Сірий волохатий хрущ (Anoxia pilosa F.)
Дуже поширений на Україні. Найчастіше заселяє піщані ґрунти в сухих борах разом з мармуровим хрущем, утворюючи стійкі осередки. На суглинистих ґрунтах не поселяється. Не поселяється хрущ і у зімкнутих насадженнях. По шкідливості прирівнюється до травневих хрущів.
Жук довжиною до 2,5 см., бурий, зверху вкритий дрібними сірими волосками. Дорослі личинки зовні схожі на личинок травневих хрущів, але на анальному стерніті у них немає рядів шипиків, а є тільки гачкоподібні щетинки (Рис. )
Жуки літають у червні на висоті 10-50 см. над поверхнею ґрунту перед заходом сонця і в сутінках. Спаровуються на землі. Вдень ховаються в грунт. Додатково не живляться.
Яйця самки відкладають в грунт на глибині 15-30 см. по-одному, як і мармуровий хрущ. У липні з’являються личинки, які живляться і живуть як і личинки інших видів хрущів. Після третьої перезимівлі в травні заляльковуються на глибині 15-30 см. Генерація трирічна.
Червневий хрущ (Amphimallon solstitialis L.)
Володіє великою біологічною пластичністю, однак віддає перевагу задернілим ґрунтам. В степовій зоні шкодять схожі личинки хрущів Нордма-
на (Monotropus nordmanni Bl.) та корнегризів (Rhizotrogus eastivus Ol.).
Живиться коріннями різних рослин, може досягти великої чисельності на різних по механічному складу ґрунтах. Особливо сильно пошкоджують корені деревних порід в розсадниках і культурах якщо за ними не ведеться достатнього догляду. Часто зустрічаються разом з личинками інших хрущів, особливо травневих, посилюючи їх шкідливість. По шкідливості приблизно в два рази менш шкідливий за травневого.
Жук до 2 см. завдовжки, бурувато-жовтий, блискучий. Наличник чер- воно-жовтий, черевце чорне (Рис. )
Личинка зовні подібна до личинки травневих хрущів, але помітно менша від них. Чітко відрізняється також трипроменевим анальним отвором, а також характерним розміщенням шипиків на анальному стерніті: два повздовжніх ряди у передній частині паралельні, а на кінці загинаються на боки. Передній кінець рядків трохи не доходить до краю поля, зайнятого щетинками.
Жуки літають в червні після заходу сонця до настання темноти. На день здебільшого ховаються в ґрунті. Самиці відкладають яйця в грунт на ділянках, що заросли травою. Живуть і живляться подібно до личинок інших хрущів. Генерація дворічна.
Жуки – квіткоїди (кузьки) (p. Anomala)
Зустрічаються на пустирях, вирубках та в молодих культурах. Шкодять і в розсаднику, проте менше, ніж червневий.
121
Невеликі і середнього розміру жуки, забарвлені в яскраво-металеві кольори, рідше в темні. Тіло опукле, на надкрилах глибокі борозенки.
Личинки невеликі до 3 см, на анальному стерніті є два повздовжніх ряди довгих шипиків, які дуже нахилені вершинами всередину (майже лежать). На поверхні ґрунту вони можуть пересуватися.
Жуки літають вдень з червня до середини серпня. Генерація однодворічна.
В комплексі з приведеними хрущами шкоду посилити можуть і інші хрущі. Це насамперед кукурузний дубляк (гнойовик) (Pentodon idiota Hbst.), одно-дворічні сіянці перегризає при землі, садовий хрущ (оленка) (Phyllopertha horticola L.), бронзовка (Epicometis hirta P.).
Оленка мохната (Epicometis hirta L.).
Літає з квітня до червня. Личинки живуть у ґрунті, не шкодять. Заляльковуються у серпні. Зимує жук. Жуки живляться квітами різних рослин і молодими листями. Іноді дуже сильно шкодять об’їдаючи квіти плодових дерев, в розсадниках, каштана кінського і інших. Пошкоджують молоде листя і бруньки абрикоса, груші, яблуні, черешні, чорної смородини
Кравчик (Lethrus apterus Laxm.).
Відноситься до родини пластинчастовусих (Scarabaeidae).
Поширений на півдні лісостепової зони та в степовій зоні України. Жуки віддають перевагу перелоговим ділянкам по краях балок, на межах. Шкодять жуки. Личинки не шкідливі.
Жук 1,4…2,4 см. завдовжки, чорний з випуклим тілом, великою головою та великими верхніми щелепами. Надкрила зрослись, нижні – нерозвинуті тому жук не літає.
Личинка зігнута з великим потовщенням на спинці – посередині тіла. Біологія. Зимують жуки. Появляючись з місць зимівлі рано весною в
квітні, жуки об’їдають листя і перекушуючи сходи рослин, затягують їх у влаштовані ними в землі нірки та камери для живлення своїх личинок. Глибина нірок досягає 0,5 м. В кожне таке заповнене зеленим запасом корму місце самки відкладає по 1-2 яйця і закриває їх землею. Яйце розвивається близько 10 днів, личинка – на протязі 20-30 днів, лялечки – 14 днів.
Молоді жуки вилазять з ґрунту тільки навесні. Генерація однорічна.
7. РОДИНА КОВАЛИКИ (Elateridae).
Ковалики наносять значну шкоду в розсадниках, полезахисних смугах, особливо гніздових посівах дуба. Вони пошкоджують насіння, розмачулюють коріння, виїдають жолуді.
Жуки цієї родини мають видовжено-овальне, слабо випукле тіло з маленькою головою. Передньоспинка з витягнутими і загостреними задніми боковими кутами. Передньогруди з коміром, що прикриває рот зверху. Між шаровидними тазиками передніх ніг є відросток, котрий направлений назад і
122
входить в виїмку середньогрудей. Цей відросток виконує роль пружини при підстрибуванні жука. Впавши на спину жук підстрибує і перевертаючись стає на ноги. При цьому видає звук, що нагадує цокання (звідки і назва родини). Вдень ведуть потайний спосіб життя (ховаються під комочки землі, рослинні рештки і інше).
Личинки жовті, вузькі, довгі, циліндричної або напівцеліндричної форми, хітинізовані, з трьома парами ніг однакової довжини. За свій зовнішній вигляд вони одержали назву дротяників. Кінець тіла або конічно загострений
(p. Agriotes), роздвоєний (p. Celatosomus).
Літають жуки в травні-червні по вечорах. Багато з них в цей час додатково живиться на пагонах, листях та хвої деревних порід. Самки відкладають яйця в грунт, де і відбувається весь подальший їх розвиток.
Плодовитість самок коливається від 100 до 300 яєць. Відкладаються вони групами. Яйця молочно-білі, овальні. В період свого розвитку вони розбухають і суттєво збільшуються в розмірах.
Фаза яйця продовжується до 30 днів. Личинки з моменту відродження розвиваються довго – від 3 до 5 років. Заляльковуються в середині літа на глибині 8-20 см.
Впошуках сприятливих умов личинки рухаються у ґрунті в вертикальному і горизонтальному напрямках. В різні сезони року вони скопичуються то в поверхневому горизонті, то на глибині 60-80 см. і глибше.
Літом горизонтальні переміщення частіше всього відбуваються із сухих місць в більш вологі. Це можна прослідити в розсадниках при наявності літнього поливу.
ВПоліській та Лісостеповій зонах дротяників більше, однак, хоча в Степовій частині України їх менше, шкода від них буває більш помітна. Тут вони інтенсивніше живляться і рослини скоріше гинуть при нестачі вологи в ґрунті.
Видовий склад коваликів різноманітний. Найбільш розповсюдженні:
Смугастий ковалик – Agrіotes lineatus L., посівний ковалик – A. sputator L., широкий ковалик – Selatosomus latus F., блискучий ковалик – S. aeneus L.
Генерація 4-5 річна.
3.РОДИНА ЧОРНИШІ (Tenebrionidae).
Черниші – характерні мешканці Степової частини України. Вони теплолюбиві, добре пристосовані до життя в посушливих умовах . Личинки пошкоджують корені і частини рослин, розміщених біля поверхні ґрунту. Від висіяного насіння вони можуть залишити лише шкірку.
Жуки мають тверде покриття тіла, майже завжди забарвлені в чорний колір, за що і одержали назву. Передньоспинка з гострим боковим краєм, надкрила дрібнозернисті з блискучими горбочками, зросші вздовж шва. Тому жуки літати не можуть.
123
Личинки нагадують дротяників, але відрізняються тим, що передня пара ніг довша середніх і задніх. Голова випукла. На відмінну від личинок коваликів вони одержали назву несправжні дротяники.
По способу життя чорниші відрізняються від коваликів більш коротким циклом розвитку. Вони повільні, охоче збираються під різними рослинними рештками, грудочками землі, виполотого бур’яну, тощо.
Жуки живуть головним чином 2 роки, в той час як стадія личинки коротка продовжується декілька місяців.
Біологія у більшості чорнишів подібна. Жуки з’являються весною з першими теплими днями, пошкоджують сіянці до жовтня місяця. Найбільш рухомі вони в ранішні і вечірні години. Спарювання і відкладання яєць відбувається в травні-червні. У деяких видів (кукурузний чорниш) вони продовжують все літо. Всього самка відкладає за 2 роки 200-300 яєць. Зимують личинки і жуки. Генерація однорічна.
В розсадниках, молодих культурах і лісосмугах найбільшу шкоду на-
носить піщаний мідляк (Opatrum sabulosum L.)
4. РОДИНА ВОВЧКИ (Gyllotalpidae)
Родина належить до ряду прямокрилих (Orthoptera).
Вовчок звичайний (капустянка) (Gyllotalpa gryllotalpa L.).
Поширений в Україні повсюдно. Завдає великої шкоди, підгризаючи корені в розсадниках, молодих посадках особливо тоді, коли вони закладені на вологих ґрунтах або поблизу боліт та водоймищ.
Доросла комаха до 5 см., червонувато-бура або сірувато-бура з копальними передніми ногами, з вкороченими верхніми та добре розвинутими нижніми крилами. Може трохи літати. На кінці черевця дві довгих церки.
Личинка схожа на дорослу комаху, але безкрила.
Біологія. Зимує вовчок в землі на глибині до 1 метра. Навесні вовчок з’являється на поверхні ґрунту і після спарювання у травні-червні влаштовує в ґрунті на глибині 10-20 см. гніздо, в яке відкладає 300-600 яєць. Через 1015 днів із яєць вилуплюються личинки, які спочатку живуть разом, а згодом розповзаються.
Дорослі комахи і личинки риють ходи в ґрунті поблизу його поверхні, при цьому дуже пошкоджуючи корені сходів та молодих сіянців.
Розвиток личинок триває 13-14 місяців, тобто генерація дворічна(є випадки одно і трьохрічної). Зимують вони в тих же місцях де і дорослі вовчки попереднього року.
5. РОДИНА СОВКИ (Noctuidae ( ряд лускокрилі Lepidoptera)
Озима совка (Agrotis segetum Schiff.).
Гусениці завдають помітної шкоди в розсадниках, рідше 1-2 річним культурам. Найбільше шкодять дорослі гусениці, які підгризають підземні і прикореневі частини рослин, визиваючи цим їх загибель.
124
Метелик з розмахом крил 4…5 см. Передні крила від сірого до бурого і темно-бурого забарвлення з ниркоподібною, круглою та клиноподібною плямами на передніх крилах. Задні крила світло-сірі.
Гусениця до 5 см. завдовжки, землисто-сіра з зеленуватим або буруватим відтінком. Виділяються три повздовжні темні смужки – одна посередині та по одній з боків.
Біологія. Зимують дорослі гусениці в ґрунті. Навесні вони заляльковуються на глибині 5-10 см. Через 2-3 тижні вилітають метелики. В степовій частині масово вони літають в середині травня, лісостеповій – в кінці травня. Літають вночі, живлячись нектаром осоту, будяка і інших рослин – бур’янів.
Яйця часто відкладають по декілька штук на нижню сторону листків берізки польової. Одна самка відкладає кілька сотень яєць. Фаза яйця триває один-два тижні.
Вдень гусениці ховаються в грунт або під рослинні рештки, пошкоджуючи при цьому рослини поблизу кореневої шийки. Вночі пошкоджують листя.
У кінці липня-серпні літає вже друге покоління метеликів. Таким чином озима совка має два покоління.
6. СИСТЕМА ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ РОСЛИН ВІД ШКІДНИКІВ ПІДЗЕМНИХ ЧАСТИН РОСЛИН
Всі заходи повинні базуватися на основі даних обстеження ґрунту на предмет заселення його шкідниками. Розкопки обов'язково потрібно робити щорічно на тих місцях, які прийдеться засаджувати або засівати наступному році. Самий кращий період для розкопок — кінець літа, коли старші личинки встигають уже перетворитися в лялечок і жуків. Визначається ступінь загрози для культур, розсадника і, що теж важливо, який літ хрущів буде в наступному році.
Під час обстеження викопують ями з прямовисними стінками шириною і довжиною 1м. Глибина ям повинна бути така, в межах якої під час розкопок знаходяться личинки. В кінці літа це, як правило, 30—40 см. Під час викопування ям весь грунт, що виймається, кладуть на підстилку і перетирають між долонями, вибираючи личинки, лялечки, жуки хрущів та інших комах; дані записують у відповідний журнал. Окремо потрібно відмічати і збирати хворі і мертві особини. Головну увагу слід звернути на вірне визначення виду личинок і їх віку. На ділянці, що вибрана під розсадник, детальне обстеження проводять з викопкою 10 ям на 1 га, а на пло_ щах під лісові культури викопують три ями на 1 га. Зразу ж після огляду всього ґрунту по кожній ямі визначають вік личинок і дані записують у відповідну відомість. Вік визначають по ширині головної капсули.
Таблиця для визначення віку личинок пластинчастовусих (Технические указания по лесозащите. М., 1958)
125