“Курс вищої математики. Частина 3.”
Елементи теорії поля.
Визначення. Якщо кожній точці простору М ставиться у відповідність деяка скалярна величина U, то таким чином задається скалярне поле U(M). Якщо кожній
простори М ставиться в соотвтствие векторF , то задається векторне поле Fr (М).
Хай в просторі М задана поверхня ∆. Вважатимемо, що в кожній точці Р визначається позитивний напрям нормалі одиничним вектором n(P) .
У просторі М задамо векторне поле, постовив у відповідність кожній крапці
точці простору вектор, визначений координатами:
F = P(x, y, z)ir + Q(x, y, z) rj + R(x, y, z)k
Якщо розбити яким – або образом поверхня на часткові ділянки ∆i і скласти суму∑(F(Pi )nr(Pi ))∆i , де Frnr - скалярний твір, то межа цієї суми при прагненні до
i
нуля площ часткових ділянок розбиття (якщо ця межа існує) буде поверхневим
інтегралом.
∫∫Fnrd∆
∆
Визначення. Поверхневий інтеграл ∫∫Fnrd∆ називається потоком векторного
поля Fr через поверхню ∆. ∆
Якщо поверхня розбита на кінцеве число часткових поверхонь, то потік векторного поля через всю поверхню буде рівний сумі потоків через часткові поверхні.
Якщо перетворити скалярний твір в координатну форму, то отримуємо
співвідношення: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
rr |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∫∫Fnd∆ = ∫∫[P cos α +Q cosβ+ R cos γ]d∆ = ∫∫Pdydz +Qdzdx + Rdxdy |
∆ |
∆ |
|
|
|
|
|
|
|
∆ |
|
|
Якщо на області ∆ існує функція f(x, у, z), |
|
що має безперервні приватні похідні, |
для яких виконуються властивості: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂f = P; |
∂f |
= Q; |
|
∂f |
= R; |
|
|
∂x |
∂y |
|
|
|
∂z |
|
|
|
то таку функцію називають потенційною функцією або потенціалом вектора Fr . |
Тоді вектор Fr |
є градієнтом функції f. |
|
|
|
|
|
|
|
r |
= |
∂f |
|
r |
∂f |
|
r |
+ |
∂f |
r |
|
F = gradf |
∂x |
i + |
∂y |
j |
∂z |
k |
|
|
|
|
|
|
|
Потенціал може бути знайдений по формулі:
x |
y |
z |
f (x, y, z) = ∫P(x, y0 , z0 )dx + ∫Q(x, y, z0 )dy + ∫R(x, y, z)dz |
x0 |
y0 |
z0 |
У цій формулі x0, y0, z0 – координати деякої початкової точки. Як така крапка зручно брати початок координат.