У наступні роки, з розвитком економіки Німеччини та посиленням її впливу у міжнародних відносинах, уряд країни почав вимагати перегляду умов плану Дауеса. Пози­ція Німеччини була підтримана США.

Другий репараційний план для Німеччини був прийня­тий 1929 р. й дістав назву "план Юнга", оскільки головою створеного Лігою Націй комітету експертів з вирішення репараційного питання став відомий американський під­приємець, президент електротехнічного тресту О. Юнг.

План Юнга було затверджено 20 січня 1930 р. на конференції в Гаазі. За новим репараційним планом роз­мір щорічних виплат було зменшено й визначено у розмірі 2 млрд. марок на найближчі 37 років. Відповідно до плану Юнг? всі форми та види контролю над Німеччиною, її господарством та фінансами ліквідовувалися. Для отри­мання й розподілу репарацій було створено Банк міжна­родних розрахунків, головною функцією якого стало фінансування важкої та військової промисловості Ні­меччини. Банк зміцнював позиції американського капі­талу в Європі. Одночасно з планом Юнга було прийнято рішення про достроковий вивід союзних військ з Рейн­ської області.

5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій

Гаагську конференцію було скликано за рішенням Ге­нуезької конференції 1922 р. Це була фінансово-економіч­на конференція, в роботі якої брали участь представники ділових кіл, "зацікавлених у російських справах". На кон­ференції обговорювалися питання про націоналізацію іно­земної власності, яку здійснили більшовики в Росії, а також про борги царського та Тимчасового урядів і про можливе надання кредитів Радянській Росії. Представники західних держав наполягали на відшкодуванні збитків, яких зазнали власники-іноземці в Росії,

Радянський уряд запропонував перелік підприємств багатьох галузей економіки, які могли бути передані в аренду, концесію або спільне управління іноземним під­приємцям.

Проте, цю пропозицію не було прийнято. Захід споді­вався хоча б на часткове повернення боргів з боку Радян­ської Росії. Конференція закінчилася, так і не прийнявши рішення.

Інша важлива міжнародна конференція того часу від­крилася у швейцарському місті Лозанна 20 листопада 1922 р. і тривала з перервою аж до 24 липня 1923 р. У роботі конференції брали участь Велика Британія, Франція, Іта­лія, Японія, Греція, Румунія, Югославія, Туреччина і США (як спостерігач). Крім того, при розгляді питання про режим чорноморських проток на конференцію запрошува­лась російсько-українсько-грузинська делегація та делегація Болгарії. Ще одним важливим питанням, що розглядалося на конференції, було підписання мирного договору з Ту­реччиною.

Позиція радянської делегації щодо статусу чорномор­ських проток різко розійшлася з позицією західних держав. Незважаючи на протести, пропозицію радянської делегації було відхилено без обговорення й прийнято конвенцію, що базувалася на англійських пропозиціях. Вона зводилася до вимоги про вільне проходження протоками військових суден під будь-яким прапором як у мирний, так і у воєн­ний час, якщо Туреччина залишається нейтральною, а якщо вона бере участь у війні, то залишається вільний прохід лише для суден нейтральних країн. Прийняття цієї конвенції порушувало життєві інтереси чорноморських країн, в тому числі й Туреччини.

Між тим політична й дипломатична боротьба в Європі не вщухала. У 1925 р. загострилися німецько-французькі протиріччя. Для вирішення цих та інших проблем було скликано Локарнську конференцію (5-16 жовтня 1925 р.), у якій брали участь представники Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Бельгії, Польщі та Чехословаччини.

Локарнська конференція склала Рейнський гарантій­ний пакт, що забезпечував недоторканість кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною. Франція та Бельгія брали на себе зобов'язання не розпочинати війни. Велика Британія та Італія виступали у якості головних гарантів Локарнської угоди. Однак гарантії не поширювались на кордони Німеччини з Чехословаччиною та Польщею.

Німеччину вперше після війни було визнано рівно­правним партнером. 1926 р. її було прийнято до Ліги Націй постійним членом Ради. На конференції було схвалено план Дауеса.

Тим часом радянське керівництво продовжувало роз­ширювати контакти з Німеччиною. 13 жовтня 1925 р. між двома державами було укладено торговий договір. Далі, 24 квітня 1926 р., обидві сторони уклали договір про нейтралітет і ненапад. Таким чином, Німеччина за актив­ної допомоги західних країн і у потрібному для себе на­прямку виходила з міжнародної ізоляції.

6. Значення пакту Бріана-Келлога

У 20-ті роки відбувалися два суперечливі та взаємовиключні процеси: прагнення до роззброєння й нестримна гонка озброєнь, що відповідала інтересам великого капіта­лу та обіцяла збільшення прибутків. У ці роки вперше широко та на міжнародному рівні обговорювалися пробле­ми роззброєння. Вони, щоправда, були приречені на не­вдачу, оскільки Версальсько-Вашингтонська система вста­новила нерівність в озброєннях і всі переговори фактично зводились до закріплення цієї нерівності. Разом з тим у 1925 р. вдалося підписати Женевську конвенцію про заборону застосування хімічної та бактеріологічної зброї (у роки Першої світової війни від газових атак загинуло майже 40 тис. солдатів). Міністр закордонних справ Фран­ції А. Бріан 6 квітня 1927 р. запропонував укласти франко-американський договір, що забороняв використання війни як засобу національної політики. Французькі правлячі ко­ла розраховували забезпечити цією угодою доброзичливе ставлення світової громадськості до своєї політики і таким чином зміцнити позиції в Європі.

Державний секретар СІЛА Келлог 28 грудня 1928 р., схваливши в принципі ідею Бріана, запропонував уклас­ти не двосторонній, а багатосторонній договір. Подальші переговори завершилися 27 серпня 192(§р. підписанням в Парижі угоди між США, Великою Британією, Фран­цією, Німеччиною, Італією, Японією та іншими краї­нами. Того ж дня США надіслали ноту 48 державам із запрошенням приєднатися до "пакту Бріана-Келлога". США розраховували пов'язати країни, що залучалися до угоди, зобов'язаннями і посилити свій вплив на світовій арені. СРСР не отримав запрошення до участі в перего­ворах про укладення пакту, однак у серпні 1928 р. був запрошений приєднатися до угоди і перший серед інших країн ратифікував його. Західні країни не поспішали надавати Пакту чинності. СРСР звернувся з пропози­цією достроково ввести угоду до дії в Польщі, Литві, Латвії, Естонії, Фінляндії. 1929 р. було підписано Мос­ковський протокол, у якому СРСР, Латвія, Польща, Румунія, Естонія, а також Литва, Іран та Туреччина заявили про дострокове набрання чинності Паризьким договором. Однак, як показали наступні події, подібні однобічні акції успіху не мали.

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте становище в Європі після укладення

повоєнних угод. "2. З'ясуйте, які протиріччя сформувалися в ході створення

Версальсько-Вашингтонської системи.

3. З якою метою було скликано Генуезьку конференцію?

4. Вкажіть особливості радянсько-німецьких відносин.

5. Що було причиною Рурського конфлікту? Чому він став можливий?

6. Що являв собою план Дауеса ? Яку мету він переслідував ?

7. Рейнський гарантійний пакт було прийнято на: • Генуезькій?

• Локарнській?

• Лондонській конференціях?

8. Німеччину було прийнято до Ліги Націй:

• 1922 р.?

• 1925 р.?

• 1926 р.?

9. Чиї інтереси враховувалися при підписанні пакту Бріана-Келлога?

Документи і матеріали

1. Рапалльська угода між Російською Радянською

Федеративною Соціалістичною Республікою

та Німеччиною (витяг)

16 квітня 1922 р.

"Стаття 1. Обидва уряди згодні, що суперечності між Німеччиною і Російською Радянською Республікою у питан­нях, що виникли за час перебування цих держав у стані війни, регулюються на таких підставах: а) Німецька держава і РРФСР навзаєм відмовляться від відшкодування їхніх воєн­них витрат, рівно як і від відшкодування їхніх воєнних збитків, інакше кажучи, тих збитків, що були завдані їм та їхнім громадянам у районах воєнних дій внаслідок заходів, включаючи й вжиті на території супротивної сторони рекві­зиції.

в) Німеччина та Росія навзаєм відмовляються від відшко­дування їхніх витрат на військовополонених...

Стаття 3. Дипломатичні та консульські стосунки між Німеччиною та РРФСР негайно відновлюються...

Стаття 5. Обидва уряди будуть у доброзичливому дусі навзаєм іти назустріч господарським потребам обох країн..."

Запитання до документа

1. Яке значення мала угода для РРФСР та Німеччини?

2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів

репараційної комісії, витяг)

ЗО серпня 1924 р.

"... //. Економічна єдність Німеччини, Для стабілізації своєї валюти заради приведення до рівно­ваги свого бюджету Німеччині необхідні ресурси всієї німецької території в кордонах, що були встановлені Версальським договором, та необхідна свобода економічної діяльності на означеній території...

XII. Засіб здійснення платежів. Всі платежі у рахунок репарацій... будуть вноситися золотими марками або в рівно­цінній німецькій валюті до нового банку на кредит "агента з репараційних виплат"...

XIV. Зовнішня позика, п умови та мета. Зовнішня позика у 800 мільйонів золотих марок має на меті:

а) забезпечити новий банк золотим запасом; б) здійснити у 1924-1925 рр. найважливіші внутрішні виплати, що вини­кають з угоди...

Проект має на меті:

1) Встановити таку організацію, завдяки якій було б можливим отримати з Німеччини максимум виплат..."

Запитання до документа

1. Що передбачав план Дауеса?

3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)

Париж, 27 серпня 1928 р.

"Стаття 1. Високі Сторони, що домовляються, урочис­то оголошують від імені своїх народів, що вони засуджують засіб вживання війни для врегулювання міжнародних конфлік­тів і відмовляються у своїх взаємовідносинах від війни у якості знаряддя національної політики.

Стаття 2. Високі Сторони, що домовляються, визна­ють, що врегулювання або вирішення усіх протиріч або кон­фліктів..., що можуть виникнути між ними, повинні здій­снюватися тільки мирними засобами.

Стаття 3. Ця угода буде ратифікована Високими Сторо­нами, що домовляються..., згідно з конституціями цих країн, і вона набере чинності у відносинах між ними, щойно всі доку­менти про ратифікацію буде депоновано у Вашингтоні.

Ця угода, щойно вона набере чинності, як це передбачено в попередньому абзаці, залишиться відкритою так довго, скільки буде потрібно для приєднання до неї інших держав світу".

Запитання до документа

1. З якою метою було укладено пакт Бріана-Келлога?

Запам'ятайте дати:

• 10 квітня —

13 травня 1922 р. — Генуезька конференція.

• 16 квітня 1922 р. — договір у Рапалло між РРФСР та Німеччиною.

• ЗО серпня 1924 р. — прийняття плану Дауеса.

• 5-16 жовтня 1925 р. — Локарнська конференція.

• 12 жовтня 1925 р. — підписання торговельної угоди

між Німеччиною та СРСР.

• 24 квітня 1926 р. — укладення між Німеччиною та СРСР угоди про ненапад та нейтралітет.

27 серпня 1928 р. — прийняття пакту Бріана-Келлога.

Тема III суспільно-політичні рухи

ЛІБЕРАЛІЗМ ТА КОНСЕРВАТИЗМ, ЇХНІ ПРІОРИТЕТИ І СОЦІАЛЬНА БАЗА

Ліберали (від лат. liberalis — вільний) боролися за свободу слова, друку, віросповідання, вільну політичну діяльність. Одним з головних пунктів їхньої доктрини була критика державного втручання у торгівлю та приватне підприємництво. Ліберали виступали проти революції, протиставляючи закликам до повалення існуючого ладу політику соціальних реформ. На їхню думку, це надавало можливість зменшити соціальну напруженість, поліпшити життя трудового народу і поступово перетворити суспіль­ство на більш справедливе за умови збереження влади правлячих верств.

За часів боротьби народжуваної буржуазії проти абсо­лютизму лібералізм був світоглядним обґрунтуванням вимог про обмеження прерогатив монарха становим представ­ництвом, парламентом, про встановлення конституційно­го ладу й залучення вихідців з третього стану до участі в управлінні державою, про впровадження демократичних свобод, скасування привілеїв дворянства й духівництва.