вгі, спочатку відходять від маточного ходу в повздовжньому напрямі вгору та вниз, потім відхиляється в боки. Личинки живляться до осені, зимують, заляльковуються навесні. Генерація однорічна.
КОРОЇД ЗАХІДНИЙ НЕПАРНИЙ (Xyleborus dispar Fabr.) Багатої-
дний вид. Особливо сильно шкодить дубу, буку, клену, плодовим, заселяючи не дуже ослаблені дерева. Одночасно і технічний шкідник.
Літає в травні (в степовій частині – в кінці квітня). Самка спочатку точить хід перпендикулярно поверхні стовбура на 3-6 см., де хід повертається по річному кільцю то в одну, то в інші сторони (Рис. ). В цих маточних ходах відкладаються яйця. Там же згодом личинки живляться міцелієм гриба, що був занесений самкою. Тому личинкових ходів немає. Зимують в ходах молоді жуки. Генерація однорічна.
Родина златок (Buprestidae).
ДВОПЛЯМИСТА ВУЗЬКОТІЛА ЗЛАТКА ( Agrilus bigutatus F.)
Надзвичайно небезпечний шкідник дуба. Заселяє середньовікові та старшого віку ослаблені дерева. Поселяється під товстою корою.
Жуки літають в червні-липні. Додатково живляться, обгризаючи частково листя дуба. Самиця відкладає яйця у тріщини кори, здебільшого в окоренковій частині дерев. Личинки спочатку вигризають ходи в лубі, зачіпаючи згодом деревину. Ходи плескуваті, шириною до 4 мм., заповнені порохнею, завжди поперечні, чим і спричиняється неминучість всихання дерева. Зимують личинки у камерах, вигризених у верхньому шарі заболоні. Заляльковуються навесні. Генерація однорічна.
ДУБОВА БРОНЗОВА ЗЛАТКА (Chryzobothris affinis F.) Небезпеч-
ний шкідник дуба в лісах та лісосмугах. Заселяє ослаблені та звалені дерева, пеньки дуба, граба, горіха, плодових.
Жуки літають з травня до липня. Яйця самка відкладає в тріщини кори. Личинки точать під корою плескуваті, звивисті ходи, згодом заглиблюючи їх в деревину на 1-2 см., де і зимують. Заляльковуються в травні. Жук вилітає через прогризений у корі вилітний отвір, у вигляді двоопуклої лінзи. Генерація однорічна.
В дубових насадженнях південних та центральних областей України поширена дубова вузька вузькотіла златка (Agrilus angustulus Ill.), що шко-
дить ослабленим деревам і лісоматеріалам. Личинкові ходи її звивисті, переважно повздовжні. Вилітні отвори її нагадують півколо діаметром 2-2,5 мм.
Родина рогохвости (Siricidae).
ДУБОВА КСИФІДРІЯ (ДОВГОШИЇЙ РОГОХВІСТ) (Xyphydria longicollis Geofr.)
Небезпечний шкідник дуба. Заселяє дуб середнього та старшого віків. Літ ксифідрії розтягнений з липня до вересня. За допомогою яйцеклада
самка відкладає яйця під внутрішню поверхню лубу до камбію, здебільшого по 5-7 яєць в одному місці. За 2-3 тижні з них вилуплюються личинки, які вгризаються в заболонь і точать в ній ходи, щільно забиті порохнею і спрямовані вздовж стовбура. Хід закінчується лялечковою колисочкою поблизу
111
поверхні стовбура. Доросла ксифідрія вилітає через круглий отвір діаметром
3-4 мм.
При відкладанні яєць самки заносять спори базидіальних грибів, що викликають білу заболонну гниль деревини (А.Є. Червонний, 1998). Заселені дерева бувають уражені також мікозом судин. При цьому на поверхні заболоні та на лубі з’являються чорні плями або повздовжні смуги різної величини. Судини заболоні заповнюються чорними гіфами та тилами. Ксифідрія може поселятися і на всихаючих дубах.
Родина вусачів (Cerambycidae).
МАЛИЙ ДУБОВИЙ ВУСАЧ (Cerambyx scopolii Fussly). Табл. рис.
Небезпечний шкідник різних листяних порід. Заселяє ослаблені та звалені дерева, пеньки найчастіше дуба та граба.
Жуки літають з травня до липня. Яйця самиця відкладає в тріщини кори переважно в нижній частині стовбурів. Личинки спочатку проточують ходи в корі та під корою, зимують. На другий рік заглиблюються в деревину, на глибину до 10 см, де і зимують вдруге. Після другої зимівлі личинки в травні заляльковуються, відгородивши лялечкову колисочку кришечкою з порохні та вапна. Генерація дворічна.
Строкатий дубовий вусач (Plagionotbs arcuatus L.). Табл. рис.
Пошкоджує ослаблені та зрубані дерева дуба, бука, граба, каштана різного віку. Заселяє переважно середню та верхню частину стовбурів.
Жуки літають з кінця травня по липень. Самиці відкладають яйця в тріщини кори. Спочатку личинки проточують ходи в корі та лубі, проникаючи на 3-4 мм у заболонь. Ходи під корою звивисті, здебільшого направлені вздовж стовбура і забиті порохнею. Хід у деревині гачкоподібний, до 0,8 см. завширшки, очищений від порохні.
На дубі, горісі та каштані, за якими нема догляду, може зустрічатися
ВЕЛИКИЙ ДУБОВИЙ ВУСАЧ (Cerambyx сerdo L.). Генерація трьохрічна.
В даний час осередки його різко скоротились і в окремих частинах ареалу він став рідкісним видом.
У дубових лісах Лісостепової та Степової зон поширений корабельний свердлик (Lymexylon navale L.). Поселяється на деревах старшого віку, головним чином там, де на стовбурах відсутня кора. Личинки проточують вузькі, до 2 мм та довжиною до 20 см ходи перпендикулярно волокнам стовбурів. Генерація однорічна.
Ясен
підродина короїдів
ВЕЛИКИЙ ЯСЕНЕВИЙ ЛУБОЇД (H. crenatys F.).
Поширений в ясеневих лісах південної частини України. Поселяється під товстою корою в нижній частині ослаблених і звалених дерев.
Жуки літають на місяць пізніше від попереднього виду. Молоді жуки з’являються на початку вересня. Додаткове живлення відбувається під корою. Зимують головним чином личинки, які заляльковуються весною. Генерація однорічна.
112
МАЛИЙ, АБО РЯБИЙ, ЯСЕНЕВИЙ ЛУБОЇД (HYLESINUS
FRAXINI PANZ).
Один із небезпечних стовбурових шкідників ясена, рідше плодових – яблуні та груші. Ослаблення ясеневих насаджень може призвести до їх всихання.
Жуки літають з другої половини квітня - травень. Заселяють ослаблені та зрубані дерева в середній та верхній частинах крани. В третій декаді липня вилітають молоді жуки. Вони додатково живляться вигризаючи біля розгалужень гілочок та біля бруньок зігнуті ходи. Зимують жуки в товщі кори окоренкової частини дерева. Генерація однорічна.
Родина лускокрилих (Lepidoptera).
ЧЕРВИЦЯ В’ЇДЛИВА (Zeuzera pyrina L.).
Особливо поширена в ясеневих лісах Степової зони. Пошкоджує і інші породи, особливо порослевого походження і добре освітлені сонцем (в’язові, плодові).
Малорухливі метелики відкладають яйця з червня до середини серпня поодинці на пагони, бруньки, в пазухи листків, листкові рубці. Через два тижні вилуплюються гусениці які спочатку прогризають ходи в черешках листків, а згодом, і в пагонах та товстіших гілках. Ходи свої очищає від екскрементів, висипаючи їх через отвір у корі. Гусениця зимує двічі. Останні ходи проточує в стовбурах в горизонтальному напрямку. Влітку заляльковується без кокона, відгороджуючи лялечкову колисочку перегородкою. Перед вильотом метелика лялечка руйнує своїм зубцем перегородку, пересувається по ходу до отвору в корі і частково висувається з нього. Після вильоту метелика шкірка лялечки ще деякий час залишається помітною в отворі.
Таким чином, пошкоджені дерева легко пізнати:
-по всиханню верхніх половинок листків на ясені у серпні-вересні;
-по червоточині та бурих екскрементах круглої форми, що висипаються з ходів у стовбурі.
При невеликій щільності заселення спочатку всихає вершина, а зго-
дом відмирає все дерево.
Тополі
Родина златок (Buprestidae).
ЗЕЛЕНА ВУЗЬКОТІЛА ЗЛАТКА (Agrilus viridis L.).
Заселяє ослаблені дерева та лісоматеріали тополі, бука, граба, клена, тощо. Здебільшого селиться на середній та верхній частині дерев з перехідною та тонкою корою, на гілках. Шкодить також у полезахисних та зелених насадженнях.
Жуки літають в кінці травня до початку липня. Додатково живляться, прогризаючи в листках дірки. Яйця, відкладені по кілька штук на кору, покриті невеликим білуватим щитком. Личинки проточують під корою ходи, які помітні і на поверхні деревини. Вони звивисті, дуже переплутані, мають вигляд клубка, і заповнені порохнею. Для перезимівлі личинки вигризають
113
ходи у деревину на глибину до 1 см., де і зимують. Заляльковуються навесні. Генерація однорічна.
У грабових лісах поширена грабова вузькотіла златка (A. olivicolor
Ksw.), яка за циклом розвитку близька до розвитку зеленої вузькотілої златки.
Родина склівки (Aegeridae).
ВЕЛИКА ТОПОЛЕВА СКЛІВКА (Aegeria apiformis Cl.).
Небезпечний шкідник тополі, осики у віці 5-15 років. Часто пошкоджує зелені насадження в населених пунктах, молоді дерева у південних районах.
При значному заселенні дерева суховершинять, іноді зламуються вітром біля кореневої шийки.
Метелик, на перший погляд, нагадує велику осу – шершня. Літають в червні-липні. Сидячи на дереві, самиця викидає яйця, які розсипаються по землі. Більша частина їх накопичується коло основи стовбурів, на горизонтальних коренях, що виходять на поверхню ґрунту. Одна самка відкладає до 2,5 тисяч яєць.
Гусениці можуть потрапити до горизонтальних коренів і по пустотах
вґрунті. На цих коренях вони вгризаються під кору, проточують ходи, які викарбовуються на деревині у вигляді площинок. В них вони зимують, а після перезимівлі продовжують пошкоджувати деревину. Порохня, що висипається з ходів, свідчить про пошкодження дерев. Екскременти дорослих гусениць мають круглясту форму і нагадують дрібний горох бурого забарвлення. Склівка пошкоджує корені на глибину до 30 см та окоренкову частину стовбура на висоту до 15 см. Восени другого року гусениця влаштовує кокон з порохні та дрібних шматочків деревини, в якому і зимує. Заляльковується навесні. Перед виготовленням кокона гусениця прогризає отвір для вильоту метеликів, найчастіше біля кореневої шийки. Фаза лялечки триває близько місяця. Перед вильотом метелика лялечка висовується назовні на 2/3 довжини. Після вильоту метеликів шкірки лялечок ще деякий час залишаються в отворах або падають на землю біля дерев. Генерація дворічна.
МАЛА ТОПОЛЕВА, АБО ТЕМНОКРИЛА СКЛІВКА (Sciapteron tabaniforme Rott.) Дуже шкодить молодим тополевим насадженням, плантаціям і саджанцям у розсадниках. Частіше пошкоджує рідкі тополеві насадження, особливо на бідних і сухих ґрунтах.
Метелики літають у червні-липні. Яйця відкладають на стовбури та гілки в тих місцях, де є механічні пошкодження кори. Гусениці які вилуплюються через 10-14 днів спочатку вигризають під корою ходи, направляючи їх поперек стовбура (у місцях найбільшого пошкодження утворюються гали). Ще восени гусениця заглиблюється в деревину, де вигризає хід знизу
вгору, очищаючи його від порохні через отвір у корі. По висипаючим на землю бурим екскрементах можна виявити дерева, заселені склівкою.
Після другої зимівлі гусениці в травні заляльковуються. Перед вильотом метелика лялечка на половину висовується з отвору для вильоту, де ще деякий час залишається її шкірка. Генерація дворічна.
114
Родина вусачів (Cerambycidae).
МАЛИЙ ТОПОЛЕВИЙ ВУСАЧ АБО МАЛИЙ ТОПОЛЕВИЙ СКРИПУН (Saperda populnea L.)
Вусач пошкоджує тополі, осики, верби переважно у молодих посадках, маточних посадках за несприятливих умов росту (суборах та свіжих суборах). Заселяє двох-трьохрічні гілки та стовбурці товщиною до 2 см., пошкоджуючи при цьому головним чином центральні пагони. Верхівка заселених стовбурців часто відмирає. На більш дорослих деревах вусач поселяється тільки в кроні на тонких гілках. Пошкоджені гілки і стовбурці, в середині яких розвивається личинка, добре помітні по галам і насічках (“підковках”) біля них.
Жук 1,5 см. завдовжки, вкритий сірим або жовтуватим пушком. По боках передньоспинки є по одній повздовжній рудій смужці, а на кожному з надкрил - 4-5 рудих плями.
Літ жуків відбувається в травні-червні. Додатково живляться, пошкоджуючи листя, вигризаючи в них невеликі дірки, та черешки листків, тонку кору гілок та пагонів, обгризаючи в них лунки. Самиця для відкладання яєць прогризає кору одно-дворічних гілок до камбію у вигляді підкови. Якщо в цей час калюс пошкодження швидко розростається, значна частина яєць, відкладених у “підкови”, може загинути. Личинки спочатку прогризають хід під корою навколо гілочки, а восени заглиблюються в деревину, проточуючи там повздовжній хід до 5 см. Тут же після другої перезимівлі навесні заляльковуються. Через 2-3 тижні молоді жуки вигризають круглий отвір і вилітають. Генерація дворічна.
ТОПОЛЕВИЙ ВУСАЧ АБО ВЕЛИКИЙ ОСИКОВИЙ СКРИПУН
(S. carcharias L.)
Поширений в тополевих та осикових насадженнях повсюдно, особливо - створених на бідних ґрунтах. Заселяє культури навіть з 4-річного віку.
Жуки літають з червня по серпень. Додатково живляться, вигризаючи в листках дірки або на корі гілок і пагонів поперечні борозенки.
Самиці відкладають яйця поодинці в окоренковій частині дерев. Личинка спочатку прогризає хід під корою, а згодом продовжує його у деревині, направляючи вниз від кореневої шийки в окоренкову частину стовбура. Поблизу кореневої шийки, на кореневих “лапах” личинка вигризає отвір, через який викидає порохню, що має вигляд довгастих і тоненьких скіпочок. В ході личинка зимує тричі. Заляльковується личинка в травні-червні у верхній частині ходу. Лялечкова колисочка від ходу відгороджена кришечкою з порохні. Перед залялькуванням личинка прогризає хід для вильоту молодого жука майже до поверхні кори. Отвори для вильоту жуків діаметром 1 см розташовані поблизу кореневої шийки, тому дерева в цьому місці часто ламаються.
115