Материал: Частина 3

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

“Курс вищої математики. Частина 3.”

B

α

 

A

 

 

D

 

 

0

а x x+x

b x

На довільний елемент довжини нитки (х, х + х) діють дві сили натягнення AD і BC . При цьому:

 

 

 

u(x + ∆x,t)

 

AD

=

BC

= T; tgα =

;

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

Якщо вважати коливання малими, то можна прийняти: tgα ≈ sin α

Тоді проекція сили BC на вісь u:

 

 

T sin α ≈ T

u(x + ∆x,t)

 

 

 

 

 

 

x

 

 

Проекція сили AD на вісь u:

 

 

u(x,t)

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

Знаходимо суму цих проекцій:

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

u(x + ∆x,t)

T

u(x,t)

= T

2u(x,t)

x.

x

 

 

x

x2

 

 

 

 

 

 

Вираз, що стоїть в правій частині рівності отримано в результаті застосування теореми Лагранжа ( див. Теорема Лагранжа ) до виразу, що стоїть зліва.

Твір маси на прискорення даного елементу струни рівний:

ρ∆x 2u(x,t) ,

t 2

де ρ - щільність струни.

Прирівнюючи отриманий вираз до значення проекції сили, отримаємо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ρ∆x

2u

= T

2u

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

2

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Або

2u

= a

2

2u

,

a

2

=

T

;

 

 

 

 

 

 

t

2

 

x2

 

ρ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для повного визначення руху струни отриманого рівняння недостатньо. Функція u(x, t) повинна ще задовольняти граничним умовам, що описують перебування струни на кінцях (в точках x = а і x = b) і початковим умовам, що описують стан струни у момент часу t = 0.

Сукупність граничних і початкових умов називається краєвими умовами. Таким чином, завдання Коші полягає в знаходженні вирішення лінійного

диференціального рівняння з приватними похідними другого порядку за початкових умов

u(x,0) = f (x),

u(x,0)

= F(x),

 

t

 

і краєвих умовах

u(0,t) = u(l,t) = 0 .

56

“Курс вищої математики. Частина 3.”

Початкові умови показують, в якому положенні знаходиться струна в початковий момент часу і швидкість кожної її крапки в початковий момент часу.

Функції f(x) і F(x) задані.

Краєві умови показують, що кінці струни закріплені в крапках а = 0, b = l

Рішення задачі Коші методом розділення змінних. (Метод Фурье.)

Вирішення рівняння

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2u

 

= a

2

 

2u

 

 

 

 

t 2

 

 

 

 

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

шукатимемо у вигляді u(x,t) = X (x)T (t)

 

за граничних умов:

 

X (0)T (t) = 0

t > 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

;

 

Тоді X(0)= X(l)= 0.

X (l)T (t) = 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підставимо рішення в початкове рівняння:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

XT

′′

= a

2

 

′′

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X T;

 

 

1

 

T ′′

=

 

X ′′

;

 

 

 

 

 

a2

 

 

 

T

 

X

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Можна показати, що функції Х і Т мають вигляд:

 

 

X k (x) = sin

kxπ

;

 

 

k =1,2,...

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

aktπ

 

T

(t) = A cos

aktπ

 

+ B

k

sin

; k =1,2,...

 

 

 

k

k

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Всі вирішення початкового диференціального рівняння, що задовольняють граничним умовам, можна записати у вигляді:

 

 

 

 

 

aktπ

 

 

 

aktπ

kxπ

 

 

u

 

(x,t) =

A

cos

 

+ B

 

sin

 

sin

 

;

k =1,2,...

 

l

 

l

l

 

k

 

k

 

 

k

 

 

 

 

Остаточне вирішення рівняння коливань струни можна записати у вигляді:

 

akπ

 

akπ

 

kπ

 

u(x,t) = Ak cos

 

t + Bk sin

 

t sin

 

x,

l

l

l

k =1

 

 

 

 

де Ak

Bk

=

2

l

f (x)sin

kπ

xdx;

 

 

 

 

l

0

 

 

 

l

=

 

 

2

 

l

F(x)sin

kπ

xdx.

 

 

 

 

 

 

 

akπ

0

 

 

 

l

Рішення задачі Коші методом Даламбера.

( Жан Лерон Д’ламбер (1717 – 1783) – французький математик)

У випадку якщо довжина струни дуже велика, то на коливання, струни, що виникають в середині, кінці струни впливу практично не надають. Тому, розглядаючи коливання нескінченної струни, рівняння

57

“Курс вищої математики. Частина 3.”

2u

= a

2 2u

t 2

x2

 

вирішується тільки за початкових умов:

 

 

u(x,0) = f (x)

ut(x,0) = F (x)

Для знаходження рішення введемо нові змінні:

α = x at;

β = x + at.

Тоді початкове рівняння приймає вигляд:

 

 

2u

= 0.

 

∂α∂β

 

 

Вирішенням цього рівняння буде функціяu = ϕ(α) + ψ(β) , де ϕ і ψ - деякі функції, які вважатимемо такими, що двічі диференціюються.

Отримуємо: u(x,t) = ϕ(x at) + ψ(x + at).

Якщо продиференціювати отриману відповідь, отримаємо: ux = ϕ′(x at) + ψ′(x + at)

ut′ = −aϕ′(x at) + aψ′(x + at) uxx′ = ϕ′′(x at) + ψ′′(x + at) utt′′ = a2 ϕ′′(x at) + a2 ψ′′(x + at)

Тобто a 2uxx′ = utt′′ .

Далі з використанням початкових умов знаходимо функції ϕ і ψ.

ϕ(x) + ψ(x) = f (x)

aϕ′(x) + aψ′(x) = F(x)

Проінтегрував останню рівність на відрізку [0, x], отримуємо:

 

−ϕ(x) + ψ(x) =

1

x F( y)dy +C;

C = const.

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ(x) =

1

 

f (x)

1

 

 

x F( y)dy

C

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

0

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

ψ(x) =

1

f (x) +

1

 

 

x F( y)dy +

C

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

0

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

Рішення задачі Коші отримуємо у вигляді:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

xat

 

 

 

 

 

 

1

 

 

1

x+at

u(x,t) = ϕ(x at) + ψ(x + at) =

 

f (x at)

 

F( y)dy +

f (x + at) +

F( y)dy

 

2a

 

2a

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x at) + f (x + at)

 

1

 

x+at

 

 

 

 

 

 

u(x,t) =

+

 

F( y)dy.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

2a xat

 

 

 

 

 

Ця формула називається формулою Даламбера.

Рівняння теплопровідності.

Температуру фізичного тіла в довільній крапці з координатами (x, у, z) у момент часу t можна представити у вигляді функції:

u = u(x, y, z)

58

“Курс вищої математики. Частина 3.”

Складемо диференціальне рівняння:

 

2

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 +

 

2 +

 

2

Вираз ∆ =

x

y

z

 

 

 

 

 

 

u

 

2

 

2u

2u

2u

 

= a

 

 

 

2 +

 

2 +

 

2

 

t

 

 

x

y

z

 

 

 

 

 

 

 

 

називається оператором Лапласа.

Тоді складене нами диференціальне рівняння приймає вигляд:

dtu = a2 u

і називається рівнянням теплопровідності в просторі.

Як окремі випадки розглядають:

u

= a

2

2u

- рівняння теплопровідності в стрижні

t

 

x2

 

 

 

 

 

 

u

= a

2

2u

+ a

2

2u

- рівняння теплопровідності на площині.

t

 

x2

 

y2

 

 

 

 

 

У разі розгляду рівняння теплопровідності в стрижні шукана функція u(x, t) повинна задовольняти записаному вище диференціальному рівнянню, початковій умові u(x,0) = f (x) 0 x ≤ πі граничним умовам u(0,t) = u(π,t) = 0, t 0 .

В результаті вирішення диференціального рівняння методом Фурье отримаємо:

 

 

 

u(x,t) = bk ea2k 2t sin kx;

 

 

 

k =1

bk =

2

π

f (t)sin ktdt.

π

0

 

Відзначимо, що розповсюдження тепла в тілі називається стаціонарним, якщо функція u не залежить від часу t.

Рівняння Лапласа.

Визначення. Функція u(x, y, z) називається гармонійною на областіσ, якщо

вона має безперервні приватні похідні другого порядку на області σ і задовольняє умові

де - оператор Лапласа.

 

 

 

 

 

u = 0 ,

 

 

 

 

 

 

Рівняння u =

2u

+

2u

+

2u

= 0 називається рівнянням Лапласа.

x

2

y2

z 2

 

 

 

 

Якщо на деякій межі Г тіла підтримувати постійну температуруuГ = f (x, y, z) ,

де f – задана функція, то усередині тіла встановиться єдина постійна температура. З фізичної точки зору це твердження очевидне, проте, даний факт може бути доведений математично.

Математичний доказ цього факту називається завданням Дирихле. (Петер Густав Дирихле (1805 – 1859) – німецький математик)

Рішення задачі Дирихле для круга.

59

“Курс вищої математики. Частина 3.”

Хай в площині XOY є круг радіусу R з центром на початку координат і на його колі задана функція f(ϕ), де ϕ - полярний кут.

Потрібно знайти функціюu(r,ϕ) , яка задовольняє рівнянню Лапласа

 

 

 

 

 

 

2u

+

2u

= 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

y2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і при r = R

u = f (ϕ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запишемо рівняння Лапласа в полярних координатах:

 

 

 

2u

+

 

1 u

+

 

1

 

2u

= 0

 

 

 

r 2

 

r

 

r

r 2

 

∂ϕ2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

2

2u

+ r

u

 

+

2u

 

= 0

 

 

 

 

r 2

 

r

 

∂ϕ2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вважаємо

u = Φ(ϕ)R(r).

Підставляючи

 

це

співвідношення в рівняння Лапласа,

отримуємо:

r

2

′′

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

′′

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Φ(ϕ)R (r)

+ rΦ(ϕ)R

(r) + Φ (ϕ)R(r) = 0

 

 

 

′′

 

 

 

 

r

2

 

 

′′

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Φ (ϕ)

= −

 

 

R (r) + rR (r)

= −k 2

 

 

 

Φ(ϕ)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R(r)

 

 

Таким чином, маємо два рівняння:

Φ′′(ϕ) + k 2Φ(ϕ) = 0

r 2 R′′(r) + rR(r) k 2 R(r) = 0

Загальне вирішення першого рівняння має вигляд: Φ = Acos kϕ + B sin kϕ

Вирішення другого рівняння шукаємо у вигляді: R = r m . При підстановці отримаємо: r 2 m(m 1)r m2 + rmr m1 k 2 r m = 0

m2 k 2 = 0

Загальне вирішення другого рівняння має вигляд: R = Cr k + Dr k . Підставляючи отримані рішення в рівнянняu = Φ(ϕ)R(r) , отримаємо:

uk = (Ak cos kϕ + Bk sin kϕ)(Ck r k + Dk r k )

Ця функція буде вирішенням рівняння Лапласа при будь-якому до 0.

Якщо до = 0, то Φ′′ = 0; rR′′+ R′ = 0 отже u0 = (A0 + B0ϕ)(C0 + D0 ln r) . Рішення повинне бути періодичним, оскільки одне і те ж значення повторюватиметься через 2π. (Тоді розглядається одна і та ж точка круга.) Тому В0 = 0.

Рішення повинне бути кінцевим і безперервним, тому D0 = 0.

Остаточно отримуємо:

При цьому:

1 π

Bn = πRn −πf (t)sin ntdt

Якщо підставити ці коефіцієнти в отриману вище формулу і провести спрощення, отримуємо остаточний результат рішення задачі Дирихле, який називається

інтегралом Пуассона.

(Сімеон Подіни Пуассон (1781 – 1840) – французького математика)

60