“Курс вищої математики. Частина 3.”
Якщо замкнутий контур має вигляд, показаний на малюнку, то криволінійний інтеграл по контуру L можна записати у вигляді:
∫P(x, y)dx = ∫ + ∫ + ∫ + ∫
|
|
|
L |
AB |
BC CD |
DA |
||
|
|
|
∫ |
|
= ∫ |
= 0 |
|
|
|
|
|
AB |
|
CD |
|
|
|
|
x2 |
|
x1 |
|
|
x2 |
|
x2 |
∫P(x, y)dx = ∫P(x, y1 (x))dx + ∫P(x, y2 (x))dx = ∫P(x, y1 (x))dx − ∫P(x, y2 (x))dx |
||||||||
L |
x1 |
|
x2 |
|
|
x1 |
|
x1 |
|
|
|
x2 |
|
|
|
|
|
|
∫P(x, y)dx = −∫(P(x, y2 (x)) − P(x, y1 (x)))dx |
|||||||
|
L |
|
x1 |
|
|
|
|
|
|
P(x, y |
|
y2 ( x) |
= y2 ∂P dy |
||||
|
2 |
(x)) − P(x, y (x)) = P(x, y) |
||||||
|
|
1 |
|
|
y ( x) |
∫ ∂y |
||
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
1 |
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
x |
y |
∂P dydx = −∫∫∂P dydx |
|||
|
∫P(x, y)dx = −∫2 |
∫2 |
||||||
|
L |
|
x |
y |
∂y |
∆ |
∂y |
|
|
|
|
1 |
1 |
|
|
|
|
Якщо ділянки АВ і CD контура прийняти за довільні криві, то, провівши аналогічні перетворення, отримаємо формулу для контура довільної форми:
∫ |
P(x, y)dx +Q(x, y)dy = |
|
∂Q |
− ∂P |
|
|
dydx |
||||
|
∫∫ |
∂x |
∂y |
|
|
L |
|
∆ |
|
||
|
|
|
|
|
|
Ця формула називається формулою Остроградського – Гріна.
Формула Остроградського – Гріна справедлива і у разі багатозв'язкової області, тобто області, усередині якої є виключені ділянки. В цьому випадку права частина формули буде сумою інтегралів по зовнішньому контуру області і інтегралів по контурах всіх виключених ділянок, причому кожен з цих контурів інтегрується в такому напрямі, щоб область ∆ весь час залишалася ліворуч лінії обходу.
Приклад. Вирішимо приклад, розглянутий вище, скориставшись формулою Остроградського – Гріна.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
1 |
5 |
|
∫x2 ydx + x3dy = ∫∫(3x2 |
− x2 )dydx = ∫∫2x2 dydx = ∫2x2 y |
|
x |
dx = ∫2(x |
|
− x4 )dx = |
||||||||||||||||
|
2 |
|||||||||||||||||||||
x2 |
|
|||||||||||||||||||||
L |
|
|
|
|
|
|
|
|
∆ |
|
|
|
|
|
∆ |
0 |
0 |
|
|
|||
|
2 |
7 |
|
x5 |
|
1 |
2 |
|
1 |
|
|
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
= 2 |
|
x 2 |
− |
|
|
|
|
= 2 |
|
− |
|
|
= |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
7 |
|
|
|
|
|
|
|
7 |
|
5 |
|
|
35 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
5 0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
Формула Остроградського – Гріна дозволяє значно спростити обчислення криволінійного інтеграла.
Криволінійний інтеграл не залежить від форми шляху, якщо він уздовж всіх шляхів, що сполучають початкову і кінцеву точку, має одну і ту ж величину.
Умовою незалежності криволінійного інтеграла від форми шляху рівносильно рівності нулю цього інтеграла по будь-якому замкнутому контуру, що містить початкову і кінцеву точки.
Ця умова виконуватиметься, якщо подынтегральное вираз є повним диференціалом деякої функції, тобто виконується умова тотальності.
∂∂Py = ∂∂Qx
106
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Поверхневі інтеграли першого роду.
z
∆Si
0
у
∆
x
Поверхневий інтеграл є таким же узагальненням подвійного інтеграла, яким криволінійний інтеграл є по відношенню до певного інтеграла.
Розглянемо поверхню в просторі, яка довільно розбита на n частин.
Розглянемо твір значення деякої функції F в довільній крапці з координатами
(α,β, γ) на площу часткової ділянки Si, що містить цю крапку.
F(α,β, γ)∆Si
Визначення. Якщо при прагненні до нуля кроку розбиття λ поверхні існує
кінцева межа інтегральних сум, то ця межа називається поверхневим інтегралом |
|||||
першого роду або інтегралом за площею поверхні. |
|
||||
|
|||||
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
∫∫F(x, y, z)dS = limλ→0 ∑F(αi ,βi , γi )∆Si |
|
|
|
|
|
S |
i=1 |
|
|
|
|
|
||
|
Властивості поверхневого інтеграла першого роду. |
||||
Поверхневі інтеграли першого роду володіють наступними властивостями: |
|||||
1) |
∫∫dS = S |
S – площа поверхні. |
|
|
|
|
S |
|
|
|
|
2) |
∫∫kF(x, y, z)dS = k ∫∫F(x, y, z)dS; |
k = const |
|||
|
S |
|
S |
|
|
3) ∫∫[F1 (x, y, z) + F2 (x, y, z)]dS = ∫∫F1 (x, y, z)dS + ∫∫F2 (x, y, z)dS |
|||||
|
S |
|
S |
S |
|
4) Якщо поверхня розділена на частини S1 і S2, то |
|||||
|
|
∫∫F(x, y, z)dS = ∫∫F (x, y, z)dS + ∫∫F (x, y, z)dS |
|||
|
|
S |
S1 |
S2 |
|
5)ЯкщоF1 (x, y, z) ≤ F2 (x, y, z) , то
∫∫F1 (x, y, z)dS ≤ ∫∫F2 (x, y, z)dS
S S
6) ∫∫F (x, y, z)dS ≤ ∫∫ F(x, y, z) dS |
|
S |
S |
7) Теорема про середній.
Якщо функція F(x, у, z) безперервна в будь-якій точці поверхні S, то існує крапка (α,β, γ) така, що
107
“Курс вищої математики. Частина 3.”
∫∫F(x, y, z)dS = F(α,β, γ) S
S
S – площа поверхні.
Провівши міркування, аналогічні тим, які використовувалися при знаходженні криволінійного інтеграла, отримаємо формулу для обчислення поверхневого інтеграла першого роду через подвійний інтеграл по за площею проекції поверхні на площину
XOY.
∫∫F(x, y, z)dS = ∫∫F(x, y, f (x, y)) 1+ f x′2 (x, y) + f y′2 (x, y)dxdy |
|
S |
∆ |
|
|
|
Поверхневі інтеграли другого роду. |
Якщо на поверхні S є хоч би одна крапка і що не хоч би один перетинає межу поверхні контур, при обході по якому напрям нормалі в крапці міняється на протилежний, то така поверхня називається односторонньою.
Якщо за цих умов напрям нормалі не міняється, то поверхня називається
двосторонньою.
Вважатимемо позитивним напрямом обходу контура L, що належить поверхні, такий напрям, при русі по якому по вибраній стороні поверхні сама поверхня залишається зліва.
Двостороння поверхня зі встановленим позитивним напрямом обходу називається орієнтованою поверхнею.
Розглянемо в просторі XYZ обмежену двосторонню поверхню S, що складається з кінцевого числа шматків, кожен з яких заданий або рівнянням виду z = f(x, у), або є циліндровою поверхнею із створюючими, паралельними осі OZ.
Визначення. Якщо при прагненні до нуля кроку розбиття поверхні S інтегральні суми, складені як суми творів значень деякої функції на площу часткової поверхні, мають кінцеву межу, то ця межа називається поверхневим інтегралом другого роду.
|
n |
∫∫R(x, y, z)dxdy = limλ→0 |
∑R(αi ,βi , γi )(∆Si )xy |
S |
i=1 |
|
n |
∫∫P(x, y, z)dydz = limλ→0 |
∑P(αi ,βi , γi )(∆Si ) yz |
S |
i=1 |
|
n |
∫∫Q(x, y, z)dzdx = limλ→0 |
∑Q(αi ,βi , γi )(∆Si )zx |
S |
i=1 |
∫∫P(x, y, z)dydz +Q(x, y, z)dzdx + R(x, y, z)dxdy
S
- поверхневий інтеграл другого роду.
Властивості поверхневого інтеграла другого роду аналогічні вже розглянутим нами властивостям поверхневого інтеграла першого роду.
Тобто будь-який поверхневий інтеграл другого роду міняє знак при зміні сторони поверхні, постійний множник можна виносити за знак інтеграла, поверхневий інтеграл від суми два і функцій рівніший сумі поверхневих інтегралів від цих функцій, якщо поверхня розбита на кінцеве число часткових поверхонь, інтеграл по всій поверхні рівний сумі інтегралів по часткових поверхнях.
108