ним щитком. В липні з’являються самки, які незабаром приступають до відкладки яєць. Всього відкладає близько 100 яєць. Генерація однорічна.
Акацієва несправжня щитівка (Partenolecanium corni Bouchе).
Багатоїдний вид. В лісі особливо часто пошкоджує білу та жовту акації, ліщину, клен, ясен.
Тіло овальне, близько 6 мм. завдовжки, зверху опукле.
Зимують личинки – “бродяжки” у тріщинах кори, стовбурі і гілок. Весною при температурі 100 С і вище переповзають на молоді гілки, пагони, присмоктуються для живлення в місцях з тонкою корою, і з цього часу втрачають рухливість.
У кінці травня-в червні перетворюються в половозрілих самок і самців. Самка відкладає до тисячі яєць, розміщуючи їх під своїм тілом, яке в цей час приймає ще більш випуклу форму (несправжній щиток).
Личинки, що з’являються через 20-30 днів, переповзають на листя і живляться ними з їх нижньої сторони біля жилок, залишаючись тут до верес- ня-жовтня. Згодом покидають місця живлення і мігрують в місця зимівлі. Генерація однорічна.
Каліфорнійська щитівка (Diaspidiotus perniciosus Comst).
Карантинний об’єкт. Батьківщина – південно-східні райони Китаю. Найбільше шкодить деревно-кущовим рослинам у плодових та декора-
тивних насадженнях. Шкодить і плодам, на яких з’являються червоні плями від, чого їх товарна якість понижується.
Тіло самки кругле, плоске, лимонно-жовте. Очей, вусиків і крил немає. Щиток самки круглий в діаметрі до 2 мм, трохи випуклий, темно-сірий з двома жовтими шкірками личинок у центрі. Щиток самця видовжений, овальний (1х0,6 мм). Дорослий самець 0,9 мм. завдовжки, коричневий, з однією парою крил, добре розвинутими вусиками і ногами.
Личинки 1го віку (бродяжки) 0,25 мм. завдовжки, видовжено-овальні. З добре розвинутими очима, вусиками і ногами. На кінці тіла з двома довгими щетинками. Личинка 2го віку вже схожа на самку і вкрита сірим щитком в діаметрі близько 0,5 мм.
На Україні розвивається в двох поколіннях. Зимують личинки другого віку під щитком. Навесні, після деякого живлення, перетворюються на самок. Самки живляться близько 1-1,5 місяці, а потім протягом місяця відроджують до 100 личинок, які згодом залишають материнський щиток, розповзаються.
Літнє покоління розвивається близько 2 місяців. Личинки другого покоління відроджуються в кінці липня - в серпні. Зимують, завершуючи розвиток наступної весни.
Чисельність щитівки може різко знижуватись внаслідок вимерзання личинок взимку. Знищують їх і ентомофаги (пропальтела, афітіс, хілокорус).
4. ШКІДНИКИ ЛИСТЯ
Родина листоїдів (Chrysomelidae).
136
Листоїди – жуки невеликі розмірів, овальної форми, часто з яскраво забарвленими надкрилами. Ноги ходильні. Жуки завдають великої шкоди молодим насадженням і плантаціям. Шкодять також личинки листоїдів.
Тополевий листоїд (Melasoma populi L.).
Осиковий листоїд (M. tremulae F.).
Поширені в тополевих та осикових насадженнях.
Перший – жуки 10-12 мм. завдовжки з червонуватими надкрилами, си- нювато-зеленою передньоспинкою і нижньою частиною тіла. На самій вершині надкрил у шовних кутах є добре помітна чорна пляма.
Другий – до 10 м. завдовжки і немає цієї чорної плями .
Личинки довжиною до 12 мм., жовтувато-білі з чорною головою та рядами чорних бородавок. Три пари грудних ніг також чорні.
Біологія. Спосіб життя у обох однаковий. Жуки появляються з місць зимівлі (підстилки) в травні і пошкоджують листя різних видів тополей та верб, скелетуючи їх та виїдаючи в них дірки.
Самиці відкладають жовті яйця на нижню сторону молодих листків купками, стійма по 10-15 штук. Всього самиця відкладає декілька сот яєць. Через 10-12 днів з них вилуплюються личинки. Вони скелетують листя (кінець травня-червень), а на початку липня заляльковуються на листках.
Жуки другого покоління відкладають яйця в кінці липня. Личинки, що вилуплюються з них, також скелетують листя і наприкінці літа заляльковуються. У вересні відроджуються жуки другої генерації, які зимують в підстилці та ґрунті.
В лісах, декоративних посадках і розсадниках зустрічаються і інші види листоїдів. Із них найчастіше зустрічаються слідуючі види.
Дубовий блошак (Haltica quercetorum Foudr.).
Жуки 4-5 мм. завдовжки, темно-зелені, блискучі з стрибальними задніми ногами з’являються на листях дуба в травні, виїдаючи дірки в листях.
Личинки появляються в червні, скелетують листя, потім заляльковуються в тріщинах кори і частково на листях.
Наприкінці літа з’являються молоді жуки, які деякий час живляться листям, а потім спускаються в підстилку, дупла і інші сховища на зимівлю. Генерація однорічна.
В’язовий листоїд (Galerucella luteola M.).
Один із самих небезпечних шкідників листя всіх ільмових порід. Має, як і тополеві листоїди, дві генерації в рік.
Вільховий фіолетовий листоїд (Agelastica alni L.).
Жуки фіолетові до 7 мм довжиною.
Вільховий зелений листоїд (Melasoma aenea L.).
Жуки металево-зелені, до 8 мм довжиною.
137
Калиновий листоїд (Galerucella viburni P. ).
Генерація однорічна. Личинки скелетують листя калини в травнічервні. Жуки з’являються в липні. Прогризають в листях калини отвори, а потім відкладають яйця в спеціальні вигризені заглиблення на молодих пагонах. Яйця зимують.
Родина наривники — Meloidae
Шпанська мушка (майка) (Lytta vesicatoria L.).
Жуки об’їдають листя ясена, жостера, бузку, бірючини, при масовому розмноженні – черешки і молоді пагони. Від них поширюється неприємний запах, який можна відчути на десятки метрів від пошкоджених дерев.
Жук зелений, продовгуваті 1,5-2 мм. завдовжки. Літають з кінця травня до середини липня. Самки в період живлення в декілька прийомів відкладають в грунт по 40-50 штук (всього більше 1000 яєць).
Личинки першого типу – триунгуліни, паразитують в щільнику гнізда земляних бджіл, з’їдаючи їх яйця. Личинки другого типу живляться там же їжею, яку заготовляють бджоли для своїх личинок. Закінчивши розвиток личинки залишає гніздо і в ґрунті зимує. Навесні з неї з’являється личинка третього типу, яка нарешті заляльковується. Такий складний цикл розвитку носить назву надлишкового (ускладненого) перетворення.
Родина дійсних горіхотвірок (Cynipidae).
Дрібні комахи із ряду перетинчастокрилих. Пошкоджують листя різних рослин і, що особливо небезпечно, часто їх бруньки. При цьому створюються різного виду гали. Це відбувається внаслідок розростання тканин рослин, по скільки шкідник виділяє при пошкодженні ростові речовини. На створення галів рослини витрачають багато поживних речовин. Всередині галів, висмоктуючи сік рослини, живляться личинки горіхотвірок . Іноді із-за великої кількості галів повністю припиняється вегетація листя і вони опадають. У дерев зменшується приріст, вони стають об’єктами стовбурових шкідників.
Особливо широко горіхотвірки розповсюдженні в дубових насадженнях. Із всього різноманіття видів найбільш вивчені слідуючі
Виноградоподібна горіхотвірка (Neuroterus quercus – baccarum L.).
Гали шаровидні, діаметром 5-6 мм., спочатку зелені, згодом коричнева- то-червоні, схожі на невеликі ягоди винограду. Травень-червень. На сережках, листях з нижньої сторони листків дуба. Із галів в червні вилітають самці і самки, які відкладають яйця в тканини листків. Личинки, що відроджуються з них, визивають створення літніх липневих галів, менших за розміром, ніж весняні. В них розвиваються лише самки, які вилітають весною.
Схожі до неї коржикоподібна горіхотвірка (N. аlbipes S.), в якої посеред гала діаметром 3 мм. незначне підвищення і вони можуть бути і на верхній стороні листка, та монетоподібна горіхотвірка (N. numismalis F.) – плоский гал її посередині з заглибленням.
138
Шишкоподібна горіхотвірка (Andricus fuecundatris Hart.).
Великі гали, подібні на шишки хмелю, утворюються в другій половині літа. Із них виштовхуються внутрішні гали, схожі на мініатюрні жолуді. Всередині їх і зимують личинки шкідника. Весною з них виходять самки. Вони відкладають яйця в чоловічі суцвіття дуба, біля квітколож яких створюються загострено-яйцевидні гали, довжиною 2 мм., опушені білими волосками, спочатку зелені, а згодом коричневі. Із них виходять самці і самки і в червні самка відкладає яйця на сплячі бруньки.
Яблукоподібна горіхотвірка (Diplolepis quercus-folii L.).
Утворює на листках дуба гали у вигляді яблучок. Гали на нижній поверхні листків, на бокових жилках, шароподібні, м’ясисті, однокамерні в центрі гала, 10-20 мм. в діаметрі, спочатку рожеві, а згодом жовтуваті. Опадають з листям.
Самки виходять з галів рано весною і відкладають яйця у середину бруньок і в них розвиваються опушені бархатисті гали 2-3 мм довжиною. В червні з них вилітають самці і самки. Останні відкладають яйця в тканини нижньої сторони листків, де і розвиваються яблукоподібні гали.
Горіхотвірка смугаста (Diploles longi-ventris Hart.).
Гали у вигляді твердих шариків до 10 мм. в діаметрі, трохи сплюснуті, жовті з концентричними червоними або зеленуватими смугами. На бочкових жилках з нижньої сторони лисків. Вересень-жовтень.
Бедегуар – (Rhodites rosae L.).
На кінці пагонів, на листках, на чашолистках шипшини тверді гали з відростками (від 1 до 5 см. в діаметрі), іноді червонуваті (по одному або декілька в ряд). На листях, квітках, плодах шипшини гали з багаточисельними брібними шипами до 20 мм. в діаметрі – горохотвірка Майра (R. Mayri
Schlecht).
5. КОРОТКА СИСТЕМА ЗАХОДІВ ІЗ ЗМЕНШЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ШКІДНИКІВ НАДЗЕМНИХ ЧАСТИН МОЛОДИХ НАСАДЖЕНЬ
Лісогосподарські заходи. Для підвищення стійкості створюваних молодих насаджень проти розглянутих шкідників вирішальне значення мають агротехнічні та лісогосподарські заходи. Особливу увагу слід звернути на підготовку ґрунту, якість посадкового матеріалу та додержання правил садіння культур. Підготовка ґрунту має бути глибокою, безполицевою, з розпушуванням ґрунт під кожен садивний ряд на глибину до 60 см. Це сприятиме інтенсивному росту кореневої системи сіянців в глибину ґрунту, забезпечуючи їх вологою з нижніх горизонтів. Важливе значення має раннє (до 7—8 років) зімкнення культур. Одночасно не слід створювати надмірно загущені культури, особливо на сухих піщаних і супіщаних ґрунтах. Практично достатньо висаджувати 7 тисяч якісних сіянців при ширині міжрядь 2,5 м і відстані в
139
ряду 0,65 м. Таке розміщення посадкових місць дозволить проводити культивацію ґрунту у міжряддях протягом 3 років. До складу соснових культур слід вводити до 20% листяних порід та чагарників (береза, бузина червона, аморфа тощо). У південних областях перевагу слід віддавати сосні кримській (Pinus Pallasiana) і починати створювати культури якомога раніше навесні, запобігати закручуванню коріння саджанців під час посадки. Для доповнення культур використовувати сіянці сосни Банкса, берези, які швидко ростуть в таких умовах. Згодом під час рубок догляду їх можна буде вирубати. Не слід висаджувати поруч модрину і ялину. Для забезпечення ґрунту азотом у міжряддя культур слід висівати багаторічний люпин, фацелію тощо.
Комплекс фізичних, біологічних та хімічних заходів:
захищати культури від пошкодження личинками хрущів на заселених ними ділянках;
рано навесні, безпосередньо перед підняттям соснового підкорного клопа на стовбури, обприскувати їх нижню частину дозволеними пестицидами контактної дії;
запобігання розмноженню великого соснового довгоносика шляхом викорчовування пеньків. Для знищення жуків на 1—2_річних лісосіках в кінці квітня та в першій половині травня слід застосовувати отруєні принади із шматків свіжої соснової чи ялинової кори, обприсканої з внутрішнього боку піретроїдними препаратами. Кору слід класти лубом до землі щільно притискуючи до ґрунту. Проти крапчастого смолюха слід вирубувати заселені ним сосни до вильоту жуків нижче кореневої шийки, та використовувати їх як паливний матеріал. 150 Можна також застосовувати принади — ловильні кілки із свіжезрубаних гілок сосни, одним кінцем забитих в грунт. Після заселення смолюхом ці принади у липні спалюють.
140