чисельності. В першій половині серпня за кількістю самок на одне дерево. Для підрахунків беруть не менше 30 дерев. На ялині, ялиці, модрині підраховують яйцекладки після валки модельних дерев. Дерево розпилюють на двохметрові відрізки, по середині кожного знизу крейдою помічають двадцяти сантиметрові смужки. З цих відрізків знімають ножем лузки кори, підраховують кількість яєць на них. Одержані числа підсумовують і множать на 10. Контрольні обліки, на випадок призначення винищувальних заходів захисту рослин можливі в соснових насадженнях шляхом накладання
77
клеєвих кілець (на висоті 1,5 м) на десяти модельних деревах напередодні вилуплення гусениць.
Спеціальні заходи захисту. Для створення в популяції самцевого вакууму (залишити її без самців) в резерваціях монашки слід використовувати пастки з статевим феромоном діспарлюр. В другій половині липня там же в окремих випадках можливий одночасний збір самок, які добре помітні в нижній частині стовбура.
Соснова совка (Panolis flammea Schіf.) (род. совки (Noctuidae, ряд лускокрилі — Lepidoptera.
Резервації: високоповнотні чисті соснові насадження штучного походження, III—IV класів віку, розміщені на підвищених ділянках рельєфу. Спалахи масового розмноження спостерігались в Чернігівській, Київській, Полтавській, Сумській, Харківській областях. Найбільше в Придонецьких борах. Сильне об'їдання насаджень зумовлює появу осередків стовбурових шкідників і після одноразової втрати хвої насадження часто гинуть.
Метелик середніх розмірів з розмахом крил 30—35 мм. Передні крила за забарвленням схожі на соснову кору. Близько середини передніх крил є по 2 білу ваті плями: зовнішня — ниркоподібна, внутрішня — кругла. Задні крила темно сірі.
Яйця напівкулясті, матові, на вершині з горбиком, від якого до низу ідуть 68 близько 50 реберець. Спочатку вони зеленуваті, але з часом темнішають.
Гусениця до 5 см завдовжки, зелена, з червоно бурою головою і такою ж смугою на бо ках. Перша пара ніг на черевці недорозвинена, тому під час пересування тіло дещо вигинається.
Лялечка червонобура. Кремастер з 2 шипиками. На 4 му тергіті черевця розміщується мозолеподібний бугорок.
Біологія. Метелики літають ранньої весни, починаючи з середини квітня, що співпадає з цвітінням верби і можуть живитися її нектаром. Літають вночі. Яйця відкладають вздовж хвоїнок в ряд на нижню сторону хвоїнок (до 20 шт. на одну). Одна самка відкладає до 300 яєць. Через 10—12 днів із них вилуплюються гусениці. Спочатку вони вгризаються в тканини травневих пагонів сосни і живляться ними. Потім живляться молодою хвоєю та обгризають пагони. В більш старшому віці гусениці живляться і старою хвоєю. На випадок відчуття загрози гусениці звисають на павутині. У кінці червня — в липні гусениці опускаються в підстилку і заляльковуються в поверхневому шарі ґрунту, де і зимують. Генерація 1-річна. Місце зимівлі — під підстилкою Головним ентомофагом совки є паразит гусениць — тахіна Ernestia rudis Fall. В підстилці лялечки поїдаються мишами, пошкоджуються збудниками грибних хвороб.
Нагляд. В кінці VI — початку VII місяця за об'їданням хвої на травневих пагонах поточного року, екскрементами гусениць і самими гусеницями.
78
Облік — восени шляхом підрахунків лялечок під підстилкою і в ґрунті (до 10 см глибини) на площадках розміром 2x0,5 м. Контрольні обліки аналогічно на початку квітня.
Спеціальні заходи захисту: згрібання підстілки після заляльковування гусениць (серпень—вересень).
Сосновий п'ядун (Bupalus piniarius L.) (род. п'ядуни — Geometriae,
ряд лускокрилі — Lepidoptera).
Резервації. Високоповнотні сосняки III—V класів віку (їх внутрішні частини), розміщені на рівнинних або понижених ділянках рельєфу (А2). 69 Метелики з розмахом крил 30—40 мм. У самки загальний фон крил рудий, з двома білуватими плямами біля середини. У самця рисунок на крилах такий же, але загальний фон крил темнобурий. Коли метелики сидять, то крила у них підняті над спиною і складені. Це денні метелики.
Яйця сплющено еліпсоподібної форми у вигляді цеглинок з заокругленими кінцями. Відкладаються вздовж хвоїнок в ряд.
Гусениця до 30 мм завдовжки, гола, зелена, з трьома поздовжніми білими смужками, які подовжені і на зеленій голові. Пересуваються гусениці, дугоподібно згинаючи тіло.
Лялечка довжиною до 1,5 сантиметра, жовтувато бура, блискуча. Кремастер з прямим зморшкуватим відростком на вершині.
Біологія. Літають в кінці травня — в червні з характерним зигзагоподібним польотом. Молоді гусениці спочатку обгризають хвою з боків, а дорослі з'їдають її значну частину. Заляльковуються під підстілкою або в поверхневому шарі ґрунту у вересні. Генерація 1 річна. Місце зимівлі — під підстилкою Головну роль в комплексі ентомофагів відіграють гусенично лялечкові паразити іхневмоніди, а також тахіни та трихограма. Із хижаків — лісові мурашки та личинки коваликів (дротяники). Іноді сильні ранньоосінні заморозки також можуть вплинути на гусениць.
Нагляд. Кінець травня—початок червня — за летом метеликів; серпень вересень — за пошкодженнями та екскрементами.
Облік чисельності. Кінець вересня — жовтень — за кількістю лялечок самок на 1 м2 підстилки.
Спеціальні заходи захисту: згрібання підстилки.
Звичайний сосновий пильщик (Diprion pini L.) (род. діпріоніди — Diprionidae, ряд перетинчастокрилі — Hymenoptera).
Резервації: чисті насадження сосни звичайної та сосни Банкса — 10— 25 років, що ростуть на підвищених ділянках рельєфу з піщаними ґрунтами, і в першу чергу їх узлісся.
Імаго. Самиці до 10 мм завдовжки, тіло коренасте, груди чорні, а черевце буру вато жовте з чорним пояском посередині.
Яйцеклад у самки у вигляді пилочки. Самець до 7 мм, чорний з перистими вусиками.
79
Личинка до 30 мм, зеленувато-жовта з буруватою головою. Над кожною ногою на черевці є дві чорні цяточки у вигляді крапки та коми.
Лялечка в бурому або бурувато-сірому коконі бочкоподібної форми довжиною 7—12 мм.
Біологія. Перше покоління літає навесні, коли настає стійка тепла погода. Самиці відкладають яйця на хвою минулого року в надрізи, зроблені яйцекладом вздовж бокової сторони хвоїнки, до 15 шт. в кожну хвоїнку (загальна плодовитість 80—100 яєць). Зверху вони покривають кладку виділеннями придаткових стате вих залоз, які, затвердівши, утворюють зазубрений сіруватий пінястий кантик. При температурі 25°С розвиток яєць продовжується 14 днів. За кількістю зубців на кантику можна підрахувати число відкладених яєць. Молоді личинки починають з'являтися з середини травня. Вони живляться до середини — кінця червня групами по 50—60 особин і об'їдають стару хвою з боків. Якщо їх потурбують, вони різко піднімають голови і передню частину тіла. У зв'язку з тим, що залишена нез'їденою центральна жилка згодом підсихає і стає світлою. Пошкоджені місця стають помітними на зеленому фоні крони. Дорослі личинки з'їдають хвоїнки повністю. Закінчивши живлення, вони заляльковуються в коконах на деревах серед хвої, на траві, підстилці тощо. Довжина коконів, в яких розвиваються самки — до 12,5 мм, а самці — до 10 мм. В коконі личинка проходить стадію еонімфи, пронімфи та лялечки. Через 12—15 днів після заляльковування з'являються до рослі пильщики другої генерації. Вони більш плодовиті, яйця відкладають в молоду хвою. В кінці липня серпня вилуплюються личинки другого покоління. Вони живляться хвоєю поточного року і таким чином наносять більшу шкоду, ніж личинки першого покоління. Об'їдання хвої продовжується до жовтня. Потім личинки спускаються в підстилку і коконуються. Зимують в коконах еонімфи або пронімфи. Заляльковуються в квітні. Генерація у пильщика подвійна. Місце зимівлі — під підстилкою. Частина еонімф другого покоління іноді знаходиться в діапаузі протягом 2—3 років і тоді генерація продовжується. Закінчення діапаузи можна встановити за перетворенням еонімфи в пронімфу (передлялечку): позаду очка з'являється чорна цяточка, а згодом пляма. Аналіз можна зробити завчасно — ще восени, а навесні лише провести контрольні аналізи. Під час діапаузи кількість шкідника щороку зменшується: його знищують ентомофаги, миші тощо. Найбільш ефективним паразитом пильщика є яйцеїд хальцид Achrysochorela ruforum. У нього також подвійна генерація і поява імаго за часом співпадає з відкладанням яєць господаря. В окремі роки цей паразит пошкоджує до 80—100% яєць пильщика. Заселені паразитом яйця стають блискуче чорними і помітно відрізняються від непаразитованих. Активні також паразити личинок — тахіна Drino inconspigua M. та паразит лялечок — їздець Dahlbominus fuscipennis S. Супу-
тнім видом звичайного пильщика частіше всього є зеленуватий пильщик
(Gilpinia frutetorum F.) та жовтуватий (G. pallida Kl.).
Нагляд. Друга половина травня, вересень, — по характерних пошкодженнях, по личинках, їх екскрементах.
80