Материал: Частина 3

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

“Курс вищої математики. Частина 3.”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

un+1

 

 

 

 

 

xn+1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xn

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

= lim

 

n +1

= lim

 

 

= lim

 

 

=

 

x

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

un

 

 

 

xn

 

n +1

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n→∞

 

n→∞

 

 

 

 

n→∞

 

 

n→∞

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

+

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отримуємо, що цей ряд сходиться при

 

 

x

 

<1і розходиться при

 

 

x

 

>1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тепер визначимо збіжність в граничних крапках 1 і –1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При х = 1:

1 +

 

1

1

+

 

1

 

...

 

ряд сходиться

 

за

ознакою

Лейбніца (див. Признак

2

 

4

 

 

 

Лейбница.).

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При х = -1: 1+

 

+

+...

+

 

+... ряд розходиться (гармонійний ряд).

2

3

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теореми Абеля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Нільс Хенрік Абель (1802 – 1829) – норвезький математик)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема.

 

Якщо

 

 

 

статечною

 

 

ряд

 

 

a0 + a1 x + a2 x2 +... + an xn +... = an xn

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n=0

сходиться при x = x1, то він сходиться і притому абсолютно для всіх

 

x

 

>

 

x1

 

.

 

 

 

 

Доказ. По умові теореми, оскільки члени ряду обмежені, то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

xn

 

 

 

 

k,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де k- деяке постійне число. Справедливо наступна нерівність:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

n

xn

 

=

 

 

a

 

xn

 

 

 

x

 

n

k

 

x

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 1

 

 

x

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З цієї нерівності видно,

що при x<x1 чисельні величини членів нашого ряду

будуть менше ( в усякому разі не більше ) відповідних членів ряду правої частини записаної вище нерівності, які утворюють геометричну прогресію. Знаменник цієї

прогресії

x

по умові теореми менше одиниці, отже,

ця

 

прогресія є

рядом, що

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сходиться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тому на підставі ознаки порівняння робимо вивід, що ряд

 

an xn

 

 

сходиться, а

 

 

значить ряд an xn сходиться абсолютно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таким

чином, якщо статечною ряд an xn сходиться в точці

х1, то він

абсолютно сходиться в будь-якій точці інтервалу довжини 2

 

х1

 

з центром в точці х = 0.

 

 

Слідство. Якщо при х = х1 ряд розходиться, то він розходиться для всіх x > x1 .

Таким чином, для кожного статечного ряду існує таке позитивне число R, що при всіх х таких, що x < R ряд абсолютно сходиться, а при всіх x > R ряд розходиться.

При цьому число R називається радіусом збіжності. Інтервал (-R, R) називається

інтервалом збіжності.

Відзначимо, що цей інтервал може бути як замкнутим з однієї або двох сторін, так і не замкнутим.

71

“Курс вищої математики. Частина 3.”

Радіус збіжності може бути знайдений по формулі:

R = lim an1

n→∞ an

Приклад. Знайти область збіжності ряду

x +

x2

+

 

x3

 

+... +

xn

 

+...

 

 

 

 

 

 

 

 

2!

3!

 

n!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

an1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо радіус збіжності R = lim

 

= lim

(n 1)!

 

= lim

 

 

= lim

 

n

 

=

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n→∞

an

n→∞

 

 

1

 

 

 

 

n→∞

(n 1)!

 

 

n→∞

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, даний ряд сходиться прилюбом значенні х. Загальний член цього ряду прагне до нуля.

lim xn = 0.

n→∞ n!

Теорема. Якщо статечною ряд an xn сходиться для позитивного значення х=х1, то він сходиться рівномірно в будь-якому проміжку усередині (x1 ; x1 ) .

Дії із статечними рядами.

1) Інтеграція статечних рядів.

Якщо деяка функція f(x) визначається статечним поряд: f (x) = an xn , то інтеграл від

n=0

цієї функції можна записати у вигляді ряду:

an

 

 

f (x)dx = an xn dx = an xn dx =

 

xn+1 + C

n +1

n=0

n=0

n=0

 

 

 

 

 

 

 

2) Диференціювання статечних рядів.

Похідна функції, яка визначається статечним поряд, знаходиться по формулі:

d

n

d

 

n

n1

f (x) =

 

an x

 

=

 

(an x

 

)= nan x

 

 

 

dx

 

 

 

dx n=0

 

n=0

 

 

n=0

 

3) Складання, віднімання, множення і ділення статечних рядів.

Складання і віднімання статечних рядів зводиться до відповідних операцій з їх членами:

an xn ± bn xn = (an ± bn )xn

n=0

n=0

n=0

Твір двох статечних рядів виражається формулою:

an xn bn xn = сn xn

n=0

n=0

n=0

72

“Курс вищої математики. Частина 3.”

Коефіцієнти сi знаходяться по формулі:

cn = a0bn + a1bn1 +... + an1b1 + anb0

Ділення двох статечних рядів виражається формулою:

 

 

 

 

 

 

an xn

 

 

 

 

= qn x

n

 

 

 

n=0

 

 

 

 

bn xn

n=0

 

 

 

 

n=0

 

 

 

 

 

 

Для визначення коефіцієнтів qn розглядаємо твірqn xn bn xn = an xn , отриманий

 

 

n=0

n=0

n=0

із записаної вище рівності і вирішуємо систему рівнянь:

a0 = q0b0

 

 

 

 

a

 

= q b + q b

 

 

 

1

0 1

1 0

 

 

 

 

= q0b2 + q1b1 + q2b0

 

a2

 

....................................

 

 

 

= q b

+ q b

 

+... + q

b

a

n

n1

 

0 n

1

 

n 0

Розкладання функцій в статечні ряди.

Розкладання функцій в статечній ряд має велике значення для вирішення різних завдань дослідження функцій, диференціювання, інтеграції, вирішення диференціальних рівнянь, обчислення меж, обчислення наближених значень функції.

Можливі різні способи розкладання функції в статечній ряд. Такі способи як розкладання за допомогою рядів Тейлора і Маклорена були розглянуті раніше. (Див. Формула Тейлора. )

Існує також спосіб розкладання в статечній ряд за допомогою ділення алгебри. Це – найпростіший спосіб розкладання, проте, придатний він тільки для розкладання в ряд дробів алгебри.

Приклад. Розкласти в ряд функцію 1 1 x .

Суть методу ділення алгебри полягає в застосуванні загального правила ділення многочленів:

1

 

 

1 - x

 

1 – x

 

1 + x + x2 + x3 + .

x

 

 

 

x – x2 x2

x2 – x3

x3

....

Якщо застосувати до тієї ж функції формулу Маклорена

f (x) = f (0) +

f (0)

x +

f ′′(0)

x2

+... +

f (n) (0)

xn + Rn (x) ,

1!

2!

n!

 

 

 

 

 

73

“Курс вищої математики. Частина 3.”

то отримуємо:

1

 

 

 

 

f

=1;

(1x)2 ;

 

f (x) =

 

(0)

f

′′

 

 

2

;

 

f

′′

 

 

 

 

 

 

 

(x) = (1 x)3

 

 

(0) = 2;

f

′′′

 

 

2 3

 

 

 

f

′′′

= 3!;

 

 

 

;

(x) = (1x)4

(0)

.............

 

 

 

 

n!

 

 

 

 

 

 

 

f (n) (x) =

 

 

 

 

;

 

f (n) (0) = n!;

 

(1 x)n+1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Разом, отримуємо: f (x) =1+ x + x2 +... + xn +...

Розглянемо спосіб розкладання функції в ряд за допомогою інтеграції.

За допомогою інтеграції можна розкладати в ряд таку функцію, для якої відомо або може бути легко знайдене розкладання в ряд її похідної.

Знаходимо диференціал функції df (x) =

 

і інтегруємо його в межах від 0

f (x)dx

 

до х.

 

 

 

 

 

 

 

 

x df (x) = x

f (x)dx;

f (x)

 

x = x

f (x)dx;

 

0

0

 

 

0

0

 

 

f (x) = f (0) + x

f (x)dx;

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

Приклад. Розкласти в ряд функцію

f (x) = ln(1 + x).

Розкладання в ряд цієї функції по формулі Маклорена було розглянуте вище. (Див. Функция y = ln(1 + x).) Тепер вирішимо цю задачу за допомогою інтеграції.

При f (0) = 0, f (x) = 1+1 x отримуємо по приведеній вище формулі:

ln(1+ x) = x

1

dx

1+ x

0

 

Розкладання в ряд функції 1 +1 x може бути легко знайдене способом ділення алгебри аналогічно розглянутому вище прикладу.

 

1

=1x + x2

x3 + x4

... + (1)n

xn +...

 

 

 

1 + x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

1

 

 

x

 

 

 

 

x

 

 

 

x

n+1

Тоді отримуємо: ln(1+ x) =

dx

= (1)n xn = (1)n xn = (1)n

 

1+ x

n +1

 

 

 

0

 

 

0 n=0

 

 

 

 

n=0 0

 

 

 

n=0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Остаточно отримаємо: ln(1+ x) = x

 

x2

+

 

x3

x4

+... + (1)

n

xn+1

 

+...

 

 

2

 

3

4

 

n +1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Розкласти в статечній ряд функцію arctgx . Застосуємо розкладання в ряд за допомогою інтеграції.

74

“Курс вищої математики. Частина 3.”

f (x) = arctgx; f (0) = 0; f

1

;

1 + x2

(x) =

arctgx = x

1

 

dx

1+ x

2

0

 

 

Підінтегральна функція може бути розкладена в ряд методом ділення алгебри:

 

1

 

 

1 + x2

 

 

 

 

1 + x2

 

1 – x2 + x4- .

 

 

 

 

 

 

 

 

-x2

-x2 – x4

x4

x4 + x6

.....

 

 

 

 

 

 

1

=1 x2

+ x4 ... + (1)n x2n +...

 

 

 

 

 

 

 

1 + x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

1

 

 

 

x

 

 

 

 

 

x

 

 

 

x

2n+1

Тоді arctgx =

 

dx =

(1)n x2n dx =

(1)n x2n dx =

(1)n

 

1 + x

2

2n +1

0

 

 

 

0 n=0

 

 

 

 

 

n=0 0

 

 

 

n=0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Остаточно отримуємо:

arctgx = x

x3

+

 

x5

... + (1)

n x2n+1

+...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

5

 

2n +1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вирішення диференціальних рівнянь з допомогою статечних рядів.

За допомогою статечних рядів можливо інтегрувати диференціальні рівняння. Розглянемо лінійне диференціальне рівняння вигляду:

y(n) + p1 (x) y(n1) + p2 (x) y(n2) +... + pn (x) y = f (x)

Якщо всі коефіцієнти і права частина цього рівняння розкладаються в статечні ряди, що сходяться в деякому інтервалі, то існує вирішення цього рівняння в деякій малій околиці нульової крапки, що задовольняє початковим умовам.

Це рішення можна представити статечним поряд: y = c0 + c1 x + c2 x2 + c3 x3 +...

Для знаходження рішення залишається визначити невідомі постійні ci.

Це завдання вирішується методом порівняння невизначених коефіцієнтів.

Записаний вираз для шуканої функції підставляємо в початкове диференціальне рівняння, виконуючи при цьому всі необхідні дії із статечними рядами (диференціювання, складання, віднімання, множення і ін.)

Потім прирівнюємо коефіцієнти при однакових ступенях х в лівій і правій частинах рівняння. В результаті з урахуванням початкових умов отримаємо систему рівнянь, з якої послідовно визначаємо коефіцієнти ci.

Відзначимо, що цей метод застосовний і до нелінійних диференціальних рівнянь.

Приклад. Знайти вирішення рівняння y′′− xy = 0 з початковими умовами у(0)=1,

у’(0)=0.

Вирішення рівняння шукатимемо у вигляді y = c0 + c1 x + c2 x2 +...

y′ = c1 + 2c2 x + 3c3 x2 + 4c4 x3 +...

75