Материал: Всесвітня історія (1914 - 1939)

• панівне становище Німеччини у континентальній Європі;

• возз'єднання всіх народів, що розмовляють німець­ кою мовою, в межах германського "рейху";

• розширення німецьких колоніальних володінь — практично без якихось змін.

Наріжним каменем ідеологічного фундаменту фашиз­му безумовно був антикомунізм. Саме антикомунізм до­зволив фашистській ідеології прибрати подоби цілісності. Наприклад, саме антикомунізм НСДАП відкривав шлях для співробітництва з традиційними консервативними правими силами в політичному житті Німеччини. Патоло­гічний звірячий антикомунізм нацистів відводив для пред­ставників цих кіл на задній план ту обставину, що за деякими важливими питаннями — майбутня форма пра­вління, ставлення до соціальної демагогії тощо — їхні погляди істотно відрізнялися від поглядів фашистів.

За усією несумісністю ідей, взятих на озброєння фа­шизмом (аристократизм і народність, націоналізм та ідея наднаціональної спільності фашистів, антикомунізм, тео­рія творчого арійського капіталу тощо), головним принци­пом відбору завжди залишався антикомунізм. Ще 1922 р. Адольф Гітлер у таємному меморандумі до осіб, що субси­дують партію, стисло й відверто сформулював її мету — "знищити і викорчувати Марксистський світогляд". Згодом саме на основі антикомунізму створювалася вся система ідейного багажу фашизму.

Поняття "фашизм". У світовій історичній літературі існує кілька основних варіантів тлумачення цього терміна. Виділимо основні з них.

1. Згідно з матеріалами Сьомого конгресу Комінтерну — "фашизм є відкрита терористична диктатура найбільш ре­акційних, найбільш шовіністичних і найбільш імперіаліс­тичних елементів фінансового капіталу".

2. Відповідно до другого варіанту саме поняття "фа­шизм" включається до більш широкого терміна "тоталіта­ризм". Фашизм як варіант тоталітаризму — це стала в умовах буржуазного суспільства форма репресивно-теро­ристичної диктатури, за якої громадянське суспільство поглинається державою, держава контролюється партією, партія — адміністративною елітою, а еліта — вождем.

3. Дуже містке й образне визначення фашизму дав знаменитий , англійський письменник-фантаст Джордж Оруєлл у есе "Пам'яті Каталонії", визначивши фашизм як систему державного садизму. "Якщо ви бажаєте уявити собі образ майбутньої фашистської держави, уявіть собі чобіт, що завжди топче людину".

2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму

Італія:

а) фашизм виникає як наслідок підсумків Першої світо­вої війни і періоду "червоного дворіччя" (1919-1920 рр.);

б) соціальна опора — фронтовики, декласовані елемен­ти, націоналістично спрямована частина інтелігенції;

в) фашизм в Італії підтримували католицька церква монархічні інститути, а також армія;

г) опора на нелегальні засоби досягнення влади — "Похід на Рим" 20 жовтня 1922 р. Німеччина:

а) нацизм виникає як наслідок підсумків Першої світо­вої війни і періоду Листопадової революції (1918-1919 рр.);

б) соціальна опора — робітничий клас, фронтовики, безробітні, а згодом й електорат традиційних буржуазних партій;

в) складна, майже всеохоплююча система НСДАП плюс співчуваючі допоміжні організації;

г) поєднання легальних і нелегальних засобів захоплення-отримання влади і як наслідок цього — легальний конституційний прихід до неї;

д) антиклерикалізм лідерів НСДАП.

Запитання і завдання

1. Спробуйте обґрунтувати неминучість зародження і роз­витку фашизму в країнах Західної, Центральної, Східної Європи.

2. Чому фашизм не укріпився в СШЛ, Великій Британії, Франції?

3. Дайте загальну характеристику соціально-політичним кореням фашизму.

1. У чому суть расової теорії фашизму?

4. Історична література по-різному оцінює поняття фа­шизм. Висловіть свою думку з даної проблеми.

5. Як ви вважаєте, фашизм і комунізм — це схожі чи протилежні поняття? Свою думку обґрунтуйте кон­кретними фактами.

6. Назвіть відмітні особливості виникнення фашизму в Італії, нацизму в Німеччині.

Документи і матеріали

1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії

"Треба розрізняти німецькі народи, що залишилися на своїх колишніх місцях, і ті, що оселилися в Римській імперії і змішалися з націями, що були підкорені... Доля цих народів була різною, але їхня загальна мета полягає в тому, щоби заволодіти територією і сформуватися у державу... Власно Німеччина залишилася вільною від будь-якого змішення... Скандинави також залишились на своїй батьківщині вільни­ми від усяких домішок, але частина їх вирушила до Росії й заснувала там російську державу... Німецькі народи спро­можні бути носіями більш високого принципу духу... У Східній Європі ми знайдемо величезну слов'янську націю, що мешкає на заході вздовж Ельби до Дунаю... Однак уся ця маса виключається з нашого огляду, тому що вона досі не висту­пала як самостійний момент в ряді виявлень розуму в світі..."

Запитання до документа

1. Як Гегель пояснює "чистоту германської нації"?

2. Гітлер про євреїв

"Як у будь-якому гнійникові знайдеш хробака або личинку його, так у будь-якій брудній історії неодмінно наштовхнеш­ся на єврейчика... Єврейське вчення марксизму заперечує аристократичний принцип народження і на місце споконвіч­ної переваги сили індивідуальності ставить чисельність маси та її мертву вагу. Марксизм заперечує в людині цінність особистості, він заперечує значення народності і раси й віднімає таким чином у людства передумови його існування і його культури. Якби марксизм став основою всього світу, це означало б кінець всякої системи, яку досі уявляв собі розум людський. Для жителів нашої планети це означало б кінець існуванню. Якби єврею за допомогою його марксистського символу віри вдалося отримати перемогу над народами світу, його корона стала б вінцем на могилі всього людства. Тоді наша планета, як було з нею мільйони років тому, носилася б в ефірі знову безлюдна і порожня. Вічна природа жорстоко помститься за порушення її законів. Нині я певен, що дію цілком у дусі творця всемогутнього, борючись за знищення єврейства, я борюсь за справу божію".

Запитання до документа

1. Чому Гітлер боровся за знищення єврейства ?

Тема IV індустріальні країни європи та америки

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни

Перша світова війна надала потужного поштовху еко­номічному розвитку США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було такої масової руйнації виробництва, якої зазнавала впродовж чотирьох років Єв­ропа. Країна вступила у війну в квітні 1917 р. на боці Антанти, а її армія взяла участь у військових діях тільки з літа 1918 р. Тому людські втрати збройних сил США були порівняно невеликі: приблизно 50 тис. вбитих й близько 250 тис. поранених.

США максимально використали ситуацію, що склала­ся, для подальшого збагачення. Вони виступили у ролі головного постачальника військових матеріалів, харчів і сировини країнам, що воювали. Загальний чистий прибу­ток усіх американських монополій впродовж 1914-1919 рр. склав 33,6 млрд. доларів. Гігантські кошти, що були в розпорядженні корпорацій, забезпечили нові великі капі­таловкладення в американську економіку, питома вага США в світовому промисловому виробництві значно збільшилася. На початку 20-х років Сполучені Штати за­безпечували майже половину світового видобутку кам'я­ного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85% світового вироб­ництва автомобілів. Та найбільше змінився фінансовий статус США у світі. З боржника європейських країн вони перетворилися на найбільшого кредитора. Загальний розмір позик європейським країнам досяг на початку 20-х років 11,1 млрд. доларів, 7 млрд. доларів склали при­ватні інвестиції американських підприємців і банкірів. Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу.

Війна надала США можливість розширення виробниц­тва, в країні скоротилося безробіття й зросла заробітна плата. Середньорічний заробіток американського робітни­ка 1920 р. склав 1407 доларів, збільшившись порівняно з довоєнним рівнем майже вдвічі. Щоправда, помітно зрос­ла вартість життя, підвищились ціни. За даними міністерства праці, прожитковий мінімум родини з 5 чоловік коли­вався від 2 до 2,5 тис. доларів на місяць.

Економічне піднесення, спричинене потребами війни, ще більше прискорило процес концентрації виробництва та капіталу у США. 1919 р. на великих підприємствах працювало 57% американських робітників. Внаслідок бурхливого економічного розвитку воєнних років США вступили у нову фазу своєї індустріальної еволюції. На початок 20-х років вони перетворилися на високорозвинену індустріальну державу. З 105,7 млн. американських гро­мадян (перепис 1920 р.) мешканці міст становили 54,2 млн. і вперше перевищили чисельність сільських жителів.

Величезну роль у зміцненні могутності країни відіграла еміграція до США. У 1900-1920 рр. до країни прибуло 14 млн. чоловік з Європи, головним чином з Польщі, Росії, Ав­стрії, Італії, Ірландії, Великої Британії, Німеччини. Рятую­чись від політичних катаклізмів, переслідувань, безпрос­вітних злиднів, відсутності перспективи, на американській землі люди досить швидко знаходили застосування своїм силам і ставали активними громадянами суспільства, по­силюючи потенціал нової батьківщини.

Різке зростання частки США в міжнародній еконо­міці створило умови для їхнього активного вторгнення у сфери світової політики. Уряд демократів на чолі з прези­дентом В. Вільсоном взяв курс на завоювання світового лідерства.

Вільсон Томас Вудро (1856-1924 рр.) — державний діяч, президент США. Народився в родині пресві­теріанського пастора. Закінчив Прінстонський уні­верситет (1879 р.). У 1890-1902 рр. — професор права, в 1902-1910 рр. — ректор Прінстонського університету, в 1910-1912 рр. — губернатор штату Нью-Джерсі, в 1912-1921 рр. — президент США від Демократичної партії. Здобув славу прогресивного реформатора, був ініціатором серії законів соціаль­ного спрямування. Після війни активний поборник світової гегемонії США. Після закінчення терміну президентства (1921 р.) Вільсон залишив політичну діяльність.

Програму рішучої активізації зовнішньополітичної ді­яльності США було викладено в "14 пунктах" Вільсона, з якими він виступив у посланні до Конгресу 8 січня 1918 р. Висуваючи цю програму повоєнного облаштування світу, правлячі кола СІЛА прагнули укласти вигідні для них договори про переділ світу. Вони домагалися міжнародного визнання принципів "відчинених дверей" і "рівних мож­ливостей" з метою послаблення позицій європейських держав та посилення американського впливу в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Однак результати Паризької мирної конференції 1919-1920 рр. виявилися несприятливими для адміністрації Вільсона. Велика Британія та Франція зберегли за собою провідні ролі в світовій політиці, особливо в єв­ропейських справах. Дипломатична поразка Вільсона на Па­ризькій конференції посилила опозицію й республіканців під прапором ізоляціонізму, і демократів під гаслом невтручання до європейських справ. Зрештою Версальський договір не був ратифікований Конгресом, США відмовилися щ участі в Лізі Націй. Перебування демократів при владі на чолі з В. Вільсоном йшло до кінця. Серйозна хвороба, що вразила Вільсона восени 1919 р. після повернення з Паризької конференції, ще більш послабила можливості реформаторських сил.

2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа

20-ті роки були для Сполучених Штатів роками про­цвітання (англ. — prosrerity). У 1929 р. обсяг продукції промислового виробництва перевищив рівень кризового 1921 р. на 78%. На кінець 20-х років США виробляли стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Надзвичайно швидкі темпи економічного зростання США пояснювалися політичною стабільністю, фінансовою міц­ністю, величезними резервами внутрішнього ринку, про­текціоністською політикою держави. Відбувалося докорін­не оновлення основного капіталу, зводилися нові фабрики та заводи. Промислове зростання супроводжувалося коло­сальним спекулятивним зростанням вартості акцій. За 1924-1929 рр. акції, що катувалися на Нью-Йоркській біржі, збільшилися в ціні з 27 млрд. до 90 млрд. доларів, тобто більш ніж утричі. Мільйони американців в надії збагатитися обертали свої заощадження на цінні папери.

Особливо стрімко розвивалися нові галузі промисловос­ті, які обладнувалися за останнім словом науки та техніки. Найбільш яскравим прикладом є бурхливе зростання авто­мобільної промисловості. Якщо 1914 р. у країні було випу­щено 569 тис. автомобілів, то 1929 р. — вже 5358 тис. або 5/6 світового виробництва.

Наслідком промислового буму було нове збільшення національного доходу США. За 1923-1929 рр. він зріс з74,3 млрд. до 86,8 млрд. доларів, тобто на 17%, проте розподілявся нерівномірно. У 1929 р. на великих під­приємців, що становили всього 1% населення США, при­падало 14,5% національного доходу країни. Однак збіль­шення прибутків і широке розповсюдження системи продажу у кредит створювали для робітників, службовців, дрібних власників досить великі можливості для придбан­ня, інколи за готівку, а частіше у кредит, автомобілів, радіоприймачів, холодильників, пилососів, пральних ма­шин та іншої побутової техніки. Кожен п'ятий америка­нець, приміром, мав свій автомобіль.

Проте не всі галузі економіки переживали промислове піднесення. Сільське господарство зазнавало кризи пере­виробництва, ціни на аграрну продукцію знижувались. Протягом другої половини 20-х років валовий прибуток американських фермерів тримався на рівні 13-14 млрд. доларів, тоді як 1919 р., на початку тривалої аграрної кризи, він становив 17,9 млрд. Фермерські господарства ставали хронічно збитковими. Тільки протягом 1925-1929 рр. було примусово продано з молотка за несплату боргів і податків 547 ферм (8,7% загальної кількості).

Загалом завдяки високим темпам розвитку економіки, політичній стабільності, сприятливим умовам для підпри­ємництва США досягли панівного становища в загально­світовому виробництві, якого ще не знала жодна держава.

На виборах 1920 р. до влади прийшли республіканці, їхній кандидат у президенти Уоррен Гардінг зібрав 16143 тис. голосів і забезпечив собі 404 голоси виборців. Республі­канці завоювали надійну більшість й в обох палатах Конгресу (парламенту США). Уряд Гардінга з самого початку рішуче висловився проти політики державного регулювання, президент закликав до істотного скорочення державних витрат. Серйозною реформою в політичній сфері було надання виборчих прав жінкам відповідно до XIX поправки до Конституції США, що набрала чинності в 1920 р.

У країні почали переважати консервативні настрої. Найбільш яскравий приклад того — введення в країні "сухого закону". XVIII поправка до Конституції (1920 р.) заборонила виготовлення і продаж алкогольних напоїв на території США. "Сухий закон" призвів у 20-ті роки до зростання організованої злочинності, створення цілої системи нелегального розповсюдження спиртних напоїв. 1933 р. цю поправку було анульовано.

Незважаючи на послаблення економічних функцій держави, підприємці отримали багато можливостей для одержання урядових субсидій. Заради отримання прибут­ків вони не спинялися перед порушенням закону.

Корупція та махінації деяких членів уряду, що були близькі до Гардінга, почали компрометувати самого прези­дента. Несподівана смерть Гардінга у 1923 р. позбавила його ганьби подальшого викриття.

Згідно з Конституцією СІЛА президентський пост зай­няв віце-президент Кальвін Кулідж. "Справа Америки — бізнес", — так визначив новий президент головний керів­ний курс своєї політики. Новий глава Білого дому не менш категорично, ніж його попередник, відкидав концепцію державного регулювання соціально-економічних стосун­ків. К. Кулідж рішуче висловився на захист "принципу індивідуальної відповідальності" кожного американця за наслідки своїх дій. "Нормальні люди піклуються про себе самі", — говорив він при вступі на посаду президента.