“Курс вищої математики. Частина 3.”
|
|
|
|
|
|
|
|
|
un+1 |
|
|
|
|
|
xn+1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
xn |
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
lim |
= lim |
|
n +1 |
= lim |
|
|
= lim |
|
|
= |
|
x |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
un |
|
|
|
xn |
|
n +1 |
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
n→∞ |
|
n→∞ |
|
|
|
|
n→∞ |
|
|
n→∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
+ |
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Отримуємо, що цей ряд сходиться при |
|
|
x |
|
<1і розходиться при |
|
|
x |
|
>1. |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тепер визначимо збіжність в граничних крапках 1 і –1. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
При х = 1: |
−1 + |
|
1 |
− |
1 |
+ |
|
1 |
|
−... |
|
ряд сходиться |
|
за |
ознакою |
Лейбніца (див. Признак |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2 |
|
4 |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Лейбница.). |
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
1 |
|
1 |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
При х = -1: 1+ |
|
+ |
+... |
+ |
|
+... ряд розходиться (гармонійний ряд). |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2 |
3 |
n |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Теореми Абеля. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
(Нільс Хенрік Абель (1802 – 1829) – норвезький математик) |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∞ |
|
Теорема. |
|
Якщо |
|
|
|
статечною |
|
|
ряд |
|
|
a0 + a1 x + a2 x2 +... + an xn +... = ∑an xn |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n=0 |
|
сходиться при x = x1, то він сходиться і притому абсолютно для всіх |
|
x |
|
> |
|
x1 |
|
. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Доказ. По умові теореми, оскільки члени ряду обмежені, то |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
xn |
|
|
|
|
≤ k, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n 1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
де k- деяке постійне число. Справедливо наступна нерівність: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
n |
xn |
|
= |
|
|
a |
|
xn |
|
|
|
x |
|
n |
≤ k |
|
x |
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n 1 |
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
З цієї нерівності видно, |
що при x<x1 чисельні величини членів нашого ряду |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
будуть менше ( в усякому разі не більше ) відповідних членів ряду правої частини записаної вище нерівності, які утворюють геометричну прогресію. Знаменник цієї
прогресії |
x |
по умові теореми менше одиниці, отже, |
ця |
|
прогресія є |
рядом, що |
||||||
x |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
сходиться. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тому на підставі ознаки порівняння робимо вивід, що ряд ∑ |
|
an xn |
|
|
сходиться, а |
|||||||
|
|
|||||||||||
значить ряд ∑an xn сходиться абсолютно. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Таким |
чином, якщо статечною ряд ∑an xn сходиться в точці |
х1, то він |
||||||||||
абсолютно сходиться в будь-якій точці інтервалу довжини 2 |
|
х1 |
|
з центром в точці х = 0. |
||||||||
|
|
|||||||||||
Слідство. Якщо при х = х1 ряд розходиться, то він розходиться для всіх x > x1 .
Таким чином, для кожного статечного ряду існує таке позитивне число R, що при всіх х таких, що x < R ряд абсолютно сходиться, а при всіх x > R ряд розходиться.
При цьому число R називається радіусом збіжності. Інтервал (-R, R) називається
інтервалом збіжності.
Відзначимо, що цей інтервал може бути як замкнутим з однієї або двох сторін, так і не замкнутим.
71
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Радіус збіжності може бути знайдений по формулі:
R = lim an−1
n→∞ an
Приклад. Знайти область збіжності ряду |
x + |
x2 |
+ |
|
x3 |
|
+... + |
xn |
|
+... |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
2! |
3! |
|
n! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
an−1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Знаходимо радіус збіжності R = lim |
|
= lim |
(n −1)! |
|
= lim |
|
|
= lim |
|
n |
|
= |
|
∞ |
|
. |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
n→∞ |
an |
n→∞ |
|
|
1 |
|
|
|
|
n→∞ |
(n −1)! |
|
|
n→∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
n! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже, даний ряд сходиться прилюбом значенні х. Загальний член цього ряду прагне до нуля.
lim xn = 0.
n→∞ n!
Теорема. Якщо статечною ряд ∑an xn сходиться для позитивного значення х=х1, то він сходиться рівномірно в будь-якому проміжку усередині (− x1 ; x1 ) .
Дії із статечними рядами.
1) Інтеграція статечних рядів.
∞
Якщо деяка функція f(x) визначається статечним поряд: f (x) = ∑an xn , то інтеграл від
n=0
цієї функції можна записати у вигляді ряду:
∞ |
∞ |
∞ |
an |
|
|
|
∫ f (x)dx = ∫∑an xn dx = ∑∫an xn dx = ∑ |
|
xn+1 + C |
||||
n +1 |
||||||
n=0 |
n=0 |
n=0 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
2) Диференціювання статечних рядів.
Похідна функції, яка визначається статечним поряд, знаходиться по формулі:
′ |
d |
∞ |
n |
∞ |
d |
|
n |
∞ |
n−1 |
f (x) = |
|
∑an x |
|
= ∑ |
|
(an x |
|
)= ∑nan x |
|
|
|
dx |
|
|
|||||
|
dx n=0 |
|
n=0 |
|
|
n=0 |
|
||
3) Складання, віднімання, множення і ділення статечних рядів.
Складання і віднімання статечних рядів зводиться до відповідних операцій з їх членами:
∞ |
∞ |
∞ |
∑an xn ± ∑bn xn = ∑(an ± bn )xn |
||
n=0 |
n=0 |
n=0 |
Твір двох статечних рядів виражається формулою:
∞ |
∞ |
∞ |
∑an xn ∑bn xn = ∑сn xn |
||
n=0 |
n=0 |
n=0 |
72
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Коефіцієнти сi знаходяться по формулі:
cn = a0bn + a1bn−1 +... + an−1b1 + anb0
Ділення двох статечних рядів виражається формулою:
|
∞ |
|
|
|
|
|
∑an xn |
∞ |
|
|
|
|
∞ |
= ∑qn x |
n |
|
|
|
n=0 |
|
|
|
|
|
∑bn xn |
n=0 |
|
|
|
|
n=0 |
|
|
|
|
|
|
∞ |
∞ |
∞ |
|
Для визначення коефіцієнтів qn розглядаємо твір∑qn xn ∑bn xn = ∑an xn , отриманий |
|||||
|
|
n=0 |
n=0 |
n=0 |
|
із записаної вище рівності і вирішуємо систему рівнянь:
a0 = q0b0 |
|
|
|
|
||
a |
|
= q b + q b |
|
|
|
|
1 |
0 1 |
1 0 |
|
|
||
|
|
= q0b2 + q1b1 + q2b0 |
|
|||
a2 |
|
|||||
.................................... |
|
|||||
|
|
= q b |
+ q b |
|
+... + q |
b |
a |
n |
n−1 |
||||
|
0 n |
1 |
|
n 0 |
||
Розкладання функцій в статечні ряди.
Розкладання функцій в статечній ряд має велике значення для вирішення різних завдань дослідження функцій, диференціювання, інтеграції, вирішення диференціальних рівнянь, обчислення меж, обчислення наближених значень функції.
Можливі різні способи розкладання функції в статечній ряд. Такі способи як розкладання за допомогою рядів Тейлора і Маклорена були розглянуті раніше. (Див. Формула Тейлора. )
Існує також спосіб розкладання в статечній ряд за допомогою ділення алгебри. Це – найпростіший спосіб розкладання, проте, придатний він тільки для розкладання в ряд дробів алгебри.
Приклад. Розкласти в ряд функцію 1 −1 x .
Суть методу ділення алгебри полягає в застосуванні загального правила ділення многочленів:
1 |
|
|
1 - x |
|
|||
1 – x |
|
1 + x + x2 + x3 + . |
|
x |
|
|
|
x – x2 x2
x2 – x3
x3
....
Якщо застосувати до тієї ж функції формулу Маклорена
f (x) = f (0) + |
f ′(0) |
x + |
f ′′(0) |
x2 |
+... + |
f (n) (0) |
xn + Rn (x) , |
|
1! |
2! |
n! |
||||||
|
|
|
|
|
73
“Курс вищої математики. Частина 3.”
то отримуємо: |
′ |
1 |
|
|
|
|
f |
′ |
=1; |
|||
(1− x)2 ; |
|
|||||||||||
f (x) = |
|
(0) |
||||||||||
f |
′′ |
|
|
2 |
; |
|
f |
′′ |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|||||||
(x) = (1 − x)3 |
|
|
(0) = 2; |
|||||||||
f |
′′′ |
|
|
2 3 |
|
|
|
f |
′′′ |
= 3!; |
||
|
|
|
; |
|||||||||
(x) = (1− x)4 |
(0) |
|||||||||||
............. |
|
|
|
|
n! |
|
|
|
|
|
|
|
f (n) (x) = |
|
|
|
|
; |
|
f (n) (0) = n!; |
|||||
|
(1 − x)n+1 |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Разом, отримуємо: f (x) =1+ x + x2 +... + xn +...
Розглянемо спосіб розкладання функції в ряд за допомогою інтеграції.
За допомогою інтеграції можна розкладати в ряд таку функцію, для якої відомо або може бути легко знайдене розкладання в ряд її похідної.
Знаходимо диференціал функції df (x) = |
′ |
|
і інтегруємо його в межах від 0 |
|||||
f (x)dx |
|
|||||||
до х. |
|
|
|
|
|
|
|
|
∫x df (x) = ∫x |
f ′(x)dx; |
f (x) |
|
x = ∫x |
f ′(x)dx; |
|||
|
||||||||
0 |
0 |
|
|
0 |
0 |
|
||
|
f (x) = f (0) + ∫x |
f ′(x)dx; |
|
|||||
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
Приклад. Розкласти в ряд функцію |
f (x) = ln(1 + x). |
|||||||
Розкладання в ряд цієї функції по формулі Маклорена було розглянуте вище. (Див. Функция y = ln(1 + x).) Тепер вирішимо цю задачу за допомогою інтеграції.
При f (0) = 0, f ′(x) = 1+1 x отримуємо по приведеній вище формулі:
ln(1+ x) = ∫x |
1 |
dx |
|
1+ x |
|||
0 |
|
Розкладання в ряд функції 1 +1 x може бути легко знайдене способом ділення алгебри аналогічно розглянутому вище прикладу.
|
1 |
=1− x + x2 |
− x3 + x4 |
−... + (−1)n |
xn +... |
|
|
|
|||||||||||||
1 + x |
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
x |
1 |
|
|
x |
∞ |
|
|
|
|
∞ x |
|
|
|
∞ |
x |
n+1 |
||
Тоді отримуємо: ln(1+ x) = ∫ |
dx |
= ∫∑(−1)n xn = ∑∫(−1)n xn = ∑(−1)n |
|
||||||||||||||||||
1+ x |
n +1 |
||||||||||||||||||||
|
|
|
0 |
|
|
0 n=0 |
|
|
|
|
n=0 0 |
|
|
|
n=0 |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Остаточно отримаємо: ln(1+ x) = x − |
|
x2 |
+ |
|
x3 |
− |
x4 |
+... + (−1) |
n |
xn+1 |
|
+... |
|
|
|||||||
2 |
|
3 |
4 |
|
n +1 |
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Приклад. Розкласти в статечній ряд функцію arctgx . Застосуємо розкладання в ряд за допомогою інтеграції.
74
“Курс вищої математики. Частина 3.”
f (x) = arctgx; f (0) = 0; f |
′ |
1 |
; |
|
1 + x2 |
||||
(x) = |
arctgx = ∫x |
1 |
|
dx |
1+ x |
2 |
||
0 |
|
|
Підінтегральна функція може бути розкладена в ряд методом ділення алгебри:
|
1 |
|
|
1 + x2 |
|
|
|
||||
|
1 + x2 |
|
1 – x2 + x4- . |
||
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
-x2
-x2 – x4
x4
x4 + x6
.....
|
|
|
|
|
|
1 |
=1 − x2 |
+ x4 −... + (−1)n x2n +... |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
1 + x2 |
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
x |
1 |
|
|
|
x |
∞ |
|
|
|
|
|
∞ x |
|
|
|
∞ |
x |
2n+1 |
|
Тоді arctgx = ∫ |
|
dx = ∫ |
∑(−1)n x2n dx = |
∑∫(−1)n x2n dx = |
∑(−1)n |
|
|||||||||||||
1 + x |
2 |
2n +1 |
|||||||||||||||||
0 |
|
|
|
0 n=0 |
|
|
|
|
|
n=0 0 |
|
|
|
n=0 |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Остаточно отримуємо: |
arctgx = x − |
x3 |
+ |
|
x5 |
−... + (−1) |
n x2n+1 |
+... |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
3 |
|
5 |
|
2n +1 |
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вирішення диференціальних рівнянь з допомогою статечних рядів.
За допомогою статечних рядів можливо інтегрувати диференціальні рівняння. Розглянемо лінійне диференціальне рівняння вигляду:
y(n) + p1 (x) y(n−1) + p2 (x) y(n−2) +... + pn (x) y = f (x)
Якщо всі коефіцієнти і права частина цього рівняння розкладаються в статечні ряди, що сходяться в деякому інтервалі, то існує вирішення цього рівняння в деякій малій околиці нульової крапки, що задовольняє початковим умовам.
Це рішення можна представити статечним поряд: y = c0 + c1 x + c2 x2 + c3 x3 +...
Для знаходження рішення залишається визначити невідомі постійні ci.
Це завдання вирішується методом порівняння невизначених коефіцієнтів.
Записаний вираз для шуканої функції підставляємо в початкове диференціальне рівняння, виконуючи при цьому всі необхідні дії із статечними рядами (диференціювання, складання, віднімання, множення і ін.)
Потім прирівнюємо коефіцієнти при однакових ступенях х в лівій і правій частинах рівняння. В результаті з урахуванням початкових умов отримаємо систему рівнянь, з якої послідовно визначаємо коефіцієнти ci.
Відзначимо, що цей метод застосовний і до нелінійних диференціальних рівнянь.
Приклад. Знайти вирішення рівняння y′′− xy = 0 з початковими умовами у(0)=1,
у’(0)=0.
Вирішення рівняння шукатимемо у вигляді y = c0 + c1 x + c2 x2 +...
y′ = c1 + 2c2 x + 3c3 x2 + 4c4 x3 +...
75