“Курс вищої математики. Частина 3.”
B |
α |
|
A |
|
|
D |
|
|
0 |
а x x+x |
b x |
На довільний елемент довжини нитки (х, х + ∆х) діють дві сили натягнення AD і BC . При цьому:
|
|
|
∂u(x + ∆x,t) |
|
|
AD |
= |
BC |
= T; tgα = |
; |
|
|
|
|
|
∂x |
|
|
|
|
|
|
|
Якщо вважати коливання малими, то можна прийняти: tgα ≈ sin α
Тоді проекція сили BC на вісь u:
|
|
T sin α ≈ T |
∂u(x + ∆x,t) |
|
||||
|
|
|
|
|
∂x |
|
|
|
Проекція сили AD на вісь u: |
|
|
∂u(x,t) |
|
|
|
||
|
|
|
−T |
|
|
|
||
Знаходимо суму цих проекцій: |
|
|
|
∂x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
T |
∂u(x + ∆x,t) |
−T |
∂u(x,t) |
= T |
∂2u(x,t) |
∆x. |
||
∂x |
|
|
∂x |
∂x2 |
||||
|
|
|
|
|
|
|||
Вираз, що стоїть в правій частині рівності отримано в результаті застосування теореми Лагранжа ( див. Теорема Лагранжа ) до виразу, що стоїть зліва.
Твір маси на прискорення даного елементу струни рівний:
ρ∆x ∂2u(x,t) ,
∂t 2
де ρ - щільність струни.
Прирівнюючи отриманий вираз до значення проекції сили, отримаємо:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ρ∆x |
∂2u |
= T |
∂2u |
∆x |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂t |
2 |
∂x2 |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Або |
∂2u |
= a |
2 |
∂2u |
, |
a |
2 |
= |
T |
; |
|
|
|
|
|
|
|
∂t |
2 |
|
∂x2 |
|
ρ |
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Для повного визначення руху струни отриманого рівняння недостатньо. Функція u(x, t) повинна ще задовольняти граничним умовам, що описують перебування струни на кінцях (в точках x = а і x = b) і початковим умовам, що описують стан струни у момент часу t = 0.
Сукупність граничних і початкових умов називається краєвими умовами. Таким чином, завдання Коші полягає в знаходженні вирішення лінійного
диференціального рівняння з приватними похідними другого порядку за початкових умов
u(x,0) = f (x), |
∂u(x,0) |
= F(x), |
|
∂t |
|
і краєвих умовах
u(0,t) = u(l,t) = 0 .
56
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Початкові умови показують, в якому положенні знаходиться струна в початковий момент часу і швидкість кожної її крапки в початковий момент часу.
Функції f(x) і F(x) задані.
Краєві умови показують, що кінці струни закріплені в крапках а = 0, b = l
Рішення задачі Коші методом розділення змінних. (Метод Фурье.)
Вирішення рівняння |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂2u |
|
= a |
2 |
|
∂2u |
|||||||||
|
|
|
|
∂t 2 |
|
|
|
|
∂x2 |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
шукатимемо у вигляді u(x,t) = X (x)T (t) |
|
за граничних умов: |
|||||||||||||||
|
X (0)T (t) = 0 |
t > 0 |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
; |
|
|||
Тоді X(0)= X(l)= 0. |
X (l)T (t) = 0 |
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Підставимо рішення в початкове рівняння: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
XT |
′′ |
= a |
2 |
|
′′ |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
X T; |
|||||||||
|
|
1 |
|
T ′′ |
= |
|
X ′′ |
; |
|
||||||||
|
|
|
|
a2 |
|
|
|
T |
|
X |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Можна показати, що функції Х і Т мають вигляд: |
|
|
|||||||||||||||
X k (x) = sin |
kxπ |
; |
|
|
k =1,2,... |
||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
l |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
aktπ |
|
||||
T |
(t) = A cos |
aktπ |
|
+ B |
k |
sin |
; k =1,2,... |
||||||||||
|
|
|
|||||||||||||||
k |
k |
|
|
|
l |
|
|
|
|
|
|
|
|
l |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Всі вирішення початкового диференціального рівняння, що задовольняють граничним умовам, можна записати у вигляді:
|
|
|
|
|
aktπ |
|
|
|
aktπ |
kxπ |
|
|
|
u |
|
(x,t) = |
A |
cos |
|
+ B |
|
sin |
|
sin |
|
; |
k =1,2,... |
|
l |
|
l |
l |
|||||||||
|
k |
|
k |
|
|
k |
|
|
|
|
|||
Остаточне вирішення рівняння коливань струни можна записати у вигляді:
∞ |
|
akπ |
|
akπ |
|
kπ |
|
|
u(x,t) = ∑ Ak cos |
|
t + Bk sin |
|
t sin |
|
x, |
||
l |
l |
l |
||||||
k =1 |
|
|
|
|
||||
де Ak
Bk
= |
2 |
∫l |
f (x)sin |
kπ |
xdx; |
|||||
|
|
|
||||||||
|
l |
0 |
|
|
|
l |
||||
= |
|
|
2 |
|
∫l |
F(x)sin |
kπ |
xdx. |
||
|
|
|
|
|
||||||
|
|
akπ |
0 |
|
|
|
l |
|||
Рішення задачі Коші методом Даламбера.
( Жан Лерон Д’ламбер (1717 – 1783) – французький математик)
У випадку якщо довжина струни дуже велика, то на коливання, струни, що виникають в середині, кінці струни впливу практично не надають. Тому, розглядаючи коливання нескінченної струни, рівняння
57
“Курс вищої математики. Частина 3.”
∂2u |
= a |
2 ∂2u |
|
∂t 2 |
∂x2 |
||
|
|||
вирішується тільки за початкових умов: |
|
|
u(x,0) = f (x)
ut′(x,0) = F (x)
Для знаходження рішення введемо нові змінні:
α = x − at; |
β = x + at. |
|
Тоді початкове рівняння приймає вигляд: |
|
|
|
∂2u |
= 0. |
|
∂α∂β |
|
|
|
|
Вирішенням цього рівняння буде функціяu = ϕ(α) + ψ(β) , де ϕ і ψ - деякі функції, які вважатимемо такими, що двічі диференціюються.
Отримуємо: u(x,t) = ϕ(x − at) + ψ(x + at).
Якщо продиференціювати отриману відповідь, отримаємо: u′x = ϕ′(x − at) + ψ′(x + at)
ut′ = −aϕ′(x − at) + aψ′(x + at) u′xx′ = ϕ′′(x − at) + ψ′′(x + at) utt′′ = a2 ϕ′′(x − at) + a2 ψ′′(x + at)
Тобто a 2u′xx′ = utt′′ .
Далі з використанням початкових умов знаходимо функції ϕ і ψ.
ϕ(x) + ψ(x) = f (x)
− aϕ′(x) + aψ′(x) = F(x)
Проінтегрував останню рівність на відрізку [0, x], отримуємо:
|
−ϕ(x) + ψ(x) = |
1 |
∫x F( y)dy +C; |
C = const. |
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
a |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тоді: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
ϕ(x) = |
1 |
|
f (x) − |
1 |
|
|
∫x F( y)dy − |
C |
; |
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
2a |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
0 |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
ψ(x) = |
1 |
f (x) + |
1 |
|
|
∫x F( y)dy + |
C |
. |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
2a |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
0 |
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|||||||||
Рішення задачі Коші отримуємо у вигляді: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
x−at |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
1 |
x+at |
|||
u(x,t) = ϕ(x − at) + ψ(x + at) = |
|
f (x − at) − |
|
∫F( y)dy + |
f (x + at) + |
∫F( y)dy |
|||||||||||||||||||||||
|
2a |
|
2a |
||||||||||||||||||||||||||
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
0 |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
f (x − at) + f (x + at) |
|
1 |
|
x+at |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
u(x,t) = |
+ |
|
∫F( y)dy. |
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
2a x−at |
|
|
|
|
|
||||||
Ця формула називається формулою Даламбера.
Рівняння теплопровідності.
Температуру фізичного тіла в довільній крапці з координатами (x, у, z) у момент часу t можна представити у вигляді функції:
u = u(x, y, z)
58
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Складемо диференціальне рівняння:
|
∂2 |
∂2 |
∂2 |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 + |
|
2 + |
|
2 |
|||
Вираз ∆ = |
∂x |
∂y |
∂z |
|||||
|
|
|
|
|
|
|||
∂u |
|
2 |
|
∂2u |
∂2u |
∂2u |
||||
|
= a |
|
|
|
2 + |
|
2 + |
|
2 |
|
∂t |
|
|
∂x |
∂y |
∂z |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
називається оператором Лапласа.
Тоді складене нами диференціальне рівняння приймає вигляд:
∂dtu = a2 ∆u
і називається рівнянням теплопровідності в просторі.
Як окремі випадки розглядають:
∂u |
= a |
2 |
∂2u |
- рівняння теплопровідності в стрижні |
|||
∂t |
|
∂x2 |
|||||
|
|
|
|
|
|
||
∂u |
= a |
2 |
∂2u |
+ a |
2 |
∂2u |
- рівняння теплопровідності на площині. |
∂t |
|
∂x2 |
|
∂y2 |
|||
|
|
|
|
|
|||
У разі розгляду рівняння теплопровідності в стрижні шукана функція u(x, t) повинна задовольняти записаному вище диференціальному рівнянню, початковій умові u(x,0) = f (x) 0 ≤ x ≤ πі граничним умовам u(0,t) = u(π,t) = 0, t ≥ 0 .
В результаті вирішення диференціального рівняння методом Фурье отримаємо:
|
|
|
∞ |
u(x,t) = ∑bk e−a2k 2t sin kx; |
|||
|
|
|
k =1 |
bk = |
2 |
∫π |
f (t)sin ktdt. |
π |
|||
0 |
|
||
Відзначимо, що розповсюдження тепла в тілі називається стаціонарним, якщо функція u не залежить від часу t.
Рівняння Лапласа.
Визначення. Функція u(x, y, z) називається гармонійною на областіσ, якщо
вона має безперервні приватні похідні другого порядку на області σ і задовольняє умові
де ∆ - оператор Лапласа. |
|
|
|
|
|
∆u = 0 , |
||
|
|
|
|
|
|
|||
Рівняння ∆u = |
∂2u |
+ |
∂2u |
+ |
∂2u |
= 0 називається рівнянням Лапласа. |
||
∂x |
2 |
∂y2 |
∂z 2 |
|||||
|
|
|
|
|||||
Якщо на деякій межі Г тіла підтримувати постійну температуруuГ = f (x, y, z) ,
де f – задана функція, то усередині тіла встановиться єдина постійна температура. З фізичної точки зору це твердження очевидне, проте, даний факт може бути доведений математично.
Математичний доказ цього факту називається завданням Дирихле. (Петер Густав Дирихле (1805 – 1859) – німецький математик)
Рішення задачі Дирихле для круга.
59
“Курс вищої математики. Частина 3.”
Хай в площині XOY є круг радіусу R з центром на початку координат і на його колі задана функція f(ϕ), де ϕ - полярний кут.
Потрібно знайти функціюu(r,ϕ) , яка задовольняє рівнянню Лапласа
|
|
|
|
|
|
∂2u |
+ |
∂2u |
= 0 |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
∂x2 |
|
∂y2 |
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
і при r = R |
u = f (ϕ). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Запишемо рівняння Лапласа в полярних координатах: |
|||||||||||||||||||||
|
|
|
∂2u |
+ |
|
1 ∂u |
+ |
|
1 |
|
∂2u |
= 0 |
|||||||||
|
|
|
∂r 2 |
|
r |
|
∂r |
r 2 |
|
∂ϕ2 |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
r |
2 |
∂2u |
+ r |
∂u |
|
+ |
∂2u |
|
= 0 |
|||||||||
|
|
|
|
∂r 2 |
|
∂r |
|
∂ϕ2 |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
Вважаємо |
u = Φ(ϕ)R(r). |
Підставляючи |
|
це |
співвідношення в рівняння Лапласа, |
||||||||||||||||
отримуємо: |
r |
2 |
′′ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
′ |
|
|
|
′′ |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
Φ(ϕ)R (r) |
+ rΦ(ϕ)R |
(r) + Φ (ϕ)R(r) = 0 |
|||||||||||||||||
|
|
|
′′ |
|
|
|
|
r |
2 |
|
|
′′ |
|
|
|
|
′ |
|
|
||
|
|
|
Φ (ϕ) |
= − |
|
|
R (r) + rR (r) |
= −k 2 |
|||||||||||||
|
|
|
Φ(ϕ) |
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R(r) |
|
|
||||||
Таким чином, маємо два рівняння:
Φ′′(ϕ) + k 2Φ(ϕ) = 0
r 2 R′′(r) + rR′(r) − k 2 R(r) = 0
Загальне вирішення першого рівняння має вигляд: Φ = Acos kϕ + B sin kϕ
Вирішення другого рівняння шукаємо у вигляді: R = r m . При підстановці отримаємо: r 2 m(m −1)r m−2 + rmr m−1 − k 2 r m = 0
m2 − k 2 = 0
Загальне вирішення другого рівняння має вигляд: R = Cr k + Dr −k . Підставляючи отримані рішення в рівнянняu = Φ(ϕ)R(r) , отримаємо:
uk = (Ak cos kϕ + Bk sin kϕ)(Ck r k + Dk r −k )
Ця функція буде вирішенням рівняння Лапласа при будь-якому до ≠ 0.
Якщо до = 0, то Φ′′ = 0; rR′′+ R′ = 0 отже u0 = (A0 + B0ϕ)(C0 + D0 ln r) . Рішення повинне бути періодичним, оскільки одне і те ж значення повторюватиметься через 2π. (Тоді розглядається одна і та ж точка круга.) Тому В0 = 0.
Рішення повинне бути кінцевим і безперервним, тому D0 = 0.
Остаточно отримуємо:
При цьому:
1 π
Bn = πRn −π∫ f (t)sin ntdt
Якщо підставити ці коефіцієнти в отриману вище формулу і провести спрощення, отримуємо остаточний результат рішення задачі Дирихле, який називається
інтегралом Пуассона.
(Сімеон Подіни Пуассон (1781 – 1840) – французького математика)
60